ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/13994/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
(03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31)
до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»
(01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33)
про стягнення 57 543,62 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 57 543,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Наша Автоцивілка» № 16126586 від 18.08.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку чим відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу DAF95ХF430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вини водія якого трапилось дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), була застрахована в АТ «СК «ІНГО» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 216431814, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу; всі заяви, клопотання, заперечення подати до суду в строк до 19.12.2024 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.
Також ухвалено надіслати примірник даної ухвали суду на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; 02002, місто Київ-2, а/с 272), зобов'язавши направити на адресу Господарського суд міста Києва інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 216431814 - для приєднання до матеріалів справи.
28.11.2024 Моторним (транспортним) страховим бюро України на виконання умов ухвали суду було надано Інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ про дані полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 216431814.
06.12.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем був сформований відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що спеціалістом АТ «СК «ІНГО» у розрахунку № НОМЕР_5, у відповідності до п. 7.38. та п. 7.41. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, визначено коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,70%, оскільки строк експлуатації КТЗ понад 12 років.
У розрахунку страхового відшкодування, наданому позивачам, зазначено, що вартість деталей, що замінюються, без врахування зносу та з врахуванням зносу становить 38 359,87 грн, а вартість відновлювального ремонту без врахування зносу становить 117 889,13 грн, що підтверджує, що до запчастин, які підлягали заміні, позивачем не було застосовано коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідач зазначав, що ціна запасних частин, використаних під час ремонту, зазначених у рахунку-фактурі, які вже були у використанні, значно завищена в порівнянні з вартістю нових оригінальних запчастин офіційного дилера KIA Motors в Україні, що протирічить дійсності та свідчить про штучне завищення вартості ремонту, у зв'язку з чим, для встановлення об'єктивної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідач звернувся до представника офіційного дилера Олімп Мотор та отримав рахунок-фактуру № 57 від 16.11.2023, згідно якого вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 80 121,47 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, відповідно до розрахунку № НОМЕР_5 складає 59 282,04 грн, яка за мінусом 3 200,00 грн франшизи було сплачено позивачу на його рахунок.
Крім того, позивачем не надано доказів, що запчастини, які були використані для відновлювального ремонту, вже були у вжитку та із наданого позивачем розрахунку не вбачається, який саме коефіцієнт фізичного зносу мали встановлені запчастини, що є порушенням Методики та позбавлення відповідача права здійснити розрахунок страхового відшкодування з дотриманням норм, встановлених ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює порядок виплати страхового відшкодування в даному виді правовідносин між сторонами.
Щодо Звіту № 37883 від 12.02.2024, відповідач зазначав, що він складений з порушенням Методики. До звіту не було додано кваліфікаційного свідоцтва оцінювача Фонду Державного майна України МФ № 5094 від 19.05.2007 оцінювача Гармідарової Ю.П., якому доручено оцінку. Складений суб'єктом оціночної діяльності лише 12.02.2024, тобто після складання позивачем страхового акту та здійснення виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику (платіжне доручення № 53447 від 09.11.2023), а також після отримання 20.11.2023 страхового відшкодування від позивача. Договір про проведення оцінки коефіцієнта фізичного зносу автомобіля КІА Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було укладено між ТОВ «ЕК «Фаворит-Ассистанс» та ПрАТ «СК «ВУСО» 04.01.2020, а подія з приводу якої звертається позивач сталася 31.10.2023, тобто за три роки до настання ДТП. В порушення зазначених відповідачем нормативних вимог Методики, оцінювачем Гармідаровою Ю.П. при оцінці коефіцієнта фізичного зносу автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , технічний огляд цього транспортного засобу особисто не здійснювався (оцінювачем не зазначено даних про час та місце проведення огляду автомобіля), у зв'язку з чим у Звіті № 37883 від 12.02.2024 зазначено, що визначення коефіцієнта фізичного зносу проводилось на підставі результатів огляду КТЗ представником ПрАТ «СК «ВУСО». В звіті зазначено, що досліджуваний КТЗ має пошкодження, для усунення яких необхідно проведення відновлювального ремонту в обсязі, наведеному в калькуляції (див. Додаток 2), який позивачем не додано до матеріалів справи.
Отже, розмір шкоди повинен бути визначений відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а оскільки наданий позивачем рахунок-фактура № КЛ--000129 від 03.11.2023 не відповідає вимогам, передбаченим актами законодавства, тому даний рахунок СТО не може вважатися належним підтвердженням розміру відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. СТО не є суб'єктом оціночної діяльності в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і не визначає коефіцієнт фізичного зносу, який має бути застосований до деталей, які були використані для ремонту автомобіля.
Також, відповідачем, керуючись частиною п'ятою ст. 252 ГПК України, було заявлено клопотання здійснювати розгляд даної справи з викликом сторін за правилами загального позовного провадження, яке мотивоване наявністю у справі доказів, які є взаємо суперечливими, та необхідністю призначення судової експертизи, витребування нових доказів.
Статтею 12 ГПК України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною першою ст. 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У п. 1 частини п'ятої ст. 12 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зазначає, що доводи відповідача не є тими підставами та обставинами, які б свідчила про складність означеної справи, а є безпосереднім завданням та основними засадами здійснення господарського судочинства.
При цьому, оцінка наданих сторонами доказів в підтвердження наявності або відсутності обставин (фактів), здійснюється судом виходячи із належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів та жодним чином оцінка доказів, не пов'язується із здійсненням судочинства у порядку спрощеного або загального позовного провадження.
Окрім того суд наголошує, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з огляду на відсутність обставин, які б свідчили про складність означеної справи, а також з врахуванням того, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд не вбачає підстав для розгляду справи № 910/13994/24 за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини п'ятої ст. 252 ГПК України (далі - ГПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною шостою ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет та підстави позову, подані докази, судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача здійснювати розгляд даної справи з викликом сторін за правилами загального позовного провадження.
10.12.2024 в системі «Електронний суд» позивачем було сформовано відповідь на відзив, в якій останній зазначав, що у постанові Верховного суду України від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати, а розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, у зв'язку з чим у відповідача з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (160 000,00 грн) і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля.
На думку позивача, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру потрібно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Отже, так як відновлювальний ремонт транспортного засобу KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювався на станції технічного обслуговування, розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту підтверджується наданими рахунком-фактурою № KA--000129 від 03.11.2023 та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № KA--000004 від 21.12.2023, якими визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту зазначеного автомобіля становить 117 889,13 грн. За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2327447-1 від 09.11.2023 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 117 889,13 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 53447 від 09.11.2023.
Позивач зазначав, що норма частини першої ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою, тому позивач і звернувся до ТОВ «ЕК «Фаворит-Ассистанс» для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер, яким складено Звіт про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 37883 від 12.02.2024, згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу (Ез) вказаного автомобіля дорівнює 0,70, що відповідає зазначеному відповідачем розрахованого ним розміру коефіцієнту фізичного зносу, з чим позивач погоджується повністю.
Також відповідач зазначав, що страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість складових частин тільки коли запас частини замінюються на нові, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу нові складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, якщо пошкоджені складники замінюються складниками які уже були у використанні (б/в), то страховик відшкодовує повну вартість даних складових частин, що і було відображено в наведеному розрахунку позивача на суму 116 825,66 грн, який враховував дані складових частин, що були у користуванні, відображених у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № КА- 000004 від 21.12.2023.
Крім того, розрахунок матеріального збитку позивачем було зроблено не на підставі рахунок-фактура № КА--000129 від 03.11.2023, а на підставі Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № KA--000004 від 21.12.2023, який і визначає фактичну суму розміру заподіяної шкоди, містить дані, які саме запчастини використовувались для відновлювального ремонту, реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати, що відповідає приписам законодавства України.
10.12.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем було сформовано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, в якому останній просив суд призначити судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, за адресою: 03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6 та на вирішення якої поставити наступне питання: Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування ПДВ, завданого власнику автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП, що мала місце 31.10.2023, станом на дату ДТП. Провадження по даній справі зупинити на час проведення судової автотоварознавчої експертизи та отримання висновку експерта. Гарантував оплату вартості проведення експертизи.
Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи мотивовано аргументами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, зокрема, що до запчастин, які не підлягали заміні, позивачем не було застосовано коефіцієнт фізичного зносу; не надано доказів, що запчастини, які були використані для відновлювального ремонту, вже були у вжитку та із наведеного рахунку не вбачається, який саме коефіцієнт фізичного зносу мали встановлені запчастини; визначення спеціалістом відповідача коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,70%; завищення позивачем вартості використаних складових частин, які були вже у користуванні, в порівнянні з вартістю нових оригінальних запчастин офіційного дилера KIA Motors в Україні; об'єктивна вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 80 121,47 грн згідно рахунок-фактуру офіційного дилера Олімп Мотор № 57 від 16.11.2023, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, згідно рахунку відповідача № НОМЕР_5 складає 59 282,04 грн, яка за мінусом 3 200,00 грн франшизи було сплачено позивачу на його рахунок; рахунок СТО не може вважатися належним підтвердженням розміру відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Також, в обгартування призначення судової автотоварознавчої експертизи відповідач зазначав, що сторонами до матеріалів справи не надано Висновку експертного автотоварознавчого дослідження (оцінки) колісного транспортного засобу, з метою визначення вартості (розміру) збитку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його погодження в результаті ДТП, яке мало місце 31.10.2023.
11.12.2024 в системі «Електронний суд» позивачем сформовано заперечення (заява) щодо необхідності проведення судової експертизи, в яких останній просив залишити відповідне клопотання без задоволення, скільки у справі вже наявні допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження розміру вартості відновлювального ремонту та розміру коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а на спростування даних доказів відповідач не надав жодних належних та допустимих аргументів та доказів. Розрахунок матеріального збитку позивачем було зроблено на підставі Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № KA--000004 від 21.12.2023, який і визначає фактичну суму розміру заподіяної шкоди.
Також, позивач зазнав, що згідно п. 7.41. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,70. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення коефіцієнта фізичного зносу приймається рівним 0,70. Як вбачається матеріалів справи, а саме з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, отже, строк експлуатації зазначено ТЗ перевищує 12 років, а тому відповідно до Методики значення коефіцієнта фізичного зносу приймається рівним 0,70, який був застосований до нових складників, що підлягають заміні під час ремонту.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи у справі, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Частиною першою ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (частина друга та третя п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
За змістом ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).
Слід зауважити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст. 104 ГПК України).
Крім того, частиною третьою 3 ст. 98 ГПК України, передбачено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Частиною першою ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Тобто, ГПК України на учасників процесу покладається обов'язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.
Проте, доказів самостійного вжиття відповідачем заходів для надання експертного висновку в матеріалах справи відсутні.
Також з матеріалах справи не вбачається наявність обставин, на з'ясування яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Приймаючи до уваги вищевикладене, дослідивши матеріали справи та наведені сторонами аргументи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2023 о 10 год. 45 хв. в м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 18, відбулася ДТП між транспортним засобом DAF95ХF430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (власник ОСОБА_2 ), та транспортним засобом KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 (власник ОСОБА_4 ), у зв'язку з чим, зокрема, останньому транспортному засобу завдано механічні пошкодження.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.12.2023 у справі № 490/10992/23 (№ 3/490/4207/2023), встановлено, що 31.10.2023 о 10 год. 45 хв. м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF 95 XF430, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «CMK Yari», реєстраційний номер НОМЕР_4 , був не уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою при перестроюванні праворуч здійснив зіткнення з транспортним засобом KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, тим самим ОСОБА_1 порушив п. 2.3 б, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Вказаною постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.12.2023 у справі № 490/10992/23 (№ 3/490/4207/2023), залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.01.2024 у справі № 490/10992/23 (провадження № 33/812/39/24), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до частини четвертої ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 у справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 у справі № 910/11595/13.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Таким чином, постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.12.2023 у справі № 490/10992/23 (№ 3/490/4207/2023) має преюдиціальне значення, а встановлені у вказаному судовому акті факти повторного доведення не потребують.
18.08.2023 між ПрАТ «СК «ВУСО», як Страховиком, та ОСОБА_5 , як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Наша Автоцивілка» № 16126586, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF95ХF430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вини водія якого сталась ДТП, застрахована АТ «СК «ІНГО» згідно полісу ЕР № 216431814, який станом на дату ДТП - 31.10.2023 був діючим.
01.11.2023 було складено Акт (Протокол) огляду ТЗ - Заява на виплату ID 2327447.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначено на підставі виставлених ФОП Коверзнєва А.М. рахунку-фактури № KA--000129 від 03.11.2023 та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № KA-000004 від 21.12.2023 у розмірі 117 889,13 грн з ПДВ.
На підставі вказаних документів позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 117 889,13 грн відповідно до страхового акту ПрАТ «СК «ВУСО» № 2327477-1 від 09.11.2023, яке було сплачено ФОП Коверзнєва А.М. у розмірі 117 889,13 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.11.2023 № 53447.
14.11.2023 ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до АТ «СК «ІНГО» із заявою вих. № 4138 на виплату страхового відшкодування на суму 117 889,13 грн.
АТ «СК «ІНГО» страхове відшкодування було сплачено частково на суму 56 082,04 грн, на підтвердження надходження зазначених коштів, позивачем надано Довідку ПрАТ «СК «ВУСО» вих. № 5384/2024вих від 12.11.2024.
Враховуючи положення п. 1.6., п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до ТОВ «ЕК «Фаворит-Ассистанс» для визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу - KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до Звіту № 37883 від 12.02.2024 про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу - KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , коефіцієнта фізичного зносу КТЗ, станом на 31.10.2023, дорівнює Ез = 0,70.
Як вбачається з позовної заяви, відповідно до п. 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, враховуючи дані Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № KA-000004 від 21.12.2023 щодо вартості використаних запасних частин, позивачем було здійснено розрахунок вартості матеріального збитку як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток), грн.; Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу, згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток) становить 116 825,66 грн, а саме: Ср = 79 529,26 грн + См = 0,00 грн + Сс вартість б/у складників = 36 840,63 грн + Сс вартість нових складників = 1 519,24 грн * (1 - 0,70 коефіцієнта фізичного зносу).
Як зазначає позивач, при наведеному розрахунку ним враховано, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, а якщо пошкоджені складники замінюються складниками які уже були у використанні (б/в), то страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує повну вартість даних складових частин.
Таким чином, за розрахунком позивача, сума страхового відшкодування за спірним страховим випадкам, що підлягає стягненню з АТ «СК «ІНГО» становить 57 543,62 грн, а саме: 116 825,66 грн вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 3 200,00 грн франшиза згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - 56 082,04 грн здійсненої часткової оплати відповідачем.
Оскільки сума страхового відшкодування за спірним страховим випадкам, у залишковому розмірі 57 543,62 грн відповідачем в добровільному порядку сплачена не була і стало підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, який втратив чинність 01.01.2024 (далі - Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з п. 69 ст. 1 Закону України «Про страхування» № 1909-IX від 18.11.2021 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закону України «Про страхування» № 1909-IX), страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Аналогічна норма кореспондується з положеннями ст. 352 ГК України.
Нормами ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, який втратив чинність 01.01.2025 (далі - Закон № 1961-IV) встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Слід зазначити, що 20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
Частиною шостою розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Спір щодо страхового відшкодування виник на підставі страхового випадку - ДТП, яке сталось 31.10.2023.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 18.08.2023 між ПрАТ «СК «ВУСО», як Страховиком, та ОСОБА_5 , як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Наша Автоцивілка» № 16126586, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Частиною першою ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга ст. 1187 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як було встановлено судом, транспортний засіб KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків внаслідок ДТП, яке відбулось за виною водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом DAF95ХF430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що встановлено постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.12.2023 у справі № 490/10992/23 (№ 3/490/4207/2023), залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.01.2024 у справі № 490/10992/23 (провадження № 33/812/39/24).
Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» № 1909-IX від 18.11.2021, страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Пунктом 22.1. частини першої ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставлених ФОП Коверзнєва А.М. рахунку-фактури № KA--000129 від 03.11.2023 та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № KA-000004 від 21.12.2023, позивачем визначено суму страхового відшкодування відповідно до страхового акту ПрАТ «СК «ВУСО» № 2327477-1 від 09.11.2023 та здійснено виплату страхового відшкодування ФОП Коверзнєва А.М. у розмірі 117 889,13 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.11.2023 № 53447.
Відповідно до частини другої ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
За нормами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 16126586 від 18.08.2023, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток відповідно до ст. 993 ЦК України.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF95ХF430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 216431814, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу DAF95ХF430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнаного винним у скоєнні ДТП, власнику транспортного засобу KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , якому завдано шкоду, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом ЕР № 216431814).
Проте, відповідач заперечував проти порядку та розміру, визначеної позивачем суми страхового відшкодування, повиваючись на недотримання позивачем при здійснені розрахунку вартості відновлювального ремонту автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , положень ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV та порушення норм п. 2.8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, щодо визначення коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідно до п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2023 № 142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Методика застосовується з метою, зокрема, д) визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; е) визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (п. 1.4. Методики).
Згідно з п. 1.6. Методики, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин;
Відповідно до п. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, від 14.05.2018 № 910/5092/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов'язковим.
Слід зазначити, що сама по собі виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування без урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу не має наслідком автоматичного виникнення у страховика за договором обов'язкового страхування обов'язку відшкодувати виплачену суму, якщо така розрахована без урахування фізичного зносу транспортного засобу.
Відповідно до вимог п. 8.2., з урахуванням п. 7.3. Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно п. 7.38. Методики, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7 (п. 7.41. Методики).
Відповідно до частини першої ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Частиною другою ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до Звіту № 37883 від 12.02.2024 про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу - KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , підготовленого ТОВ «ЕК «Фаворит-Ассистанс», коефіцієнта фізичного зносу КТЗ, станом на 31.10.2023, дорівнює Ез = 0,70.
Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що надданий позивачем Звіт складений з порушенням Методики.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Норма частини першої ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Отже, наявність рахунку-фактури № KA--000129 від 03.11.2023 та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № KA-000004 від 21.12.2023 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Таким чином, при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким здійснено ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Разом з тим, відповідачем у відповідності до п. 7.38. та п. 7.41. Методики наведений власний розрахунок коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 № НОМЕР_5, який становить 0,70%, що повністю відповідає розміру коефіцієнту фізичного зносу, наведеного позивачем, з розміром якого позивач погоджується повністю.
Таким чином, позивачем визначено коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля KIA Cerato, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 № НОМЕР_5 у розмірі: 0,7, що позивачем не заперечується.
Як вбачається з надано позивачем розрахунку, здійсненого відповідно до п. 8.2. Методики на підставі даних Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № KA-000004 від 21.12.2023, вартість матеріального збитку як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) становить: 116 825,66 грн, а саме: Ср = 79 529,26 грн + См = 0,00 грн + Сс вартість б/у складників = 36 840,63 грн + Сс вартість нових складників = 1 519,24 грн х (1 - 0,70 коефіцієнта фізичного зносу).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми страхового відшкодування, судом встановлено, що він розрахований вірно та з дотриманням п. 8.2. Методики, оскільки позивачем окремо розрахована вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу застосованих до нових складових частин та вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу застосованих до складових частин б/у, що відповідачем враховано не було.
Так, відповідно п. 8.2. Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Сврз = 116 825,66 грн, де: Ср - 79 529,26 грн + См - 0,00 грн + Сс вартість нових складників - 1 519,24 грн х (1 - 0,70 коефіцієнта фізичного зносу) = 79 985,03 грн + 36 840,63 грн, розраховане у такій послідовності:
1. 1 - 0,7 = 0,3,
2. 1 519,24 х 0,3 = 455,77 грн,
3. 455,77 грн + 79 529,26 грн = 79 985,03 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу застосованих до нових складових частин),
4. 79 985,03 грн + 36 840,63 грн (вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу застосованих до складових частин б/у) = 116 825,66 грн.
Слід зазначити, що при розрахунку по формулі, наведеній у п. 8.2. Методики, судом враховано Порядок виконання арифметичних дій, зокрема: 1. Першими обчислюються всі вирази, які знаходяться в дужках, 2. Множення і ділення виконуються після виконання всіх попередніх дій, які виконуються зліва направо, у тому порядку, в якому вони записані у виразі, 3. Додавання і віднімання виконуються останніми, які дії виконуються зліва направо.
Приймаючи до уваги викладене, заперечення відповідача щодо невідповідності розрахунку позивача умовам п. 8.2. Методики та ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», спростовуються матеріалами справи.
Відтак, суд дійшов висновку щодо незастосування до ремонтних деталей, які були у використанні, коефіцієнту фізичного зносу, оскільки нормами чинного законодавства та положеннями Методики не передбачено застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, які вже були у користуванні (б/у) та ремонті. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2017 року у справі № 922/2773/15.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що долучені позивачем до позовної заяви додатки не є належним підтвердженням вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Також, відповідачем не надано доказів на підтвердження завищення вартості запчастин, зазначених позивачем у рахунку-фактурі, які вже були у використанні.
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.
Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР, франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як зазначалось, відповідно до умов полісу ЕР № 216431814 франшиза становить - 3 200,00 грн, а розмір ліміту за шкоду заподіяну майну в результаті ДТП становить 160 000,00 грн.
Отже розмір страхового відшкодування завданого застрахованому позивачем транспортному засобу, матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача, зменшується на розмір визначеної Полісом франшизи, а саме: на 3 200,00 грн.
Крім того, згідно абз. другого п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сума страхового відшкодування була сплачена платнику податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта - ФОП Коверзнєва А.М. у розмірі 117 889,13 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.11.2023 № 53447.
Таким чином, сума ПДВ входить до суми страхового відшкодування та включається до вартості ремонту.
Приймаючи до уваги вищевикладене, сума страхового відшкодування, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, що підлягає сплаті відповідачем, складає 57 543,62 грн (116 825,66 грн - 3 200,00 грн - 56 082,04 грн).
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 57 543,62 грн.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16).
Враховуючи положення частини 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому, суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
У зв'язку із задоволенням позову, судовий збір відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Також, у позовній заяві було зазначено, що судові витрати, що поніс позивач у зв'язку із зверненням до суду становлять 3 028,00 грн судового збору за подання позовної заяви. Інших судових витрат не очікується.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33; ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 57 543 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сорок три) грн 62 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано: 24.06.2025.
Суддя М.Є. Літвінова