ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/503/25
Господарський суд Івано-Франківської області, у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/503/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАВІ-ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БЕРРІ" про стягнення 383 492,63 грн.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАВІ-ТРАНС" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БЕРРІ" про стягнення заборгованості в сумі 383 492,63 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 271224 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 27 грудня 2024 р. в частині здійснення оплати за виконані перевезення.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 для розгляду справи № 909/503/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАВІ-ТРАНС" залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
28.04.2025 до суду від позивача, на виконання вимог зазначеної вище ухвали, у строк, встановлений судом, надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 6991/25) згідно якої усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/503/25; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно вимог ст. 120, 242 ГПК України: позивачу - шляхом направлення її в електронній формі до електронного кабінету позивача; відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача 30.04.2025 о 17:19; вручена відповідачу в письмовій формі поштовим відправленням 13.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трекінг відправлення 06 011 417 011 11).
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАВІ-ТРАНС" (далі - перевізник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БЕРРІ" (далі - замовник/відповідач) було укладено Договір № 271224 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні (далі - Договір, а.с. 8-12).
Зазначений вище договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами і скріплений їх печатками; сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього. Вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнавався.
Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що за даним договором замовник організовує виконання зазначених даним договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні, а перевізник в свою чергу надає послуги по організації перевезення вантажним транспортом.
Відповідно до п. 1.2. Договору в своїй діяльності сторони керуються положеннями цього договору, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення Вантажів (КДПВ) і Протоколом до Конвенції КДПВ від 05.07.1978, Угодою про митне оформлення міжнародних перевезень, які здійснюються автомобільним транспортом (Прага, 18 листопада 1965 р.), Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Статутом автомобільного транспорту України, Правилами перевезень вантажів та інших законодавчих та нормативних актів - нормами матеріального та процесуального чинного законодавства України, що регулюють правові відносини в галузі перевезення вантажів в межах України та міжнародному сполученні.
Згідно з п. 1.4. Договору конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у заявках, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 1.5. Договору підтвердженою вважається заявка, підписана уповноваженими особами сторін згідно установчих документів і скріплена печатками замовника та перевізника. Підтверджена сторонами заявка обов'язкова для виконання договору і є невід'ємною частиною цього Договору. Передана за допомогою факсимільного зв'язку чи електронною поштою заявка має юридичну силу та прирівнюється до оригіналу.
Відповідно до п. 3.2.9. Договору обов'язком замовника є своєчасно, в строки, вказані у Договорі здійснювати розрахунки з перевізником за умови вчасного отримання належним чином правильно оформленого пакету документів для оплати.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що вартість послуг перевізника узгоджується сторонами в Заявці. Вартість додаткових витрат і інших платежів, які необхідно виконати перевізнику для виконання своїх обов'язків по договору узгоджуються сторонами в заявці чи шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями.
Загальна вартість договору дорівнює сумарній вартості послуг перевізника, вказаних в Заявках (актах наданих послуг), що підписані сторонами в період дії даного договору (п. 4.2. Договору).
Порядок розрахунків визначений у розділі 5 Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за фактично надані транспортно-експедиційні послуги здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Підтвердження факту надання послуги є документи на оплату (рахунок, акт виконаних робіт), оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) встановленого зразка для перевезення, вказаного у заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та (або) митних органів, та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з замовником додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах замовника з метою виконання даного Договору, акт виконаних робіт у двох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого Податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право замовнику відмовити в здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.
Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що рахунок оплачується замовником протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, вказаних у пункті 5.1. цього Договору, якщо інше не обумовлено в Заявці на перевезення.
Пунктом 9.1. Договору сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року. Одностороннє припинення дії Договору не допускається. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік, але не більше як 3 рази поспіль. Сторони вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку тільки з обов'язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 1 місяць.
ТОВ "ВІТАВІ-ТРАНС", на підставі зазначеного договору та за заявками ТОВ "ЕКО-БЕРРІ", виконало три перевезення вантажів за заданими відповідачем маршрутами на загальну суму 383 492,63 грн, а саме:
27 грудня 2024 року сторонами, шляхом обміну електронними листами, погоджена заявка № 230 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів (а.с. 13-15), за умовами якої перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: с. Тишківці (Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.) - м. Твістрінген (Німеччина).
На підтвердження укладення договору перевезення, почергово складені дві міжнародні товарно-транспортні накладні СМR від 30 грудня 2024 року (а.с. 17) та від 06 січня 2025 року (а.с. 16).
Послуга перевезення за погодженим у Заявці маршрутом, була виконана належним чином, що підтверджується відтисками штампів і підписами уповноважених осіб вантажоодержувача у графі 24 накладних СМR та відсутністю будь-яких зауважень у цій графі.
Також в матеріалах справи наявні рахунок на оплату № 5 від 07 січня 2025 року на суму 133 431,10 грн (а.с 18); Акт надання послуг № 5 від 07 січня 2025 р. на суму 133 431,10 грн , який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. 19).
Ставка фрахту, обумовлена в заявці № 230 від 27.12.2024 (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, становить 3050 євро (б/н в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день замитнення).
Дата замитнення/завантаження - 30.12.2024 (курс НБУ на вказану дату становив 43,7479 грн за 1 євро, що передбачає оплату в гривнях у сумі 133 431,10 грн (3050 євро х 43,7479)).
За змістом пункту "Умови оплати" заявки № 230 від 27.12.2024 (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, виставлений перевізником рахунок оплачується після отримання повного пакету оригіналів документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт в двох екземплярах (датою доставки вантажу згідно СМR), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження, роздруківка термописця за час транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження, підписана виконавцем заявка замовника.
У пункті 3 Заявки погоджено, що оригінали документів надсилати Новою поштою: м. Івано-Франківськ, Нова пошта № 11, контактна особа - Шатна Анастасія ( НОМЕР_1 198 4959).
02 січня 2025 року сторонами, шляхом обміну електронними листами, погоджена заявка № 234 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів (а.с. 20-21), за умовами якої перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: с. Тишківці (Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.) - м. Глайнштеттен (Австрія).
На підтвердження укладення договору перевезення, почергово складені дві міжнародні товарно-транспортні накладні СМR від 03 січня 2025 року (а.с. 23) та від 07 січня 2025 року (а.с. 22).
Послуга перевезення за погодженим у Заявці маршрутом, була виконана належним чином, що підтверджується відтисками штампів і підписами уповноважених осіб вантажоодержувача у графі 24 накладних СМR та відсутністю будь-яких зауважень у цій графі.
Також в матеріалах справи наявні рахунок на оплату № 31 від 08 січня 2025 року на суму 95 425,66 грн (а.с 24); Акт надання послуг № 31 від 08 січня 2025 р. на суму 95 425,66 грн, який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. 25).
Ставка фрахту, обумовлена в заявці № 234 від 02.01.2025 (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, становить 2200 євро (б/н в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день замитнення).
Дата замитнення/завантаження - 03.01.2025 (курс НБУ на вказану дату становив 43,3753 грн за 1 євро, що передбачає оплату в гривнях у сумі 95 425,66 грн (2200 євро х 43,3753)).
За змістом пункту "Умови оплати" заявки № 234 від 02.01.2025 (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, виставлений перевізником рахунок оплачується після отримання повного пакету оригіналів документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт в двох екземплярах (датою доставки вантажу згідно СМR), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження, роздруківка термописця за час транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження, підписана виконавцем заявка замовника.
У пункті 3 Заявки погоджено, що оригінали документів надсилати Новою поштою: м. Івано-Франківськ, Нова пошта № 11, контактна особа - Шатна Анастасія ( НОМЕР_1 198 4959).
09 січня 2025 року сторонами, шляхом обміну електронними листами, погоджена заявка № 236 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів (а.с. 26-28), за умовами якої перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: с. Тишківці (Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.) - м. Нюрнберг (Німеччина).
На підтвердження укладення договору перевезення, почергово складені дві міжнародні товарно-транспортні накладні СМR від 10 січня 2025 року (а.с. 29) та від 15 січня 2025 року (а.с. 30).
Послуга перевезення за погодженим у Заявці маршрутом, була виконана належним чином, що підтверджується відтисками штампів і підписами уповноважених осіб вантажоодержувача у графі 24 накладних СМR та відсутністю будь-яких зауважень у цій графі.
Також в матеріалах справи наявні рахунок на оплату № 48 від 17 січня 2025 року на суму 154 635,87 грн (а.с 31); Акт надання послуг № 48 від 17 січня 2025 р. на суму 154 635,87 грн, який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. 32).
Ставка фрахту, обумовлена в заявці № 236 від 09.01.2025 (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, становить 3550 євро (б/н в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день замитнення).
Дата замитнення/завантаження - 10.01.2025 (курс НБУ на вказану дату становив 43,5594 грн за 1 євро, що передбачає оплату в гривнях у сумі 154 635,87 грн (3550 євро х 43,5594)).
За змістом пункту "Умови оплати" заявки № 236 від 09.01.2025 (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, виставлений перевізником рахунок оплачується після отримання повного пакету оригіналів документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт в двох екземплярах (датою доставки вантажу згідно СМR), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження, роздруківка термописця за час транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження, підписана виконавцем заявка замовника.
У пункті 3 Заявки погоджено, що оригінали документів надсилати Новою поштою: м. Івано-Франківськ, Нова пошта № 11, контактна особа - Шатна Анастасія (+38099 198 4959).
Як стверджує позивач, пакет документів, необхідних для оплати наданих послуг, 20 січня 2025 року був направлений замовнику що підтверджується Експрес-накладною "Нова Пошта" № 20451087066822 (а.с. 33). При цьому позивач зазначає, що опис документів не проводився, оскільки сервіси "Нової пошти" не передбачають огляду відправлення. Згідно з даними сервісу відстеження поштових відправлень "Нова Пошта", що обліковується у вільному доступі в мережі Інтернет за адресою: https://tracking.novaposhta.ua/#/uk/, зазначене вище поштове відправлення вручене адресату - 25.01.2025 (а.с. 34). Будь-яких зауважень щодо обсягу та змісту отриманих документів матеріали справи не містять.
Відтак, Замовник надані Перевізником послуги в сумі 383 492,63 грн не оплатив, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Внаслідок укладення Договору № 271224 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 27 грудня 2024 р. між сторонами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що Договір № 271224 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 27 грудня 2024 р. укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, сторони погодили всі істотні умови договорів та досягнули згоди щодо виконання умов останнього.
Спірний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Абзацом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором № 271224 про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні від 27 грудня 2024 р. та заявками: № 230 від 27.12.2024 р. (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, № 234 від 02.01.2025 р. (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, № 236 від 09.01.2025 р. (експорт) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів.
Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що рахунок оплачується замовником протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, вказаних у пункті 5.1. цього Договору, якщо інше не обумовлено в Заявці на перевезення.
За змістом пункту "Умови оплати" зазначених вище заявок про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, виставлений перевізником рахунок оплачується після отримання повного пакету оригіналів документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт в двох екземплярах (датою доставки вантажу згідно СМR), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження, роздруківка термописця за час транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження, підписана виконавцем заявка замовника.
У пункті 3 Заявок погоджено, що оригінали документів надсилати Новою поштою: м. Івано-Франківськ, Нова пошта № 11, контактна особа - Шатна Анастасія (+38099 198 4959).
Як стверджує позивач, пакет документів, необхідних для оплати наданих первізником послуг, 20 січня 2025 року був направлений замовнику, що підтверджується експрес-накладною "Нова Пошта" № 20451087066822 та вручений адресату - 25.01.2025.
У порушення договірних умов, замовник (відповідач) не оплатив перевізнику (позивачу) вартість наданих транспортних послуг.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про неотримання пакету надісланих відповідачем документів або некомплектність останнього.
Заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги в сумі 383 492,63 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно приписів ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 4 статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.
Згідно з статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "ВІТАВІ-ТРАНС".
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 5752,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1686 від 16.04.2025 (а.с. 7).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 5752,39 грн покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 500,00 грн, з приводу чого позивач подав суду докази, і які входять до складу судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, суд враховує таке.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до приписів вказаної вище норми, у позовній заяві зазначено, що позивач поніс попередні витрати на правову допомогу адвоката в сумі 23 500,00 грн.
Як зазначає позивач, розрахунок витрат на правову допомогу проведений, шляхом додавання вартості окремих дій адвоката, визначених Договором про правову допомогу, а саме: 5200,00 грн - огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням; 300,00 грн - проведення переговорів на предмет повернення боргу; 700,00 грн - проведення арифметичних розрахунків, 1500,00 грн - аналіз судової практики, 11 500,00 грн - підготовка позовної заяви та пакету документів необхідних для звернення до суду; 4300,00 грн - вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (в т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал та заяв по суті, клопотань, тощо), в тому числі, забезпечення виконання судового рішення. Також у Договорі про правову допомогу сторони домовилися про премію (гонорар успіху), який повинен бути сплачений адвокату у випадку вирішення спору на користь клієнта; гонорар успіху складає 6000,00 грн.
Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду наступні докази (у копіях документів):
- договір про правову допомогу від 11 квітня 2025 року (а.с. 36-37);
- довіреність на представництво інтересів від 11 квітня 2025 р. (а.с. 38);
- квитанція до прибуткового касового ордера № 07-04 від 16 квітня 2025 року на суму 23 500,00 грн (а.с. 39);
- акт приймання-передачі наданих послуг від 16 березня 2025 року (а.с. 40);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16 травня 2008 р. (а.с. 41).
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 11 квітня 2025 року між позивачем (далі - Довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (далі -Повірений) укладено Договір про правову допомогу (далі - Договір) .
Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що за цим Договором Повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ "ЕКО-БЕРРІ". З цією метою:
1. Здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (8 год).
2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год).
3. Провести арифметичні розрахунки (1 год).
4. Здійснити аналіз судової практики (1 год).
5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (23 год).
6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (8 год.)
Винагорода та порядок розрахунків визначені у розділі 2 Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 23 500,00 грн.
Згідно з п.2.2. Договору розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються Повіреному в момент передачі Довірителю підготовленої позовної заяви.
При задоволенні позову та набранні рішенням законної сили Повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 6000,00 грн (п. 2.3. Договору).
16 квітня 2025 р. ТОВ "ВІТАВІ-ТРАНС" оплатило Лозі Віктору Миколайовичу на підставі Договору про правову допомогу від 11.04.2025 23 500,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера № 07-04 від 16 квітня 2025 року).
Сторони Договору про правову допомогу № б/н від 11 квітня 2025 р., Лоза Віктор Миколайович, адвокат (надалі - Повірений) з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАВІ-ТРАНС" (надалі - Довіритель) з іншої сторони (надалі - Сторони), склали цей акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - Акт) про наступне:
1.1. Повірений надав, а представник довірителя Кукульник Тетяна Георгіївна прийняла наступні послуги правої допомоги у спорі, що виник з ТОВ "ЕКО-БЕРРІ":
- огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (7 год 50 хв);
- проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0 год 20 хв);
- здійснення арифметичних розрахунків (1 год 00 хв);
- аналіз судової практики (1 год 10 хв);
- підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви (23 год 20 хв);
- вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (6 год 00 хв).
1.2. Загальна вартість вартість послуг складає 23 500,00 грн.
1.3. Підписанням цього акту Сторони підтверджують факт належного надання послуг Повіреним відповідно до положень Договору та оплату наданих послуг (крім гонорару успіху).
1.4. Довіритель не має претензій до Повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1. цього Акту.
Акт приймання-передачі наданих послуг від 16 березня 2025 року підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Станом на час прийняття рішення, від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, згідно поданих позивачем доказів.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Позивач зазначає, що розрахунок витрат на правову допомогу проведений, шляхом додавання вартості окремих дій адвоката, визначених Договором про правову допомогу, а саме: 5200,00 грн - огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням; 300,00 грн - проведення переговорів на предмет повернення боргу; 700,00 грн - проведення арифметичних розрахунків, 1500,00 грн - аналіз судової практики, 11 500,00 грн - підготовка позовної заяви та пакету документів необхідних для звернення до суду; 4300,00 грн - вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (в т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал та заяв по суті, клопотань, тощо), в тому числі, забезпечення виконання судового рішення. Також у Договорі про правову допомогу сторони домовилися про премію (гонорар успіху), який повинен бути сплачений адвокату у випадку вирішення спору на користь клієнта; гонорар успіху складає 6000,00 грн.
Слід зазначити, що адвокат у цій справі не готував жодних клопотань, пояснень, заяв на виконання ухвал та заяв по суті, оскільки відповідач відзиву на позов не подав, жодним іншим чином проти позову не заперечував.
В контексті викладеного, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, зокрема, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідач не заперечував проти позову, не подавав відзиву на позов, доказами по справі були загальнопоширені у господарській діяльності документи, спір має характер типового у господарських відносинах (стосувався стягнення заборгованості згідно договору про надання транспортних послуг у міжнародному та регіональному сполученні), правнича допомога фактично полягала у підготовці та поданні позовної заяви з додатками, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям, у даній справі, за представництво інтересів позивача, складає 15 000,00 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з наданою адвокатом правничою допомогою.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, суд вважає суму судових витрат на правову допомогу 15 000,00 грн розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки позовні вимоги задоволено судом у повному обсязі, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БЕРРІ" обов'язок відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАВІ-ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БЕРРІ" про стягнення 383 492,63 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БЕРРІ" (76008, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, буд. 41, кв. 28, ідентифікаційний код юридичної особи: 45252288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАВІ-ТРАНС" (89636, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, смт. Кольчино, вул. Спортивна, буд. 10, корп. Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 38236409) заборгованість в сумі 383 492 (триста вісімдесят три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн 63 коп., 5752 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн 39 коп. судового збору та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк