вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
25 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 914/781/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП», м. Хуст
про стягнення 34138,21 грн.
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
За участі представників сторін:
Сторони не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ ТРАНС ГРУП» звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП», яким просить стягнути 3 ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКСТРАНСГРУП» на користь ТОВАРИСТВА ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» грошві кошти в загальному розмірі 34 138,21 грн. з яких: - 22 300,00 грн. - заборгованість за Договором №10/10/23 оренди майна від 10.10.2023р. - 849.00 грн. - неустойка в розмірі 3% річних за прострочення оплати. - 3148.14 грн. - втрати від інфляції - 7841.07 грн. - пеня.
Позов заявлено з посиланням на статті 11, 509, 525-526, 611 ЦК України, ст.ст. 4, 42, 45-46,161-164, 172-176 ГПК України.
Ухвалою від 24.04.2025 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з виявленими в ній недоліками, та встановлено позивачу строк для їх усунення - не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На адресу Господарського суду Закарпатської області 25.04.2025 надійшла заява вх. № 02.3.1-02/3936/25, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.
Ухвалою суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином. Вказана ухвала суду від 29.04.2025 була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 14.05.2025 р. з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що у зв'язку з порушенням орендарем умов Договору оренди №10/10/23 від 10 жовтня 2023 року в частині оплати оренди, виникла заборгованість по орендній платі на загальну суму 22 300,00 грн. (з яких 19 624,00 грн. - за жовтень 2023 року, та 2 676,00 грн. - за листопад 2023 року.).
Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору 18 грудня 2024 року Представником Позивача було направлено Претензію (досудову вимогу) на юридичну адресу Відповідача - ТОВ «МАКСТРАНСГРУП», що підтверджується відповідними поштовими квитанціями (поштове відправлення №7900500086781). Зазначені вище Вимога не була отримана Відповідачем та повернулася на адресу відправника (Поштовий конверт знаходиться у адвоката Жука Р.С.). Відтак Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору, однак такі залишені без реагуванні Відповідачем, що стало підставою звернення до суду з метою захисту порушених прав.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
10 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» ідентифікаційний код 40817464 (надалі «Орендодавець»- Позивач) та ТОВ «МАКСТРАНСГРУП» (надалі «Орендар» - Відповідач) було укладено Договір №10/10/23 оренди майна (оперативна оренда).
Згідно умов вказаного вище Договору протягом жовтня - листопада 2023 року ТОВ «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» надало ТОВ «МАКСТРАНСГРУП» послуги з оренди опалубки будівельної на загальну суму 22 300,00 грн. (з яких 19 624,00 грн. - за жовтень 2023 року, та 2 676,00 грн. - за листопад 2023 року.).
Відповідно до п. 3.3. Договору №10/10/23, орендна плата перераховується Орендарем га поточних рахунок Орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в оренді користувача Орендаря.
Відповідно до п. 3.6. Договору №10/10/23, щомісяця, протягом строку знаходження Майна у тимчасовому платному орендному користуванні у Орендаря за цим Договорм, Орендодавець складає Акт надання послуг по оренді Майна.
Факт надання послуг з оренди опалубки будівельної підтверджується підписаними Сторонами Актами надання послуг №59 від 31.10.2023 р. та №66 від 16.11.2023 р.
Станом на день звернення з даним позовом до суду ТОВ «МАКСТРАНСГРУП» не оплатило надані послуги.
Заборгованість ТОВ «МАКСТРАНСГРУП» за Договором №10/10/23 оренди майна (оперативна оренда) від 10.10.2023 р. становить 22300,00 грн.
Період розрахунку штрафних санкцій з 01.12.2023 року по 08.03.2025 року. - 487 днів Сума заборгованості - 22 300,00 грн. Згідно проведених Позивачем розрахунків з Відповідача належить стягнути на користь Позивача 34 138,21 грн. з яких: - 22 300,00 грн. - заборгованість за Договором №10/10/23 оренди майна від 10.10.2023р.. - 849.00 грн. - неустойка в розмірі 3% річних за прострочення оплати. - 3148.14 грн. - втрати від інфляції - 7841.07 грн. - пеня.
Керуючись вищенаведеним позивач просить стягнути 3 ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКСТРАНСГРУП» на користь ТОВАРИСТВА ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» грошві кошти в загальному розмірі 34 138,21 грн. з яких: - 22 300,00 грн. - заборгованість за Договором №10/10/23 оренди майна від 10.10.2023р. - 849.00 грн. - неустойка в розмірі 3% річних за прострочення оплати. - 3148.14 грн. - втрати від інфляції - 7841.07 грн. - пеня.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ч. 1, 2 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 22 300,00 грн.
Доказів оплати заборгованості та доказів які б спростовували позовні вимоги відповідач не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 22 300,00 грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо пені
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Однак матеріалами справи становлено, що сторонами не погоджено застосування неустойки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 цього Закону).
Правова позиція щодо необхідності визначення у правочині умов щодо розміру та бази нарахування пені викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
Відтак, вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню.
Щодо 3 % річних
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв'язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 849.00 грн.
Щодо інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв'язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 3148.14 грн, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі 26 297,14 грн. з яких: - 22 300,00 грн. - заборгованість за Договором №10/10/23 оренди майна від 10.10.2023р. - 849.00 грн. - неустойка в розмірі 3% річних за прострочення оплати. - 3148.14 грн. - втрати від інфляції.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 1865,25 грн витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги - задоволити частково.
2. Стягнути 3 ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКСТРАНСГРУП» (код ЄДРПОУ 42619308, 90400, Україна, Хустський р-н, Закарпатська обл., місто Хуст, вулиця Франка І., будинок, 211) на користь ТОВАРИСТВА ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» (Код ЄДРПОУ: 40817464 79020, м. Львів, вул. Малоголосківська, буд. 30) грошві кошти в загальному розмірі 26 297,14 грн. з яких: - 22 300,00 грн. - заборгованість за Договором №10/10/23 оренди майна від 10.10.2023р. - 849.00 грн. - неустойка в розмірі 3% річних за прострочення оплати. - 3148.14 грн. - втрати від інфляції та 1865,25 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 25.06.2025
Суддя Андрейчук Л. В.