вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1185/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця С. Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153)
про стягнення заборгованості за договором №156403 від 25.05.2023 у загальному розмірі 713 821 421,61 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №156403 від 25.05.2023, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару на суму у загальному розмірі 507 086 113,00 грн, у зв'язку із чим позивач здійснив нарахування відповідачу 144 787 300,68 грн - пені, 46 315 339,05 грн - інфляційних втрат та 15 632 668,88 грн - 3% річних.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Враховуючи вказане, ухвала суду від 20.03.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 20.03.2025 вважається врученою відповідачу 21.03.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.134).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 20.03.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125980421) надіслано судом 20.03.2025, зареєстровано в реєстрі 20.03.2025 та забезпечено надання загального доступу - 21.03.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 20.03.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (21.03.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було - 05.04.2025.
Окрім того господарським судом з метою повного та всебічного повідомлення відповідача про обставини справи здійснено поштове направлення ухвали суду від 20.03.2025 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" за адресою: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2. Вказана ухвала суду засобами поштового зв'язку була отримана останнім - 27.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 136).
Також з метою вручення відповідачу ухвали суду від 20.03.2025 господарським судом надсилалась вказана ухвала суду на електронну пошту відповідача tov.inteks@gmail.com, яка зазначена у розділі "Контакти" Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження чого господарським судом було долучено до матеріалів справи роздруківку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 20.03.2025 була доставлена відповідачу на його електронну пошту tov.inteks@gmail.com - 21.03.2025 (а.с. 133).
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 23.06.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більш того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
18.03.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №156403 від 25.05.2023 у загальному розмірі 713821421,61 грн, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" на користь Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" заборгованість за договором № 156403 від 25.05.2023 у розмірі 507 086 113,00 грн, пеню у розмірі 144 787 300,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 315 339,05 грн, 3% річних у розмірі 15 632 668,88 грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1059800,00грн.
20.03.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 09.04.2025.
09.04.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
09.04.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 16.04.2025, надавши учасникам справи можливість виконати пропозиції суду, викладені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025 у справі №904/1185/25.
16.04.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
16.04.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 23.05.2025, надавши учасникам справи можливість виконати пропозиції суду, викладені в ухвалі суду від 20.03.2025 у справі №904/1185/25.
23.05.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
23.05.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 03.06.2025 о 12:00 год.
03.06.2025 у судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
03.06.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні, повідомивши учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 18.06.2025 о 15:30 год.
18.06.2025 у судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. На стадії дослідження доказів у суду постала необхідність огляду у судовому засіданні оригіналів доказів, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи. З метою надання позивачу можливості подати суду оригінали доказів ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні, повідомивши учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 23.06.2025 о 16:00 год
23.06.2025 у судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. Суд оглянув надані позивачем оригінали доказів та перейшов до стадії ухвалення рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, що призвело до нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.
(4) Правомірність нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних.
1. Укладення та умови договору
25.05.2023 між Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", як покупцем, укладено договір №156403 (далі - договір; а.с. 9-10), відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця із використанням скретч-карток нафтопродукти в асортименті (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його ціну на умовах цього договору.
Згідно пункту 1.1 договору сторони домовилися, що відповідач придбає у позивача товар на суму у загальному розмірі 507 086 113,00 грн (з яких 7% ПДВ у розмірі 33 173 857,86 грн), а саме:
- 1 814 030 літрів бензину А-92, за ціною 46,10 грн за літр, на суму у загальному розмірі 83 626 783,00 грн;
- 2 823 930 літрів бензину А-92 Energy, за ціною 46,10 грн за літр, на суму у загальному розмірі 130 183 173,00 грн;
- 2 301 160 літрів дизпалива, за ціною 47,10 грн за літр, на суму у загальному розмірі 108 384 636,00 грн;
- 2 671 180 дизпалива Energy, за ціною 47,10 грн за літр, на суму у загальному розмірі 125 812 578,00 грн;
- 1 254 330 літрів палива дизельного Energy, за ціною 47,10 грн за літр, на суму у загальному розмірі 59 078 943,00 грн.
Відпуск товару здійснюється з мережі АЗС за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених поставною Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (пункт 1.2 договору).
Пунктами 3.1.-3.2. договору сторони погодили, що загальна ціна товару складає 507 086 113,00 грн, у тому числі 7 % ПДВ (33 173 857,86 грн), яка може бути змінена за взаємною згодою сторін.
Відповідно до пункту 4.1. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на підставі рахунку-фактури на реквізити продавця протягом 180 календарних днів від дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної і/або акту приймання-передачі. продавець звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити ніж зазначені в розділі 12 цього договору. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.
Згідно із пунктом 4.2. оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.
Умови оплати по узгодженню сторін можуть бути змінені, що оформлюється відповідною додатковою угодою (пункт 4.3 договору).
За умовами пункту 5.1. договору приймання-передача товару здійснюється згідно встановлених нормативів та чинного законодавства України.
Факт приймання-передачі скретч-карток підтверджується належним чином оформленими і підписаними сторонами видатковими накладними і/або актами приймання-передачі (пункт 5.2. договору).
Відповідно до пункту 5.3. договору продавець протягом 14 банківських днів з дати отримання письмової заявки передає покупцю довірчі документи (скретч-картки) на отримання товару відповідної кількості та номіналу, що зазначається у видатковій накладній і/або актах приймання-передачі.
Згідно із пунктом 6.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за передані скретч-картки, а також приймати скретч-карти згідно накладної і/або актів приймання-передачі.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (пункт 7.1 договору).
Умовами пункту 7.2. договору передбачено, що види порушень та санкції за них, установлені договором.
У разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов'язань з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожен день прострочення (пункт 7.3. договору).
Пунктом 7.4. договору встановлено, що продавець не несе відповідальності за неотримання покупцем товару за переданими йому продавцем скретч-картками, у тому числі внаслідок спливу строку їх дії, відсутності на АЗС можливості відпуску товару, тощо.
Усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до законодавства Україні (пункти 9.1-9.2 договору).
Відповідно до пункту 10.1. договір вважаться укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Згідно із пунктом 10.2. договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 10.1 цього договору, та діє до 31.12.2023.
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Позивачем відповідно до умов договору здійснено поставку товару на суму у загальному розмірі 507 086 113,00 грн, у тому числі 7 % ПДВ (33 173 857,86 грн), що підтверджується наступним:
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000148 від 26.05.2023 (а.с. 11), специфікації №1 від 26.05.23 (а.с. 12), товаро-транспортної накладної АЗ-00000148 від 26.05.2023 (а.с. 13) та рахунку-фактури А3-0000569 від 26.05.2023 (а.с. 14) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 652170 літрів бензину А-92 Energy та 553190 літрів дизпалива Energy на суму у загальному розмірі 56 120 286,00 грн, у тому числі 3 671 420,58 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000149 від 26.05.2023 (а.с. 15), специфікації №2 від 26.05.23 (а.с. 16), товаро-транспортної накладної АЗ-00000149 від 26.05.2023 (а.с. 17) та рахунку-фактури А3-0000570 від 26.05.2023 (а.с. 18) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 595030 літрів бензину А-92 та 481460 літрів дизпалива на суму у загальному розмірі 50 107 649,00 грн, у тому числі 3 278 070,50грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000150 від 26.05.2023 (а.с. 19), специфікації №3 від 26.05.23 (а.с. 20), товаро-транспортної накладної АЗ-00000150 від 26.05.2023 (а.с. 21) та рахунку-фактури А3-00005571 від 26.05.2023 (а.с. 22) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 295900 літрів бензину А-92 та 433800 літрів дизпалива на суму у загальному розмірі 34 072 970,00 грн, у тому числі 2 229 072,80 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000151 від 26.05.2023 (а.с. 23), специфікації №4 від 26.05.23 (а.с. 24), товаро-транспортної накладної АЗ-00000151 від 26.05.2023 (а.с. 25) та рахунку-фактури А3-0000572 від 26.05.2023 (а.с. 26) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 309000 літрів бензину А-92 Energy та 439000 літрів палива дизельного Energy на суму у загальному розмірі 34 874 700,00 грн, у тому числі 2 281 522,43 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000152 від 26.05.2023 (а.с. 27), специфікації №5 від 26.05.23 (а.с. 28), товаро-транспортної накладної АЗ-00000152 від 26.05.2023 (а.с. 29) та рахунку-фактури А3-0000573 від 26.05.2023 (а.с. 30) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 652170 літрів бензину А-92 Energy та 553190 літрів дизпалива Energy на суму у загальному розмірі 34 373 610,00 грн, у тому числі 2 248 740,85 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000153 від 26.05.2023 (а.с. 31), специфікації №6 від 26.05.23 (а.с. 32), товаро-транспортної накладної АЗ-00000153 від 26.05.2023 (а.с. 33) та рахунку-фактури А3-0000574 від 26.05.2023 (а.с. 34) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 296700 літрів бензину А-92 Energy та 439400 літрів дизпалива Energy на суму у загальному розмірі 34 373 610,00 грн, у тому числі 2 248 740,85 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000154 від 26.05.2023 (а.с. 35), специфікації №7 від 26.05.23 (а.с. 36), товаро-транспортної накладної АЗ-00000154 від 26.05.2023 (а.с. 37) та рахунку-фактури А3-0000575 від 26.05.2023 (а.с. 38) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 333015 літрів бензину А-92 Energy та 401730 літрів палива дизельного Energy на суму у загальному розмірі 34 273474,50 грн, у тому числі 2 242 189,92 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000155 від 26.05.2023 (а.с. 39), специфікації №8 від 26.05.23 (а.с. 40), товаро-транспортної накладної АЗ-00000155 від 26.05.2023 (а.с. 41) та рахунку-фактури А3-0000576 від 26.05.2023 (а.с. 42) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 296700 літрів бензину А-92 та 439400 літрів дизпалива на суму у загальному розмірі 34 373 610,00 грн, у тому числі 2 248 740,85 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000156 від 26.05.2023 (а.с. 43), специфікації №9 від 26.05.23 (а.с. 45), товаро-транспортної накладної АЗ-00000156 від 26.05.2023 (а.с. 44) та рахунку-фактури А3-0000569 від 26.05.2023 (а.с. 46) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 326000 літрів бензину А-92 Energy та 832000 літрів дизпалива Energy на суму у загальному розмірі 54 215 800,00 грн, у тому числі 3 546 828,04 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000157 від 26.05.2023 (а.с. 47), специфікації №10 від 26.05.23 (а.с. 48), товаро-транспортної накладної АЗ-00000157 від 26.05.2023 (а.с. 49) та рахунку-фактури А3-0000578 від 26.05.2023 (а.с. 50) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 310045 літрів бензину А-92 Energy та 407190 літрів дизпалива Energy на суму у загальному розмірі 33 471 723,50 грн, у тому числі 2 189 738,92 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000158 від 26.05.2023 (а.с. 51), специфікації №11 від 26.05.23 (а.с. 52), товаро-транспортної накладної АЗ-00000158 від 26.05.2023 (а.с. 53) та рахунку-фактури А3-0000579 від 26.05.2023 (а.с. 54) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 300300 літрів бензину А-92 Energy та 414600 літрів палива дизельного Energy на суму у загальному розмірі 33 371 490,00 грн, у тому числі 2 183 181,59 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000159 від 26.05.2023 (а.с. 55), специфікації №12 від 26.05.23 (а.с. 56), товаро-транспортної накладної АЗ-00000159 від 26.05.2023 (а.с. 57) та рахунку-фактури А3-0000580 від 26.05.2023 (а.с. 58) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 300300 літрів бензину А-92 та 414600 літрів дизпалива на суму у загальному розмірі 33 371 490,00 грн, у тому числі 2 183 181,59 грн ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної №АЗ-00000160 від 26.05.2023 (а.с. 59), специфікації №13 від 26.05.23 (а.с. 60), товаро-транспортної накладної АЗ-00000160 від 26.05.2023 (а.с. 61) та рахунку-фактури А3-0000581 від 26.05.2023 (а.с. 62) позивачем здійснено поставку на адресу відповідача 326100 літрів бензину А-92 та 531900 літрів дизпалива на суму у загальному розмірі 40 085 700,00 грн, у тому числі 2 622 428,97 грн ПДВ.
Суд зазначає, що всі вищевказані видаткові накладні, специфікації та товаро-транспортні накладні підписані та скріплені відбитками печаток позивача та відповідача без зауважень.
Отже, вказаними документами підтверджується поставка позивачем на користь відповідача, визначеного умовами пункту 1.1. договору товару на суму у загальному розмірі 507 086 113,00 грн, у тому числі 7 % ПДВ (33 173 857,86 грн).
3. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати товару
Відповідно пункту 4.1. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на підставі рахунку-фактури на реквізити продавця протягом 180 календарних днів від дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної і/або акту приймання-передачі. продавець звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити ніж зазначені в розділі 12 цього договору. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.
Судом встановлено, що видаткові накладні: №АЗ-00000148 від 26.05.2023 (а.с. 11), №АЗ-00000149 від 26.05.2023 (а.с. 15), №АЗ-00000150 від 26.05.2023 (а.с. 19), №АЗ-00000151 від 26.05.2023 (а.с. 23), №АЗ-00000152 від 26.05.2023 (а.с. 27), №АЗ-00000153 від 26.05.2023 (а.с. 31), №АЗ-00000154 від 26.05.2023 (а.с. 35), №АЗ-00000155 від 26.05.2023 (а.с. 39), №АЗ-00000156 від 26.05.2023 (а.с. 43), №АЗ-00000157 від 26.05.2023 (а.с. 47), №АЗ-00000158 від 26.05.2023 (а.с. 51), №АЗ-00000159 від 26.05.2023 (а.с. 55), №АЗ-00000160 від 26.05.2023 (а.с. 59) сторонами підписані та скріплені печатками - 26 травня 2023 року.
Отже, враховуючи положення пункту 4.1. договору відповідач повинен був перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача протягом 180 календарних днів від дати поставки (26 травня 2023 року), тобто до 23.11.2023 (четвер) включно.
Таким чином відповідно до умов договору №156403 від 25.05.2023 строк оплати є таким, що настав - 24.11.2023 (п'ятниця).
При цьому в порушення умов пункту 4.1. договору відповідач до дня винесення судового рішення не здійснив оплату товару та порушив встановлені строки з виконання фінансового зобов'язання. Таким чином розмір заборгованості покупця перед продавцем складає 507 086 113,00 грн, у тому числі 7 % ПДВ (33 173 857,86 грн).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення вказаної заборгованості за договором.
4. Нарахування 3% річних та інфляційних витрат.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №156403 від 25.05.2023 за період з 23.11.2023 по 02.12.2024 (а.с. 111-112), за несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань позивач здійснив розрахунок:
- пені у розмірі 144 787 300,68 грн за період прострочення з 23.11.2023 по 02.12.2024;
- інфляційних втрат у розмірі 46 315 339,05 грн за сукупний період з грудня 2023 року по жовтень 2024 року;
- 3% річних у розмірі 15 632 668,88 грн за період прострочення з 23.11.2023 по 02.12.2024.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів сплати даної заборгованості та контррозрахунку.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями розумінні Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 зазначено, що вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
2.1. Щодо основного зобов'язання
Суд встановив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач, як продавець, зобов'язується передати у власність покупця із використанням скретч-карток нафтопродукти (товар) в асортименті, визначеному пунктом 1.1. договору, тоді як обов'язок відповідача, як замовника, - прийняти та оплатити виказаний товар.
Позивач довів факт передачі у власність покупця із використанням скретч-карток нафтопродуктів (товар) в асортименті, визначеному пунктом 1.1. договору, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін:
- видаткової накладної №АЗ-00000148 від 26.05.2023 (а.с. 11), специфікації №1 від 26.05.23 (а.с. 12), товаро-транспортної накладної АЗ-00000148 від 26.05.2023 (а.с. 13);
- видаткової накладної №АЗ-00000149 від 26.05.2023 (а.с. 15), специфікації №2 від 26.05.23 (а.с. 16), товаро-транспортної накладної АЗ-00000149 від 26.05.2023 (а.с. 17);
- видаткової накладної №АЗ-00000150 від 26.05.2023 (а.с. 19), специфікації №3 від 26.05.23 (а.с. 20), товаро-транспортної накладної АЗ-00000150 від 26.05.2023 (а.с. 21);
- видаткової накладної №АЗ-00000151 від 26.05.2023 (а.с. 23), специфікації №4 від 26.05.23 (а.с. 24), товаро-транспортної накладної АЗ-00000151 від 26.05.2023 (а.с. 25);
- видаткової накладної №АЗ-00000152 від 26.05.2023 (а.с. 27), специфікації №5 від 26.05.23 (а.с. 28), товаро-транспортної накладної АЗ-00000152 від 26.05.2023 (а.с. 29);
- видаткової накладної №АЗ-00000153 від 26.05.2023 (а.с. 31), специфікації №6 від 26.05.23 (а.с. 32), товаро-транспортної накладної АЗ-00000153 від 26.05.2023 (а.с. 33);
- видаткової накладної №АЗ-00000154 від 26.05.2023 (а.с. 35), специфікації №7 від 26.05.23 (а.с. 36), товаро-транспортної накладної АЗ-00000154 від 26.05.2023 (а.с. 37);
- видаткової накладної №АЗ-00000155 від 26.05.2023 (а.с. 39), специфікації №8 від 26.05.23 (а.с. 40), товаро-транспортної накладної АЗ-00000155 від 26.05.2023 (а.с. 41);
- видаткової накладної №АЗ-00000156 від 26.05.2023 (а.с. 43), специфікації №9 від 26.05.23 (а.с. 45), товаро-транспортної накладної АЗ-00000156 від 26.05.2023 (а.с. 44);
- видаткової накладної №АЗ-00000157 від 26.05.2023 (а.с. 47), специфікації №10 від 26.05.23 (а.с. 48), товаро-транспортної накладної АЗ-00000157 від 26.05.2023 (а.с. 49);
- видаткової накладної №АЗ-00000158 від 26.05.2023 (а.с. 51), специфікації №11 від 26.05.23 (а.с. 52), товаро-транспортної накладної АЗ-00000158 від 26.05.2023 (а.с. 53);
- видаткової накладної №АЗ-00000159 від 26.05.2023 (а.с. 55), специфікації №12 від 26.05.23 (а.с. 56), товаро-транспортної накладної АЗ-00000159 від 26.05.2023 (а.с. 57);
- видаткової накладної №АЗ-00000160 від 26.05.2023 (а.с. 59), специфікації №13 від 26.05.23 (а.с. 60), товаро-транспортної накладної АЗ-00000160 від 26.05.2023 (а.с. 61).
Нездійснення відповідачем оплати поставленого позивачем товару не вважається відмовою останнього від договору.
Як вказано, відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок в частині повної оплати та своєчасної оплати поставленого товару на суму 507 086 113,00 грн, у тому числі 7 % ПДВ (33 173 857,86 грн), - не виконав.
Крім того господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції; регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів.
У частині 2 статті 9 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так само пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт надання послуг, тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.
Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат - підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Яке вже неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, чи була печатка загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
При цьому у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відбитком печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відбиток печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні
Оскільки видаткові накладні: №АЗ-00000148 від 26.05.2023 (а.с. 11), №АЗ-00000149 від 26.05.2023 (а.с. 15), №АЗ-00000150 від 26.05.2023 (а.с. 19), №АЗ-00000151 від 26.05.2023 (а.с. 23), №АЗ-00000152 від 26.05.2023 (а.с. 27), №АЗ-00000153 від 26.05.2023 (а.с. 31), №АЗ-00000154 від 26.05.2023 (а.с. 35), №АЗ-00000155 від 26.05.2023 (а.с. 39), №АЗ-00000156 від 26.05.2023 (а.с. 43), №АЗ-00000157 від 26.05.2023 (а.с. 47), №АЗ-00000158 від 26.05.2023 (а.с. 51), №АЗ-00000159 від 26.05.2023 (а.с. 55), №АЗ-00000160 від 26.05.2023 (а.с. 59) відповідачем підписані без зауважень, а на вказаних документах є відбиток печатки відповідача, це підтверджує факт прийняття товару та виникнення у останнього обов'язку оплатити його вартість не пізніше 180 календарних днів від дати підписання сторонами видаткових накладних (пункт 4.1 договору).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 507 086 113,00 грн, у тому числі 7 % ПДВ (33 173 857,86 грн).
2.2 Щодо нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат
Як зазначено вище, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив нарахування: пені у розмірі 144 787 300,68 грн за період прострочення з 23.11.2023 по 02.12.2024; інфляційних втрат у розмірі 46 315 339,05 грн за сукупний період з грудня 2023 року по жовтень 2024 року; 3% річних у розмірі 15 632 668,88 грн за період прострочення з 23.11.2023 по 02.12.2024.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі №907/65/18.
Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, нарахованої за зобов'язаннями, у період з 25.05.2024 до 02.12.2024 у зв'язку з тим, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, суд зазначає що позивачем не вірно визначено строк оплати (дату виникнення грошового зобов'язання відповідача) за договором, виходячи з наступного
Відповідно пункту 4.1. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на підставі рахунку-фактури на реквізити продавця протягом 180 календарних днів від дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної і/або акту приймання-передачі. продавець звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити ніж зазначені в розділі 12 цього договору. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.
Судом встановлено, що видаткові накладні: №АЗ-00000148 від 26.05.2023 (а.с. 11), №АЗ-00000149 від 26.05.2023 (а.с. 15), №АЗ-00000150 від 26.05.2023 (а.с. 19), №АЗ-00000151 від 26.05.2023 (а.с. 23), №АЗ-00000152 від 26.05.2023 (а.с. 27), №АЗ-00000153 від 26.05.2023 (а.с. 31), №АЗ-00000154 від 26.05.2023 (а.с. 35), №АЗ-00000155 від 26.05.2023 (а.с. 39), №АЗ-00000156 від 26.05.2023 (а.с. 43), №АЗ-00000157 від 26.05.2023 (а.с. 47), №АЗ-00000158 від 26.05.2023 (а.с. 51), №АЗ-00000159 від 26.05.2023 (а.с. 55), №АЗ-00000160 від 26.05.2023 (а.с. 59) сторонами підписані та скріплені печатками - 26 травня 2023 року.
Отже, враховуючи положення пункту 4.1. договору відповідач повинен був перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача до 23.11.2023 (четвер) включно (протягом 180 днів від дати поставки відповідно до умов договору).
Таким чином, відповідно до умов договору №156403 від 25.05.2023 строк оплати є таким, що настав, - 24.11.2023 (п'ятниця).
При цьому позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій починаючи з 23.11.2023, в той час як вірно проводити розрахунок починаючи з 24.11.2023, тобто коли строк оплати фактично настав.
Отже, вірним періодом розрахунку штрафних санкцій вважаються наступні періоди:
- для нарахування пені: з 24.11.2023 по 24.05.2024;
- для нарахування інфляційних втрат: з грудня 2023 року по жовтень 2024 року;
- для нарахування 3% річних: з 24.11.2023 по 02.12.2024.
Враховуючи вище встановлені обставини, господарський суд здійснивши власний перерахунок за вірними періодами штрафних санкцій заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що в цьому випадку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача:
74 902 415,14 грн - пені за період заборгованості з 24.11.2023 по 24.05.2025,
46 315 339,05 грн - інфляційних витрат за період заборгованості з грудня 2023 року по жовтень 2024 року,
15 590 900,57 грн - 3% річних за період заборгованості з 24.11.2023 по 02.12.2024.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки суд виходить з того, що відповідачем грубо порушено умови договору, оскільки прострочення поставки товару складає більше року, чим останній завдав позивачу збитків на суму 507 086 113,00 грн у тому числі 7 % ПДВ (33 173 857,86 грн), що є значним майновим зобов'язанням. Крім того відповідач не намагався мирно врегулювати даний спір, відтермінувати сплату боргу, розстрочити його оплату, чи укласти мирову угоду, якою визначити окремий порядок погашення заборгованості.
З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що 74 902 415,14 грн - пені за період заборгованості з 24.11.2023 по 24.05.2025, 46 315 339,05 грн - інфляційних витрат за період заборгованості з грудня 2023 року по жовтень 2024 року та 15 590 900,57 грн - 3% річних за період заборгованості з 24.11.2023 по 02.12.2024 зменшенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 507 086 113,00 грн - основного боргу, 74 902 415,14 грн - пені, 46 315 339,05 грн - інфляційних витрат та 15 590 900,57 грн - 3% річних є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Також слід зазначити, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
V. Висновки Суду
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного України та статті 20 Господарського кодексу України.
З огляду на це, порушене право позивача на отримання повної своєчасної оплати за поставлений товар підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача: 507 086 113,00 грн - основного боргу, 74 902 415,14 грн - пені, 46 315 339,05 грн - інфляційних витрат та 15 590 900,57 грн - 3% річних.
VІ. Судові витрати
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач за звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом сплатив судовий збір у розмірі 1 059 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 798 від 04.03.2025.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
3 огляду на наведені приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 955 980,90 грн покладається на відповідача.
Інших судових витрат до стягнення сторони не заявляли.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором №156403 від 25.05.2023 у загальному розмірі 713 821 421,61 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153) на користь Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця С. Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) 507 086 113,00 грн (п'ятсот сім мільйонів вісімдесят шість тисяч сто тринадцять гривень 00 копійок) - основного боргу, 74 902 415,14 грн (сімдесят чотири мільйони дев'ятсот дві тисячі чотириста п'ятнадцять гривень чотирнадцять копійок) - пені, 46 315 339,05 грн (сорок шість мільйонів триста п'ятнадцять тисяч триста тридцять дев'ять гривень нуль п'ять копійок) - інфляційних витрат, 15 590 900,57 грн (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч дев'ятсот гривень п'ятдесят сім копійок) - 3% річних та 955 980,90 грн (дев'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень дев'яносто копійок) - витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.06.2025
Суддя Т.В. Іванова