вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1994/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1994/25
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до Фізичної особи-підприємця Морозова Юрія Вікторовича
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою від 17.04.2025 за вих. №3884/32 до Фізичної особи-підприємця Морозова Юрія Вікторовича (далі - відповідач) про стягнення 73.189,61 грн, з яких: 70.320,13 грн основної заборгованості, 297,30 грн плати за абонентське обслуговування, 515,35 грн пені, 423,57 грн трьох процентів річних, 1.633,26 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1994/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025.
Ухвалою від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через підсистему «Електронний суд» 13.05.2025 від відповідача надійшов відзив.
Через підсистему «Електронний суд» 19.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Через підсистему «Електронний суд» 22.05.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення.
Через підсистему "Електронний суд" 29.05.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення від 29.05.2025 за вих. №б/н, у яких останній просить:
закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а у разі розгляду справи - відмовити у позовних вимогах позивачу АТ "Криворізька теплоцентраль" щодо стягнення заборгованості з Морозова Юрія Вікторовича;
долучити до матеріалів справи № 904/1994/25 документи, а саме адвокатський запит до АТ "Криворізька теплоцентраль", адвокатський запит ТОВ "Сітісервіс", відповідь АТ "Криворізька теплоцентраль" щодо неможливості надати відповідь на адвокатський запит, відповідь на ТОВ "Сітісервіс, відповідь АТ "Криворізька теплоцентраль";
зобов'язати АТ "Криворізька теплоцентраль" надати інформацію про технічну можливість демонтажу труби, яка проходить через нежитлове приміщення за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17, та можливість перенесення труби до під'їзду (фотознімки проходження пластикової трубки через нежитлове приміщення додається до запиту); надати інформацію чи проходить теплова енергія через пластикові трубки в приміщенні за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17, згідно фотознімків, оскільки тепло не надходить за вказаною адресою; надати інформацію про погодження демонтажу та від'єднання від системи теплопостачання та надати відповідні документи АТ "Теплоцентраль" про від'єднання від системи теплопостачання за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17; надати інформацію згідно яких тарифів здійснено нарахування за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 та вказати показники температури за 2021-2025; надати детальний розрахунок нарахувань; надати інформацію про заміри середньої температури за місяці, за кожний опалювальний сезон за 2021-2025рр. за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17; надати інформацію про план теплопостачання та розгалуження мережі подачі теплової енергії, всю необхідну документацію, яка знаходиться в АТ "Криворізька теплоцентраль" щодо від'єднання від центрального опалення нежитлового приміщення за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17.
Ухвалою від 30.05.2025 зобов'язано позивача у строк до 09.06.2025 надати письмові пояснення щодо поданих відповідачем додаткових пояснення від 29.05.2025 за вих. №б/н.
Через підсистему «Електронний суд» 05.06.2025 від позивача на виконання ухвали суду від 30.05.2025 надійшли додаткові пояснення.
Через підсистему «Електронний суд» 17.06.2025 від відповідача надійшла заява, у якій просить здійснити письмове опитування позивача директора АТ «Криворізька теплоцентраль»; надати відповіді на поставлені питання до 25.06.2025 директору АТ «Криворізька теплоцентраль»; надати повідомлення про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, ст.ст. 384-385 КК України від директора АТ «Криворізька теплоцентраль».
У заяві відповідач зазначає, що враховуючи те, що позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» не надав відповіді на адвокатський запит представника позивача та не надав чітких відповідай на вимогу суду відповідач вважає за необхідне скористатися своїм правом та поставити позивачу наступні питання, що стосуються справжньої правової природи спірних правовідносин:
1. Коли та на яких підставах було здійснено від'єднання від централізованого опалення приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17?;
2. Коли виникла підстава для здійснення нарахування та чим вона обумовлена, враховуючи, що Морозов Ю. В. не сплачував з 2016 року за теплову енергію, оскільки придбав приміщення без центрального опалення?;
3. Чому протягом 10 років АТ «Криворізька теплоцентраль» не надавали рахунки по сплаті за централізоване опалення приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17?;
4. Чи відбувалася оплата ФОП Морозова Ю.В. на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» за постачання теплової енергії в приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17? Надати чеки, рахунки-фактура та ін..докази підтверджуючи оплату .
5. Чи підписував директор АТ «Криворізька теплоцентраль» з ФОП Морозовим Ю. В. договір про надання послуг з теплопостачання, надати оригінал для огляду суду та проведення експертиз?;
6. Чи наявний договір між ФОП Морозовим Ю.В та АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо постачання теплової енергії?
7. Чи були законні підстави для стягнення коштів за централізоване опалення? Чи забули стягувати кошти за централізоване опалення приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17?;
8. Коли та хто, із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові здійснювали інспектування, чи в наявності договір та акт інспектування вимірювання середньої температури?;
9. Чи був отриманий позивачем дозвіл у ФОП Морозова Ю.В для використання приміщення, а саме розміщення комунікацій у приміщенні, що належить ФОП Морозова Ю.В та розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17? якщо так надати договір?; Чи сплачувалася орендна плата за користуванням житловим приміщенням? Чи отримана письмова згода у ФОП Морозова Ю.В. на під'єднання до централізованого теплопостачання?
10. Чи надсилалася комерційна пропозиція ФОП Морозову Ю.В. для відновлення постачання із зазначенням тарифів?
Разом з тим, відповідач просить повідомити про кримінальну відповідальність директора АТ «Криворізька теплоцентраль» за дачу неправдивих показів та зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» направити оригінали відповідей в суд та сторонам. У разі ухилення від дачі письмових пояснень перейти від спрощеного провадження до загального провадження з викликом директора АТ «Криворізька теплоцентраль» та допитати директора АТ «Криворізька теплоцентраль» в судовому засіданні під присягою за ст. 384 - 385 КК України.
Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає, що відповідно до ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставитив першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.
Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Відзив було подано відповідачем 13.05.2025, у якому відповідно до п. 1 ст. 90 ГПК України відповідач і мав право поставити не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи, однак відзив таких питань не містив, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про письмове опитування позивача в порядку ст. 90 ГПК України.
Також суд зазначає, що доводи відповідача про необхідність зобов'язання АТ «Криворізька теплоцентраль» надати відповіді на поставлені питання в порядку ст. 90 ГПК України та направити оригінали відповідей до суду та сторонам, а у разі ухилення від дачі письмових пояснень перейти від спрощеного провадження до загального провадження з викликом директора АТ «Криворізька теплоцентраль» та допитати директора АТ «Криворізька теплоцентраль» в судовому засіданні під присягою за ст. 384 - 385 КК України, не можуть слугувати підставою для переходу до розгляду цієї справи з викликом сторін, оскільки не впливають на повноту та всебічність встановлення обставин у цій справі.
Відповідно до ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
В ухвалі суду від 28.04.2025 звернуто увагу, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України).
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини" (Axen v. Germany), заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії" (Varela Assalino v. Portugal), заява №64336/01.
Так, Європейський суд з прав людини вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із вищевказаних справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії, а тому обставина відсутності відкритого розгляду не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому, в межах спрощеного позовного провадження суд створює учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи, шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №924/174/18 та від 18.02.2019 у справі №756/5081/14-ц.
До того ж, як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.06.2024 у справі №909/1179/23, питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не залежить від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а залежить від конкретних обставин справи.
Враховуючи наведені положення ГПК України та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, беручи до уваги характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку, про відсутність виключних обставин для призначення у даній справі судового засідання з викликом сторін.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги ціну позову, характер спірних правовідносин, предмет доказування, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Разом з тим, слід зауважити, що під час спрощеного провадження сторони мають можливість висловити свою думку навести свої доводи та міркування з приводу обставин справи у письмовому вигляді. А суд матиме можливість і зобов'язаний надати оцінку таким доводам та документам, що є в справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Відповідач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться в багатоквартирному будинку. Вказаний багатоквартирний будинок обслуговує позивач.
Оскільки відповідач не уклав з позивачем договір про надання послуги з постачання теплової енергії в добровільному порядку, то він (відповідач) фактично приєднався до дії типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується за реквізитами №5188/жб від 01.11.2021.
Так, у період з листопада 2021 року по березень 2024 року позивач виконував покладений на нього законом обов'язок з поставки, зокрема, відповідачу теплової енергії, однак відповідач взаємний обов'язок з оплати теплової енергії не виконав, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою. Також позивач нарахував до стягнення з відповідача плату за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року.
Враховуючи, що порушення відповідача з оплати отриманої від позивача теплової енергії має триваючий характер, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, проценти річні та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач зазначає, що не укладав договір з позивачем і має автономне опалення і заперечує факт споживання тепла. Відповідач посилається на відсутність договору, актів приймання-передачі, а також на положення п. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якими даний позов не підлягає розгляду у господарському суді.
Також відповідач, вимагає демонтувати незаконно встановлену теплову трубу, що проходить через нежитлове приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Південний, буд. 41, прим. 17. Також відповідач вважає за необхідне залучити до справи як третіх осіб продавця приміщення та керуючу компанію ТОВ «Сітісервіс-КР»; пропонує провести експертизу щодо розрахунку спожитої теплової енергії та якості демонтажу труби, а також витребувати інформацію про тарифи, температурні показники і дані замірів.
Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача
Позивач зазначає про те, що відповідач стверджує про наявність автономного опалення, проте не надав жодного належного чи допустимого доказу його законності. Фото труби та кондиціонера такими не є. Згідно з Порядком, затвердженим Наказом Мінбуду №?4 від 22.11.2005 (зі змінами), для відключення від централізованого опалення необхідне рішення міжвідомчої комісії. Від 2007 року відключення окремих квартир заборонено, тільки всього будинку. Відповідач не надав позивачу жодних документів, попри відповідні запити. Його приміщення розташоване в багатоквартирному будинку, підключеному до центрального опалення, тож нарахування є правомірними. Самовільне відключення не звільняє від статусу споживача та обов'язку платити за теплопостачання.
Щодо твердження відповідача про відсутність договору то позивач зазначає, що згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги», якщо співвласники не обрали модель договору, укладається публічний індивідуальний договір. АТ «Криворізька теплоцентраль» опублікувало типовий договір 01.10.2021, і з 01.11.2021 він вважається укладеним з ФОП Морозовим через фактичне споживання послуг. Договір зареєстровано за №5188/жб. Аргумент про автономне опалення є безпідставним, а власники зобов'язані сплачувати за опалення місць загального користування.
Щодо вимоги відповідача про демонтаж труби, позивач зазначає, що система опалення єдина і поширює тепло по всіх приміщеннях. Труба є частиною цієї системи, належить усім співвласникам і не може бути демонтована, оскільки її видалення порушить подачу тепла в інші приміщення будинку.
Також, відповідач стверджує, що спір не пов'язаний з господарською діяльністю і має розглядатися у цивільному судочинстві. Однак позивач наполягає на господарській підсудності, посилаючись на те, що Морозов Ю.В. є фізичною особою-підприємцем, а спір виник із договору про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, що є господарською діяльністю. Відповідач не надав доказів протилежного, а тому його клопотання про закриття провадження є безпідставним.
Разом з тим, відповідач просить стягнути 100.000,00 грн адвокатських витрат.
Позивач вважає, що оскільки позовні вимоги позивача підставні, слід відмовити відповідачу у задоволенні вимог про витрати на правову допомогу, в т.ч. через їх завищеність і необґрунтованість.
Додаткові пояснення позивача
Відповідач стверджує, що докази використання ним нежитлового приміщення відсутні, а його статус власника, набутого як фізичної особи, не змінюється та вважає, що справа має розглядатися за цивільним провадженням. Водночас, за даними ЄДРПОУ відповідач є ФОП із видами діяльності, зокрема торгівлею. Він є власником нежитлового приміщення площею 58,5 кв.м у Кривому Розі.
Також позивачем було надано акт обстеження, що підтверджує використання приміщення відповідачем у господарській діяльності. Актом виявлено самовільне втручання у систему централізованого опалення: встановлені тимчасові перемички без погодження з АТ «Криворізька теплоцентраль», що дає змогу перекривати опалення запірною арматурою. Це свідчить про відсутність законної автономної системи опалення, в свою чергу відповідач не надав дозвільних документів, якими б спростував позицію позивача.
Додаткові пояснення відповідача
Відповідач зазначає, що 22.05.2025 від позивача надійшли пояснення з актом обстеження нежитлового приміщення, проте без вказівки правових підстав огляду, що робить його незаконним. Позивач не надав відповіді на адвокатський запит через формальні причини, хоча ордер адвоката був оформлений належно. Ігноровані також запити щодо технічної можливості демонтажу труби в приміщенні за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Південний, буд. 41, прим. 17, а також інформація про проходження теплової енергії, погодження відключення від системи теплопостачання, тарифи та розрахунки нарахувань за 2021-2025 роки.
На думку відповідача, позивач не довів надання послуг з централізованого опалення Морозову Юрію Вікторовичу, договору між ними немає, послуги не надавались, тому немає підстав для стягнення плати. Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставне набуття майна зобов'язує повернути його власнику. Позивач не довів користування тепловою енергією, тож вимоги є безпідставними.
Тож, відповідач наполягає на закриті провадження у справі та просить відмовити у позові, долучити до справи адвокатські запити та відповіді, а також зобов'язати позивача надати інформацію щодо технічних аспектів демонтажу труби за вказаною адресою.
Додаткові пояснення позивача
Позивач зазначає, що діяв законно, здійснюючи обстеження нежитлового приміщення згідно з Типовим договором та Законом України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки споживач зобов'язаний забезпечити доступ для перевірки вузлів обліку тепла.
Щодо запитів то позивач зазначає, що представник відповідача має право повторно звертатися з адвокатськими запитами, але відповіді на них не є предметом спору.
Позивач надав інформацію про неможливість демонтажу транзитної труби, що свідчить про відсутність доказів автономного опалення з боку відповідача. Відповідно до закону і Типового договору договір вважається укладеним з 01 листопада 2021 року, оскільки відповідач користувався послугами та не обрав іншу модель відносин.
Позивач зазначає, що надав документи, що підтверджують подачу тепла через транзитну трубу, а відповідач не зміг довести автономне опалення або відсутність фактичного постачання тепла. Демонтаж труби неможливий без порушення системи, тепло проходить через пластикові трубки в приміщенні, а відключення від системи можливе лише за рішенням уповноваженої комісії; самовільне відключення не звільняє від укладення договору та оплати. Розрахунок тарифів здійснюється згідно з рішеннями виконкому та тарифами для категорії «інші споживачі».
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до Інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Морозов Юрій Вікторович є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Південний, буд. 41 приміщення 17.
01.11.2021 між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений типовий індивідуальний договір №5188/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до п. 5 умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Ціна договору визначена у п. п. 30-39 договору.
Згідно з п. 51 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
В будинку №41 по проспекту Південний встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актами від 06.09.2018 та від 25.07.2022 про технічний огляд вузла обліку теплової енергії по проспекту Південний, 41. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно загальній площі приміщення.
Нежитлове приміщення за адресою м. Кривий Ріг, проспект Південний, буд. 41 прим. 17, має загальну площу 58,8 кв.м.
Спірним є період з листопада 2021 року по листопад 2024 року щодо постачання теплової енергії, а також з листопада 2021 року по листопад 2024 року щодо надання послуг з абонентського обслуговування.
Факт поставки теплової енергії у період листопада 2021 року по листопад 2024 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія.
Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (Рішення Виконкому Криворізької міської ради №490 від 22.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради №158 від 23.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023 №338 «Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 «Про початок опалювального сезону 2023-2024 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 18.03.2024 №339 «Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 років»).
Згідно із рішенням виконкому Криворізької міської ради №529 від 22.10.2021 для категорії споживачів «інші споживачі» встановлено тариф на рівні 5 344,26 грн./Гкал (з ПДВ), 4 453,55 грн./Гкал (без ПДВ); відповідно до рішення виконкому Криворізької міської ради №1273 від 18.10.2023 для категорії споживачів «інші споживачі» встановлено тариф на рівні 4581,12 грн./Гкал (з ПДВ), 3817,60 грн./Гкал (без ПДВ); відповідно до рішення виконкому Криворізької міської ради №1195 від 26.09.2024 для категорії споживачів «інші споживачі» встановлено тариф на рівні 4 700,00 грн./Гкал (з ПДВ), 3916,67 грн./Гкал (без ПДВ).
Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Південний, буд. 41, прим. 17 відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 70.320,13 грн, з них 608,05 грн спожито в жовтні 2024 року (0,12 Гкал) та 69.712,08 грн донараховано споживання за період з листопада 2021 по листопад 2024 (13,59 Гкал) (арк. 30-106, том 1).
Супровідними листами позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг). В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та списки згрупованих відправлень на адресу відповідача.
Таким чином, позивач зазначає, що у період з листопада 2021 року по листопад 2024 року відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 70.320,13 грн та отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 297,30 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки відповідач не оплатив заборгованість за отримані від позивача послуги з постачання теплової енергії.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 70.320,13 грн основної заборгованості, 297,30 грн плати за абонентське обслуговування, 515,35 грн пені, 423,57 грн трьох процентів річних, 1.633,26 грн інфляційних втрат.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Суд встановив, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування типового договору на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 41, проспект Південний у м. Кривий Ріг про обрання моделі договірних відносин, то з 01.11.2021 відповідач вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.
Відтак, 01.11.2021 між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений типовий індивідуальний договір №4122/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до п. 5 умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Позивач зазначає, що відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість поставлену теплову енергію у розмірі 70.320,13 грн та плата за абонентське обслуговування у розмірі 297,30 грн, що і є причиною спору.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір вважається публічним договором про надання послуги і постачання теплової енергії відповідно до якого відповідач вважається таким, що приєднався до нього з 01.11.2021.
Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з листопада 2021 року по листопад 2024 року теплову енергію на загальну суму 70.320.13 грн, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії та надав позивачу послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 297,30 грн, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування (арк. 30-106, том 1).
Супровідними листами позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг). В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та списки згрупованих відправлень на адресу відповідача.
Таким чином, у період з листопада 2021 року по листопад 2024 року відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Південний, буд.41 приміщення 17, було спожито теплову енергію на загальну суму 70.320,13 грн та у період з листопада 2021 року по листопад 2024 року отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 297,30 грн.
Акти передачі-прийняття теплової енергії підписані лише з боку позивача і не підписані зі сторони відповідача.
Водночас, суд визнає такі акти належними доказами надання в опалювальний період 2021/2024 років послуги позивачем відповідачу з постачання теплової енергії, оскільки неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами надання теплоносія до житлового будинку №41, що по проспекту Південний, у якому знаходиться нежитлове приміщення, власником якого є відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).
Оцінивши зміст п. 34 договору, суд доходить висновку, що строк оплати заборгованості за отриману у період з листопада 2021 року по листопад 2024 року теплову енергію у розмірі 70.320,13 грн, а також за послуги з абонентського обслуговування за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року в розмірі 297,30 грн є таким, що настав.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати заборгованості у розмірі 70.320,13 грн за поставлену теплову енергію та плати за абонентське обслуговування у розмірі 297,30 грн відповідач не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 70.320,13 грн за поставлену теплову енергію та за абонентське обслуговування в розмірі 297,30 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.01.2025 до 16.04.2025 (по кожному акту окремо) на загальну суму 515,35 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 515,35 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 515,35 грн пені підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 01.01.2025 по 16.04.2025 на загальну суму 423,57 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 423,57 грн.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2025 року по квітень 2025 року на загальну суму 1.633,26 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 1.633,26грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимог не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Судом, також враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою постановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
З цього приводу суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. В даній справі відповідач у правовідносинах з позивачем виступає як господарюючий суб'єкт (спеціальний суб'єкт) - фізична особа - підприємець, отже пільги, передбачені законодавством для населення на нього не розповсюджуються.
Отже, суд дійшов висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 не поширюється на правовідносини у даній справі.
У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідач у наданих запереченнях проти позову не погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що між ним та позивачем відсутні договірні відносини, що є необхідною умовою для виникнення зобов'язання щодо оплати відповідних послуг. Відповідач підкреслює, що будь-який договір про надання послуг з теплопостачання, передбачений вимогами цивільного законодавства, з ним укладений не був, а жодних документів, які б підтверджували фактичне постачання теплової енергії чи прийняття її ним, позивач не надав.
Крім того, відповідач посилається на те, що ним встановлено автономну систему опалення, про що свідчать відповідні документи, технічна документація та покази свідків. Відповідач не користується централізованим опаленням та не споживає теплову енергію, яку, як стверджується, надає позивач. З огляду на це, на думку відповідача, відсутній об'єкт надання послуги, а отже - і підстава для виникнення грошового зобов'язання щодо її оплати.
Також відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів того, що теплова енергія фактично подавалась до приміщення відповідача, як і доказів прийняття відповідачем таких послуг. Акти приймання-передачі, які б підтверджували обсяги споживання або факт прийняття теплової енергії, не додані. Тому, як вважає відповідач, нарахування заборгованості здійснено позивачем безпідставно, виключно на підставі абстрактного підключення до мережі, що не може розцінюватись як належний доказ споживання або прийняття послуги.
Крім того, відповідач вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду (зокрема, у постановах від 03.07.2019 у справі № 127/21781/16-ц та від 02.06.2021 у справі №522/16461/17), обов'язок споживача з оплати комунальних послуг виникає лише за наявності укладеного договору та за умови фактичного отримання послуги. Відсутність фактичного споживання теплової енергії, а також відсутність погодженого між сторонами договору, на думку відповідача, виключає можливість задоволення позовних вимог.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (які були чинними станом на 2013 рік, у якому, як зазначає відповідач, його приміщення було відключено від мереж централізованого опалення) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630).
Відповідно до пункту 24 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил № 630).
Так, порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі - Порядок № 4), відповідно до пункту 2.1. якого для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.
У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення.
До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
Згідно з пунктом 2.2. Порядку № 4 комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.
Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.
Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника.
Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.
В матеріалах справи відсутній пакет документів від відповідача, необхідний для відключення від мереж централізованого опалення.
При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.
У пункті 2.3. Порядку № 4 встановлено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.
Відповідно до пункту 2.6. Порядку № 4 по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (пункт 2.7. Порядку № 4).
Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.
Процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води будинку при відмові споживачів від таких послуг передбачена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого постачання, затвердженого Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, із змінами внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 (далі Порядок №169). Цим Порядком передбачено, що єдиним документом, який підтверджує правомірність відключення від мережі централізованого опалення є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Відтак, документом та належним доказом, який підтверджує правомірність відключення від мережі централізованого опалення є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Між тим, таке рішення до матеріали справи не надано.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належних доказів, які б підтверджували факт відключення від теплопостачання приміщення відповідача, зокрема, акта про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП відповідно до додатку 4 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, відповідачем до суду не надано.
Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб'єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.
Крім того, відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 "Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", яким передбачено надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів на будинок у цілому, а не на окремі приміщення.
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідачем не надано належних доказів відключення від теплопостачання належного йому приміщення, а саме, є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, акта про відключення приміщення від мереж ЦО і ГВП відповідно до додатку 4 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції, що свідчить про своєчасне надання відповідачу послуги з централізованого опалення. При цьому, такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Такого ж висновку дійшов Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 25.05.2023 у справі №904/2547/22 та у постанові від 24.12.2024 у справі №904/3228/24.
Щодо поданих відповідачем клопотань суд відзначає таке.
Відповідач просив закрити провадження по справі, на підставі п.1 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Морозов Юрій Вікторович є Фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до ст. 52 ЦК України Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Статтею 4 ст. 20 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. ст. 4, 45 ГПК України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Спір у данні справі виник щодо господарської діяльності між суб'єктами господарювання АТ "Криворізька теплоцентраль" та ФОП Морозовим Юрієм Вікторовичем з виконання ними умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №5188/жб від 01.11.2021 до нежитлового приміщення відповідача, а тому даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
А тому вказане клопотання суд залишає без задоволення.
Також відповідач просив:
- витребувати інформацію з АТ «Криворізька теплоцентраль»: - про технічну можливість демонтажу труби, яка проходить через нежитлове приміщення за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 та можливість перенесення труби до під'їзду (фотознімки проходження пластикової трубки через нежитлове приміщення додається до запиту); - чи проходить теплова енергія через пластикові трубки в приміщенні за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17, згідно фотознімків, оскільки тепло не надходить за вказаною адресою. - про погодження демонтажу та від'єднання від системи теплопостачання та надати відповідні документи АТ «Теплоцентраль» про від'єднання від системи теплопостачання за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17; - згідно яких тарифів здійснено нарахування за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 та вказати показники температури за 2021 -2025рр., надати детальний розрахунок нарахувань; - про заміри середньої температури за місяці, за кожний опалювальний сезон за 2021-2025рр. за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17; - про план теплопостачання та розгалуження мережі подачі теплової енергії, всю необхідну документацію яка знаходиться в АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо від'єднання від центрального опалення нежитлового приміщення за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17;
- витребувати інформацію у керуючої компанії ТОВ «Сітісервіс-КР»: - заміри показників термометра для з'ясування чи відповідала температура в нежитловому приміщенні за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 стандартам, у разі відсутні даних показників підстави нарахування відсутні; - про технічну можливість демонтажу труби, яка проходить через нежитлове приміщення за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 та можливість перенесення труби до під'їзду; - про погодження демонтажу та від'єднання від системи теплопостачання та надати відповідні документи ТОВ «Сітісервіс-КР» про від'єднання від системи теплопостачання за адресою: місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17; - згідно яких тарифів здійснено нарахування за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 та вказати показники температури за 2021 -2025рр., надати детальний розрахунок нарахувань; - про заміри середньої температури за місяці, за кожний опалювальний сезон за 2021-2025рр. за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17; - про план розміщення тепло лічильника та всю необхідну документацію яка знаходиться в ТОВ «Сітісервіс-КР» щодо від'єднання від центрального опалення нежитлового приміщення за адресою місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17; - про загальну опалювальну площу та чи здійснюється опалення під'їздів та додаткових приміщень місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17;
- залучити в якості третьої особи продавця нежитлового приміщення за адресою: 50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 Бушуєва Івана Володимировича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . 6;
- залучити в якості третьої особи директора керуючої компанії ТОВ «Сітісервіс - КР»;
- зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» демонтувати трубу, яка проходить через нежитлове приміщення за адресою: 50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 яка проходить незаконно через приміщення;
- зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» припинити нарахування оплати з постачання теплової енергії для інших споживачів та плату за абонентське обслуговування через транзитну трубу, яка проходить приміщенням з індивідуальними теплопостачанням;
- провести експертизу розрахунків гігакалорій нарахованих за адресою: м.Кривий Ріг, проспект Південний, буд.41 приміщення 17;
- провести експертизу демонтажу труби з метою перевірки якості, безпеки та наслідків демонтажу труби за адресою: м.Кривий Ріг, проспект Південний, буд. 41 приміщення 17.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування інформації від АТ «Криворізька теплоцентраль», витребування інформації від керуючої компанії ТОВ «Сітісервіс-КР» та залучення третіх осіб, суд зазначає таке.
Позивач надав пояснення та інформацію про неможливість демонтажу транзитної труби, що свідчить про відсутність доказів правомірності автономного опалення в приміщенні відповідача. Відповідно до закону і Типового договору договір вважається укладеним з 01 листопада 2021 року, оскільки відповідач користувався послугами та не обрав іншу модель відносин.
Позивачем надані документи, що підтверджують подачу тепла через транзитну трубу, в свою чергу відповідач не довів правомірності встановлення автономного опалення або відсутність фактичного постачання тепла, що також судом встановлено та зазначено вище.
При цьому відключення від системи можливе лише за рішенням уповноваженої комісії; самовільне відключення не звільняє від укладення договору та оплати. Розрахунок тарифів здійснюється згідно з рішеннями виконкому та тарифами для категорії «інші споживачі».
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
За приписами частин 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи та суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Ухвалою суду від 30.05.2025 зобов'язано позивача у строк до 09.06.2025 надати письмові пояснення щодо поданих відповідачем додаткових пояснення від 29.05.2025 за вих. №б/н.
Через підсистему «Електронний суд» 05.06.2025 від позивача на виконання ухвали суду від 30.05.2025 надійшли додаткові пояснення.
Також відповідач просив залучити в якості третьої особи продавця нежитлового приміщення ОСОБА_1 та директора керуючої компанії ТОВ «Сітісервіс - КР» .
Відповідач зазначає, що попередній власник нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (Бушуєв Іван Володимирович) при відключені нежитлового приміщення від мережі централізованого опалення дотримувався «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4. А ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2016 є власником нежитлового цього приміщення лише 2016 року.
Водночас, відповідач не надав доказів відключення від теплопостачання спірного нежитлового приміщення також і попереднім власником (як і правомірності такого відключення).
Клопотань, які б відповідали вимогам ст.ст. 80, 81 ГПК України, про витребування у ОСОБА_1 відповідних доказів відповідач до суду не подав.
Відповідно ж до принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст. 14 ГПК України, збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до ст. 51 ГПК України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви додаються докази направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Однак представником відповідача не наведено належного обґрунтування того, яким чином ухвалене судом рішення може вплинути на права або обов'язки вказаних осіб щодо сторін спору; доказів сповіщення їх про відкриття провадження у справі не надано.
Клопотання фактично спрямоване на перекладання обов'язку доказування з боку відповідача на інших осіб, що є неприпустимим. Відповідно до ст. 13, ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 81 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином, відсутні підстави для залучення до участі у справі третіх осіб, а клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
При цьому, суд в межах розгляду справи №904/1994/25 не приймає рішення про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 та директора керуючої компанії ТОВ «Сітісервіс - КР».
Щодо клопотань відповідача про зобов'язання АТ «Криворізька теплоцентраль»:
- демонтувати трубу, яка проходить через нежитлове приміщення за адресою: 50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Південний, будинок 41, приміщення 17 яка проходить незаконно через приміщення;
- припинити нарахування оплати з постачання теплової енергії для інших споживачів та плату за абонентське обслуговування через транзитну трубу, яка проходить приміщенням з індивідуальними теплопостачанням.
Суд звертає увагу відповідача на те, що здійснює розгляд господарських справ у межах заявлених позовних вимог. Заявлені відповідачем вимоги щодо демонтажу трубопроводу та припинення нарахувань платіжок іншим споживачам через транзитні комунікації мають ознаки самостійного позову немайнового та майнового характеру, вирішення яких потребує окремого провадження з належним процесуальним оформленням, у тому числі сплати судового збору та залучення усіх заінтересованих осіб.
З урахуванням наведеного у задоволенні клопотань відповідача суд відмовляє.
Розглянувши клопотання відповідача про проведення експертизи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Враховуючи обґрунтування позивача щодо потреби призначити судову експертизу, суд доходить висновку, що оцінка обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, носить правовий характер, а тому не вбачається потреби у наявності знань у сфері іншій, ніж право, а відповіді на поставлені позивачем перед експертом запитання не вплинуть на таку оцінку.
При цьому суд звертає увагу, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.
Більш того, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.
Розглядаючи клопотання по суті, суд врахував, що відповідач у заявлених клопотаннях про призначення експертиз не обґрунтував та не довів, які наявні у справі докази є взаємно суперечливими і їх оцінку може бути здійснено господарським судом лише з призначенням відповідної судової експертизи. Разом з тим, відповідач жодним чином не мотивував подане клопотання не запропонував експертну установу, не поставив питання перед експертом, не послався на норми законодавства та не врахував положення ст. 99 ГПК України.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).
Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Морозова Юрія Вікторовича ( АДРЕСА_3 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 70.320,13 грн (сімдесят тисяч триста двадцять грн 13 к.) основної заборгованості, 297,30 грн (двісті дев'яносто сім грн 30 к.) плати за абонентське обслуговування, 515,35 грн (п'ятсот п'ятнадцять грн 35 к.) пені, 423,57 грн (чотириста двадцять три грн 57 к.) трьох процентів річних, 1.633,26 грн (одну тисячу шістсот тридцять три грн 26 к.) інфляційних втрат, 3.028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк