вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2756/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Гончарової Анни Володимирівни, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення 161 848,83 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гончарової Анни Володимирівни про стягнення 161 848,83 грн, з яких: 48 288,85 грн - заборгованість за тілом кредиту, 109 901,49 грн - заборгованість за процентами, 3658,49 грн - заборгованість за комісією.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання кредиту № 457317-КС-004 від 07.09.2023.
Суд ухвалою від 30.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивач в позовній заяві просив суд витребувати в Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»: інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 Гончаровій Анні Володимирівні (РНОКПП - НОМЕР_2 ); інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 07.09.2023 по 08.09.2023 включно.
Суд ухвалою від 30.05.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів - задовольнив. Витребував в Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»: інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 Гончаровій Анні Володимирівні (РНОКПП - НОМЕР_2 ); інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 07.09.2023 по 08.09.2023 включно.
09.06.2025 до суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшов лист про надання інформації.
13.06.2025 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що додані до позову обидві візуальні форми послідовності дій клієнта у форматі pdf, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, мають бути визнані судом неспроможними, позаяк вказані документи не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об'єктивну істинність обставин вчинення товариством та/або його системою дій з надіслання відповідачу ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір; не свідчать про безпосередній зв'язок між цими обставинами та зазначеними у відповідних формах відомостями, позаяк сама по собі форма представлення, позивачем кредитного договору - документ у форматі pdf, як і відскановане зображення у форматі pdf візуальної форми послідовності дій клієнта є такими, що не дозволяють суду перевірити порядок та встановити обставини створення таких документів за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини вчинення сторонами тих чи інших дій. Отже, за відсутності демонстрації позивачем місця збереження електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії неможливо встановити будь-який зв'язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній позивачем односторонньо візуальній формі послідовності дій. Зокрема позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення такої візуальної форми послідовності дій відповідний документ захищено від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін. Не є таким безсумнівним доказом вчинення сторонами дій з укладення електронного договору і подана позивачем та створена ним одноособово анкета клієнта. Окрім того, позивачем не доведено та не обґрунтовано, що надані ним анкета клієнта та обидві візуальні форми послідовності дій клієнта створюються автоматично системою в день укладення договору, при можливості формування таких документів позивачем, зокрема, його посадовою особою, односторонньо та у будь-який час (анкета створена у вигляді витягу із сайту). Позивач жодним чином не мотивував неможливість демонстрації суду наявності у системі, володільцем якої і є сам позивач, відповідних записів та/або запису чи інформації про їх існування та зберігання в системі. Отже, з урахуванням неподання позивачем оригіналів електронних доказів щодо вчинення тієї послідовності дій, про яку стверджує позивач, варто встановити, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами обставин акцептування відповідача щодо конкретних умов договору кредитування та, зокрема, укладення з відповідачем Додаткової угоди №1 до Договору №457317-КС-004 про надання кредиту від 07.09.2023 саме на тих умовах і з тим змістом, на яких наполягає позивач. А відтак суд має визнати дану Додаткову угоду №1 неналежним доказом по справі та не приймати її до уваги під час вирішення справи по суті. Крім того, варто врахувати, що позивачем не надано доказів приєднання відповідача до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджених наказом директора Товариства №13-ОД від 27.06.2022, зокрема і шляхом їх окремого підписання, а тому самі по собі такі Правила не можуть оцінюватись судом як договір приєднання та породжувати передбаченими цими правилами права і обов'язки для відповідача. Нарахована позивачем сума по відсоткам кредитним договором в розмірі 109 901,49 грн не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Враховуючи вищевикладене, умови договору №457317-КС-004 від 07.09.2023, яким передбачено сплату комісійної винагороди за видачу кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією, задоволенню не підлягають. За цих обставин слід вважати, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором №457317-КС-004 від 07.09.2023 у розмірі, зазначеному у позовній заяві, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
16.06.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Позивач зазначає, що 07.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Гончаровою Анною Володимирівною (позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 457317-КС-004 (далі - договір).
Кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Стандартна процента ставка: в день 2,000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,14957034, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 7500,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 50 000,00 грн. Термін дії договору до 22.02.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 129 960,00 грн. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом (п. 1. договору).
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. договору і розраховується в порядку описаному нижче (п. 2. договору).
У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 договору (п. 2.1. договору).
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до договору, та до закінчення терміну дії договору. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3. договору сторони на момент укладення договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав та 07.09.2023 надав позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідками про видачу коштів:
- від 24.01.2025 про переказ 07.09.2023 грошових коштів на картку № НОМЕР_1 у розмірі 25 000,00 грн (а.с. 26);
- від 24.01.2025 про переказ 07.09.2023 грошових коштів на картку № НОМЕР_1 у розмірі 25 000,00 грн (а.с. 27).
Господарський суд зазначає, що ухвалою від 30.05.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів - задоволено. Витребувано в Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»:
- інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 07.09.2023 по 08.09.2023 включно.
09.06.2025 до суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшов лист про надання інформації № 81-15-9/7109-БТ від 06.06.2025, яким повідомило, що картку № НОМЕР_1 емітовано на ім'я Гончарова Анна Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_2 ).
До вказаного листа АТ «Райффайзен Банк» додано виписку по рахунку за період з 07.09.2023 по 08.09.2023, відповідно до якої:
- 07.09.2023 на картку зараховано 25 000,00 грн;
- 07.09.2023 на картку зараховано 25 000,00 грн.
17.10.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору 457317-КС-004 про надання кредиту від 07.09.2023 (а.с. 29-30), в якій домовились, що позичальник підписанням цієї додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за договором станом на 17.10.2023, в розмірі 59 163,77 грн, що включає: суму кредиту 48 288,85 грн; проценти за користування кредитом 7216,43 грн; комісія за надання кредиту 3658,49 грн (п. 1. додаткової угоди № 1).
Сторони домовились, що кредитодавець списує частку заборгованості, а саме: по процентах за користування кредитом сума списання 0,00 грн; по комісії за надання кредиту сума списання 0,00 грн (п. 2. додаткової угоди № 1).
Враховуючи умови п.2 додаткової угоди заборгованість позичальника перед кредитодавцем за договором, станом на 17.10.2023, становить 59 163,77 грн, що включає: суму кредиту 48 288,85 грн; проценти за користування кредитом 7216,43 грн; комісія за надання кредиту 3658,49 грн (п. 3. додаткової угоди № 1).
Враховуючи п.3 та п.8. додаткової угоди орієнтовна загальна вартість наданого кредиту, в частині заборгованості, що вказана в п. 3 додаткової угоди, становить: 157 921,59 грн (п. 4. додаткової угоди № 1).
Сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом в наступному розмірі: з 17.10.2023 до 12.12.2023 (включно) діє пільгова ставка 0,8621778% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 12.12.2023 (включно) процентна ставка становитиме 1,14957034% в день; з 13.12.2023 1,14957034% в день (п. 5. додаткової угоди № 1).
Сторони домовились внести зміни в п. 1 договору та викласти «Термін дії договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії договору: до 11.06.2024» (п. 6. додаткової угоди № 1).
Сторони домовились внести зміни в п. 1 договору та викласти «Строк кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк кредиту: 279 днів.» (п. 7. додаткової угоди № 1).
Також в п. 8. додаткової угоди № 1 сторони домовились встановити наступний графік платежів для погашення заборгованості позичальника, що вказана в п. 3 цієї додаткової угоди.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання відповідно умов кредитного договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 50 000,00 грн. В той же час відповідач всупереч умовам кредитного договору свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, лише часткового сплатив кошти у загальному розмірі 43 108,48 грн, з яких: 1711,15 грн - часткове погашення тіла кредиту; 3841,51 грн - погашення комісії за надання кредиту; 37 555,82 грн - часткове погашення процентів за кредитом. Часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором підтверджується квитанціями платіжної системи «Platon» (а.с. 31-36). З огляду на викладене, як зазначає позивач, станом на день подання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 161 848,83 грн, що складається з: 48 288,85 грн - заборгованості за тілом кредиту, 109 901,49 грн - заборгованості за процентами (нарахованими по 11.06.2024 включно), 3658,49 грн - заборгованості за комісією.
Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання кредиту № 457317-КС-004 від 07.09.2023 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0214 07.09.2023 14:00:27".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Суд зазначає, що одноразові ідентифікатори, якими були підписані спірний договір про надання кредиту, складаються з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення вказаного договору між сторонами.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору 07.09.2023 надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн та подав до суду довідки від 24.01.2025 про переказ грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 (а.с. 26-27).
За даними АТ «Райффайзен Банк» зазначена вище карта була емітована банком на ім'я відповідача, випискою по банківській картці за період 07.09.2023 по 08.09.2023 підтверджується перерахування відповідачу коштів 07.09.2023 в загальному розмірі 50 000,00 грн.
Викладені обставини узгодження позивачем та відповідачем умов кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів свідчать, що між ними виникли кредитні правовідносини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 48 288,85 грн, заборгованості по процентах у розмірі 109 901,49 грн та заборгованості за комісією у розмірі 3658,49 грн відповідач не надав.
Господарський суд зазначає, що заперечення відповідача спростовуються матеріалами, тому відхиляються господарським судом.
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 161 848,83 грн, з яких: 48 288,85 грн - заборгованість за тілом кредиту, 109 901,49 грн - заборгованість за процентами, 3658,49 грн - заборгованість за комісією є правомірними та підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9780,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Правовий баланс», рахунок-фактуру № Р-00000215 від 27.05.2025 на суму 9780,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Р-00000215-27-05/25 від 27.05.2025 на суму 9780,00 грн, платіжну інструкцію № 4374 від 27.05.2025 про сплату позивачем Адвокатському об'єднанню «Правовий баланс» 9780,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ТР № 000217 від 31.08.2017.
Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідного клопотання відповідачем не було подано.
З урахуванням матеріалів справи, господарський суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 9780,00 грн несвівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
Суд вважає за необхідне здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, що буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 3000,00 грн.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончарової Анни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) 167 271,23 грн, а саме: 161 848,83 грн, з яких: 48 288,85 грн - заборгованість за тілом кредиту, 109 901,49 грн - заборгованість за процентами, 3658,49 грн - заборгованість за комісією, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9780,00 грн, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 25.06.2025
Суддя І.В. Мілєва