вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.06.2025м. ДніпроСправа № 904/376/25
За позовом Фізичної особи - підприємця Євдокимової Надії Миколаївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021"
про визнання права власності
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань Морозі А.О.
Представники:
Позивача - не прибув
Відповідача - Чернецька О.А
Позивачка просить скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "ЗЕВС-2021" на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 51.4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2099996212101, номер запису про право власності: 39440497 та визнати право власності за ФОП Євдокимовою Надією Миколаївною на вищезазначене майно.
24.03.2025 від Позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без присутності Позивачки та її представника за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 19.06.2025 представниця Відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що Позивачкою обрано неналежний спосіб захисту.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Відповідача, господарський суд
01.01.2021 ФОП Євдокимова Н.М. (далі Орендар, Позивач) та ТОВ "Зевс-2021" (далі Відповідач, Орендодавець) уклали договір оренди (далі Договір оренди), за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-3 1В, що належить Відповідачеві на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Відповідача від 30.11.2020.
Відповідно до п. 2 Договору орендна плата становить 30 000,00 грн. за один календарний рік. Орендар зобов'язується сплачувати оренду плату один раз на рік до 01 січня кожного календарного року шляхом оплати через прибутковий касовий ордер та касу товариства.
Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 01.01.2021 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-3 1В.
03.05.2021 сторони уклали Договір позики, відповідно до п. 1.1 Позикодавець (Позивач) надає Позичальнику (Відповідач) грошову позику в сумі 350 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується переоформити право власності на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 ) визначеному цим договором не пізніше ніж у строки визначені Договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору позики Позивач зобов'язується кожного робочого дня сплачувати кошти у розмірі до 9 999 дев'яти тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'яти гривень, починаючи з 03 травня 2021 року до повного погашення суми позики, але не пізніше ніж через рік, а саме 03.05.2022.
Передача суми позики здійснюється готівкою через прибутковий касовий ордер, який підписується обома сторонами та згідно графіку погашення коштів (який є невід'ємною частиною цього договору) Директор ТОВ прописує дату суму та підпис, що кошти отримало ТОВ "ЗЕВС-2021" (п. 3.1 Договору позики).
Відповідно до п. 3.2 Договору позики Позикодавець зобов'язується видати відповідний документ, що підтверджує отримання кожного платежу від Позичальника, та після повної оплати коштів видати розписку про отримання коштів та акт звіряння взаємних розрахунків.
03.05.2021 Керівниця підприємства Відповідача надала Позивачці розписку в одержанні грошових коштів у розмірі 350 000,00 грн. за договором позики від 03.05.2021.
Згідно з розпискою: Відповідач зобов'язується в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 03.05.2021 переоформити право власності на об'єкт нерухомості, а саме АДРЕСА_1 на ім'я ФОП Євдокимової Н.М., шляхом укладення нотаріально-посвідченого договору не пізніше ніж в строк 01 березня 2022 року. Обов'язок переоформити право власності зберігається до тих пір поки не буде переоформлено на ФОП Євдокимову Н.М.
10.05.2023 Відповідач у листі від 10.05.2023 підтвердив, що зобов'язання за Договором позики Позивачем виконані в повному обсязі. Однак, у зв'язку з накладенням арешту на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках справи № 932/4302/21, переоформлення права власності наразі є неможливим.
Позивачка зазначає, що у повному обсязі виконала всі свої зобов'язання за Договором позики, та оплатила грошові кошти за об'єкт нерухомості, але укласти договір купівлі-продажу не може, у зв'язку із наявним арештом об'єкту нерухомості.
Позивачка має намір розпоряджатися належним їй майном, проте, через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачкою з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом спору у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для визнання права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права на це майно.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону . При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ч. 2 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 202, 204, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, однак відзиву на позовну заяву не надав.
Проаналізувавши матеріали справи, суд не погоджується з Позивачкою.
Так, Позивачка в тексті позовної заяви зазначає, що в неї виник намір придбати приміщення, яке вона орендувала за Договором оренди від 01.01.2021, проте всіх грошей в неї не було та вона домовилася з Відповідачем, що буде вносити кожен день грошові кошти у дозволеному розмірі починаючи з 03.05.2021.
Однак, 03.05.2021 сторони уклали Договір позики, за п. 1.1 якого Позикодавець (Позивачка) надає Позичальнику (Відповідач) грошову позику в сумі 350 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується переоформити право власності на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 ) визначеному цим договором не пізніше ніж у строки визначені Договором.
У той же день Позивачка передала Відповідачеві грошові кошти в сумі 350 000,00 грн., що підтверджується розпискою від 03.05.2021.
Отже, Позивачка в цьому Договорі виступає в ролі Позикодавця, та надає Відповідачеві у той же день грошові кошти в повній сумі, натомість Відповідач зобов'язується переоформити право власності на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 у строк до 01.03.2022.
За Договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність іншій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Виходячи із вищенаведених вимог закону, розписка не може передбачати інших умов ніж повернення тієї самої суми грошових коштів, які отримав боржник у кредитора.
Отже, обов'язок Позичальника перереєструвати право власності на нерухоме майно не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, Договір позики від 03.05.2021 взагалі не містить умов повернення грошових коштів Позичальником, а тому не може розцінюватися, як Договір позики.
На думку суду, вказаний Договір позики та розписка є удаваними правочинами, оскільки сторони мали на меті саме купівлю-продажу спірного приміщення, про що Позивачем зазначено в позовній заяві.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин (постанова Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №912/3747/20).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.09.2023 у справі № 520/11999/17.
Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи "в парі" з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.
Замість того, щоб однозначно та прямо викласти умови такої угоди в договорі купівлі-продажу, сторони з невстановлених причин вдалися до оформлення своїх правовідносин шляхом укладання Договору позики та розписки.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, Договір позики від 03.05.2021 та розписка укладені сторонами для досягнення саме тих правових наслідків, які передбачені законом для договору купівлі-продажу. Позивачка за цим договором передала грошові кошти, а Відповідач зобов'язаний за це переоформити право власності на нерухоме майно, що підтверджується розпискою від 03.05.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Статтею 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.
Частиною 4 ст. 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Відтак, законодавством встановлений обов'язок з реєстрації права власності на нерухоме майно.
У зв'язку з цим, закон пов'язує виникнення права на нерухоме майно саме з моментом державної реєстрації прав на таке майно.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності.
Беручи до уваги наведене, двосторонній правочин укладений ФОП Євдокимовою Н.М. з ТОВ "Зевс-2021" з передачі спірного нерухомого підлягає державній реєстрації.
Оскільки, Позивачка не зареєструвала відповідне право власності в момент передачі їй спірного майна, у неї відсутні підстави стверджувати, що таке право власності виникло у неї з дати передачі грошових коштів.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, як в частині визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , так і похідних від неї вимог скасування державної реєстрації права власності Відповідача.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволені позову Фізичної особи - підприємця Євдокимової Надії Миколаївни ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 11, прим. 8, код 44062349) про скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 11, прим. 8, код 44062349) та визнання права власності за Фізичною особою - підприємцем Євдокимовою Надією Миколаївною АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 51.4 кв.м реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2099996212101, номер запису про право власності: 39440497.
Судові витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 25.06.2025
Суддя С.Г. Юзіков