вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2416/25
За позовом Приватного підприємства "Галактика", м. Кременчук Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алетея", м. Дніпро
про стягнення 19 625,64грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Приватне підприємство "Галактика" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алетея" заборгованості у розмірі 19 625,64грн, з яких:
- основний борг у розмірі 16 609,08грн;
- пеня у розмірі 1 995,41грн;
- 3 % річних у розмірі 212,17грн;
- втрати від інфляції у розмірі 808,98грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ТП-1938 від 30 грудня 2022 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 справу №904/2416/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалу суду від 19.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 19.05.2025 (о 21:39год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 40).
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 04.06.2025. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Слід зазначити, що ухвала від 19.05.2025 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про доступ до судових рішень"), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
30 грудня 2022 року між Приватним підприємством "Галактика" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алетея" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №ТП-1938 (а.с. 3-5).
За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупцеві товари (надалі - товар): в асортименті, упаковці та по цінам зазначеним у специфікації та/або видатковій накладній, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які узгоджуються сторонами в усному порядку або на вимогу однієї із сторін можуть бути узгоджені у письмовій формі (п. 1.2 договору).
Партією товару вважається його кількість, вказана у видатковій накладній (п. 1.3 договору).
Ціна на товар встановлюється в гривнях і узгоджується у підписаній обома сторонами специфікації. Загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних на товар, що був поставлений за цим договором (п. 2.1, 2.3 договору).
Згідно пункту 2.4 договору сторони можуть укласти нову специфікацію, яка набирає чинності з дати її підписання, якщо інше не зазначено у самій специфікації. З набранням чинності нової специфікації попередня специфікація втрачає чинність.
Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткових накладних на товар (п. 3.2 договору).
За пунктом 4.1 договору покупець зобов'язаний сплачувати постачальнику гроші за товар у строк, що не перевищує 14 (чотирнадцять) днів. Строк оплати починає відраховуватися з дня підписання видаткової накладної покупцем, або відповідно умов п. 3.3, 3.3.3. договору.
Оплата проводиться на поточний рахунок постачальника та виключно у національній грошовій одиниці України (гривні) (п. 4.2 договору).
Сума, що підлягає оплаті визначається у видаткових накладних на отриманий покупцем товар. Зазначена у видаткових накладних сума оплати має відповідати цінам, визначеним у специфікації. Якщо зазначена у видаткових накладних сума, не відповідає цінам, визначеним у специфікації, така видаткова накладна підлягає коригуванню згідно умов специфікації (п. 4.3 договору).
У випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.4 договору).
Виплата винною стороною неустойки не звільняє її від належного виконання своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.7 договору).
Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року. Якщо жодна зі сторін протягом місяця до завершення цього договору не заявить письмово про його розірвання, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах (п. 10.1, 10.5 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
На виконання умов договору №ТП-1938 від 30.12.2022 ПП "Галактика" поставило відповідачу товар на загальну суму 16 609,08грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:
№24R00-0919640 від 24.10.2024 на суму 2 063,52грн;
№24R00-0927957 від 26.10.2024 на суму 1 908,00грн;
№24R00-0923052 від 25.10.2024 на суму 1 792,44грн;
№24R00-0979958 від 16.11.2024 на суму 1 377,72грн;
№24R00-0940754 від 31.10.2024 на суму 2 838,60грн;
№24R00-0967242 від 09.11.2024 на суму 1 074,72грн;
№24R00-0940757 від 31.10.2024 на суму 2 531,16грн;
№24R00-0942958 від 01.11.2024 на суму 1 653,48грн;
№24R00-0963209 від 08.11.2024 на суму 1 369,44грн (а.с. 7-15).
Видаткові накладні містять посилання на договір поставки №ТП-1938 від 30.12.2022, підписи сторін скріплені печаткою підприємства.
В обумовлений договором строк відповідач оплату поставленого товару не провів.
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 16 609,08грн, пені у розмірі 1 995,41грн, 3% річних у розмірі 212,17грн, втрат від інфляції у розмірі 808,98грн, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, факт поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За пунктом 4.1 договору покупець зобов'язаний сплачувати постачальнику гроші за товар у строк, що не перевищує 14 (чотирнадцять) днів. Строк оплати починає відраховуватися з дня підписання видаткової накладної покупцем, або відповідно умов п. 3.3, 3.3.3. договору.
Нормами статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 статті 254 ЦК України).
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК України, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.
З огляду на положення спірного договору та специфікації до нього відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару за видатковими накладними:
№24R00-0919640 від 24.10.2024 не пізніше 07 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 08.11.2024;
№24R00-0923052 від 25.10.2024 не пізніше 08 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 09.11.2024;
№24R00-0927957 від 26.10.2024 не пізніше 09 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 10.11.2024;
№24R00-0940754, №24R00-0940757 від 31.10.2024 не пізніше 14 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 15.11.2024;
№24R00-0942958 від 01.11.2024 не пізніше 15 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 16.11.2024;
№24R00-0963209 від 08.11.2024 не пізніше 22 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 23.11.2024;
№24R00-0967242 від 09.11.2024 не пізніше 23 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 24.11.2024;
№24R00-0979958 від 16.11.2024 не пізніше 30 листопада 2024 року, прострочка виконання настає з 01.12.2024.
Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 16 609,08грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16609,08грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
В пункті 8.4 договору визначено, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.4 договору).
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 1 995,41грн за загальний період з 31.10.2024 до 11.04.2025 (а.с. 18).
Перевіркою правильності нарахування пені судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочки виконання зобов'язання.
Так, на суму боргу 2 063,52грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 08.11.2024 до 11.04.2024 (155дн) у розмірі 247,40грн;
на суму боргу 1 792,44грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 09.11.2024 до 11.04.2024 (154дн) у розмірі 213,63грн;
на суму боргу 1 908,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 10.11.2024 до 11.04.2024 (153дн) у розмірі 226,05грн;
на суму боргу 2 838,60грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 15.11.2024 до 11.04.2024 (148дн) у розмірі 326,21грн;
на суму боргу 2 531,16грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 15.11.2024 до 11.04.2024 (148дн) у розмірі 290,88грн;
на суму боргу 1 653,48грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 16.11.2024 до 11.04.2024 (147дн) у розмірі 188,84грн;
на суму боргу 1 369,44грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 23.11.2024 до 11.04.2024 (140дн) у розмірі 149,59грн;
на суму боргу 1 074,72грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 24.11.2024 до 11.04.2024 (139дн) у розмірі 116,64грн;
на суму боргу 1 377,72грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 01.12.2024 до 11.04.2024 (132дн) у розмірі 142,67грн.
Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково у розмірі 1901,91грн, в решті заявлених вимог про стягнення пені (93,50грн) слід відмовити.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 212,17грн за період з 31.10.2024 до 11.04.2025 та інфляційні втрати за період з листопада 2024 року по лютий 2025 року у розмірі 808,98грн (а.с. 18).
Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені.
Так, на суму боргу 2 063,52грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 08.11.2024 до 11.04.2024 (155дн) у розмірі 26,26грн;
на суму боргу 1 792,44грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 09.11.2024 до 11.04.2024 (154дн) у розмірі 22,67грн;
на суму боргу 1 908,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 10.11.2024 до 11.04.2024 (153дн) у розмірі 23,97грн;
на суму боргу 2 838,60грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 15.11.2024 до 11.04.2024 (148дн) у розмірі 34,50грн;
на суму боргу 2 531,16грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 15.11.2024 до 11.04.2024 (148дн) у розмірі 30,76грн;
на суму боргу 1 653,48грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 16.11.2024 до 11.04.2024 (147дн) у розмірі 19,96грн;
на суму боргу 1 369,44грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 23.11.2024 до 11.04.2024 (140дн) у розмірі 15,75грн;
на суму боргу 1 074,72грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 24.11.2024 до 11.04.2024 (139дн) у розмірі 12,27грн;
на суму боргу 1 377,72грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 01.12.2024 до 11.04.2024 (132дн) у розмірі 14,94грн.
Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом частково у розмірі 174,82грн, в решті заявлених вимог про стягнення 3% річних (37,35грн) слід відмовити.
Окрім того, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає:
на суму боргу 2 063,52грн * 103,4% (індекс інфляції за грудень 2024 року - лютий 2025 року) = 2 133,68грн - 2 063,52грн = 70,16грн;
на суму боргу 1 792,44грн * 105,4% (індекс інфляції за листопад 2024 року - лютий 2025 року) = 1 889,23грн - 1 792,44грн = 96,79грн;
на суму боргу 1 908,00грн * 105,4% (індекс інфляції за листопад 2024 року - лютий 2025 року) = 2 011,03грн - 1 908,00грн = 103,03грн;
на суму боргу 2 838,60грн * 105,4% (індекс інфляції за листопад 2024 року - лютий 2025 року) = 2 991,88грн - 2 838,60грн = 153,28грн;
на суму боргу 2 531,16грн * 105,4% (індекс інфляції за листопад 2024 року - лютий 2025 року) = 2 667,84грн - 2 531,16грн = 136,68грн;
на суму боргу 1 653,48грн * 105,4% (індекс інфляції за листопад 2024 року - лютий 2025 року) = 1 742,77грн - 1 653,48грн = 89,29грн;
на суму боргу 1 369,44грн * 105,4% (індекс інфляції за листопад 2024 року - лютий 2025 року) = 1 443,39грн - 1 369,44грн = 73,95грн;
на суму боргу 1 074,72грн * 103,4% (індекс інфляції за грудень 2024 року - лютий 2025 року) = 1 111,26грн - 1 074,72грн = 36,54грн;
на суму боргу 1 377,72грн * 103,4% (індекс інфляції за грудень 2024 року - лютий 2025 року) = 1 424,56грн - 1 377,72грн = 46,84грн.
Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 806,56грн, в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (2,42грн) слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 16 609,08грн, пеня у розмірі 1 901,91грн, 3% річних у розмірі 174,82грн, втрати від інфляції у розмірі 806,56грн, а всього 19 492,37грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1870 від 22.04.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 29, 35).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 007,44грн (19 492,37грн * 3 028,00грн/ 19 625,64грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного підприємства "Галактика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алетея" про стягнення 19 625,64грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алетея" (ідентифікаційний код 44653230; вул. Подолинського Сергія, буд. 31, офіс 203, м. Дніпро, 49000) на користь Приватного підприємства "Галактика" (ідентифікаційний код 32860442; просп. Полтавський, буд. 281, м. Кременчук, Полтавська обл., 39627) основний борг у розмірі 16 609,08грн (шістнадцять тисяч шістсот дев'ять гривень 08коп.), пеню у розмірі 1 901,91грн (одна тисяча дев'ятсот одна гривня 91коп.), 3% річних у розмірі 174,82грн (сто сімдесят чотири гривні 82коп.), втрати від інфляції у розмірі 806,56грн (вісімсот шість гривень 56коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 007,44грн (три тисячі сім гривень 44коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 25.06.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва