вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
25.06.2025м. Дніпро№ 904/3248/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Мілєва І.В., розглянувши заяву:
Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області, Запорізька область, місто Запоріжжя
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки № СК25/220 від 28.03.2023 у розмірі 39 950,00 грн
До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" заборгованості за договором поставки № СК25/220 від 28.03.2023 у розмірі 39 950,00 грн.
В обґрунтування заяви Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області посилається на неналежне виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" умов договору поставки № СК25/220 від 28.03.2023 в частині поставки пального.
Розглянувши заяву та подані Управлінням комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Заявник зазначає, що 28.03.2023 між Управлінням комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (постачальник) було укладено договір поставки № СК25/220 на загальну суму 39 950,00 грн. Покупець виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами. У межах виконання договору покупцем було отримано скретч-картки на отримання пального. Однак, заправку паливом відповідно до умов договору здійснено не було. Покупцем було направлено на адресу постачальника лист з вимогою щодо забезпечення відпуску пального або повернення коштів за невикористані скретч-картки. Втім, жодної відповіді на зазначений лист не надано, зобов'язання залишаються невиконаними, що призвело до виникнення заборгованості постачальника перед покупцем у розмірі 39 950,00 грн.
Заявник стверджує, що товар був оплачений покупцем в повному обсязі.
Однак, господарський суд наголошує, що жодних доказів оплати поставленого товару за спірним договором заявиком до суду не надано.
Також господарський суд зазначає наступне.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладені обставини, спираючись на твердження заявника про неотримання ним товару за договором, господарський суд вважає, що належним доказом, який свідчить про факт неотримання товару та кількість не отриманого товару є невикористані скретч-картки/талони.
Невикористані заявником скретч-картки/талони є належними та достовірними доказами в підтвердження строку їх дії.
Господарський суд зауважує, що заявником до суду не надано копії невикористаних ним скретч-карток/талонів, якими б, зокрема, підтверджувався обсяг непоставленого товару, а також терміни їх дії.
Зважаючи на викладене, суд не вбачає безспірності заявлених Управлінням комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області вимог.
Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Частиною 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 “Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог. Відповідно заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
З огляду на вищевикладене, господарський суд не вбачає безспірності вимог, заявлених Управлінням комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу, за яким звернувся заявник.
Згідно з ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 150, 152 - 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Управлінню комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" заборгованості за договором поставки № СК25/220 від 28.03.2023 у розмірі 39 950,00 грн.
Ухвала набирає законної сили 25.06.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Мілєва