вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. Cправа №902/1390/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛ Солюшн", м.Київ
до фізичної особи ОСОБА_1 , м.Вінниця
про стягнення 18 528,93 грн заборгованості за договором поставки
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЛ Солюшн" з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 18528,93 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №12757-ВН/20 від 25.03.2023 в частині оплати за поставлений товар, а саме: 14 139,87 грн - основного боргу; 2 262,38 грн - штрафу; 1 860,76 грн - пені та 265,92 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 16.01.2025 відкрито провадження у справі №902/1390/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 27.02.2025.
Однак 27.02.2025 судове засідання в справі №902/1390/24 не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Вінницької області, а тому ухвалою суду від 04.03.2025 його було відкладено до 08.04.2025.
За наслідками розгляду справи, 08.04.2025, суд, за клопотанням відповідача, вирішив перейти до розгляду справи №902/1390/24 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження в справі; призначив підготовче судове засідання на 15.05.2025, про що прийнята відповідна ухвала.
15.05.2025 до суду надійшла заява відповідача б/н від 15.05.2025 (а.с.66), в якій фізична особа ОСОБА_1 просить зменшити розмір штрафних та компенсаційних нарахувань до 1,00 грн з посиланням на скрутне матеріальне становище та відсутність доходів протягом тривалого часу.
За наслідком слухання справи, 15.05.2025, судом постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/1390/24 до судового розгляду по суті на 16.06.2025.
На визначену судом дату, 16.06.2025, сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.05.2025 (а.с.68-70) та розпискою (а.с.71).
Враховуючи викладене, судом вжито належних заходів щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України, судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
25.03.2023 між фізичною особою-підприємцем Причишиною О.О. (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛ Солюшн" (далі - Продавець) укладено договір поставки №12757-ВН/20 (далі - Договір) (а.с.8-11).
Відповідно до п.1.1 Договору Сторони погодили, що в порядку і на умовах передбачених Договором Постачальник зобов'язується поставляти товар у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому Договорі.
Відповідно до п.2.1 Договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з даним Договором, вказується у видаткових накладних або видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
За умовами п.3.8 Договору факт поставки товару в дату її виписки підтверджується видатковою накладною або видатковою накладною/товарно-транспортною накладною, або товарно-транспортною накладною, підписаною Сторонами.
Згідно з п.4.1 Договору ціна товару визначається у відповідності з ціною, вказаною у прайс-листах Постачальника, які діють на момент виконання Постачальником замовлень Покупця і вказується у видаткових накладних або видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних з урахуванням ПДВ.
Положеннями п.4.7 Договору встановлено, що Поставка здійснюється на умовах відтермінування оплати за отриманий товар. У випадках передбачених цим Договором, або за рішенням Постачальника товар Покупцеві може відпускатись на умовах повної передоплати. У випадку, якщо дата оплати за товар припадає на святковий або неробочий день (встановлений законодавством та з урахуванням роботи банківської системи в такі дні), вона автоматично переноситься на перший робочий банківський день.
Максимальний строк відтермінування оплати за товар складає шість календарних днів і обраховується від дати виписки видаткової накладної або видаткової накладної/товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної Постачальником. День, наступний за днем виписки видаткової накладної або видаткової накладної/товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем оплати є шостий календарний день (п.4.15 Договору).
Згідно з пп.5.1.1 Договору Постачальник має право вимагати від Покупця оплати товару в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, а Покупець, в свою чергу, зобов'язаний оплачувати товар (пп.5.4.1 Договору).
У разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п.6.6 Договору).
Пунктом 6.7 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарні дні Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару.
На виконання умов Договору Покупцю було поставлено товар на суму 14 139,87 грн, що підтверджується підписаними між Сторонами видатковими накладними/товарно-транспортними накладними (а.с.12-13):
- №ВН24-000043086 від 03.05.2024 року - на суму 5 080,35 грн.
- №ВН24-000044107 від 07.05.2024 року - на суму 9 059,52 грн.
Водночас докази оплати поставленого за Договором товару в матеріалах цієї справи відсутні.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Як слідує із матеріалів справи, зокрема із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач у справі - фізична особа Причишина О.О. припинила підприємницьку діяльність, про що свідчить запис №2001740060003045115 від 20.05.2024 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Надаючи оцінку цим обставинам слід зазначити, що відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18: "...господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. "
Судом встановлено, що правовідносини сторін, пов'язані з поставкою товару за Договором, виникли під час перебування відповідача у статусі фізичної особи-підприємця, та в цей період сторони виконували свої зобов'язання за таким правочином, що, зокрема підтверджується наявними у справі доказами, а тому суд дійшов висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції.
Як встановлено судом укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
Відповідно до ст.633 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
За правилами ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
За правилами ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч.1 ст.193 ГК України.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором в частині поставки товару на суму 14 139,87 грн, проте відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару не виконано.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Згідно з п.4.15 Договору максимальний строк відтермінування оплати за товар складає шість календарних днів і обраховується від дати виписки видаткової накладної або видаткової накладної/товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної Постачальником.
За наведених обставин відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань:
- за видатковою накладною/товарно-транспортною накладною №ВН24-000043086 від 03.05.2024 - з 10.05.2024;
- за видатковою накладною/товарно-транспортною накладною №ВН24-000044107 від 07.05.2024 - з 14.05.2024.
Враховуючи відсутність доказів проведення оплати за поставленим товаром, вимоги позивача про стягнення 14 139,87 грн - основного боргу є правомірними та обґрунтованими.
Розглядаючи вимоги щодо стягнення 1 860,76 грн пені, яка нарахована з 10.05.2024 по 13.11.2024, суд зазначає таке.
У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами п.6.6 Договору у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Судом враховано, що розрахунок пені (а.с.7) позивачем здійснено в межах шестимісячного строку, як це передбачено ч.6 ст.232 ГК України.
Здійснивши перевірку правильності нарахування розміру пені, суд дійшов висновку про правомірність вимог щодо стягнення 1 860,76 грн пені.
Щодо вимог про стягнення штрафу, розрахованого в сумі 2 262,38 грн, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.7 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарні дні Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару.
Оскільки строк прострочення виконання зобов'язань відповідача за Договором становив понад (три) календарні дні, вимоги щодо стягнення 2 262,38 грн штрафу (14 139,87 грн х 0,16) є правомірними та обґрунтованими.
Щодо стягнення 265,92 грн - 3 % річних за період з 10.05.2024 по 27.12.2024, суд зазначає таке.
За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши обрахунок 3 % річних, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення 265,92 грн - 3 % річних є правомірними та обґрунтованими.
Вирішуючи заяву відповідача щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних нарахувань, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги такі обставини:
- наявним у справі доказами (а.с.67) підтверджується відсутність доходів відповідача за 2021-2024 роки;
- відповідачем 20.05.2024 припинено статус фізичної особи-підприємця, що зокрема свідчить про нездійснення ним господарської діяльності з метою отримання прибутків;
- позивачем не надано доказів понесення збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.
Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення штрафу та пені на 50% і таким чином стягненню підлягає штраф в сумі 1 131,19 грн та 930,38 грн пені.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 2422,40 грн в частині правомірно заявлених вимог.
Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов у справі №902/1390/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛ Солюшн" (вул.Набережно-Хрещатицька, буд.13/5, м.Київ, 04070; ідентифікаційний код: 44895101) 14 139,87 грн - основного боргу, 1 131,19 грн - штрафу, 930,38 грн - пені, 265,92 грн - 3 % річних та 2422,40 грн - витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити у задоволенні вимог про стягнення 1 131,19 грн - штрафу та 930,38 грн - пені.
5. Повне рішення надіслати сторонам.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
7. Повне рішення складено 24 червня 2025 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2, 3 - ТОВ "ДЛ Солюшн" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (info@dl-sol.com.ua);
4 - представнику ТОВ "ДЛ Солюшн" адвокату Міщенку А.Л. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
5 - ОСОБА_1 - на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )