ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 червня 2025 року Справа № 924/185/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ''Житлово-будівельний кооператив'' Парус-12'' на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 у справі № 924/185/25 (суддя Димбовський В.В.)
за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
до Обслуговуючого кооперативу ''Житлово-будівельний кооператив'' Парус-12''
про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1 630 096, 02 грн, 827 528, 69 грн інфляційних витрат та 153 541, 65 грн 3 % річних
Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області (далі - позивач, Міська рада) звернулася до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Парус 12" (далі - відповідач, ОК "ЖБК "Парус 12") про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 1 630 096, 02 грн, 827 528, 69 грн інфляційних витрат та 153 541, 65 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 справу № 924/185/25 направлено за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Місцевий господарський суд з огляду на предмет та підстави позову у справі, місцезнаходження нерухомого майна та положення ч. 3 ст. 30 ГПК України, дійшов висновку про передачу справи за виключною підсудністю.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОК ''ЖБК'' Парус-12'' на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 у справі №924/185/25, в якій відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Хмельницької області.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що направлення даної справи за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області є безпідставним та помилковим, адже спір не стосується нерухомого майна (предметом позову є вимоги про стягнення коштів), а тому має розглядатись за правилами загальної підсудності за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 12.05.2025 витребувано матеріали справи з Господарського суду Хмельницької області.
23.05.2025 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОК ''ЖБК'' Парус-12'' на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 у справі № 924/185/25. Вказано, що розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, через 15 днів з дня відкриття апеляційного провадження.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги АОК ''ЖБК'' Парус-12'' на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 про передачу справи №924/185/25 за підсудністю до іншого суду за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до ст. 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 30 ГПК України встановлена виключна підсудність справ.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Так, ч. 3 ст. 30 ГПК України передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
При цьому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 ст. 30 ГПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.
Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 дійшла висновку, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі №460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2019 у справі № 626/47/19 дійшов висновку про те, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності.
У постанові від 28.08.2019 у справі № 415/4214/15-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, то підсудність такої справи має визначатись за правилами виключної підсудності.
Також у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про те, чи поширюються правила територіальної підсудності спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, на спори, предметом яких є грошові кошти в межах розрахунку за таке майно, чи їх предметом має бути нерухоме майно безпосередньо.
У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі 1 630 096, 02 грн у вигляді сплати позивачу пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чорноморська при будівництві житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями, 827 528, 69 грн інфляційних витрат та 153 541, 65 грн 3 % річних.
Колегія суддів зазначає, що із даних реєстру документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відповідач, на підставі проєктної документації код PD01:9185-8875-6826-6905, у період з 12.04.2019 по 01.04.2021 здійснював будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями. Об'єктом пайової участі у розвитку інфраструктури м.Чорноморська є індивідуально визначене майно - житловий будинок загальною площею 5497 м2, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 2-Б. Черга І, Пусковий комплекс № 3.
Тобто, матеріально - правова вимога у даній справі про стягнення безпідставно збережених коштів, безпосередньо пов'язана з нерухомим майном, адже в силу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ, протягом 2020 замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь).
А відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даній справі між сторонами наявний спір з приводу нерухомого майна.
При цьому суд апеляційної інстанції не може погодитись із доводами відповідача про те, що цей спір не є спором з приводу нерухомого майна, а стосується лише грошових коштів, а тому він повинен розглядатися в порядку ст. 27 ГПК України за місцезнаходженням відповідача, виходячи з такого.
Предмет цього спору - грошові кошти у вигляді сплати позивачу пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чорноморська при будівництві житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями, безпосередню пов'язаний із таким нерухомим майном, адже характер спірних відносин щодо даного майна визначає належність застосування обраного способу судового захисту; вказаний спір потребує застосування ч. 3 ст. 30 ГПК України з мотивів наявності прямого зв'язку стягуваних коштів з нерухомістю.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував правила про територіальну юрисдикцію (підсудність) та направив справу за встановленою виключною підсудністю (за місцезнаходженням нерухомого майна) до Господарського суду Одеської області.
Колегія суддів зауважує, що однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисдикції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ''Житлово-будівельний кооператив'' Парус-12'' на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 у справі №924/185/25 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
3. Матеріали справи № 924/185/25 надіслати за підсудністю на розгляд до Господарського суду Одеської області (65000, м. Одеса, проспект Шевченка, 29).
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.