вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2025 р. Справа№ 925/1445/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 17.06.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське»
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 14.03.2025 (повний текст складено 18.03.2025)
у справі № 925/1445/24 (суддя А.В.Васянович)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклімат
Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське»
про стягнення 2 363 238, 82 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроклімат Україна» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» про стягнення 2 470 605, 47 грн боргу, а саме: 2 317 954, 39 грн - суми основного боргу, 135 688, 40 грн - пені та 16 962, 68 грн - 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1806 від 18.06.2024.
13 січня 2025 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 2 217 954, 39 грн - основного боргу, 129 083, 82 грн - пені та 16 200, 61 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором поставки №1806 від 18.06.2024, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2025 у справі №925/1445/24 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклімат Україна» - 2 217 954, 39 грн - основного боргу, 127 480, 93 грн - пені, 16 010, 74 грн - 3% річних, 28 336, 17 грн судового збору та 22 981, 60 грн витрат на правничу допомогу.
В решті вимог - в позові відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2025 у справі №925/1445/24 у частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов'язаних із сплатою витрат позивача на професійну правничу допомогу, змінивши в резолютивній частині рішення цифри та слова « 22 981 грн. 60 коп. витрат на правничу допомогу» на цифри та слова « 12 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу».
Скаржник зазначає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 17.06.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 16.04.2025 та 27.05.2025) до його електронного кабінету.
При цьому, 16.06.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистему «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 18.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроклімат Україна» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (надалі - покупець) було укладено договір поставки №1806 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю обладнання для тваринництва, найменування (асортимент) та кількість якого визначається у рахунках-фактурах та/або специфікаціях (в разі складання сторонами) та видаткових накладних (надалі- обладнання), а покупець зобовязується приймати у власність обладнання та оплачувати його вартість на умовах цього договору.
Згідно з умовами договору позивачем було передано, а відповідачем було прийнято у власність обладнання на загальну суму 59 738, 54 євро, що на дату поставки обладнання дорівнювало 2 648 929, 92 грн.
Відповідно до п. 2.4. договору, покупець зобов'язується оплачувати кожну партію обладнання шляхом попередньої оплати протягом п'яти банківських днів з дати складання специфікації/рахунку, якщо сторони не узгодять інше. У випадку несплати покупцем вартості обладнання в обумовлений строк, вартість обладнання, зазначена в рахунку / специфікації, підлягає уточненню, при цьому, постачальник має право відмовитись від поставки обладнання за ціною, зазначеною в неоплаченому в строк рахунку / специфікації.
Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки щодо оплати придбаного товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 217 954, 39 грн - основного боргу, 129 083, 82 грн - пені та 16 200, 61 грн - 3% річних.
Разом з цим, 10.03.2025 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2025 у справі №925/1445/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклімат Україна» - 2 217 954, 39 грн - основного боргу, 127 480, 93 грн - пені, 16 010, 74 грн - 3% річних, 28 336, 17 грн судового збору та 22 981, 60 грн витрат на правничу допомогу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
З урахуванням меж перегляду справи у апеляційній інстанції, предметом апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 22 981, 60 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивач у позовній заяві повідомив про те, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач планує понести у зв'язку із розглядом даної справи, становить 40 000, 00 грн, і зазначив, що ці витрати складаються з витрат на правову допомогу.
10.03.2025 позивачем подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000, 00 грн.
На підтвердження понесених ним витрат відповідач долучив до матеріалів справи копії:
- договору №181229 про надання юридичних послуг від 29.12.2018;
- додаток №2 до договору про надання юридичних послуг №181229 від 29.12.2018;
- детальний опис послуг від 05.03.2024;
- акт приймання-передачі послуг від 05.03.2025;
- ордер на надання правничої допомоги серія АІ №1753390 від 21.11.2024 на ім'я адвоката Попова Г.Г.
Так, 29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроклімат Україна» (замовник) та Адвокатським об?єднанням «Ейдіком» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг за №181229, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується надавати замовнику за оплачувану ним винагороду юридичні послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором (надалі-послуги).
Винагорода виконавця розраховується по кожному завданню (запиту, дорученню) окремо та становить, або фіксований погоджений із клієнтом розмір, або розраховується шляхом множення погодинної ставки виконавця на кількість годин, витрачених останнім для виконання завдання клієнта (п. 4.2. додатку №2 до договору).
Детальним описом послуг від 05.03.2024, які надаються Адвокатським об?єднанням «Ейдіком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклімат Україна» згідно договору про надання юридичних послуг №181229 від 29.12.2018 та додатку №2 від 07.10.2024, який підписаний сторонами, підтверджується, що виконавець надав, а клієнт отримав послуги з правової (професійної правничої) допомоги, а саме:
- аналiз договору поставки №1806 вiд 18.06.2024, додаткiв та специфiкацiй до нього, актів приймання та iнших наявних документів за запитом клієнта щодо існування несплаченої заборгованостi ТОВ «Дзензелівське». Надання консультацїї щодо можливості стягнення заборгованостi та штрафних санкцiй, методи досудового врегулювання спору, подання позову та його забезпечення, ризики банкрутства боржника та існуюча відповідальність директора, визначення cтроків давностi щодо загальних та окремих вимог (суми боргу та iснуючi штрафнi санкції за умовами договору та чинного законодавства), а також ризики та наслiдки ix пропуску - (2 год.), вартість 4 000 грн. 00 коп.;
- пiдготовка, формування, оформлення претензiї iз розрахунком штрафних санкцiй для досудового врегулювання спору (1,5 год.), вартість 3 000 грн.;
- пiдготовка, формування, оформлення та надiслання позовної заяви з додатками вiдповiдачу та до суду щодо стягнення боргу за договором поставки №1806 від 18.06.2024 (3 год.), вартість 6 000 грн.;
- складання та направлення до суду заяви про участь у судовому засiданнi в режимi відео конференції (0,5 год.), вартість 1 000 грн.;
- складання та подання заяви про зменшення позовних вимог, участь у судовому засiданнi в режимі ВКЗ (25.12.2024) (1,5 год.), вартість 3 000 грн.;
- складання та направлення до суду заяви про участь у судовому засiданнi в режимi відеоконференції (0,5 год.), вартість 1 000 грн.;
- участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ - у зв?язку з технічними проблемами ВКЗ не відбулося (27.01.2025) (0,5 год.), вартість 1 000 грн.;
- участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ (13.01.2025) (1 год.), вартість 2 000 грн.;
- участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ (04.03.2025) (1 год.), вартість 2 000 грн.
Всього витрати на правничу допомогу складають 23 000, 00 грн.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Разом з цим, за висновками Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Однак, слід зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції від відповідача не надходило жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 22 981, 60 грн витрат на правничу допомогу, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог.
За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вище, предмет та підстави позовних вимог, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що витрати позивача на надання професійної правничої допомоги в розмірі 22 981, 60 грн є такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2025 у справі №925/1445/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2025 у справі №925/1445/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2025 у справі №925/1445/24 залишити без змін.
Матеріали справи №925/1445/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 25.06.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко