Постанова від 24.06.2025 по справі 911/1831/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2025 р. Справа№ 911/1831/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.06.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат»

на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 (повний текст складено і підписано 08.04.2025)

у справі № 911/1831/24 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг»

до Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат»

про стягнення 108 161,81 грн.

та

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг»

про стягнення 275 187,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом (далі відповідач) 108 161,81 грн., з яких 33 786,81 грн. - забезпечення, 74 375,00 грн. - орендний платіж за грудень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1ММК0220006 від 03.10.2022 за яким відповідачем позивачу за первісним позовом (далі позивач) було передано нежитлове приміщення загальною площею 1 750,00 кв. м (об'єкт оренди) на 1-му поверсі Меблевого цеху № 1, яке знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1;

- з огляду на реалізацію позивачем права на одностороннє розірвання спірного договору, такий договір припинив свою дію 17.04.2024;

- при цьому у період з 06.12.2023 і по дату припинення дії спірного договору позивач був позбавлений можливості використовувати об'єкт оренди у зв'язку з пожежею, яка сталась 05.12.2023 у будівлі, в якій знаходиться орендоване приміщення. Після пожежі орендоване приміщення було у непридатному та небезпечному для використання стані, а відповідач зобов'язаний був провести у ньому капітальний ремонт, проте в період з 06.12.2023 по дату дострокового припинення спірного договору не приступив до проведення капітального ремонту приміщення;

- позивач на виконання спірного договору перерахував відповідачу комунально-забезпечувальний платіж у сумі 17 796,64 грн. та грошові кошти-забезпечення у сумі 65 625,00 грн., проте вказані грошові кошти залишились невикористаними відповідачем;

- також позивачем відповідачу було перераховано орендний платіж за грудень 2023 року у сумі 74 375,00 грн.;

- при цьому відповідачем позивачу був виставлений рахунок за сплату комунальних послуг за листопад 2023 року в сумі 49 634,83 грн.;

- вимоги позивача про повернення забезпечувальних платежів за спірним договором та зобов'язання позивача перед відповідачем щодо сплати комунальних послуг за листопад 2023 року за спірним договором є зустрічними однорідними вимогами, які підлягають зарахуванню;

- з огляду на вказане, з відповідача мають бути стягнути грошові кошти-забезпечення у сумі 33 786,81 грн. (17 796,64 (комунально-забезпечувальний платіж)+65 625,00 грн. (грошові кошти-забезпечення) - 49 634,83 (вартість комунальних послуг за листопад 2023 року)), а також орендний платіж за грудень 2023 року у сумі 74 375,00 грн., які, враховуючи припинення спірного договору та фактичну неможливість використовувати об'єкт оренди з 06.12.2023, знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави.

Відповідач у відзиві проти задоволенні первісного позову заперечив, пославшись на те, що:

- він був повідомлений про дострокове розірвання спірного договору 21.02.2024, а тому перебіг 60-ти календарних днів до дати розірвання договору почався з 22.02.2024, що свідчить про те, що спірний договір є розірваним 21.04.2024;

- при цьому позивач надіслав йому акт повернення приміщення датований 17.04.2024, однак позивач ані 17.04.2024, ані 21.04.2024 не направив своїх повноважних представників для повернення приміщення з орендного користування та підписання відповідного акта приймання-передачі;

- в свою чергу позивачем відповідачу не було сплачено орендні платежі за період з січня по 21.04.2024 (у відзиві відповідачем помилково зазначено по 30.04.2024 - примітка суду) у загальній сумі 275 187,50 грн.

Також відповідач не погодився з можливістю звільнення позивача від плати за оренду на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, згідно з якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, зазначивши, що згідно акта приймання-передачі № 1 від 15.10.2022 сторони зафіксували, що об'єкт оренди було передано у належному технічному стані, з огляду на що, виходячи змісту розділу 5 спірного договору, починаючи з 15.10.2022 саме позивач є відповідальним за протипожежний та техногенний стан об'єкту оренди, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати плати за оренду.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що:

- конкретна дата припинення дії спірного договору (17.04.2024 чи 21.04.2024) не має юридичного значення для вирішення цієї справи, оскільки позивач звільняється від сплати орендної плати за договором з дати, з якої він не міг використовувати приміщення, а саме з 05.12.2024;

- посилання відповідача на неприбуття представників позивача на об'єкт, є неправдивими і юридично неспроможними, оскільки не спростовують факт належного та завчасного направлення відповідачу актів приймання-передачі приміщення засобами поштового зв'язку;

- орендоване приміщення з 06.12.2023 до дати припинення дії договору не могло бути ним використане у зв'язку з пожежею, яка сталась 05.12.2023 у будівлі, в якій знаходиться орендоване приміщення, проте місце та осередок виникнення пожежі знаходився у приміщенні, яке не використовувалося позивачем;

- після пожежі орендоване приміщення було у непридатному та небезпечному для використання стані, а відповідач зобов'язаний був провести у ньому капітальний ремонт, проте в період з 06.12.2023 по дату дострокового припинення спірного договору 17.04.2024 не приступив до проведення капітального ремонту приміщення, тим самим умисно позбавивши позивача можливості достроково розірвати такий договір на підставі пп. 2.2.5 п. 2.2 договору;

- він не мав правових підстав для підписання актів здачі-прийняття надання послуг № 15 від 31.01.2024, № 15 від 29.02.2024, № 15 від 31.03.2024, № 17 від 21.04.2024, оскільки зазначені в актах послуги з оренди відповідачем позивачу не надавались.

Зустрічний позов заявлено про стягнення з позивача заборгованості по сплаті орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення № 1ММК0220006 від 03.10.2022 нарахованих за період з січня по 21.04.2024 у загальній сумі 275 187,50 грн.

У відзиві на зустрічний позов позивач проти його задоволення заперечив, пославшись на відсутність у нього обов'язку сплачувати орендну плату за період з грудня 2023 року до квітня 2024 року включно у зв'язку з неможливістю використання орендованого приміщення не з вини відповідача, що є підставою для відмови в зустрічному позові повністю.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24:

- первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 62 379,03 грн. орендного платежу за грудень 2023 року, 33 786,81 грн. грошових коштів забезпечення та 2 692,17 грн. судового збору, в іншій частині первісного позову відмовлено;

- в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

При розгляді справи по суті судом першої інстанції встановлено наступне:

- на виконання умов спірного договору відповідач передав, а позивач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 1 750,00 кв. м, на 1-му поверсі Меблевого цеху № 1, яке знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, що підтверджується актом № 1 від 15.10.2022 приймання-передачі;

- позивачем відповідачу було сплачено 74 375,00 грн. орендної плати за грудень 2023 року (вказане сторонами не заперечується), а також грошові кошти-забезпечення у сумі 65 625,00 грн.;

- 05.12.2023 орієнтовно о 19:30 год. в приміщенні виробничого цеху № 1, розташованого за адресою: Київська область, Фастівський р-н, Фастівська МТГ, смт Борова, вул. Нововокзальна, сталася пожежа. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що осередок пожежі, яка сталася знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в приміщенні, що орендує у відповідача ТОВ «Кваліті Проджект» та що вказаною пожежею знищено належні позивачу вироби з пінополіуретану (матраци, подушки, губки), ліжка дерев'яні та пошкоджено частину будівлі належного відповідачу цеху № 1;

- умовами спірного договору (п. 2.2.5) встановлено, що орендодавець має право у випадку аварійних ситуацій проводити капітальний ремонт об'єкта оренди з письмовим повідомленням орендаря про такий ремонт за 1 календарний місяць до початку такого ремонту. Вимагати від орендаря призупинення використання об'єкта оренди на період проведення такого ремонту, а у випадку необхідності, звільнення об'єкта оренди від майна орендаря на час проведення такого ремонту. При цьому плата за оренду за час, коли орендар позбавлений можливості користуватися об'єктом оренди за цією підставою, з орендаря не стягується, а орендар, отримавши повідомлення про такий ремонт, має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це орендодавця за 30 календарних днів;

- відповідач листом вих. № ММК-2125/Ю від 04.01.2024 повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Кваліті Проджект» про те, що 29.12.2023 представники відповідача здійснювали огляд приміщень цеху № 1, в якому відбулась пожежа 05.12.2023, у зв'язку з тим, що з приміщень цеху № 1 на прибудинкову територію відбувається неконтрольоване падіння уламків скла та металоконструкцій, з метою виявлення пошкоджень та вжиття заходів для забезпечення життя та здоров'я людей. У вказаному листі також зазначено, що під час огляду спеціалістами відповідача було виявлено, що певні конструкції та елементи будівлі мають аварійний характер та ризик неконтрольованого падіння, чим несуть загрозу життю та здоров'ю людей, у зв'язку з чим відповідачем обмежено доступ до приміщень цеху № 1 до моменту демонтажу вказаних конструкцій та елементів, задля збереження життя та здоров'я людей, та повідомлено, що доступ до приміщень буде відновлено після демонтажу вказаних конструкцій та елементів;

- матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем повідомлення аналогічного змісту позивачу, проте вказаним листом підтверджується, що з приміщень цеху № 1, в якому відповідно до п. 1.1 спірного договору розташоване приміщення, яке орендує позивач, та яке разом із майном, яке знаходилось в приміщенні, постраждало від пожежі, на прибудинкову територію, відбувається неконтрольоване падіння уламків скла та металоконструкцій, а також те, що відповідачем обмежено доступ до приміщень цеху № 1 до моменту демонтажу вказаних конструкцій та елементів;

- отже внаслідок пожежі, яка сталася 05.12.2023 в приміщенні виробничого цеху № 1, розташованого за адресою: Київська область, Фастівський р-н, Фастівська МТГ, смт Борова, вул. Нововокзальна, 1, позивач з 06.12.2023 не міг використовувати орендоване на підставі спірного договору приміщення;

- у спірному договорі (п. 10.5) сторонами погоджено, що починаючи з другого року оренди дія цього договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою будь-якої сторони, за умови попередження (шляхом направлення на адресу сторони письмового повідомлення листом), у письмовій формі за 60 календарних днів до дати припинення;

- матеріалами справи підтверджено, що позивач направив відповідачу лист вих. № 16022024/1 від 16.02.2024, в якому, посилаючись на абз. 2 п. 10.5 спірного договору, повідомив про припинення дії договору з 17.04.2024. В свою чергу відповідач визнав факт розірвання спірного договору, посилаючись на те, що лист № 16022024/1 від 16.02.2024 він отримав 21.02.2024;

- так як позивач станом на 16.02.2024 орендував приміщення більше ніж один рік, та те, що позивачем на виконання вимог п. 10.5 спірного договору направлено відповідачу письмове повідомлення № 16022024/1 від 16.02.2024 про розірвання договору в односторонньому порядку за 60 календарних днів до дати припинення, то спірний договір є розірваним внаслідок односторонньої відмови з 17.04.2024.

Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на те, що починаючи з 15.10.2022 саме позивач є відповідальним за протипожежний та техногенний стан об'єкту оренди, а тому відсутні підстави для звільнення позивача за первісним позовом від сплати за оренду, зазначивши, що матеріалами справи підтверджено, що осередок пожежі, яка сталася 05.12.2023 за адресою: Київська обл., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, знаходився в приміщенні, що орендує ТОВ «Кваліті Проджект», а не позивач, а відтак позивач не мав можливості використовувати орендоване приміщення через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на обставини, які були встановлені вище, суд першої інстанції:

- визнавши, що позивач звільняється від орендної плати за спірним договором з 06.12.2023 по дату розірвання такого договору, встановив, що позивач має сплатити відповідачу орендну плату за користування приміщенням за період з 01.12.2023 по 05.12.2023, сума якої становить 11 995,97 грн. ((74375,00 грн. / 31 день) х 5 днів), та, що з огляду на неможливість користування спірний приміщенням з 06.12.2023 кошти, які були позивачем сплачені в рахунок оплати орендної плати за грудень 2023 року (а саме за період з 06.12.2023 - примітка суду) перебувають у відповідача безпідставно, дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 62 379,03 грн. (74 375,00 (сплачена орендна плата за грудень 2023 року)- 11 995,97 (орендна плата за період з 01 по 06 грудня 2023 року);

- встановивши, що обґрунтовуючи вимогу про стягнення грошових коштів забезпечення у сумі 33 786,81 грн., позивач посилається на те, що відповідачем було виставлено йому рахунок на оплату комунальних послуг за листопад 2023 року в сумі 49 634,83 грн. та, з огляду на вказане, вважає, що вимоги позивача до відповідача щодо повернення забезпечувальних платежів за спірним договором та зобов'язання позивача щодо сплати комунальних платежів за таким договором є зустрічними, однорідними і такими, строк виконання яких настав, зауважив на тому, що предметом спору у даній справі є стягнення орендного платежу за грудень 2023 року та повернення грошових коштів забезпечення, а відтак питання зарахування зустрічних однорідних вимог, якими, за твердженням позивача, є сплачені раніше грошові кошти забезпечення, комунально-забезпечувальний платіж та заборгованість за комунальні послуги за листопад 2023 року, судом не досліджується, оскільки не входить в предмет доказування у даній справі, з огляду на те, що позивачем заявлені вимоги про повернення грошових коштів забезпечення в розмірі, що відповідав умовам договору. За таких обставин, врахувавши, що спірний договір є розірваним, доказів використання грошових коштів забезпечення під час дії спірного договору чи повернення вказаних коштів після розірвання договору матеріали справи не містять, встановивши, що сплачені позивачем відповідачу грошові кошти забезпечення знаходяться на даний час у відповідача без правових підстав, задовольнив позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 33 786,81 грн. грошових коштів забезпечення;

- встановивши, що внаслідок пожежі, яка сталася 05.12.2023 в приміщенні виробничого цеху № 1, яке є об'єктом оренди за спірним договором, позивач не міг використовувати орендоване на підставі такого договору приміщення та, що, з огляду на вказане, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України у позивача не виникло зобов'язання з оплати за користування цим майном, відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Мотовилівський меблевий комбінат» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд першої інстанції:

- не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме те, що спірним договором (п.2.3.8., п.4.6, п.5.3, п.9.3.) сторони ризик випадкового знищення або пошкодження переданої в оренду речі поклали саме на позивача;

- неправильно застосував норми матеріального права, а саме не застосував статті 323 ЦК України щодо ризику випадкового знищення (пошкодження) речі;

- неправильно застосував норми матеріального права, без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду, а саме обґрунтував вимоги позивача деліктом, а не наявними між сторонами договірними зобов'язаннями, що суперечить постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 207/3254/18 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/17549/21;

- неправильно застосував норми матеріального права, а саме застосував ч.6 ст.762 ЦК України хоча вона не підлягала застосуванню в спірних правовідносинах, не врахувавши, що саме порушення умов спірного договору позивачем щодо несхоронності орендованого майна, обов'язок за збереження якого належить саме на позивачі - унеможливлює застосування ч.6 ст.762 ЦК України, оскільки застосування такого виду відповідальності як звільнення від орендної плати за порушення зобов'язання не передбачений ані спірним договором, ані ст.611 ЦК України;

- визнав встановленими, недоведені обставини, що мають значення для справи, а саме факт неможливості використання об'єкту оренди, проте зі змісту судового рішення не вбачається, які встановлені судом обставини дали йому змогу дійти до висновку про об'єктивну неможливість орендарем використовувати передане в оренду майно;

- не надав оцінку п.8.1 спірного договору, де сторони передбачили які документи, зокрема довідка ТПП є доказом наявності форс мажорних обставин, що суперечить постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22, адже виходячи з умов спірного договору позивач був зобов'язаний отримати сертифікат ТПП України, який би підтверджував, наявність форс-мажорних обставин, а саме неможливості використання об'єкту оренди у зв'язку з пожежею, проте такого сертифікату відповідачу надано не було;

- відступив від висновків Верховного суду викладених в постановах Верховного Суду, зокрема у справах № 915/1592/23 від 15.01.2025, № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21 та № 916/599/23, згідно з якими звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору тому може застосовуватись за виключних або надзвичайних обставин;

- поклав обов'язок доказування неможливості використання приміщення не на позивача, а натомість поклав обов'язок доказування протилежного на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 справа № 911/1831/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Іоннікова І.А.

З урахуванням того, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі № 911/1831/24 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1831/24; відкладено вирішення питання щодо відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24.

14.05.2025 матеріали справи № 911/1831/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 № 09.1-08/1236/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1831/24 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 05.05.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 справа № 911/1831/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 911/1831/24 призначено до розгляду на 24.06.2025 об 11 год. 30 хв.

03.06.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:

- зміст пунктів п.2.3.8., п.4.6, п.5.3, п.9.3 спірного договору оренди свідчить про те, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди на орендаря не покладено, у вищевказаних пунктах договору відсутнє словосполучення «ризик випадкового знищення або пошкодження», жодна умова у цих пунктах договору не може бути витлумачена як перерозподіл ризику випадкового знищення або пошкодження майна на орендаря;

- у обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на практику Верховного Суду, а саме, постанову від 22.09.2021 у справі № 207/3254/18, зміст якої зводиться до того, що порушення наймачем тих чи інших умов договору оренди не перекладає на орендаря ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкта, якщо такий правовий наслідок прямо не передбачений умовами договору, проте у даній справі, судом не встановлено жодних порушень умов договору оренди з боку орендаря (позивач), жодні докази не свідчать про це. Крім того, договір оренди не містить положень про перерозподіл на орендаря ризику випадкового зниження об'єкта оренди за будь-яких умов;

- щодо тверджень, що орендарем не дотримано встановленого договором обов'язку схоронності об'єкта оренди, то докази такого у матеріалах справи відсутні. Крім того, навіть теоретичні порушення, які гіпотетично могли бути допущені позивачем, не можуть знаходитися у причинно-наслідковому зв'язку із виникненням пожежі на території, підконтрольній іншому суб'єкту господарювання;

- матеріали справи містять не тільки достатні та неспростовні докази неможливості використання орендованого приміщення, але і докази протиправної бездіяльності відповідача щодо приведення приміщення до придатного до використання стану;

- згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України, який викладено в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (на вказану постанову посилається саме апелянт) обставини, зазначені у нормі ч. 6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили, втім не обмежуються ними;

- відповідач своїм листом підтвердив, що перебування людей у вщент вигорівши приміщеннях становить ризик для їх життя та здоров'я, через небезпеку руйнування конструкцій, а намагання стягнути орендну плату за «користування» згарищем, при одночасному не проведені капітального ремонту, є протиправним та аморальним;

- відповідач не подав суду належних та допустимих доказів на підтвердження власних умовиводів.

29.05.2025 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Крім того, 09.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 24.06.2025 об 11 год. 30 хв., а також у всіх подальших судових засіданнях у справі № 911/1831/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У період з 23.05.2025 по 06.06.2025 та з 09.06.2025 по 13.06.2025 головуючий суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці, а 16.06.2025 суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці,

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 заяви позивача та відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Станом на 24.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

03.10.2022 відповідач (орендодавець) та позивач (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення № 1ММК0220006 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення загальною площею 1 750,00 кв. м (об'єкт оренди) на 1-му поверсі Меблевого цеху № 1, яке знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1. План об'єкта оренди наведений у додатку № 1 до цього договору, що с його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.2 Договору об'єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для розміщення складу. Цільове призначення використання об'єкта оренди протягом строку дії цього договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що об'єкт оренди передається орендарю 15.10.2022 по акту приймання-передачі (акт № 1).

Орендодавець зобов'язаний у випадку закінчення строку дії цього договору, або його дострокового припинення, прийняти від орендаря об'єкт оренди у відповідності з умовами цього договору (пп. 2.1.11 п. 2.1 Договору).

Відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору орендодавець має право отримувати від орендаря щомісячно плату за оренду та інші платежі у відповідності з умовами договору.

Підпунктом 2.3.6 п. 2.3 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору.

Згідно з пп. 2.3.14 п. 2.3 Договору орендар зобов'язаний при припиненні цього договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у відповідності з умовами цього договору.

Підпунктом 2.4.5 п. 2.4 Договору передбачено, що орендар має право на дострокове припинення договору у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором.

Згідно з п. 3.3 Договору якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10-го числа поточного (оплачуваного) місяця.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка № 2 до цього договору. Орендар зобов'язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатка № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) відповідно до показань індивідуальних приладів обліку у об'єкті оренди, а опалення пропорційно до ціни опалення одного квадратного метра, визначеної цим договором. Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами.

Згідно з п. 3.6.3 Договору перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов'язок по отриманню вказаного рахунка та акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного акта орендарем, останній зобов'язаний сплатити таку компенсацію орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання орендарем рахунка або відповідного акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок. У разі якщо сплачена орендарем сума витрат перевищує суму, що мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена орендарем сума витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена орендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунка або підписання акта.

Відповідно до п. 3.6.4 Договору орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця до 15.10.2022 грошові кошти (комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 150 % розміру вартості найбільшого місячного обсягу споживання комунальних послуг, згідно погоджених з орендодавцем лімітів споживання комунальних послуг, що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов'язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього договору.

За ініціативою Орендодавця, поточна заборгованість орендаря по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги може компенсуватися з комунально-забезпечувального платежу.

У випадку, якщо комунально-забезпечувальний платіж не був використаний у вищезазначеному порядку, він зараховується в рахунок компенсації витрат за спожиті комунальні послуги за останні два місяці строку оренди.

Якщо розмір комунально-забезпечувального платежу менший за розмір фактичних витрат за спожиті комунальні послуги за останні два місяці строку оренди, що підлягають компенсації, то орендар зобов'язаний здійснити оплату не покритого комунально-забезпечувальним платежем розміру фактичних витрат за спожиті комунальні послуги не пізніше 10 числа місяця, що слідує за оплачуваним.

Згідно з п. 3.11 Договору якщо в будь-який момент сума платежів і інших сум коштів, отриманих від орендаря за цим договором, буде недостатньою для погашення всіх фінансових зобов'язань орендаря перед орендодавцем, незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжних документах орендаря, такі суми зараховуються в рахунок зобов'язань орендаря в наступному порядку:

- відшкодування будь-яких збитків, понесених орендодавцем з вини орендаря в ході виконання цього договору:

- компенсація будь-яких ушкоджень будівлі, інженерних комунікацій будівлі, заподіяних з вини орендаря;

- будь-які види неустойки, якщо вони передбачені договором або законодавством;

- компенсація за оплату комунальних послуг;

- оплата окремих послуг по додатковим угодам до цього договору;

- прострочена плата за оренду;

- поточна плата за оренду.

Згідно з п. 3.16 Договору по закінченню кожного календарного місяця оренди орендодавець протягом 5 робочих днів складає акти наданих послуг щодо оренди об'єкта оренди (в т.ч. щодо комунальних послуг), підписує, засвідчує своєю печаткою та надає представнику орендаря або надсилає листом поштою на адресу орендаря. Орендар, отримавши вищезазначені акти, повинен підписати, засвідчити печаткою і повернути їх орендодавцю протягом п'яти робочих днів, з моменту їх отримання, в оформленому належним чином вигляді, або надати мотивовану відмову від їх підписання. Не підписання орендарем зазначених у цій статті актів, не звільняє його від обов'язків по оплаті цих послуг (крім випадків надання орендарем орендодавцю мотивованої відмови у вищевказаний строк). При цьому акт наданих послуг вважається підписаним орендарем у вигляді, направленому орендодавцем, на сьомий календарний день з моменту його відправлення орендодавцем на адресу орендаря (або вручення представнику орендаря), крім випадків, коли орендар протягом цього часу надасть орендодавцю мотивовану відмову від його підписання.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої зобов'язання по цьому договору зобов'язана негайно, а у випадку неможливості негайно, після того як це стане можливим, повідомити іншу сторону про існуючі для цього перешкоди (обставини, що виключать її відповідальність).

Відповідно до п. 9.1 Договору орендар передає орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення (розірвання) цього договору. Передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі (акт № 2), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Згідно з п. 9.3 Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди в стані не гіршому за той, в якому об'єкт оренди був переданий орендарю по акту № 1, з врахуванням нормального зносу і положень відносно поліпшень об'єкта оренди.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об'єкта оренди по акту № 2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за актом № 1 і закінчується 30.09.2024 р. (включно).

Відповідно до п. 10.5 Договору в перший рік оренди дія цього договору не може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою будь-якої сторони, за виключенням випадків, прямо передбачених цим договором.

Починаючи з другого року оренди дія цього договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою будь-якої сторони, за умови попередження (шляхом направлення на адресу сторони письмового повідомлення листом), у письмовій формі за 60 календарних днів до дати припинення.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що, на виконання умов Договору, 15.10.2022 спірні приміщення були передані в орендне користування про що сторонами був складений та підписаний акт № 1 приймання-передачі від 15.10.2022, з якого вбачається, що відповідно до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 1750,00 кв. м, на 1-му поверсі Меблевого цеху № 1, яке знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1; об'єкт оренди передається у належному технічному стані.

15.10.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, пунктом 1 якої сторони внесли зміни до п. 3.14 договору та виклали в редакції, зазначеній у вказаній додатковій угоді № 2.

Наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 1013 від 25.10.2022, № 1015 від 26.10.2022 та № 2784 від 04.12.2023 підтверджується, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти-забезпечення в сумі 65 625,00 грн., комунально-забезпечувальний платіж в сумі 17 796,64 та орендний платіж за грудень 2023 року у сумі 74 375,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять рахунку на оплату, на підставі якого був здійснений орендний платіж за грудень 2023 року на суму 74 375,00 грн., а у платіжній інструкції № 2784 від 04.12.2023 також відсутнє посилання, що даний платіж був здійснений як оплата орендної плати саме за грудень 2023 року, проте сторонами визнається та обставина, що платіж у сумі 74 375,00 грн. на підставі платіжної інструкції № 2784 від 04.12.2023 здійснений саме як оплата орендної плати за грудень 2023 року.

05.12.2023 орієнтовно о 19:30 год. в приміщенні виробничого цеху № 1, розташованого за адресою: Київська область, Фастівський р-н, Фастівська МТГ, смт Борова, вул. Нововокзальна, 1, власником якого є відповідач, сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 07.12.2023, складеним комісією у складі провідного фахівця відділу організації заходів цивільного захисту Фастівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області лейтенанта служби цивільного захисту Боброва В.О., начальника відділу організації профілактичної роботи Фастівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській обл. підполковника служби цивільного захисту Мусієнка О.В., директора ПАТ «Мотовилівський меблевий комбінат» Лисенка Н.П. та орендарів вказаного приміщення, а саме: директора ТОВ «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» Янчинського Н.П., директора ТОВ «ТОП Кваліті Проджект» Якуба А.І., уповноваженої особи ТОВ «Релікт Арте» Грецької Ю.А.

Наказом позивача № 101/2/О від 06.12.2023 визнано користування спірними орендними приміщеннями небезпечними та з 3 06.12.2023 припинено використання зазначених складських приміщень до приведення їх власником до безпечного стану.

Позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 2023/12/07 від 07.12.2023 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1ММК0220006 від 03.10.2022 та відшкодування збитків, у якому, повідомив про розірвання Договору та просив відшкодувати збитки. Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0100113126358 від 08.12.2023, фіскальним чеком № 0100113126358 від 08.12.2023 та накладною № 0100113126358 від 08.12.2023. Вказаний лист не було вручено відповідачу та повернулось позивачу за закінченням встановлено терміну зберігання.

У вказаному листі позивач, на виконання вимог п. 2.3.16 та п. 8.3 Договору повідомив відповідача, зокрема про те, що він втратив можливість користуватись приміщенням об'єкту оренди в силу обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та про розірвання Договору. Також, до вказаного листа доданий акт № 2 від 08.12.2023 приймання-передачі до Договору, підписаний директором позивача.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав.

Позивач зазначає про те, що він повторно звернувся до відповідача із листом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1ММК0220006 від 03.10.2022 та відшкодування збитків (повторний) вих. № 2024/01/12 від 12.01.2024, проте докази направлення вказаного листа відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Згодом позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 16022024/1 від 16.02.2024, в якому, посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, повідомив, що починаючи від дати пожежі до дати написання листа, приміщення, які були орендовані за Договором, є непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок пожежі, а тому з 06.12.2023. орендна плата та інші платежі не можуть нараховуватись на користь орендодавця. Також, вказаним листом, посилаючись на абз. 2 п. 10.5 Договору, позивач повідомив про припинення дії Договору через 60 календарних днів після направлення цього листа на адресу Публічного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат», тобто з 17.04.2024. Направлення вказаного листа відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.02.2024, фіскальним чеком № 7902800640449 від 16.02.2024 та накладною № 7902800640449 від 16.02.2024. До вказаного листа позивачем було додано акт № 2 приймання-передачі до Договору від 17.04.2024 підписаний керівником позивача.

Відповідач такий акт не підписав.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з первісним позовом, у якому просив стягнути з відповідача 108 161,81 грн., з яких 33 786,81 грн. - забезпечення, 74 375,00 грн. - орендний платіж за грудень 2023 року.

Заявлену до стягнення суму позивач визначає як різницю між перерахованими ним на виконання Договору комунально-забезпечувальним платежем (17 796,64 грн.) грошовими коштами-забезпечення (65 625,00 грн.), орендним платежем за грудень 2023 року (74 375,00 грн.) та вартістю комунальних послуг спожитих позивачем у листопаді 2023 року (49 634,83 грн.) (33 786,81 грн. (17 796,64 (комунально-забезпечувальний платіж)+65 625,00 грн. (грошові кошти-забезпечення) - 49 634,83 (вартість комунальних послуг за листопад 2023 року))+ 74 375,00 грн. (орендний платіж за грудень 2023 року).

В свою чергу відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив стягнути з позивача заборгованість по сплаті орендних платежів за Договором за період з січня по 21.04.2024 у загальній сумі 275 187,50 грн.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції первісним позовом задовольнив частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (п. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Колегія суддів вважає що, з огляду на обставини цієї справи, для вирішення по суті первісного та зустрічного позовів, слід встановити, чи є позивач звільненим від сплати орендної плати через пожежу, яка сталась 05.12.2023 орієнтовно о 19:30 год. в приміщенні виробничого цеху № 1, розташованого за адресою: Київська область, Фастівський р-н, Фастівська МТГ, смт Борова, вул. Нововокзальна, 1, власником якого є відповідач.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.

Водночас ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК викладена у постановах ВС у справах №914/1248/18 та №914/2264/17).

На погляд Верховного Суду, підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар.

При дослідженні спірних правовідносин колегією суддів встановлено наступне.

Як встановлено вище, 05.12.2023 орієнтовно о 19:30 год. в приміщенні виробничого цеху № 1, розташованого за адресою: Київська область, Фастівський р-н, Фастівська МТГ, смт Борова, вул. Нововокзальна, 1, власником якого є відповідач, сталася пожежа, що підтверджується актом від 07.12.2023 про пожежу, складеним комісією у складі провідного фахівця відділу організації заходів цивільного захисту Фастівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області лейтенанта служби цивільного захисту Боброва В.О., начальника відділу організації профілактичної роботи Фастівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській обл. підполковника служби цивільного захисту Мусієнка О.В., директора ПАТ «Мотовилівський меблевий комбінат» Лисенка Н.П. та орендарів вказаного приміщення, а саме: директора ТОВ «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» Янчинського Н.П., директора ТОВ «ТОП Кваліті Проджект» Якуба А.І., уповноваженої особи ТОВ «Релікт Арте» Грецької Ю.А.

Вказаним актом встановлено, що пожежею, зокрема в складському приміщенні ТОВ «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» знищено вироби з пінополіуретану (матраци, подушки, губки), ліжка дерев'яні. Також, актом встановлено, що пожежею, зокрема пошкоджено частину будівлі цеху № 1 ПАТ «ММК».

Відповідач є власником комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, смт. Борова, вул. Ново-Вокзальна, буд. 1, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 385634743 від 05.07.2024).

Фастівським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023111310003506 від 10.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В свою чергу, позивач з 09.01.2024 набув статусу потерпілого у кримінальному провадженні № 12023111310003506 від 10.12.2023, що підтверджується листом від 08.05.2024 № 3201 слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції Вікторії Малюк, яка відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань є слідчим, яка здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Постановою від 18.12.2023, винесеною слідчим Малюк В.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2023 за № 12023111310003506, призначено пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

За результатами проведення пожежно-технічної експертизи складений висновок експерта від 29.02.2024 № СЕ-19/111-23/68199-ПТ, яким встановлено, що осередок пожежі, яка сталася 05.12.2023 за адресою: Київська обл., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в приміщенні, що орендує ТОВ «Кваліті Проджект» у відповідача, а саме в зоні її передньої та центральної частини, праворуч від входу до неї. Також, вказаним висновком експерта встановлено, що причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі, внаслідок теплової дії на них електричної енергії, у вигляді електричної дуги, у результаті короткого замикання електричних проводів належність яких встановити не представилось можливим у зв'язку з обривом їх струмопровідних жил.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами проведення пожежно-технічної експертизи вбачається, що осередок пожежі, яка сталася 05.12.2023 за адресою: Київська обл., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, не знаходився в приміщенні, орендованому позивачем, в той час як актом від 07.12.2023 про пожежу встановлено, що внаслідок вказаної пожежі в складському приміщенні позивача знищено вироби з пінополіуретану (матраци, подушки, губки), ліжка дерев'яні, що свідчить проте, що пожежа, яка виникла в приміщенні, що орендує ТОВ «Кваліті Проджект», поширилась на приміщення, що орендує позивач.

Крім того, як вже зазначалось, позивач є потерпілим у кримінальному провадженні № 12023111310003506 від 10.12.2023.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору орендодавець має право у випадку аварійних ситуацій проводити капітальний ремонт об'єкта оренди з письмовим повідомленням орендаря про такий ремонт за 1 календарний місяць до початку такого ремонту, вимагати від орендаря призупинення використання об'єкта оренди на період проведення такого ремонту, а у випадку необхідності, звільнення об'єкта оренди від майна орендаря на час проведення такого ремонту. При цьому плата за оренду за час, коли орендар позбавлений можливості користуватися об'єктом оренди за цією підставою, з орендаря не стягується, а орендар, отримавши повідомлення про такий ремонт, має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це орендодавця за 30 календарних днів.

Відповідач листом вих. № ММК-2125/Ю від 04.01.2024 повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Кваліті Проджект» про те, що 29.12.2023 представники відповідача здійснювали огляд приміщень цеху № 1, в якому відбулась пожежа 05.12.2023, у зв'язку з тим, що з приміщень цеху № 1 на прибудинкову територію відбувається неконтрольоване падіння уламків скла та металоконструкцій, з метою виявлення пошкоджень та вжиття заходів для забезпечення життя та здоров'я людей. У вказаному листі також зазначено, що під час огляду спеціалістами відповідача було виявлено, що певні конструкції та елементи будівлі мають аварійний характер та ризик неконтрольованого падіння, чим несуть загрозу життю та здоров'ю людей, у зв'язку з чим відповідачем обмежено доступ до приміщень цеху № 1 до моменту демонтажу вказаних конструкцій та елементів, задля збереження життя та здоров'я людей, та повідомлено, що доступ до приміщень буде відновлено після демонтажу вказаних конструкцій та елементів.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу повідомлення аналогічного змісту, проте, вищезгаданим листом вих. № ММК-2125/Ю від 04.01.2024 підтверджується, що з приміщень цеху № 1, в якому відповідно до п. 1.1 Договору розташоване приміщення, яке орендує позивач, та яке разом із майном, яке знаходилось в приміщенні, постраждало від пожежі, на прибудинкову територію відбувається неконтрольоване падіння уламків скла та металоконструкцій, а також те, що відповідачем обмежено доступ до приміщень цеху № 1 до моменту демонтажу вказаних конструкцій та елементів.

Позивач зазначає про те, що з 05.12.2023 і до дати дострокового розірвання Договору відповідач не допускав позивача на територію орендованого приміщення, не вчинив жодних дій щодо капітального ремонту вказаного приміщення та приведення його у стан, придатний до використання за Договором, і не повідомило позивача за первісним позовом про можливість його використання.

Колегія суддів зазначає про те, матеріалами справи підтверджується як те, що 05.12.2022 орієнтовно о 19:30 год. в приміщенні виробничого цеху № 1, розташованого за адресою: Київська область, Фастівський р-н, Фастівська МТГ, смт Борова, вул. Нововокзальна, 1, власником якого є відповідач та частину якого орендує позивач, сталася пожежа, так і те, що осередок цієї пожежі знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в приміщенні, що орендує ТОВ «Кваліті Проджект» та те, що з огляду на цю пожежу відповідачем обмежено доступ до приміщень цеху № 1.

В свою чергу матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем про відновлення доступу до приміщень цеху № 1.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що згідно акта приймання-передачі № 1 від 15.10.2022 сторони зафіксували, що об'єкт оренди було передано у належному технічному стані, з огляду на що починаючи з 15.10.2022 саме позивач є відповідальним за протипожежний та техногенний стан об'єкту оренди, а тому відсутні підстави для звільнення позивача за первісним позовом від сплати за оренду.

При цьому відповідач зазначає про те, що умовами Договору (п. 2.3.8, п. 4.6, п. 5.3, п. 9.3) сторони ризик випадкового знищення або пошкодження переданої в оренду речі поклали на орендаря.

За змістом положень ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 2.3 8 Договору сторонами погоджено, що позивач зобов'язаний самостійно і за свій рахунок забезпечити підтримання об'єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду по акту № 1 з врахуванням нормального фізичного зносу протягом всього строку цього Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору орендар несе відповідальність за схоронність об'єкта оренди та майна, яке належить орендодавцеві та розташовано в об'єкті оренди.

За змістом п. 5.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, прибудинкової території будівлі, в якій знаходиться об'єкт оренди, з метою збереження життя та працездатності персоналу, цілісності об'єкта оренди.

Колегія суддів зазначає про те, що, як вірно зазначено позивачем, зміст пунктів 2.3.8, 4.6, 5.3, 9.3 Договору не свідчить про те, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди покладено на орендаря.

До того ж, як встановлено вище, з висновку експерта від 29.02.2024 № СЕ-19/111-23/68199-ПТ, осередок пожежі, яка сталася 05.12.2023 за адресою: Київська обл., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1, знаходився в приміщенні, що орендує ТОВ «Кваліті Проджект», а не позивач.

Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що наданими позивачем доказами у їх сукупності з більшою вірогідністю підтверджується неможливість використання позивачем з 06.12.2023 орендованого на підставі Договору приміщення через обставини, за які воно не відповідає.

Вказане свідчить про те, що, з огляду на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України підстави для стягнення з позивача орендної плати за період з 06.12.2023 відсутні.

У апеляційній скарзі відповідач, серед іншого, посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінку п.8.1 Договору, де сторони передбачили які документи, зокрема довідка ТПП, є доказом наявності форс мажорних обставин, а відтак, виходячи з умов Договору позивач був зобов'язаний отримати сертифікат ТПП України, який би підтверджував, наявність форс-мажорних обставин, а саме неможливості використання об'єкту оренди у зв'язку з пожежею, проте такого сертифікату відповідачу надано не було.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що п. 8.1 Договору на який він посилається регулює підстави звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання Договору, в той час як сплата орендної плати за своє правовою природою є грошовим зобов'язанням, а не видом забезпечення виконання грошового зобов'язання, а відтак положення п. 8.1 Договору до правовідносин щодо сплати орендної плати застосовані бути не можуть.

Як встановлено вище, позивач в рахунок сплати орендної плати за грудень 2023 року перерахував відповідачу 74 375,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки позивач на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється сплати від орендної плати за Договором з 06.12.2023, він має обов'язок сплатити орендну плату за користування приміщенням у грудні 2023 року за період з 01.12.2023 по 05.12.2023.

Відповідно до п. 3.5 Договору у разі необхідності визначення розміру плати за оренду, а також інших платежів за цим договором, за певну кількість днів, розмір плати за оренду, а також інших платежів за один день визначається шляхом ділення розміру плати за оренду, а також інших платежів за відповідний місяць на кількість календарних днів у ньому.

Таким чином, з урахуванням п. 3.5 Договору за період з 01.12.2023 по 05.12.2023 позивач мав сплатити відповідачу 11 995,97 грн. ((74375,00 грн. / 31 день) х 5 днів) орендної плати за грудень 2023 року.

Отже позивачем відповідачу зайво сплачені кошти в сумі 62 379,03 грн. (74 375,00 грн. - 11 995,97 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 1 ст. 615 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже розірвання договору в односторонньому порядку та одностороння відмова від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, є правовими наслідками порушення зобов'язання, але самостійними правовими категоріями.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Ці поняття (одностороння відмова в зобов'язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору) пов'язані між собою тим, що вони стосуються можливості однієї зі сторін договору припинити дію договору. Проте, між ними є різниця:

- одностороння відмова від зобов'язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов'язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов'язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов'язання за цей вид порушення;

- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;

- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом

Особливості припинення договору оренди визначені у ст. 291 ГК України за змістом якої:

- одностороння відмова від договору оренди не допускається;

- договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди;

- договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 776 ЦК України якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.5 Договору починаючи з другого року оренди дія цього договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою будь-якої сторони, за умови попередження (шляхом направлення на адресу сторони письмового повідомлення листом), у письмовій формі за 60 календарних днів до дати припинення.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до відповідача із листом вих. № 16022024/1 від 16.02.2024, в якому посилаючись на абз. 2 п. 10.5 Договору повідомив про припинення дії договору з 17.04.2024.

В свою чергу відповідач визнає факт розірвання Договору з 21.04.2024, посилаючись на те, що лист № 16022024/1 від 16.02.2024 він отримало 21.02.2024.

Вказане свідчить про те, що сторонами не заперечується факт розірвання Договору, що свідчить про те, що Договір є розірваним.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач ані 17.04.2024, ані 21.04.2024 не направив своїх повноважних представників для повернення приміщення з орендного користування та підписання відповідного акта приймання-передачі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи зі змісту п. 10.5 Договору та враховуючи дату направлення повідомлення № 16022024/1 від 16.02.2024 (16.02.2024 - примітка суду) Договір є розірваним саме з 17.04.2024.

При цьому те, що позивач не направив своїх повноважних представників для повернення приміщення з орендного користування та підписання відповідного акта приймання-передачі не впливає на вирішення спору сторін по суті, оскільки розділ 9 Договору, який регулює умови повернення об'єкта оренди, та ч. 2 ст. 795 ЦК України, яка встановлює порядок повернення наймачем предмета договору найму, не передбачає обов'язку особистого прибуття представників орендаря в орендований об'єкт для підписання акта приймання-передачі.

В свою чергу позивач разом із листом вих. № 16022024/1 від 16.02.2024 про розірвання Договору направив відповідачу акт № 2 від 17.04.2024 приймання-передачі до договору оренди № 1ММК0220006 від 03.10.2022, підписаний директором позивача.

Як встановлено вище, предметом зустрічного позову є вимоги відповідача про стягнення з позивача орендних платежів за Договором нарахованих за період з січня по 21.04.2024 у загальній сумі 275 187,50 грн.

Водночас, з огляду на обставини, які встановлені вище, а саме на відсутність у позивача обв'язку сплачувати оренду плату з 06.12.2023, а також на розірвання Договору з 17.04.2024, підстави для стягнення з позивача орендних платежів за Договором нарахованих за період з січня по 21.04.2024 у загальній сумі 275 187,50 грн. відсутні.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишається без змін.

Щодо вимог за первісним позовом колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Отже, з розірванням Договору, останній, як правова підстава для перебування у відповідача грошей, припинився.

Як встановлено вище, позивачем в рахунок сплати орендної плати за грудень 2023 року перераховано відповідачу коштів в сумі на 62 379,03 грн. (74 375,00 грн. - 11 995,97 грн.) більше, ніж позивач фактично мав сплатити за користування приміщенням у вказаний період.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно частково задовольнив первісний позов в частині стягнення перерахованих в рахунок сплати орендної плати за грудень 2023 року коштів та стягнув з відповідача 62 379,03 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Крім того, на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти-забезпечення в сумі 65 625,00 грн. та комунально-забезпечувальний платіж в сумі 17 796,64 грн. (платіжні інструкції № 1013 від 25.10.2022, № 1015 від 26.10.2022).

Відповідно до п. 3.14 Договору орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця до 15.10.2022 грошові кошти в розмірі 65 625,00 грн., без ПДВ, які є забезпеченням належного виконання орендарем негрошових зобов'язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення об'єкта оренди орендодавцю у належному стані та належним чином (грошові кошти-забезпечення). Сторони розуміють, що грошові кошти-забезпечення, у розумінні цього договору, не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги.

Грошові кошти-забезпечення можуть бути використані орендодавцем в будь-який момент впродовж дії договору виключно у разі наявності наступних заборгованостей орендаря:

- сплата штрафів, передбачених цим договором, у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань за цим договором;

- компенсації пошкодження майна орендодавця, якщо такі пошкодження та їх вартість підтверджені належним чином відповідно до законодавства.

Таке використання грошових коштів-забезпечення може бути здійснено орендодавцем з надсиланням письмового повідомлення орендарю, в якому містяться підстави та передбачені законодавством та цим договором обґрунтування для їх використання.

Також за рахунок грошових коштів-забезпечення може бути погашена нарахована за останні шість місяців пеня в розмірах, передбачених законодавством та цим договором, у випадку припинення цього договору.

У разі, коли списання частини грошових коштів-забезпечення для погашення передбачених цих пунктом зобов'язань орендаря відбулося під час дії цього договору, а не у зв'язку з його припиненням, орендодавець виставляє орендарю рахунок на відновлення грошових коштів-забезпечення, або їх частини, протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку, і орендар має відновити початковий розмір грошових коштів-забезпечення.

У випадку, якщо грошові кошти-забезпечення не були використані у вищезазначеному порядку, то вони підлягають поверненню на поточний рахунок орендаря протягом 5 календарних днів після повернення об'єкта оренди і підписання відповідного акта приймання-передачі по поверненню об'єкта оренди, за вирахуванням їх частини, яка була використана при припиненні цього договору у випадках, передбачених його умовами.

Матеріали справи не містять доказів використання відповідачем грошових коштів-забезпечення під час дії Договору, що ним не заперечувалось.

Відповідно до п. 3.14 Договору у випадку, якщо грошові кошти-забезпечення не були використані у вищезазначеному порядку, то вони підлягають поверненню на поточний рахунок орендаря протягом 5 календарних днів після повернення об'єкта оренди і підписання відповідного акта приймання-передачі по поверненню об'єкта оренди, за вирахуванням їх частини, яка була використана при припиненні цього договору у випадках, передбачених його умовами.

У первісному позову позивач вказує про те, що відповідач має повернути йому кошти забезпечення у сумі 33 786,81 грн.

При розрахунку цієї суми позивач виходить з того, що:

- відповідачем позивачу був виставлений рахунок за сплату комунальних послуг за листопад 2023 року в сумі 49 634,83 грн.;

- вимоги позивача про повернення забезпечувальних платежів за Договором та зобов'язання позивача перед відповідачем щодо сплати комунальних послуг за листопад 2023 року за Договором є зустрічними однорідними вимогами, які підлягають зарахуванню;

- з огляду на вказане з відповідача мають бути стягнути грошові кошти-забезпечення у сумі 33 786,81 грн. (17 796,64 (комунально-забезпечувальний платіж)+65 625,00 грн. (грошові кошти-забезпечення) - 49 634,83 (вартість комунальних послуг за листопад 2023 року))

Колегія суддів зазначає, що позивач має право припинити свої зобов'язання перед відповідачем щодо сплати комунальних послуг за листопад 2023 року шляхом зарахування зустрічних вимог, проте вказане, відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України, здійснюється за відповідною заявою, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із відповідною заявою.

З огляду на вказані обставини, враховуючи, що сума коштів забезпечувальних платежів за Договором, які позивач просить стягнути з відповідача не перевищує ту, право на стягнення якої підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив вимоги за первісним позовом в частині стягнення з відповідача коштів забезпечення у сумі 33 786,81 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 24.06.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

О.В. Тищенко

Попередній документ

128380984

Наступний документ

128380986

Інформація про рішення:

№ рішення:	128380985
№ справи:	911/1831/24
Дата рішення:	24.06.2025
Дата публікації:	26.06.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (02.07.2025)
Дата надходження:	25.04.2025
Предмет позову:	стягнення 108 161, 81 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

10.09.2024 11:50	Господарський суд Київської області
01.10.2024 12:50	Господарський суд Київської області
15.10.2024 11:50	Господарський суд Київської області
29.10.2024 12:10	Господарський суд Київської області
26.11.2024 12:30	Господарський суд Київської області
10.12.2024 11:30	Господарський суд Київської області
17.12.2024 12:50	Господарський суд Київської області
16.01.2025 12:10	Господарський суд Київської області
28.01.2025 12:30	Господарський суд Київської області
06.03.2025 11:50	Господарський суд Київської області
24.06.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
08.07.2025 11:10	Північний апеляційний господарський суд