Постанова від 24.06.2025 по справі 916/3707/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3707/22

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Поліщук Л.В.,

секретар судового засідання - Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача (прокуратури): Гузь В.Г., за посвідченням;

від відповідача-1: Явченко Д.В., у порядку самопредставництва;

від відповідача-2: Сергеєв Д.С., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

від 31 травня 2023 (повний текст складено 04.07.2023)

у справі №916/3707/22

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

до відповідачів:

1. Одеської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія»

про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсними договорів та державних актів, зобов'язання вчинити певні дії,-

суддя суду першої інстанції: Бездоля Ю.С.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.06.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури ( далі також - прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі також - відповідач-1, ОМР, Міська рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Південна торгівельно-промислова компанія» (далі також - відповідач-2, Товариство), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п.25, п.26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 року №4422-ІV “Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2005-2006 роках» в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, площею 1,0 га;

- визнати незаконним та скасувати п.25, п.26 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 року №4842-IV “Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні» в частині, що стосується земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), площею 1,0081 га та 1,0136 га;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 03.12.2008 року, укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» (код ЄДРПОУ 33139885), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №2230;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711402, реєстраційний номер 020950500006, виданий 19.02.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» (код ЄДРПОУ 33139885) на земельну ділянку площею 1,0136 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0001;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711403, реєстраційний номер 020950500007, виданий 19.02.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» (код ЄДРПОУ 33139885) на земельну ділянку площею 1,0080 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

Обґрунтування позовних вимог полягають у порушенні прав та законних інтересів територіальної громади м. Одеси щодо раціонального використання земель водного фонду, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002, які було у 2008 році продано ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, мають режим обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливості будівництва об'єктів офісного та житлового призначення, а також іншого будівництва, окрім будівництва об'єктів санаторіїв та інших оздоровчих закладів, та в силу вимог статей 59, 83 Земельного кодексу України не можуть перебувати у приватній власності.

Міською радою заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності, з посиланням на обізнаність прокурора з фактом продажу земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), починаючи ще з 2005 року, оскільки з протоколів засідань ХХІХ сесії Одеської міської ради від 29.09.2005 вбачається, що прокурор Оліянчук Ю.Г. був присутній на засіданнях сесій, на яких приймались оскаржувані рішення; неодноразово виступав з приводу питань, які ставилися на обговорення. Крім того, відомості про право власності ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» на спірну земельну ділянку є у відкритому доступі, адже вся інформація наявна у Державному земельному кадастрі, отже, відлік строку позовної давності почався саме з моменту прийняття оскаржуваних рішень, а відтак, при зверненні прокурора з даним позовом до суду останнім пропущено строк позовної давності на понад 17 років.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі №916/3707/22 позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконними та скасування спірних пунктів Переліку земельних ділянок до рішень Одеської міської ради, зазначених у прохальній частині позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурором доведено порушення Одеською міською радою вимог законодавства під час прийняття оскаржуваних рішень, з урахуванням того, що частини спірних земельних ділянок знаходяться на прибережній частині схилу уздовж моря, частина земельних ділянок входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря, що, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи висновками відповідних органів із зазначенням відповідних умов погодження проектної документації.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу та державних актів про право власності на земельні ділянки, суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення, оскільки такі вимоги є похідними від результату визнання судом оспорюваних рішень Одеської міської ради незаконними та їх скасування.

Стосовно вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади м. Одеси спірних земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному разі втручання у право власності є законним, переслідує легітимну мету - відновлення законних прав територіальної громади м. Одеси, зокрема, і на розпорядження землями водного фонду, які були незаконно передані у приватну власність ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія", що складає суспільний, публічний інтерес.

З приводу заяви Одеської міської ради про застосування у даній справі строків позовної давності, суд першої інстанції вказав, підстав для застосування до вимог прокурора строків позовної давності у даному разі немає, оскільки: по-перше, посилання Міської ради на те, що у списку запрошених на ХХІХ сесію Одеської міської ради від 29.09.2005 був зазначений прокурор, не приймається до уваги господарським судом в якості підстави обізнаності прокурора у 2005 році зі змістом оскаржуваних рішень, бо сам по собі список запрошених не є доказом присутності на сесії; по-друге, оскільки прокурором заявлено по суті негаторний позов, до таких правовідносин строки позовної давності не застосовуються.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Одеська міська рада, звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 року у справі №916/3707/22 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на фактичні обставини справи, зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо застосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 88 Водного кодексу України, оскільки у випадку визначення розміру прибережної захисної смуги у межах існуючих населених пунктів слід керуватися саме спеціальними нормами - ч. 4 ст. 88 Водного кодексу України.

А тому, на переконання скаржника, відповідно до норм ч. 4 ст. 88 Водного кодексу України і ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюються з урахуванням конкретних умов, що склалися, та містобудівної документації.

Тобто, як вважає скаржник, законодавство, чинне на момент прийняття оспорюваних рішень та укладення договорів від 03.12.2008 року вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.

Враховуючи наведене, скаржник, посилаючись на низку правових висновків суду касаційної інстанції, зазначає, що прокурором у даному разі не доведено обставин приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а саме, прибережної захисної смуги Чорного моря, а також не доведено незаконність її передачі у приватну власність з порушенням чинного законодавства, з огляду на що, в цій частині суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підставність позовних вимог прокурора.

Більш того, на переконання Одеської міської ради, враховуючи, що проекти відведення земельної ділянки погоджені органом, який здійснює контроль за раціональним використанням та охороною природних ресурсів, зокрема, землі, із зазначенням відстані (більше 100 м), на яких розташовані спірні земельні ділянки від урізу води, доводи прокурора, які підтримав суд першої інстанції, про незаконність оскаржуваних рішень, які приймались саме на підставі відповідної документації - безпідставні.

Також скаржник вважає безпідставним відхилення місцевим господарським судом доводів відповідача - 1 про застосування у даному разі наслідків спливу строку позовної давності, оскільки, на переконання Ради, прокурор про зміст оскаржуваних в частині рішень Одеської міської ради був обізнаний ще у 2005 році, коли був присутній на сесії Ради, а тому, з урахуванням наявності у відкритому доступі інформації про реєстрацію речового права за відповідачем - 2, позивач мав змогу та повинен був дізнатись про наявність порушеного права держави ще у 2009 році.

Наведені вище обставини, на переконання скаржника є належними підставами для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі та ухвалення нового рішення про відмову прокурору у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

В свою чергу, прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що він не погоджується з останньою та вказав, зокрема, що не заслуговують на увагу доводи Одеської міської ради з приводу того, що оскільки станом на 2005 рік проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у м. Одесі не затверджений у встановленому законодавством порядку, то відповідно і межі прибережної захисної смуги не визначені.

Також, прокурор не погодився з твердженнями відповідача про те, що проекти землеустрою на момент прийняття Одеською міською радою оспорюваних рішень повністю відповідали вимогам законодавства, адже останнє спростовується доводами, викладеними у позовній заяві у вигляді деталізованого аналізу проектів відведення спірних земельних ділянок, проектів землеустрою, з пояснювальних записок яких вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться до земель рекреаційного призначення, розташовані в курортно-оздоровчій зоні, мають форму багатокутників, та обмежені землями загального користування, які знаходяться у розпорядженні Одеської міської ради. При цьому, земельні ділянки відводяться лише за умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережної захисної смуги Чорного моря.

Щодо доводів скаржника про застосування строків позовної давності, то прокурор наголосив, що зважаючи на те, що прокурором у даному разі заявлено негаторний позов, до спірних правовідносин строк позовної давності не застосовується.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі №916/3707/22 було скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод шляхом зобов'язання повернення нерухомого майна у власність держави, визначив територіальну громаду власником спірних земельних ділянок, яка не є фактичним володільцем такого майна, тобто, таким чином позовна вимога прокурора є одночасним пред'явленням віндикаційного та негаторного позову, а кінцевою метою такого способу захисту не є усунення перешкод в користуванні майном.

Водночас, апеляційним судом зазначено, що між сторонами існує спір щодо розташування спірних земельних ділянок в прибережній смузі і це не можна вважати встановленим фактом без дослідження судом в повному обсязі всіх обставин справи з підтвердженням цього належними, достовірними та вірогідними доказами, а тому посилання прокурора на заявлення негаторного позову, з огляду на порушення норм Земельного та Водного кодексів України, є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття, тому ефективним способом захисту порушених прав територіальної громади у даній справі має бути звернення з віндикаційним позовом щодо витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, а не про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном в порядку статті 391 цього Кодексу. Натомість, прокурором одночасно заявлено віндикаційні та негаторні вимоги, що є недопустимим.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №916/3707/22 частково задоволено касаційну скаргу прокурора; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №916/3707/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про:

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

В частині розгляду позовних вимог щодо визнання договорів купівлі-продажу від 03.12.2008 недійсними мотивувальну частину постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №916/3707/22 було змінено шляхом викладення її в редакції постанови Верховного Суду, а в інший частині постанову суду апеляційної інстанції було залишено без змін.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та приймаючи рішення про передачу даної справи на новий апеляційний перегляд у вищенаведеній частині, Верховний Суд зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що належним способом захисту права у цій справі є віндикаційний позов.

Водночас, враховуючи те, що заявляючи негаторний позов, прокурор сформулював позовну вимогу як "Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія" (код ЄДРПОУ 33139885) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря)", Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції в тому, що формулювання "усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади" є взаємовиключними, оскільки негаторний позов є позовом володіючого власника до неволодіючого невласника, що виключає повернення майна "у власність" позивача, адже він і так вважає себе власником.

Крім того, суд касаційної інстанції зауважив, що держава і територіальна громада є різними суб'єктами цивільного права, а тому не можна повернути майно державі "в особі територіальної громади".

Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що прокурор помилково об'єднав у позовній вимозі правову підставу позову (усунути перешкоди у користуванні майном, що вказує на негаторний позов) і власне позовну вимогу про повернення земельної ділянки, яку прокурор вважає такою, що належить до водного фонду.

Разом з тим, пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (наведеній у справах, що зазначені у п.п. 52, 53 мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції від 19.02.2025 у даній справі), Верховний Суд зазначив, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору та, відповідно, надати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав учасників справи.

Верховний Суд зауважив, що у даній справі прагнення позивача в частині пред'явлення негаторного позову не викликає сумніву, а позовна вимога може бути витлумачена як така, що опосередковує належний у цій справі спосіб захисту прав - негаторний позов, а саме, як вимогу про повернення земельної ділянки територіальній громаді. Тому, за позицією суду касаційної інстанції, апеляційний суд саме таким чином мав інтерпретувати позовну вимогу прокурора і розглянути її по суті, оскільки фактично йдеться лише про невдале словесне формулювання прокурором позовної вимоги.

Таким чином, зазначивши про те, що апеляційний суд не встановив обставин справи і не розглянув спір по суті в частині позовної вимоги, яка опосередковує негаторний позов, суд касаційної інстанції прийняв рішення про направлення справи №916/3707/22 на новий апеляційний перегляд вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельних ділянок площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002 та площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) для того, щоб під час нового розгляду справи суди апеляційної інстанції врахував викладене та розглянув цю справу з урахуванням предмета і підстав заявленого позову, всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, ухвалив обґрунтоване і законне судове рішення.

17.03.2025 матеріали справи №916/3707/22 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 справу розподілене на колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі №916/3707/22 та призначено її розгляд на 06.05.2025 року о 15:00 год. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У своїх письмових поясненнях по даній справі ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія», зокрема, звертає увагу на те, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», відповідно до якого внесено зміни до статей 261, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки з моменту передачі спірних земельних ділянок товариству пройшло більш ніж 10 років, то ці земельні ділянки згідно з ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України не можуть бути витребувані від ТОВ «Південна торгівельно-промислова компанія». На переконання відповідача-2, на даний час необхідно враховувати приписи вказаного закону, зокрема враховуючи і зворотну дію у часі, що передбачено законодавцем.

Також, з посиланням на зміни, внесені до ст. 391 Цивільного кодексу України, ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» зауважує, що оскільки Одеською міською радою після прийняття відповідних рішень було укладено договори купівлі-продажу, а після цього видані державні акти на право власності на землю, то вимога про повернення спірних земельних ділянок у власність під час повторного апеляційного перегляду повинна розглядатись на підставі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Крім того, з огляду на зауваження Верховного Суду, викладені у вищезазначеній постанові, ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні та позивачем за весь цей час судового розгляду не доведено належність спірних земельних ділянок до водного фонду.

Так, посилаючись на положення ч. 4 ст. 88 Водного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідач-2 зазначає, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Водночас, Земельним кодексом України, був визначений порядок встановлення прибережно-захисної смуги вздовж морів за межами населених пунктів, а саме: на підставі проєктів землеустрою та в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації. Аналогічні положення містились і в Водному кодексі України у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. У наявних в матеріалах справи проєктах землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок зазначено, зокрема, про розташування земельних ділянок на відстані більше 150-200 м від урізу води Чорного моря. Таким чином, ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» наголошує, що відповідними доказами, які подані безпосередньо прокурором, підтверджується, що спірні земельні ділянки не знаходяться у межах прибережної захисної смуги моря, земельні ділянки відносяться до земель рекреаційного призначення, а не водного фонду, а отже такі земельні ділянки можуть вибувати з комунальної власності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2025 року о 15:30 год. Крім того, вказаною ухвалою було продовжено розгляд апеляційної скарги Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі №916/3707/22 на розумний строк.

26.05.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення прокурора, в яких останній не погоджується з вищенаведеними поясненнями ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія»; наполягає на тому, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, у зв'язку з чим набуття приватної власності на них є неможливим. Прокурор вважає, що наполягає на тому, що ТОВ «Південна торгівельно-промислова компанія» у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак цих земельних ділянок знало або, проявивши розумну обачність, мало знати про те, що не має права на отримання їх у власність в силу прямої заборони законом. Відтак, на переконання прокурора, відповідач-2 не може вважатися добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, а тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 27.05.2025 було задоволено клопотання представника ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» про відкладення розгляду справи на іншу дату; відкладено розгляд справи №916/3707/22 на 17.06.2025 о 15:30 год.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Богацької Н.С., розпорядженням керівника апарату суду від 16.06.2025 №67 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/3707/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 для розгляду справи №916/3707/22 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Поліщук Л.В., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 справа №916/3707/22 прийнята до свого провадження вказаною судовою колегією.

Ухвалою суду від 17.06.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.06.2025 о 09:45 год.

24.06.2025 в судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги Одеської міської ради та просили суд задовольнити останню.

Представник прокуратури проти доводів апеляційної скарги заперечував, наполягав на залишенні оскаржуваного рішення без змін та відмові у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1.

У судовому засіданні 24.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи в межах позовної вимоги, що направлена судом касаційної інстанції на новий апеляційний перегляд, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги у вказаній частині, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Одеської міської ради за №4422-IV від 29.09.2005 року “Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» визначено та затверджено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведеним аукціонів.

З додатку до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 року №4422-IV вбачається, що його п. 24, 25, 26 погоджено місце розташування земельних ділянок, зокрема по вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), орієнтовний розмір земельних ділянок: 1,0, площа забудови до 4000 кв.м., функціональне призначення території: курортно-оздоровча зона, характеристика об'єкта забудови: Курортно-рекреаційний комплекс, мінімальна вартість всього, за 100 кв. м., за 1 кв. м.

Рішенням Одеської міської ради №4842-IV від 09.11.2005 року “Про продаж земельних ділянок, що знаходяться у м. Одеса на земельному аукціоні», зокрема, затверджено технічні паспорти земельних ділянок, розташованих у м. Одеса і призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону; вирішено провести земельні торги у формі аукціону в 2005-2006 роках; вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів.

Додатком до рішення Одеської міської ради за №4842-IV від 09.11.2005 року визначено відомості про стартові ціни земельних ділянок, розташованих у м. Одеса, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону у 2005-2006 роках, відповідно до якого, зокрема, у п.25 та п.26 визначені земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) площами 1,0081 га та 1,0136 га.

Рішенням Одеської міської ради від 22.01.2008 року №2184-V до вказаних вище рішень внесено зміни в частині періоду продажу земельних ділянок на земельних торгах, а рішенням Одеської міської ради від 09.12.2008 року №3464-V, в частині зміни стартових цін.

03.12.2008 року між Одеською міською радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Котом Д.Г. та зареєстрований під №2230, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах міста Одеси під забудову площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2-3 поверхи; обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно висновку Управління охорони об'єктів культурної спадщини, земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам'яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 року №160.

В подальшому, набувач права на земельну ділянку отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 року серія ЯЖ №711402, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія», м. Одеса на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 року №2230, відповідно до якого власником земельної ділянки площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) є відповідач - 2. Також в матеріалах справи наявний план меж земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:45:007:0001.

03.12.2008 року між Одеською міською радою (продавець) та ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Котом Д.Г. та зареєстрований під №2229, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні земельну ділянку в межах міста Одеси під забудову площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2-3 поверхи; обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; згідно висновку Управління охорони об'єктів культурної спадщини, земельна ділянка розташована в історичному ареалі м. Одеси, в охоронній зоні пам'яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави, як пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 року №160.

В подальшому відповідачем - 2 було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 року серія ЯЖ №711403, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 року №2229, яким підтверджується, що останній є власником земельної ділянки площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря). Також в матеріалах справи наявний план меж земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:45:007:0002.

З наявного у матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0136 га, що підлягає продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю “Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» (2005 рік) вбачається, що останній містить наступну документацію:

- вихідну земельно-кадастрову інформацію: форма власності на землю - комунальна; категорія земель згідно УКЦВЗ - 1.17 - рекреаційного призначення; площа - 1,0136 га; кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:45:007:0001; правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови: розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; збереження всіх надземних чи підземних ментів дренажних споруд, встановлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибині не більш як 0,3 м; на підставі висновку управління охорони об'єктів культурної спадщини №49283 від 20.10.2005, в зв'язку з тим, що запроектована до ведення земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні пам'яток по пров. Маячному,6-Комплекс руд Святоуспенського монастиря ХІХ-ХХ ст. у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам'ятки (обмеження діють на всій площі земельної ділянки); сервітути - право прокладання та експлуатації дренажної системи прибережної зони; проведення дренажних робіт; строк дії обмежень - на період надання земельної ділянки.

- висновок Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №1592-3339 від 20.10.2005 року, відповідно до якого проект землеустрою був погоджений та вказано, зокрема, що земельна ділянка знаходиться у курортно-оздоровчій зоні, межує з землями загального користування (проїзд), землями Одеської міської ради, землями маяку; земельна ділянка має конфігурацію багатокутника, рельєф - спокійний; даним проектом передбачається відведення земельної ділянки, загальною площею 1,0136 га - землі рекреаційного призначення, призначені для будівництва, обслуговування та експлуатації 2-3 поверхового курортно - рекреаційного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, район пляжу монастиря (ділянка №26);

- висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області №5744/03-06-12 від 21.10.2005 року, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0136 га за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), за умови: заборони зміни цільового призначення земельної ділянки; дотримання вимог ст. 62 Земельного кодексу України, дотримання вимог ст.ст. 74, 90 Водного кодексу України, дотримання вимог п.10.17 ДБН 360-92, збереження існуючого рельєфу території; у вказаному висновку, зокрема, зазначено, що розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території, відстань до урізу води Чорного моря становить 150-200 м;

- висновок Управління архітектури та містобудування від 20.10.2005 року №63п, яким наданий на розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка підлягає продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, м. Одеса, Дача Ковалевського, для проектування та будівництва об'єктів рекреаційно-курортного призначення, управлінням архітектури та містобудування, погоджений, за умови погодження з управлінням інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя; у вказаному висновку, зокрема, вказано, що земельна ділянка має обмеження - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення земельної ділянки, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно - захисної смуги Чорного моря (діють на всю земельну ділянку);

- висновок Одеського міського управління земельних ресурсів №418-В від 20.10.2005 року, яким проект відведення земельної ділянки погоджено управлінням, за умов: визначення правового статусу земель за вказаною адресою (наданих до введення в дію Земельного кодексу Української PCP); підготовки земельної ділянки для продажу на земельних торгах, відповідно до вимог п. 2, 3, 4 ст. 136 Земельного кодексу України; визначення цільового використання земельної ділянки відповідно до вимог ст.ст. 5, 6, 12 Закону України «Про основи містобудування та за аналізом найбільш ефективного використання земель;

- висновок Управління охорони об'єктів культурної спадщини №4983 від 20.10.2005 року, яким погоджено проект відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах (форма проведення земельних торгів - аукціон) для будівництва, обслуговування та експлуатації 2-3 поверхового курортно-рекреаційного комплексу площею 1,0136 га за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), Київський район, м. Одеса; у вказано висновку також зазначено, що здійснення будівництва проектується в охоронні зоні пам'яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 року №160, у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам'ятки;

- висновок Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя №1147 від 09.11.2005 року, яким проект відведення земельної ділянки загальною площею 1,0136 га погоджено за умов: сервітут: проведення дренажних робіт; обмеження: схоронність усіх надземних чи підземних елементів дренажних споруд, установлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибину не більш як 0,3 м;

- висновок державної землевпорядної експертизи Державного комітету України по земельних ресурсах №1841-05 від 01.11.2005 року, в якому в п.3 вказано: відповідно до висновку управління архітектури та містобудування від) 20.10.2005 року №63п проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити з Управлінням інженерного захисту територій міста і розвитку узбережжя; в проектних матеріалах указати, що земельна ділянка розташована в межах охоронної зони пам'яток архітектури; в п.4 вказано: поданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) оцінюється позитивно при умові врахування зауважень, вказаних в п.3 висновку.

В матеріалах справи наявний Технічний паспорт Одеського міського управління земельних ресурсів земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги (форма проведення земельних торгів - аукціон) площею 1,0136 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:45:007:0001 для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 03.11.2005 та відповідно до якого категорія земель - землі рекреаційного призначення; установлено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки - зміна цільового призначення земельної ділянки не можлива без розробки проекту землеустрою.

Також зазначений вище проект землеустрою містить графічні зображення земельної ділянки із зазначенням меж землекористувань, з яких здійснюється вилучення земель, експлікацію земельних угідь, план меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки, викопіювання з індексного кадастрового плану, схему економіко - планувальної зони, до якої входить земельна ділянка, відомість вирахування площ угідь в розрізі землекористувачів, експлікація грунтів, каталог координат поворотних точок.

В матеріалах справи також наявні:

- акт від 17.12.2007 року з додатком визначення меж земельної ділянки площею 1,0136 га в натурі (на місцевості), що підлягає продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи), за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- Технічний паспорт Управління Держкомзему у м. Одеса на земельну ділянку площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001 несільськогосподарського призначення, яка виставляється на земельні торги, розташованої за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 17.09.2008, відповідно до якого: категорія земель: землі рекреаційного призначення; установлене цільове призначення земельної ділянки для проектування та будівництва об'єктів рекреаційно - курортного призначення, та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництва об'єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0080 га, що підлягає продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), розроблений ТОВ Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення (2005 рік). У зазначеному проекті також наявна, зокрема, наступна документація:

- вихідна земельно-кадастрова інформація: форма власності на землю - комунальна власність; кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:45:007:0002; площа - 1,0080 га; категорія земель згідно УКЦВЗ - 1.17 - рекреаційного призначення; правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розробки проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки; умови: розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом вмовлених строків; умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря; збереження всіх надземних чи підземних ментів дренажних споруд, встановлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибині не більш як 0,3 м; на підставі висновку управління рони об'єктів культурної спадщини №49282 від 20.10.2005, в зв'язку з тим, що запроектована до ведення земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні пам'яток по пров. Маячному,6-Комплекс руд Святоуспенського монастиря ХІХ-ХХ ст. у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам'ятки (обмеження діють на всій площі земельної ділянки);умови відведення земельної ділянки;висновок на проект будівництва Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №1591-3340 від 20.10.2005 року, згідно із яким проект землеустрою був погоджений та вказано, зокрема, що земельна ділянка знаходиться у курортно-оздоровчій зоні, межує з землями загального користування (проїзд), землями Одеської міської ради, землями маяку; земельні ділянка має конфігурацію багатокутника, рельєф - спокійний. Даним проектом передбачалось відведення земельної ділянки загальною площею 1,0080 га - землі рекреаційного призначення, призначені для будівництва, обслуговування та експлуатації 2-3 поверхового курортно-рекреаційного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, район пляжу монастиря (ділянка №25);

- висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області №5743/03-06-12 від 21.10.2005 року, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0080 га за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), за умови: заборони зміни цільового призначення земельної ділянки; дотримання вимог ст. 62 Земельного кодексу України, дотримання вимог ст.ст. 74, 90 Водного кодексу України, дотримання вимог п.10.17 ДБН 360-92, збереження існуючого рельєфу території; у вказаному висновку, зокрема, зазначено, що розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території відстань до урізу води Чорного моря становить 150-200 м;

- висновок Управління архітектури та містобудування від 20.10.2005 року №62п, яким наданий на розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка підлягає продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, за адресою: м. Одеса, м. Одеса, Дача Ковалевського, для проектування та будівництва об'єктів рекреаційно-курортного призначення, управлінням архітектури та містобудування, погоджений, за умови погодження з управлінням інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя; у вказаному висновку, зокрема, зазначено, що земельна ділянка має обмеження - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проєкту відведення земельної ділянки, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря (діють на всю земельну ділянку);

- висновок Одеського міського управління земельних ресурсів №420-В від 20.10.2005 року, яким проект відведення земельної ділянки погоджено управлінням, за умов: визначення правового статусу земель за вказаною адресою (наданих до введення в дію Земельного кодексу Української PCP); підготовки земельної ділянки для продажу на земельних торгах, відповідно до вимог п. 2, 3, 4 ст. 136 Земельного кодексу України; визначення цільового використання земельної ділянки відповідно до вимог ст.ст. 5, 6, 12 Закону України «Про основи містобудування та за аналізом найбільш ефективного використання земель;

- висновок Управління охорони об'єктів культурної спадщини №4982 від 20.10.2005 року, яким погоджено проект відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах (форма проведення земельних торгів - аукціон) для будівництва, обслуговування та експлуатації 2-3 поверхового курортно-рекреаційного комплексу площею 1,0080 га за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), Київський район, м. Одеса; у вказаному висновку також зазначено, що здійснення будівництва проектується в охоронній зоні пам'яток по пров. Маячному, 6 - Комплекс споруд Святоуспенського монастиря XIX - XX ст., прийняті під охорону держави як пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення рішенням Одеського облвиконкому від 22.05.1990 року №160, у складі проектної документації на будівництво необхідно виконати експертний висновок щодо впливу нового будівництва на технічний стан прилеглої пам'ятки;

- висновок Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя №1146 від 09.11.2005 року, яким проект відведення земельної ділянки загальною площею 1,0080 га погоджено за наступних умов: сервітут: проведення дренажних робіт; обмеження: схоронність усіх надземних чи підземних елементів дренажних споруд, установлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві; планування ґрунту на глибину не більш як 0,3 м;

- висновок Державної землевпорядної експертизи Державного комітету України по земельних ресурсах №1840-05 від 01.11.2005 року, в якому в п.3 вказано: відповідно до висновку Управління архітектури та містобудування від 20.10.2005 року №62п проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити з Управлінням інженерного захисту територій міста і розвитку узбережжя; в проектних матеріалах указати, що земельна ділянка розташована в межах охоронної зони пам'яток архітектури; в той же час, в п.4 вказано: поданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) оцінюється позитивно при умові врахування зауважень, вказаних в п.3 висновку.

Також, в матеріалах справи містяться:

- Технічний паспорт Одеського міського управління земельних ресурсів земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги (форма проведення земельних торгів - аукціон) площею 1,0080 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:45:007:0002 для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 03.11.2005 року та відповідно до якого, категорія земель - землі рекреаційного призначення; установлено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи) та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки - зміна цільового призначення земельної ділянки неможлива без розробки проекту землеустрою;

- акт від 17.12.2007 року з додатком - визначення меж земельної ділянки площею 1,0080 га в натурі (на місцевості), що підлягає продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (2-3 поверхи), за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- Технічний паспорт Управління Держкомзему у м. Одеса на земельну ділянку площею 1,0080 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0002 несільськогосподарського призначення, яка виставляється на земельні торги, розташованої за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), затверджений 17.09.2008 року, відповідно до якого: категорія земель: землі рекреаційного призначення; установлене цільове призначення земельної ділянки для проектування та будівництва об'єктів рекреаційно - курортного призначення, та можливість зміни цільового призначення і дозволеного функціонального використання земельної ділянки: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництва об'єктів без узгодженої за встановленим порядком проектної документації та розробки проекту відведення, умови розпочати та завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог земель оздоровчого призначення та земель прибережно-захисної смуги Чорного моря;

- викопіювання із: Генерального плану розвитку м. Одеси 1989 року з умовними позначеннями; Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.03.2015 №6489-VI, з умовними позначеннями, зокрема, орієнтовним розташуванням земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002; Плану зонування території міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року №1316-VIІ, з умовними позначеннями, зокрема, орієнтовним розташуванням земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001, 5110136900:45:007:0002.

Інших належних та допустимих письмових доказів на підтвердження наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали господарської справи не містять.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як вже зазначалось, вимогою прокурора, що розглядається апеляційним судом після направленням справи на новий розгляд, є зобов'язання ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

При цьому, судова колегія виходить з того, що Верховним Судом було визначено, що у даному випадку суд має інтерпретувати вказану позовну вимогу як повернення земельної ділянки територіальній громаді та не звертати увагу на невдале словесне формулювання прокурором позовної вимоги, а тому позов прокурора у даній слід вважати негаторним.

В обґрунтування цієї вимоги прокурор зазначив, що спірні земельні ділянки належать до прибережних захисних смуг вздовж моря, з огляду на що та на вимоги п. б) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, на його думку, є землями водного фонду, передача яких у приватну власність, відповідно до п. г) ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України, заборонено, а відтак, вони повинні бути поверненими у власність держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України). Ці способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Тобто, негаторний позов підпадає під правове регулювання, зокрема, ст. 391 Цивільного кодексу України.

Водночас судова колегія вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 №4292-IX (далі - Закон №4292-IX), яким внесено зміни до статей 261, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, внаслідок чого обмежено застосування негаторних позовів.

Так, відповідно до ч.1 ст. 391 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції Закону №4292-IX від 12.03.2025), власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, за положеннями ч. 2 ст. 391 Цивільного кодексу України, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Тобто, незважаючи на те, що прокурором заявлено позов у даній справі як негаторний, судова колегія зазначає, що у той же час, діючий закон вимагає розглядати такий спір на підставі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи по суті вищенаведену вимогу прокурора апеляційна колегія зазначає, що згідно із ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні положення викладені у Цивільному кодексі України, згідно з яким: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 вказаного Кодексу); право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

За змістом положень ст. 387 вказаного Кодексу власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 4 ст. 388 Цивільного кодексу України).

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Разом з тим, частиною 2 ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 15.02.2022 у справі №911/3034/15 (911/3692/20)).

Отже, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності та добросовісності такого набуття (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 25.09.2024 у справі №923/1137/21, від 03.06.2025 у справі №922/535/22).

В постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (п. 6.9 вказаної постанови).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як вище встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 була набута у власність ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» у 2008 році, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 року серія ЯЖ №711402, виданому на підставі договору-купівлі продажу від 03.12.2008 року №2230, згідно з яким Одеською міською радою (з урахуванням рішення №4422-IV від 29.09.2005 “Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках», рішення №4842-IV від 09.11.2005 року “Про продаж земельних ділянок, що знаходяться у м. Одеса на земельному аукціоні», рішень від 22.01.2008 №2184-V про внесення змін до вказаних вище рішень в частині періоду продажу земельних ділянок на земельних торгах та від 09.12.2008 №3464-V - в частині зміни стартових цін) продано, а відповідачем-2 придбано на аукціоні земельну ділянку в межах міста Одеси під забудову площею 1,0136 га, кадастровий номер 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2-3 поверхи.

Жодний з вищеназваних документів станом на даний час не визнані незаконними та не скасовані в судовому порядку.

Аналогічно 03.12.2008, в результаті придбання на аукціоні земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, між Одеською міською радою (продавець) та ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0080 га, що розташована за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського (район пляжу монастиря); цільове призначення - для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, 2-3 поверхи. В подальшому відповідачем - 2 було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.02.2009 року серія ЯЖ №711403. Вказані Договір купівлі-продажу та Державний акт також не визнані незаконними та не скасовані в судовому порядку станом на дату розгляду винесення даної постанови.

Отже, матеріали справи свідчать та не спростовується з боку прокурора факт того, що ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» отримала спірне майно (земельні ділянки) за оплатним договором від відповідача-1 - Одеської міської ради.

Як стверджує відповідач-2 (що підтримано відповідачем-1 та не спростовано прокурором), з 2008 року спірні земельні ділянки продовжують постійно перебувати у власності ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія», про що увесь час було відомо позивачу (державі) в особі уповноважених органів, які приймали безпосередню участь в процесі належного оформлення та реєстрації права власності. Жодних дій щодо витребування земельних ділянок з 2008 року держава не вчиняла; питання щодо повернення спірних земельних ділянок Одеською міською радою у будь-якому вигляді не ставилось.

До того ж з 2008 року, оспорювані земельні ділянки не використовувалась будь-якими суб'єктами (державними органами, органами місцевого самоврядування, виконкомами, державними або комунальними підприємствами тощо). Тобто, своєю поведінкою протягом 14 років держава доводила відсутність будь якої необхідності у вказаній земельній ділянці.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, стосовно недоведеності позивачем обставини наявності спірних земельних ділянок (кадастрові номери 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002) в складі категорії земель водного фонду саме на момент набуття земельної ділянки у власність.

На переконання судової колегії, щоб визначити, чи відносилась земельна ділянка до водного фонду у момент виникнення спірних правовідносин, потрібно знати її точне місцезнаходження та цільове призначення на той час. Також потрібна перевірка, зокрема, відповідних документів, що містять інформацію про формування та зміни у використанні земельних ділянок; інформацію про цільове призначення земельних ділянок та їх межі; матеріали землеустрою тощо.

Як зазначалось вище, рішення про продаж спірних земельних ділянок під забудову на земельних торгах було прийнято Одеською міською радою у 2005 році. Також у 2005 році були затверджені технічні паспорти земельних ділянок та проекти землеустрою останніх.

Наявні у матеріалах справи документи, які є складовими проектів землеустрою земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002, а саме: висновок Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №1592-3339 від 20.10.2005, висновки Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 21.10.2005 №5743/03-06-12 та №5744/03-06-12, висновки Управління архітектури та містобудування від 20.10.2005 №62п та №63п, висновки Одеського міського управління земельних ресурсів від 20.10.2005 №418-В та №420-В, висновки Управління охорони об'єктів культурної спадщини від 20.10.2005 №4982 та №4983, висновки Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя від 09.11.2005 №1146 та №1147, висновки Державної землевпорядної експертизи Державного комітету України по земельних ресурсах від 01.11.2005 №1840-05 та №1841-05, вихідна земельно-кадастрова інформація щодо земельних ділянок, Технічні паспорти Одеського міського управління земельних ресурсів спірних земельних ділянок, Технічні паспорти Управління Держкомзему у м. Одеса на відповідні земельні ділянки, акти від 17.12.2007 з додатками щодо визначення меж земельної ділянки площею 1,0080 га та земельної ділянки площею 1,0136 га в натурі (на місцевості), свідчать про те, що спірні земельні ділянки станом на час їх продажу відповідачу-2 на аукціоні відносились до категорії земель згідно УКЦВЗ - 1.17 - рекреаційного призначення; а відстань земельних ділянок до урізу води Чорного моря становить 150-200 м.

При цьому, у жодному з вищенаведених доказів, наданих прокурором до суду, не зазначено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду.

Станом на даний час усі вищевказані висновки є чинними та не скасованими, а отже, як наслідок є чинними проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок 2005 році.

При цьому, апеляційна колегія звертає увагу на те, що прокурором не надано висновків спеціалістів або експертів про належність спірних земельних ділянок до водного фонду у період виникнення спірних правовідносин.

На даний час, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, також не зазначено, що спірні земельні ділянки відносяться або коли-небудь відносились до земель водного фонду. Натомість, наявна у матеріалах справи інформація з ДЗК щодо права власності від 20.12.2022, свідчить, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002 відносяться до категорії: «Землі рекреаційного призначення»; цільове призначення: «Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення» (т. 1 а.с. 239-242).

У даному контексті судова колегія враховує, що ст. 18 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За положеннями ст. 58 Земельного кодексу України, в редакції, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами. а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Аналогічні положення містяться у ст. 4 Водного кодексу України.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України (пункт «ґ» ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України).

Статтею 88 Водного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (ч. 1); у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися (ч. 4); уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (ч. 5).

Вимоги щодо встановлення захисних смуг також наведені і у ст. 60 Земельного кодексу України.

При цьому, ч. 3 ст. 60 цього Кодексу визначено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Отже, враховуючи зазначене, апеляційна колегія наголошує на тому, що станом на час прийняття рішень Одеською міською радою №4422-IV від 29.09.2005 “Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках», №4842-IV від 09.11.2005 “Про продаж земельних ділянок, що знаходяться у м. Одеса на земельному аукціоні» та проведення земельних торгів відносно продажу земельних ділянок, які знаходяться у м. Одеса за адресою: Дача Ковалевського (район пляжу монастиря) площами 1,0081 га та 1,0136 га., у випадку визначення розміру прибережної захисної смуги у межах м. Одеса слід було керуватись саме спеціальними нормами, а саме: ч. 4 ст. 88 Водного кодексу України та ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України (у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Відтак, з урахуванням вказаних норм, розмір та межі прибережної захисної смуги в м. Одеса встановлювались у період виникнення спірних правовідносин з огляду на конкретні умови, що склалися, та з урахуванням містобудівної документації, за межами населених пунктів - на підставі проєктів землеустрою, а не виключно із застосуванням ч. 5 ст. 88 Водного кодексу України, що було здійснено судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.

У цьому контексті судова колегія звертає увагу на той факт, що встановлення та існування прибережної захисної смуги для будь-якої категорії земель, окрім земель транспорту стало можливо лише з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Водного та Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» №2740-VI від 02.12.2010, яким ст. 88 Водного кодексу України було доповнено ч. 4 наступного змісту: «Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту», оскільки до цього прибережна захисна смуга встановлювалась лише для земель водного фонду.

Аналогічною нормою була доповнена і ст. 60 Земельного кодексу України, а саме: Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту (ч. 3 цього Кодексу).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з позицією відповідачів про те, що на момент розробки, погодження та затвердження проектів землеустрою Одеською міською радою спірних земельних ділянок - у 2005 році, законодавство України не містило обмежень або заборон на продаж спірних земельних ділянок рекреаційного призначення, або встановлення на ній прибережної захисної смуги.

Крім того, частиною 10 ст. 88 Водного кодексу України ( у редакції Закону України “Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02.12.2010 № 2740-VI) передбачено, що у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Тобто, до 2011 року, зокрема, станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми Водного кодексу України не передбачали автоматичного віднесення до меж прибережної захисної смуги морів пляжної зони яка становить не менше 100 метрів від урізу води.

Разом з тим, судова колегія враховує, що згідно з п.п. 5.10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-ХІІ, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 №1699-ІІІ, містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Судова колегія враховує, що з урахуванням містобудівної документації визначається цільове призначення земель.

Різновидом містобудівної документації є генеральний план населеного пункту -містобудівна документація, яка визначає принципові питання вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (абз. 8 ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 №1699-ІІІ (тобто чинного на момент розроблення та затвердження проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок).

Документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За положеннями ч. 1, п. «г», «д» ч. 2 ст. 25 вказаного Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Видами документації із землеустрою, зокрема, є: проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц та постанові від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц дійшла висновку про те, що відповідне законодавство (у даному спірному випадку - чинне на момент сприйняття оспорюваних рішень та укладення Договорів від 03.12.2008) вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.

Водночас, як зазначалось вище у даній постанові, прокурором не надано жодного документу в розрізі розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які б свідчили про те, що останні належать до земель водного фонду, зокрема, - захисної смуги. Навпаки, усі погодження, надані стосовно спірних земельних ділянок, зазначають, що земельні ділянки є землями рекреаційного призначення для відведення під забудову (будівництво) курортно-рекреаційного комплексу.

Також вище було зазначено, що Проекти землеустрою, надані прокурором, отримали всі необхідні погодження та позитивні висновки: Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси, Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області, Управління архітектури та містобудування, Одеського міського управління земельних ресурсів, Управління охорони об'єктів культурної спадщини, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя, Державного комітету України по земельних ресурсах, і дані висновки є чинними та не скасованими, а отже, як наслідок, є чинними проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок 2005 році.

Судова колегія наголошує, що з наявних в матеріалах справи висновків вищезазначених уповноважених органів, отриманих під час розробки проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок вбачається, що вони не містять відомостей про приналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, зокрема, прибережної захисної смуги.

При цьому сам проект відводу спірної земельних ділянок не містить правових обмежень, які стосуються земель водного фонду.

Отже, саме за результатами розроблення документації із землеустрою, здійснення геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, погодження документації, уповноваженими органами визначено відповідне цільове призначення спірних земельних ділянок.

У контексті наведеного судова колегія вважає за доцільне звернути увагу на те, що проекти землеустрою погоджені висновками Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області - від 21.10.2005 №5743/03-06-12 та № 5744/03-06-12, згідно з якими спірні земельні ділянки розташовані на відстані більше 100 м. від урізу води Чорного моря, що свідчить про те, що під час перевірки документації із землеустрою, орган, який здійснює контроль за раціональним використанням та охороною природних ресурсів, був обізнаний про вказані обставини та враховував їх при визначенні відповідності документації нормам чинного законодавства. Отже, наявність відповідного погодження саме даним органом контролю також підтверджує те, що спірні земельні ділянки не відносились до земель водного фонду.

Надані прокурором викопіювання з Зонінгу м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, і з Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.03.2015 №6489-VI не можуть бути доказом відстані від межі земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002 до урізу води Чорного моря у 2005 році, адже відповідні розрахунки не враховують постійних змін положення берегової лінії та ширини пляжної зони у період з 2005 по 2022 рік (звернення прокурора до господарського суду).

Навпаки, із зазначених викопіювань з Зонінгу м. Одеси та Генерального плану м. Одеси, вбачається знаходження спірних земельних ділянок поза межами прибережної захисної смуги відповідно до пропозиції Генерального плану.

Вказане підтримано Верховним Судом у постанові від 19.03.2025, яка винесена у межах касаційного перегляду аналогічної справи №916/3064/20.

При цьому, судова колегія погоджується з доводами відповідачів стосовно того, що законодавством не передбачено «автоматичного» встановлення у населених пунктах прибережної захисної смуги у розмірі 2 кілометри. Натомість, норми Земельного та Водного кодексів України прямо передбачають, що розмір прибережної захисної смуги в межах населених пунктів визначається з урахуванням містобудівної документації у кожному окремому випадку. Станом на 2005 рік окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у м. Одесі не був затверджений у встановленому порядку та межі відповідної смуги не встановлені.

Як зазначає Одеська міська рада, проведений та опублікований у 2006 році аналіз господарського комплексу міста Одеси в межах нормативної 2-х км водоохоронної зони наочно демонструє неможливість дотримання цих вимог у містах. Зокрема, нормативні водоохоронні зони і прибережні захисні смуги займають площу 7 970 га, що становить майже 50% всієї території міста. На цій території розташовано біля 115 промислових підприємств різних форм власності (майже 40% об'єктів усього промислового комплексу міста), біля 56 % загальноміського обсягу житлового фонду, з якого основна частина (89 %) - багатоквартирний житловий фонд.

На підставі викладеного, судова колегія зазначає, що прокурором у даній справі не доведено обставини приналежності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, що у свою чергу, свідчить про недоведеність незаконності передачі останніх у приватну власність з порушенням земельного, водного та містобудівного законодавства.

Проте, суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, вищезазначеного не врахував. Судова колегія звертає увагу на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду фактично ґрунтується на одній загальній нормі Водного кодексу України щодо 2-х кілометрової прибережної смуги, а не на конкретних обставинах справи та особливостях містобудівної документації м. Одеса, з якої можна достовірно встановити неможливість безальтернативного застосування відповідної норми.

Підсумовуючи вищезазначене, апеляційна колегія наголошує на тому, що ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» є добросовісним набувачем майна (земельних ділянок), в розумінні вимог ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки відповідні земельні ділянки отримані за відплатними Договорами від відповідача-1, за результатами проведення земельних торгів.

Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 сформулював правовий висновок, згідно з яким "Добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

Якщо особа, яка має суб'єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. Постанова Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №126/2200/20 провадження № 61-10017св22).

В межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач протягом тривалого часу (з 2008 року) не вживав жодних дій з метою усунення стверджуваного прокурором порушення, що може свідчити про усвідомлення позивачем того факту, що спірні земельні ділянки належать ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» на законних підставах.

Крім того, судова колегія враховує, що якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ст. 388 Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що держава, зареєструвавши право приватної власності за ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» на спірні земельні ділянки, визнала законність такої реєстрації та знаходження земельної ділянки у власності ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія».

Відтак, станом на момент набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002 відповідачем-2, у нього не було закономірних припущень щодо наявності будь-яких перешкод, котрі могли б унеможливити подальше використання цих земельних ділянок.

Апеляційним судом враховується, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатись у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов'язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування (див. рішення у справі "МПП "Фортеця" проти України").

Зазначені висновки також узгоджуються з рішенням ЄСПЛ у справі "ТОВ "Одеська Бутербродна Компанія" проти України" та справі "Кулик проти України".

Так, у рішенні від 25.05.2023 у справі "Кулик проти України", яка стосується позбавлення заявника земельної ділянки внаслідок позову прокурора через нібито розташування землі в межах двокілометрової прибережної захисної смуги, ЄСПЛ висловив сумніви щодо законності втручання у право власності заявника, зазначивши, що відсутність формалізованих меж захисних прибережних смуг створювала можливість для помилок та зловживань. Суд звернув увагу на те, що земельна ділянка заявника знаходилася на відстані 1999,3 метра від берегової лінії, тобто лише 70 см ділянки потенційно могли вважатися такими, що входять до прибережної захисної смуги, що є незначним показником порівняно із загальною шириною смуги у два кілометри. ЄСПЛ зазначив, що жодна з підстав для припинення права власності на землю, встановлених статтею 140 Земельного кодексу, не була застосовна до справи заявника. Ключовим питанням була пропорційність втручання, зокрема, відсутність компенсації заявнику за позбавлення його власності. ЄСПЛ зазначив, що вилучення майна без виплати суми, розумно пов'язаної з його вартістю, зазвичай становить непропорційне втручання, а повна відсутність компенсації може вважатися виправданою лише за виняткових обставин. За наслідком розгляду вказаної справи, ЄСПЛ одноголосно встановив порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності); зобов'язав державу-відповідача забезпечити повне відновлення права власності заявника на земельну ділянку, якої його було позбавлено, або надати грошову компенсацію чи порівнянну земельну ділянку. Крім того, ЄСПЛ присудив заявнику 1500 євро відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, якщо навіть припустити, що під час виділення, оформлення та реєстрації права власності на земельну ділянку державними органами було допущено яку-небудь помилку, то така помилка не може виправлятись за рахунок особи, яка правомірно розраховувала на компетентність та добросовісність державних органів.

Отже, з огляду на позбавлення ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» його майна, яке він отримав на законних підставах, зареєстрував належним чином, та яким відкрито і не приховуючи володів, зокрема, з 2009 року, оскільки майно перебувало у приватній власності з 2009 року (отримано Державні акти на право власності), вбачається непропорційне втручання у мирне володіння відповідача-2 його майном.

В контексті наведених вище обставин добросовісного набуття спірних земельних ділянок відповідачем-2, суд апеляційної інстанції звертається до положень Закону України №4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким, як зазначалось вище, внесені зміни до ст. 388 Цивільного кодексу України, частину 3 яку викладено в наступній редакції:

"Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:

1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;

2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Як вище встановлено судом апеляційної інстанції, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002 відповідач-2 набув у власність 19.02.2009, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №711402 від 19.02.2009 та серії ЯЖ №711403 від 19.02.2009 відповідно, тобто до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (01.01.2013).

З наведеного слідує, що з дати набуття права власності ТОВ “Південна торгівельно-промислова компанія» минуло більше десяти років, що створює передумови для застосування положень п. 2 ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Наведена вище норма Закону прямо обмежує державу у праві на витребування ділянки з володіння добросовісного набувача десятирічним строком, який в межах спірних правовідносин було пропущено позивачем. У свою чергу, суд тлумачить зміст п. 2 ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України ширше та зазначає, що намір захистити права держави не може суперечити та порушувати право відповідача-2 на мирне володіння спірною земельною ділянкою, яке було визнано самою державою. Таким чином, саме бездіяльність держави протягом тривалого періоду часу унеможливлює подальший захист її прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги, що прокурором не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність порушених прав держави, які підлягали б захисту шляхом повернення відповідачем-2 спірних земельних ділянок територіальній громаді та, відповідно, спростовували б доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), не підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія наголошує, що у даній справі сторонам апеляційним судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги щодо частини рішення, яка направлена судом касаційної інстанції на новий апеляційний розгляд, знайшли своє підтвердження, внаслідок чого апеляційна скарга Одеської міської ради підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи усе викладене у даній постанові, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, у даному випадку судом першої інстанції не було з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи, а при винесенні оскаржуваного рішення були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми законодавства, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, яка направлена судом касаційної інстанції на новий апеляційний перегляд, а саме: в частині задоволення вимог прокурора про зобов'язання ТОВ "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001 та земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря), з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 року у справі №916/3707/22 в частині, переданій на новий апеляційний розгляд постановою Верховного Суду від 19.02.2025 - задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі №916/3707/22 в частині, переданій на новий апеляційний розгляд постановою Верховного Суду від 19.02.2025, а саме: в частині задоволення позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна торгівельно-промислова компанія" усунути перешкоди територіальній громаді у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0001 та 5110136900:45:007:0002.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» Одеса про:

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0136 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0001, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря);

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна торгівельно-промислова компанія» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність держави в особі територіальної громади міста Одеси земельної ділянки площею 1,0080 га за кадастровим номером 5110136900:45:007:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського (район пляжу монастиря).

4. Матеріали справи №916/3707/22 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.06.2025.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Поліщук Л.В.

Попередній документ

128380864

Наступний документ

128380866

Інформація про рішення:

№ рішення:	128380865
№ справи:	916/3707/22
Дата рішення:	24.06.2025
Дата публікації:	26.06.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права власності на земельну ділянку

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.11.2025)
Дата надходження:	16.07.2025
Предмет позову:	про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсними договорів та державних актів, зобов’язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (24)

25.01.2023 14:30	Господарський суд Одеської області
17.02.2023 14:30	Господарський суд Одеської області
17.02.2023 14:50	Господарський суд Одеської області
15.03.2023 10:40	Господарський суд Одеської області
04.04.2023 12:10	Господарський суд Одеської області
19.04.2023 16:00	Господарський суд Одеської області
10.05.2023 16:45	Господарський суд Одеської області
31.05.2023 10:00	Господарський суд Одеської області
09.10.2023 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.11.2023 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
11.12.2023 15:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
23.09.2024 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
28.10.2024 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
04.11.2024 13:45	Південно-західний апеляційний господарський суд
15.01.2025 16:00	Касаційний господарський суд
12.02.2025 15:30	Касаційний господарський суд
19.02.2025 14:00	Касаційний господарський суд
06.05.2025 15:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
27.05.2025 15:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
17.06.2025 15:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
24.06.2025 09:45	Південно-західний апеляційний господарський суд
17.09.2025 14:00	Касаційний господарський суд
15.10.2025 15:00	Касаційний господарський суд
05.11.2025 12:45	Касаційний господарський суд