24 червня 2025 року
м. Рівне
Справа № 572/4165/24
Провадження № 22-ц/4815/776/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О.
учасники справи:позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2025 року у складі судді Комзюк А.Ф., постановлене у селищі Рокитне Рівненської області,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект Monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки Клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. 20.01.2024 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. 20.01.2024 року відповідач звернувся до позивача із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у Мобільному додатку. Клієнт своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погоджується з тим, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 10 000,00 гривень, що зазначено у Довідці про розмір встановленого Кредитного ліміту. Після підписання Заяви Відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги Банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів. Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, тобто не повернув кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами. У зв'язку із порушенням умов Договору про надання банківських послуг від 20.01.2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 11 412,54 гривень, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) - 11 412,54 гривень, які й просило стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.
Заочним рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2025 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують на відсутність належних, достатніх і достовірних доказів укладення між сторонами договору кредиту, підписання його відповідачем, погодження його істотних умов, перерахування позивачем коштів у розмірі кредитного ліміту, а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості безпідставні та не підлягають до задоволення.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Акціонерне товариство «Універсал Банк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про не укладення кредитного договору, та пояснює, що судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, у зв'язку із чим зроблено передчасні висновки про відсутність підстав для задоволення позову. Зазначає, що 20.01.2024 року відповідач звернувся до позивача із Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у Мобільному додатку, а клієнт - відповідач - своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погоджується з тим, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Наголошує, що оскільки послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що відповідач був ознайомлений саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання. Стверджує, що це свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками, а тому невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з Анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов'язковість договору. Вказує, що факт підписання електронного договору Monobank електронним підписом є безумовним свідченням погодження з Умовами і правилами обслуговування в Monobank, де, в тому числі йдеться і про обов'язок на постійній основі, але не рідше, ніж один раз на 30 календарних днів, ознаи?омлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього. Додає, що у місцевого суду під час ухвалення рішення був безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті Банку за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Вказує, що у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Додає, що Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодноії дії, спрямованої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму «на вимогу». Зазначає, що загальнии? розмір заборгованості відповідача перед Банком за Договором становить 11 412,54 грн., що складається із загального залишку заборгованості (тілом кредиту) - 11 412,54 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 0 грн..; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 грн., яку і просить стягнути на свою користь із відповідача, скасувавши оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права
Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк». Дата підписання Анкети-заяви відсутня.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
На підтвердження факту укладення кредитного договору з ОСОБА_1 Банк надав таблицю розрахунку заборгованості, розрахунок заборгованості, копію Анкети-заяви про надання банківських послуг, витяг Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, тарифи «Чорної картки Monobank», копією паспорта споживчого кредиту «Чорної картки Monobank», копію документу, що посвідчує особу відповідача.
Як вбачається із Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 просить відкрити на його ім'я поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні НОМЕР_2 та просить встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Як вбачається із розрахунку заборгованості, її розмір у ОСОБА_1 за договором №б/н від 20.01.2024 станом на 04.07.2024 становить 11 12,54 гривень - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
На спростування висновку суду першої інстанції про неукладеність правочину свідчить також і те, що Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті Мonobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними форматі PDF, з зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті, та часом набуття їх чинності.
Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ.
Враховуючи те, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти висновку, що відповідач був ознайомлений саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання Анкети-заяви, та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.
З укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17.
Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з Анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов'язковість договору.
В застосунку для реєстрації та подальшого користування Додатком Клієнт вказав номер телефону, який у подальшому, став фінансовим. Після чого програма надіслала одноразовий OTP-пароль у повідомленні, який Відповідач ввів для підтвердження реєстрації. Далі надав копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП. Пройти віддалену ідентифікацію можна за такими документами:
Наступним кроком для отримання віртуальної картки та проходження віддаленої ідентифікації є селфі та фотографування себе з паспортом, тобто здійснення фотофіксації особи з використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом.
Зазначені кроки реєстрації відповідають підпункту 5. п. 32 Додатку 2 Постанови НБУ від 19.05.2020 № 65, в якому визначено, що банк може здійснити верифікацію клієнта - фізичної особи шляхом отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого банком на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП (кваліфікований електронний підпис) уповноваженим працівником банку та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.
Виконавши вищезазначені дії Клієнт ставить свій підпис (цифровий власноручний підпис) на екрані у додатку.
Відповідно до підпункту 5 п. 3 «Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» затвердженого Постановою НБУ від 13.12.2019 №151: цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.
Отже, за допомогою виконаних дій клієнта Банк провів ідентифікацію та верифікацію клієнта (до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції, відкриття рахунку) дистанційно у порядку передбаченим додатком 2, 3 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу'від 19.05.2020 № 65.
Далі у додатку перед підписанням Анкети-заяви невід'ємної частини Договору Банк на виконання вимог "Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України" затвердженого Постановою НБУ від 13.12.2019 № 151 ознайомлює Клієнта з текстом документа (Анкети-заяви), перед його підписанням цифровим власноручним підписом. Після ознайомлення Анкети-заяви Відповідач підписує дану Анкету шляхом натискання кнопки “Продовжити» та обов'язково отримує примірник підписаного в електронній формі документа на адресу електронної пошти, зазначеної клієнтом у мобільному додатку.
Підписання документів цифровим власноручним підписом узгоджується Постановою НБУ від 13.12.2019 № 151 та ст. 207 ЦК України.
Саме у Постанові НБУ від 13.12.2019 № 151 визначено наступне:
п. 6. Цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення.
п. 7. Використання цифрового власноручного підпису клієнтом банку не вимагає наявності попередньо укладеного договору між банком та клієнтом.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.
Отже, підписанням Анкети-заяви цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку monobank 20.01.2024 року відповідач у п. 1 цієї Анкети підтвердив: отримання примірника Договору в Мобільному додатку Monobank; ознайомлення та згоду з умовами Договору; укладання Договору; а також зобов'язався виконувати умови Договору.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта направлений клієнту на його електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані.
На етапі реєстрації за допомогою смартфону Клієнта здійснюється генерація ключової пари (особистого та відкритого ключів), яка буде використовуватися УЕП у мобільному додатку для засвідчення усіх дій.
Згідно із п. 6 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг Monobank, яка підписана клієнтом цифровим власноручним підписом при укладанні договору, сторонами визначено, що власноручний підпис або його аналоги є обов'язковими при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в Банку; засвідчено генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (який знаходиться в Анкеті-заяві), який буде використовуватися УЕП у мобільному додатку для засвідчення усіх дій; визначено, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях; підтверджено, що всі наступні правочини (у т.ч. підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися з використанням простого електронного підпису або УЕП.
У п. 3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг Monobank відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1 % місяць.
Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені в Договорі та Тарифах.
Окрім цього, Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 Розділу І Умов і Правил).
Відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, Банк має право для різних цілей, зокрема з метою повідомлення про зміну тарифів, активації додаткових послуг, зміни умов Договору встановити контакт з клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку (повідомлення в мобільному додатку, повідомлення в месенджерах, дзвінки і так далі).
Відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил, може бути підтверджено, зокрема та не виключно шляхом: проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних Клієнта (відбитки пальців, в тому числі за допомогою технологіі? TouchID, або розпізнавання обличчя, в тому числі за допомогою технології FaceID).
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем як клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненням до Договору про надання банківських послуг.
Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались у відповідність вимогам діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані Відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно, проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті Банку за посиланнями https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку.
Згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість повинна бути об'єктивною, якщо факт невідомий тільки суду: це не є підставою для заборони його використання як загальновідомого. Загальновідомими обставинами варто розуміти обставини, відомі широкому, необмеженому колу осіб, відомості про яких можуть бути отримані із загальнодоступних джерел.
Таким чином, Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі за посиланням https://www.monobank.ua/terms є загальновідомим фактом.
Таким чином, посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Можливість укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного в справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21) зроблено висновок про те, що «без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений».
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) зазначив, що «без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги».
Аналогічною практикою суду підтверджується вищевикладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 09 лютого 2023 року по справі № 640/7029/19 «Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договори позики між позичальниками та позикодавцем не були б укладеними.»
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20), від 28.04.2021 у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження №61-18967св20), від 18.06.2021 у справі №234/8079/20 (провадження №61-2904св21), від 12.08.2022 у справі №234/7297/20 (провадження N 61-11504св21).
Так, у відповідності до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи, що у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Відповідач не вчинив жодноії дії, спрямованої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму «на вимогу».
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення черговоії частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієії суми кредиту.
Позивачем заявлено про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 11 412, 54 грн., що складається із загального залишку заборгованості в сумі 11 412,54 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 0 грн.; заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0 грн..
У відповідності до Постанови Верховного Суду від 11.07.2018 р. по справі № 753/7883/15 доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також бере до уваги, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання. Однак, відповідач своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.
Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв'язку з нормами матеріального права, що їх регулюють, апеляційний доходить висновку, що відповідач ОСОБА_1 прийняв та погодився із умовами кредитного договору, а також порядком і строками повернення кредиту і підписання ним цього договору в електронній формі у передбачений Законом України «Про електронну комерцію» спосіб, що є беззаперечним підтвердженням ознайомлення останньої з умовами та правилами споживчого кредитування. Розмір заявленої позивачем заборгованості не спростований відповідачкою належними, достатніми й достовірними доказами, а тому підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви Акціонерним товариством «Універсал Банк» було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції №CF_84524 від 19.08.2024р., а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 4 542,00 грн. відповідно до платіжної інструкції платіжної інструкції №CF_105730 від 11.04.2025р.. Вказані суми, які в сукупності становлять 7 570,00 грн., підлягають стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Заочне рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2025 року
скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 20.01.2024 року у розмірі 11 412 (одинадцять тисяч чотириста дванадцять) гривень 54 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 червня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Гордійчук С. О.