24 червня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/15899/24
Провадження № 22-ц/4815/485/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О.
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
відповідач - Приватне підприємство «Рівне Вечірнє»
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2025 року у складі судді Харечко С.П., постановлене в м. Рівне о 10 годині 40 хвилин, повний текст рішення складено 31 січня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Рівне Вечірнє» про захист честі, гідності та ділової репутації. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що у газеті «Рівне Вечірнє» за 29.06.2023 року, а також на сайті видання було опубліковано статтю з назвою «Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник», електронна адреса публікації, URL: ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація в якій принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію позивача. Вважає, що розміщення відповідної публікації із вищезазначеним заголовком є звинуваченням позивача у вчиненні кримінального правопорушення. ПП «Рівне вечірнє» прямо стверджували у назві статті «Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник» про наявність факту злочину у його діях. Зазначав, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , при цьому, ОСОБА_2 ніколи не була членом ОК «ЖБК» «Рівбуд» і жодні договори, предметом яких була б вказана квартира, між ОК «ЖБК» «Рівбуд» та ОСОБА_2 ніколи не укладались. Зазначав, що рішення державного реєстратора Левандовської А.В. від 10.08.2022 прийняті з порушенням пункту 2 частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 22, пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 24 Закону, п.п. 50, 78,79, 81 Порядку та підлягало скасуванню. Водночас, рішення державного реєстратора Левандовської А.В. від 12.08.2022 та від 19.08.2022 року, які прийняті після прийняття незаконного рішення від 10.08.2022 року, прийняті протягом 9 календарних днів з моменту державної реєстрації за ОСОБА_2 набуття права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , тобто з очевидним порушенням вимог підпункту 9 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №209. У заяві, за результатами розгляду якої було прийнято рішення №64544891 від 19.08.2022 за яким було проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру від ТОВ «Вестленд-Груп» до ОСОБА_4 на підставі акта приймання-передачі ТОВ «Вестленд-Груп» від 17.08.2022, відсутнє рішення органу або особи ТОВ «Вестленд-Груп», уповноважених установчими документами товариства або законом, про передачі у власність ОСОБА_4 , що вийшов із складу учасників ТОВ «Вестленд-Груп». У зв'язку з цим, ОСОБА_3 10.10.2022 року подала скаргу на вищезазначені рішення державного реєстратора до Міністерства юстиції України, оскільки внаслідок таких дій її фактично було позбавлено права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Встановивши наявність всіх вищезазначених порушень, Міністерство юстиції України наказом №1788/5 від 11.05.2023 задовольнило скаргу, скасувало рішення від 10.08.2022 №64443520, від 12.08.2022 №64470903, від 19.08.2022 №645, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А.В., анулювало доступ державному реєстратору виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовській А.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також позивач зазначав, що він ніколи не погрожував ОСОБА_2 з будь-якого приводу, натомість власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 неодноразово письмово зверталася до ОСОБА_2 із законною вимогою звільнити належну їй квартиру та виселитися з неї. Вказував, що твердження ОСОБА_2 про те, що позивач оскаржував у суді її право власності на вищезазначене помешкання, не відповідає дійсності, і так само вигадкою є твердження ОСОБА_2 про те, що позивач нібито керував якимись хлопцями, які вирізали двері в її квартиру, яка ніколи не набувалася нею у власність в законний спосіб. ОСОБА_2 та її донька ніколи не мали зареєстрованого місця проживання у вказаній квартирі. Стверджував, що ОСОБА_2 не є дружиною військовослужбовця ОСОБА_5 , оскільки шлюбі між ними розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.09.2021 року, а на військовій службі за призовом по мобілізації ОСОБА_5 перебуває з 22 липня 2022 року. Доводив, що неправдиві відомості принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки сприяють формуванню негативної соціальної оцінки оточуючими та негативно впливають на суспільну оцінку ділових і професійних якостей при здійсненні ним підприємницької та професійної діяльності як учасником суспільних відносин. Позивач надіслав на адресу ПП «Рівне Вечірнє» письмову заяву про спростування, яка залишилася без відповіді та реагування. Вважав, що поширена відповідачами інформація містила інформацію про безпосередню участь позивача у продажі родині ОСОБА_2 вищезазначеної квартири, отримання коштів за неї, подачу позивачем позову про оскарження права власності ОСОБА_2 на згадану квартиру, про вчинення позивачем погроз для ОСОБА_2 та її тероризування. Зазначав, що відносно нього відсутній обвинувальний вирок, який набрав законної сили, в якому встановлювалися обставини вчинення позивачем будь-якого злочину відносно ОСОБА_2 , а відтак відповідачі поширили в газеті та мережі Інтернет інформацію, яка порушує його право на повагу до гідності та честі, та яка була доступною для невизначеного кола осіб. Просив суд: 1) Визнати недостовірною та також, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію яка поширена Приватним підприємством «Рівне вечірнє» в інтернет-виданні на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою «Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник», а саме: «Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник»; «В квартирі АДРЕСА_3 родина ОСОБА_6 живе з 2016 року. Купили її у рівненського забудовника ОСОБА_7 , на якого багато років працював глава сімейства ОСОБА_8 . За цей час зробили ремонт, минулого року проплатили за квартиру останній платіж, почали переоформляти її і тоді почалися незрозумілі рухи зі сторони забудовника. - Немеш почав мені дзвонити, слати смс-повідомлення з погрозами, - пригадує пані ОСОБА_6 . - А якось наздогнав мене у дворі будинку і почав вимагати, щоб я забиралась геть із квартири, бо нібито вона мені не належить. Пізніше я дізналася, що він в судах почав оскаржувати моє право власності на це помешкання. А близько двох тижнів тому прийшов із дільничним і, поки правоохоронець знімав все на телефон, хлопці Немеша вирізали двері в мою квартиру.»; 2) Зобов'язати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та Приватне підприємство «Рівне Вечірнє» (код ЄДРПОУ 33616034) спростувати зазначену поширену ними недостовірну та таку,що порушує немайнові права ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на повагу до честі та гідності, а також недоторканість ділової репутації інформацію, шляхом опублікування в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 під заголовком «Спростування», резолютивної частини рішення суду протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2025 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 30 Закону України «Про інформацію», згідно якої ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, та обґрунтоване тим, що відповідач ОСОБА_2 висловила інформацію, яка була поширена Приватним підприємством «Рівне вечірнє» в інтернет-виданні на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою «Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник», яка містить оціночні судження діяльності ОСОБА_7 та є критикою дій останнього, що відповідно до норм матеріального права не підлягає спростуванню. Судом також враховано, що позивач жодним чином не довів, що поширення відповідачем вищевказаної інформації призвело до створення негативної соціальної оцінки особи позивача у очах оточуючих, що, у свою чергу, призвело до порушення права на повагу до його честі, тобто, позивач не довів, що поширена інформація порушує його особисті немайнові права, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.В поданій апеляційній скарзі заперечує позицію місцевого суду щодо оціночних суджень, висловлених відповідачкою та опублікованих у газеті «Рівне Вечірнє» та доводить, що розміщення спірної публікації є звинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, адже відповідачі прямо стверджували у назві статті «Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник» про наявність факту злочину у його діях. Пояснює, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Додає, що ОСОБА_2 ніколи не була членом ОК «ЖБК» «Рівбуд» і жодні договори, предметом яких була б вказана квартира, між нею та ОК «ЖБК» «Рівбуд» ніколи не укладались. Зазначає, що рішення державного реєстратора Левандовської А.В. від 10.08.2022 прийняті з порушенням пункту 2 частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 22, пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 24 Закону, п.п. 50, 78,79, 81 Порядку та підлягає скасуванню. При цьому, рішення державного реєстратора Левандовської А.В. від 12.08.2022 та від 19.08.2022 року, які прийняті після прийняття незаконного рішення від 10.08.2022 року, прийняті протягом 9 календарних днів з моменту державної реєстрації за ОСОБА_2 набуття права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , тобто з очевидним порушенням вимог підпункту 9 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №209. У заяві, за результатами розгляду якої було прийнято рішення №64544891 від 19.08.2022, за яким було проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру від ТОВ «Вестленд-Груп» до ОСОБА_4 на підставі акта приймання-передачі ТОВ «Вестленд-Груп» від 17.08.2022, відсутнє рішення органу або особи ТОВ «Вестленд-Груп», уповноважених установчими документами товариства або законом, про передачі у власність ОСОБА_4 , що вийшов із складу учасників ТОВ «Вестленд-Груп». У зв'язку з цим, ОСОБА_3 10.10.2022 року подала скаргу на вищезазначені рішення державного реєстратора до Міністерства юстиції України, оскільки внаслідок таких дій її фактично було позбавлено права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Звертає увагу, що Міністерство юстиції України, встановивши наявність всіх вищезазначених порушень, наказом №1788/5 від 11.05.2023 задовольнило скаргу, скасувало рішення від 10.08.2022 №64443520, від 12.08.2022 №64470903, від 19.08.2022 №645, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською А.В., анулювало доступ державному реєстратору виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовській А.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Наголошує, що не погрожував ОСОБА_2 з будь-якого приводу, натомість власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 неодноразово письмово зверталася до ОСОБА_2 із законною вимогою звільнити належну їй квартиру та виселитися з неї. Стверджує про неправдивість пояснень відповідачки про те, що він керував якимись хлопцями, які вирізали двері в її квартиру, яка ніколи не набувалася нею у власність в законний спосіб. Додає, що ОСОБА_2 та її донька ніколи не мали зареєстрованого місця проживання у вказаній квартирі. Стверджує, що ОСОБА_2 не є дружиною військовослужбовця ОСОБА_5 , оскільки шлюбі між ними розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.09.2021 року, а на військовій службі за призовом по мобілізації ОСОБА_5 перебуває з 22 липня 2022 року. Доводить, що наведені вище неправдиві відомості принижують його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки сприяють формуванню негативної соціальної оцінки оточуючими та негативно впливають на суспільну оцінку ділових і професійних якостей при здійсненні ним підприємницької та професійної діяльності як учасником суспільних відносин. Зазначає, що надіслав на адресу ПП «Рівне Вечірнє» письмову заяву про спростування, яка залишилася без відповіді та реагування. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Приватне підприємство «Рівне Вечірнє» вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції, а тому просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що на сайті «Рівне Вечірнє» за 28.06.2023 року було опубліковано статтю з назвою «Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник», електронна адреса публікації, URL: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В Публікації зазначено наступне:
«В квартирі АДРЕСА_4 . 1-Б родина ОСОБА_6 живе з 2016 року. Купили її у рівненського забудовника ОСОБА_7 , на якого багато років працював глава сімейства ОСОБА_8 . За цей час зробили ремонт, минулого року проплатили за квартиру останній платіж. почали переоформляти її і тоді почалися незрозумілі рухи зі сторони забудовника. - Немеш почав мені дзвонити, слати смс-повідомлення з погрозами. - пригадує пані ОСОБА_6 . - А якось наздогнав мене у дворі будинку і почав вимагати, щоб я забиралась геть із квартири, бо нібито вона мені не належить. Пізніше я дізналася, що він в судах почав оскаржувати моє право власності на це помешкання. А близько двох тижнів тому прийшов із дільничним і, поки правоохоронець знімав все на телефон, хлопці ОСОБА_9 вирізали двері в мою квартиру. Донька після цього досі не може спати, прокидається серед ночі і плаче, бо їй здається, що хтось вламується до нас. Довелося навіть звертатися по допомогу до психолога».
Згідно Витягу з державного реєстру речових прав від 22.05.2023 р. №333105207 власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
Як вбачається із копії Вимоги ОСОБА_3 від 31.05.2023р. та 01.06.2023 р. про усунення порушень в користуванні квартирою та виселення, в якій вона зазначає, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2022року №308891752, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 17.08.2022 р. за ОСОБА_4 (підстава державної реєстрації акт приймання передачі нерухомого майна, видавник ТОВ «Вестленд-Груп»/ ОСОБА_4 ; 10.08.2022 р. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Вестленд-Груп» (підстава акт приймання передачі нерухомого майна від 10.08.2022р. видавник ОСОБА_2 /ТОВ «Вестленд-Груп», протокол від 10.08.2022, загальні збори засновників ТОВ «Вестленд-Груп»; 09.08.2022 р. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (підстава реєстрації технічний паспорт від 12.07.2022р. видавник ЄДЕССБ, договір про пайову участь у будівництві від 15.04.2015, видавник ОК «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд»/ ОСОБА_2 , довідка від 09.08.2022 р. видавник ОК «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд»); 25.06.2016 р. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_10 (підстава технічний паспорт виданий 16.03.2015р., довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі від 17.05.2016 р. видавник Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд», договір про пайову участь у будівництві від 19.08.2014р. видавник Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд», ОСОБА_10 .
Наказом Міністерства юстиції України №1788/5 від 11.05.2023 задоволено скаргу ОСОБА_3 , скасовано рішення від 10.08.2022 №64443520, від 12.08.2022 №64470903, від 19.08.2022 №64544891, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовською Анастасією Віталіївною; скасовано рішення від 21.03.2023 р. №66866534, прийняте державним реєстратором Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Ковальчук Людмилою Сергіївною; анульовано доступ державному реєстратору виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левандовській Анастасії Віталіївні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 покликався на те, що поширені відповідачкою ОСОБА_2 та опубліковані ПП «Рівне Вечірнє» неправдиві відомості принижують його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки сприяють формуванню негативної соціальної оцінки оточуючими та негативно впливають на суспільну оцінку ділових і професійних якостей при здійсненні ним підприємницької та професійної діяльності як учасником суспільних відносин, а тому вони підлягають спростуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини «Lingens v. Austria», заява № 9815/82, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе (§ 46).
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто поширює інформацію, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів тощо.
Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Таким чином, особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
При розгляді справи суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року справі № 757/39521/20-ц, від 17 квітня 2025 року у справі № 205/1262/24.
У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» (рішення від 31 липня 2007 року) ЄСПЛ: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».
Проаналізовані норми закону дають підстави для висновку, що чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
ОСОБА_1 як публічна особа, депутат Рівненської міської ради VII скликання, забудовник, публікації стосовно якого неодноразово висвітлювали ЗМІ, а тому межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими.
В судовому засіданнні представником позивача не заперечувались обставини, що ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 та її колишній чоловік ОСОБА_8 раніше були знайомі.
Згідно копії рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06.03.2024 р. справа №569/14576/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 22 вересня 2015 року у розмірі 150256,85 доларів США, з яких 75000 доларів США сума позики, 15113,01 доларів США проценти за користування позикою, 54750,00 доларів США пені та 5393,84 доларів США три відсотки річних.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року заяву ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача ОСОБА_1 на ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №75618619 з примусового виконання рішення у цивільній справі № 569/14576/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд» зареєстровано 14.02.2011 року, до переліку засновників входить ОСОБА_1 .
Згідно Договору про пайову участь від 18.08.2014 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд» та ОСОБА_3 уклали договір про передачу у всласність пайовику майнові права на квартиру АДРЕСА_4 .
В Рівненському міському суді Рівненської області на розгляді перебуває справа 569/8091/23 за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Рівбуд», ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним ( предметом спору є квартира в АДРЕСА_1 ).
10.09.2021 року рішенням суду у справі 569/14886/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано, малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено проживати з матір'ю. З 22 липня 2022 року батько дитини ОСОБА_5 перебуває на військовій службі.
Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
З огляду на встановлені судом обставини, відповідачка ОСОБА_2 висловила інформацію, яка була поширена Приватним підприємством «Рівне вечірнє» в інтернет-виданні на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою «Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник», яка містить оціночні судження діяльності ОСОБА_7 та є критикою дій останнього, що відповідно до норм матеріального права не підлягає спростуванню.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує викладену Верховним Судом у п. 113 постанови від 29.11.2023 у справі 761/6087/22 позицію, «що треба розрізняти оціночне судження особи, яка посилається або переказує без змін інформацію іншої особи, яка вже за своєю суттю є фактичним твердженням. У цьому випадку фактичне твердження останньої не перетворює саме по собі посилання на нього будь-якою іншою особою у фактичне твердження такої особи».
У Постанові Верховного Суду від 17.01.2020 в справі № 343/1867/17 суд зазначив, що «право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких лідерів».
З огляду на зазначене, оскаржувана інформація може містити елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій, обставин і не містить ствердження про порушення позивачем будь-якого законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконанням, що і зробив позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Позивачем взагалі не подано жодного доказу наявності наслідків від поширення оскаржуваної інформації. В практичному сенсі це означає, що навіть за умовних вихідних даних про те, що «поширено про позивача неправдиву інформацію», суд, з метою захисту порушеного права, має встановити, що така недостовірна інформація призвела до певних наслідків у вигляді нанесеної шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача.
При цьому, позивачем жодним чином не доведено наявності існування певних наслідків від оскаржуваної інформації, будь-які належні та допустимі докази завдання йому шкоди відсутні.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом
на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 червня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Гордійчук С. О.