ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6253/23
провадження № 2-др/753/167/23
13 лютого 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Боклач А.Є., представника відповідача - адвоката Обухова В.В., розглянувши у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Семенок В.І. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року у справі № 753/6253/23 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 875 грн. вартості майна та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.
20 жовтня 2023 року представник позивача - адвокат Семенок Валерій Іванович подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 жовтня 2023 року заяву передано на розгляд судді Якусику О.В.
Розгляд заяви призначено на 13 лютого 2024 року.
Як передбачено частинами першою, третьою статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьою статті 2 ЦПК України).
За результатами дослідження матеріалів справи встановлено, що під час ухвалення рішення не було вирішено питання про судові витрати позивача, що відповідно до положень статті 270 ЦПК України є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Як передбачено частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із заявою про надання доказів витрат на професійну правничу допомогу представник позивача звернувся до суду 20 жовтня 2023 року, тобто у строк, передбачений ст. 141 ЦПК України.
13 лютого 2024 року представник відповідача - адвокат Обухов В.В. подав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, у яких зазначив, що у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача не може бути стягнута вся сума таких витрат; у попередньому розрахунку суми судових витрат позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу становитимуть 10 000 грн., натомість позивачем заявлено до стягнення такі витрати у сумі 22 500 грн. без обґрунтування збільшення вартості послуг адвоката; квитанція про оплату послуг адвоката від 26 жовтня 2022 року на суму 10 000 грн. видана відповідно до договору від 26 жовтня 2022 року, в той час як адвокат Семенок В.І. надавав позичу правову допомогу на підставі договору від 22 жовтня 2022 року, а сама квитанція виписана за півроку до подачі позову. Представник відповідача також зауважує, що адвокат позивача брав участь лише у двох судових засіданнях з призначених чотирьох, а тому така послуга адвоката надана не у повному обсязі. Також вказує, що адвокатом не надано документів, які б підтверджували погодження його гонорару у цій справ, а опис послуг адвоката не містить підпису позивача і викликає сумнів, що такі послуги були погоджені сторонами. Насамкінець представник відповідача наголошує на непропорційності витрат на правову допомогу ціні позову.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої-третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як визначено частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження розміру витрат на надання професійної правничої допомоги представник позивач надав:
(1) договір про надання правничої допомоги від 22 жовтня 2022 року, укладений між адвокатом Семенок В.І. та ОСОБА_1 , п. 1.1 якого передбачено надання адвокатом юридичної допомоги клієнту у справі за позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Пунктом 3.1 договору передбачено, що отримання винагороди адвокатом на дання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 99 від 16 квітня 2021 року.
(2) Рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 199 від 17 березня 2023 року.
(3) опис виконаних робіт та розрахунок гонорару від 17 жовтня 2023 року, відповідно до якого адвокат надав такі послуги
- правовий аналіз правовідносин, ознайомлення з нормативними документами, узгодження правової позиції, вартістю 1 500 грн.
- складення позовної заяви, вартістю 5 000 грн.
- участь у суді І інстанції, вартість 10 000 грн.
- додатково за судодні - 6000 грн.
Загальна сума оплати становить 22 500 грн.
(4) квитанції до прибуткового касового ордера від 26 жовтня 2022 року на суму 10 000 грн. з призначенням платежу «договір від 26.10.2022р» та від 17 жовтня 2023 року на суму 12500 грн. з призначенням платежу «договір від 22.10.2022».
З огляду на складність справи, ціну позову, обсяг та повноту виконаних адвокатом робіт, кількість судових засідань, у яких брав участь представник позивача, зважаючи, що роботи щодо правового аналізу правовідносин, ознайомлення з нормативними документами, узгодження правової позиції охоплюються послугою із складення позовної заяви, а послуги за участі у суді І інстанції та за судодні фактично дублюють одна одну, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що за обставинами цієї справи відповідатимуть наведеним вище критеріям витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., які покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 7 366,11 грн. (13875/ 15 069 х 8000).
Керуючись статтями 141, 270, 354 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Семенок В.І. задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 753/6253/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 366 (сім тисяч триста шістдесят шість) гривень 11 коп.
В іншій частині вимог - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено 25 червня 2025 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК