Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4420/25
Номер провадження2-а/711/63/25
25 червня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
представника позивача адвоката Гаврилова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
19 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гаврилов Дмитро Олексійович, через підсистему «Електронний суд» (вхідний №19666 від 20.05.2025), звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням позовної заяви, що була подана разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 13 травня 2025 року №2310/М/2025, закрити провадження по справі та стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.05.2025 ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей же день стосовно позивача складено два протоколи про адміністративне правопорушення.
Зокрема, 08.05.2025 стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №2286/М/2025, відповідно до якого ОСОБА_1 ніби то не з'явився згідно повістки № 2994406 до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.04.2025. За результатами розгляду означеного протоколу 13.05.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову №2286/М/2025, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді усного зауваження.
Також, 08.05.2025 стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №2310/М/2025, відповідно до якого ОСОБА_1 ніби то відмовився від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що є порушенням абз. 4 ч. 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч 3 ст. 210-1 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення №2310/М/2025 від 08.05.2025 зазначено, що розгляд справи призначено на 15.05.2025 о 10.00 год. Проте уже 13.05.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову № 2310/М/2025, відповідно до змісту якої наклав на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 20 400 грн.
Протиправність оскаржуваної постанови, як зазначає представник позивача в позові, полягає в тому, що згідно протоколу від 08.05.2025 № 2310/М/2025 працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили ОСОБА_1 про те, що розгляд означеного протоколу відбудеться 15.05.2025, а у дійсності його розгляд відповідачем здійснено 13.05.2025. У зв'язку із чим, представник позивача робить висновок, що позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз'яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України під час розгляду відповідачем безпосередньо справи про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене, представник позивача в позові зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійною та безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Також представник позивача в мотивувальній частині позовної заяви зазначає, що він не відмовлявся від проходження ВЛК, а просив виписати йому повістку у встановленому законодавством порядку та пройти ВЛК особисто без примусу, зібравши документи про свій стан здоров'я, оскільки в нього дуже багато хвороб.
Крім того, представник позивача звертає увагу суду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не міг бути направлений для проходження ВЛК у зв'язку із тим, що, станом на день складення протоколу про адміністративне правопорушення, його заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації, що була подана до ІНФОРМАЦІЯ_2 , лишалась по суті не розглянутою.
Підсумовуючи викладене, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження ВЛК, а просив лише перенести та вручити повістку у встановленому законодавством порядку, а також розглянути спочатку його заяву про надання відстрочки.
Також представник позивача в мотивувальній частині позову звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній постанові від 13.05.2025 №2310/М/25 та протоколі від 08.05.2025 №2310/М/25 зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на проходження ВЛК та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Проте, як стверджує адвокат Гаврилов Д.О., ОСОБА_1 повістку для проходження ВЛК не вручали.
З огляду на викладене, представник позивача, з урахуванням позовної заяви, що була долучена представником позивача до заяви про усунення недоліків від 27.05.2025 (вхідний №20956 від 28.05.2025), просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.05.2025 №2310/М/2025 та закрити провадження у справі, а також стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по оплаті судового збору та витрати на послуги адвоката.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу незначної складності, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і на підставі позовної заяви, що була долучена позивачем до заяви про усунення недоліків від 27.05.2025 (вхідний №20956 від 28.05.2025); призначено розгляд справи по суті о 12 год 50 хв 13 червня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Розгляд справи 13.06.2025 не відбувся з підстав надходження до суду заяви представника позивача адвоката Гаврилова Д.О. про відкладення розгляду справи. Розгляд справи був відкладений до 11 год 30 хв 23 червня 2025 року.
У судове засідання 23.06.2025 з'явився представник позивача адвокат Гаврилов Д.О., який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві від 19.05.2025 та у позовній заяві, що була долучена позивачем до заяви про усунення недоліків від 27.05.2025 (вхідний №20956 від 28.05.2025). Крім того просив суд задовольнити позовні вимоги повністю, визнавши протиправною та скасувавши постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.05.2025 № 2310/М/2025 і закрити провадження у справі, а також просив суд стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по оплаті судового збору та витрати на послуги адвоката.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не забезпечив явку свого представника у судове засідання 23.06.2025, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик від 14.06.2025 до електронного кабінету, що була ним отримана 14.06.2025 о 14 год 00 хв 42 сек і підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.60 зворот).
Також і процесуальним правом на подачу відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того ч.2 ст.175 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частинами 1, 3 ст.268 КАС України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на викладені вище норми процесуального права, беручи до уваги не прибуття представника відповідача в судове засідання за умови належного і своєчасного його судом повідомлення про день, час та місце розгляду справи, не надання ним відзиву на позовну заяву, а також не повідомлення суду про причини неявки, а також не заперечення представника позивача проти розгляду справи у відсутність представника відповідача, суд вважав за можливе здійснити розгляд справи без участі представника відповідача, вирішивши спір за наявними матеріалами справи.
23 червня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.227 КАС України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 09 год 10 хв 25 червня 2025 року.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача адвоката Гаврилова Д.О. безпосередньо дослідивши усі матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.
Із копії протоколу №2310/М/2025 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 08.05.2025 суд встановив, що 08.05.2025 оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол про те, що 08.05.2025 о 21.00 год у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). Дане діяння є порушенням абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також із безпосередньо дослідженої копії означеного письмового доказу, суд встановив, що прізвища, ім'я та по батькові свідків вчинення ОСОБА_1 правопорушення у ньому відсутні, рівно як і відсутні підписи таких свідків. Водночас, протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису ОСОБА_1 під роз'ясненням йому положень ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також під повідомленням про день та час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: о 10 год 00 хв 15 травня 2025 року. Крім того, досліджений засіб доказування також не містить підписів свідків, які б підтвердили той факт, що від пояснень та/або підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився у їх присутності (а.с.16).
Із безпосередньо дослідженої у судовому засіданні постанови про адміністративне правопорушення №2310/М/2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 13.05.2025 суд встановив, що 13 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 було винесено означену постанову, у якій, зокрема, встановлено, що: «08.05.2025 о 21 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на проходження ВЛК та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Дане діяння є порушенням абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Громадянину ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП…Зауваження на протокол не надав, пояснення не написав, протокол не підписав.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16 год 00 хв 13.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №302».
Правовою підставою для означеного висновку у постанові від 13.05.2025 вказано положення абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.17 Закону України «Про оборону» та ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
У зв'язку із викладеним, на громадянина ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 20400 (а.с.19).
Також у судовому засіданні, що відбулося 23.06.2025, суд дослідив повідомлення позивача, яке адресовано керівнику відповідача, і датоване 04.04.2025, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 повідомляє про те, що прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно повістки №2994406 від 24.03.2025 для уточнення облікових даних він змоги не має, оскільки він у розшуку не перебуває, а також дані, що містяться в системі «Оберіг», є актуальними і оновлення не потребують (а.с.20). Юридичний факт направлення позивачем означеного повідомлення на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.04.2025, а також накладною №1801500063560 від 04.04.2025 (а.с.20 зворот).
Із роздруківки з додатку «Резерв+», розділ «військово-обліковий документ», суд встановив, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, який оновив дані 03.04.2025 о 22 год 13 хв (а.с.21).
Крім того, у судовому засіданні суд дослідив заяву ОСОБА_1 , що подана ним 03.07.2024 до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до змісту якої позивач просить розглянути означену заяву та оформити йому, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстроку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі положень п.24 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Юридичний факт отримання означеної заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується підписом уповноваженої особи та вхідним номером у нижньому правому куті означеного звернення (а.с.22).
Аналогічна за змістом заява також позивачем була подана голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 13.05.2025 (а.с.27).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
За змістом ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчиненні в особливий період.
Згідно положень, передбачених ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1,2,3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Як встановлено судом під час розгляду справи по суті, згідно оскаржуваної постанови №2310/М/2025 від 13.05.2025, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (а.с.19).
Так, пунктами 74 та 74-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560) в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №91 від 28.01.2025, що набрала чинності 29.01.2025, передбачений порядок видачі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 08.05.2025).
Згідно абз.1,2 п.74 Порядку №560 у редакції, чинній як на день складення протоколу про адміністративне правопорушення (08.05.2025, а.с.16), так і на день винесення оскаржуваної позивачем постанови (13.05.2025, а.с.19), передбачено, що військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку.
Водночас абз.3,4,5 п.74-3 Порядку №560 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, передбачено, що сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів направлення надсилається до електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Сформоване на запит військовозобов'язаного або резервіста направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду вважається отриманим таким військовозобов'язаним або резервістом у день надсилання цього направлення в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
У сформованому направленні на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду зазначаються інформація згідно з вимогами законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
З аналізу означених норм Порядку №560 суд робить висновок, що, починаючи із 29.01.2025, порядок видачі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду є наступним: за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду видається військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом його формування за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Водночас у такому направленні обов'язково повинна міститись інформація, зокрема, про строк завершення медичного огляду.
Проте матеріали адміністративної справи не містять належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що, станом на 08.05. та/або 13.05.2025, керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийняте рішення про видачу позивачу направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Крім того ч.1 ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як встановлено судом, у протоколі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 08.05.2025, що став підставою для винесення оскаржуваної позивачем постанови, оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбудеться о 10 год 00 хв 15 травня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16 зворот).
Водночас зі змісту оскаржуваної позивачем постанови №2310/М/2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП від 13.05.2025 суд встановив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувся о 16 год 00 хв 13 травня 2025 року (а.с.19).
Проте матеріали адміністративної справи не містять належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що позивач був належним чином, тобто у порядку, передбаченому КУпАП, повідомлений про зміну як часу, так і дня розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення, а саме: із 10 год 00 хв 15.05.2025 на 16 год 00 хв 13.05.2025.
У цьому контексті суд зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа».
Несвоєчасне повідомлення, неповідомлення або неналежне повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 в справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 в справі №591/2794/17, від 06.02.2020 в справі №205/7145/16-а, від 21.05.2020 в справі №286/4145/15-а, від 31.03.2021 в справі №676/752/17 та від 25.05.2022 в справі №465/5145/16-а.
Оскільки матеріалами адміністративної справи не підтверджується юридичний факт повідомлення позивача про розгляд відповідачем відносно нього справи про адміністративне правопорушення о 16 год 00 хв 13 травня 2025 року, тому суд погоджується з доводами представника позивача про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що фактично позбавило позивача права на захист, на подання усних чи письмових пояснень, що є грубим порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Також як на підставу позову представник позивача наголошує в мотивувальній частині позовної заяви на тому, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не розглянуто заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації від 03.07.2024 (вхідний № 13385 від 03.07.2024) та 13.05.2025 (вхідний №11162 від 13.05.2025), то відповідач не мав права направляти ОСОБА_1 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Надаючи оцінку означеній підставі позову, суд зазначає про таке.
Абз.1,2 п.63 Постанови №560 у редакції, чинні станом на день подачі позивачем відповідачу заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації від 03.07.2024 (вхідний № 13385 від 03.07.2024), передбачено було, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Водночас згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації» №1558 від 31.12.2024, абз.1 п.63 Постанови №560 був викладений у новій редакції, а саме: «Військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії».
Саме означена редакція абз.1 п.63 Постанови №560 була чинною станом як на 08.05.2025 (тобто на день складення протоколу про адміністративне правопорушення №2310/М/2025), так і на 13.05.2025 (тобто на день винесення відповідачем, оскаржуваної позивачем постанови).
Водночас матеріали адміністративної справи №711/4420/25 не містять відповідних засобів доказування, з аналізу яких суд мав об'єктивну можливість встановити, що позивач ОСОБА_1 , станом на 08.05. та/або 13.05.2025, був визнаний обмежено придатним або тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії і закінчився строк дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, а також матеріали справи не містять доказів тому, що заява про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації від 03.07.2024 (вхідний № 13385 від 03.07.2024) була розглянута відповідачем із прийняттям рішення про відмову у наданні позивачу відповідної відстрочки.
У зв'язку із викладеним суд робить висновок, що оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних і допустимих доказів розгляду відповідачем заяви позивача про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації від 03.07.2024 (вхідний № 13385 від 03.07.2024), зокрема, про відмову у наданні позивачу відповідної відстрочки, то навіть з цих підстав рішення відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від отримання направлення на проходження ВЛК та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є передчасним, а відповідно таким, що не відповідає положенням ст.19 Конституції України у взаємозв'язку із п.63 Постанови №560.
Зазначені вище обставини у сукупності свідчать про те, що посадовою особою, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не було надано належну оцінку діям позивача ОСОБА_1 з призми наявності чи відсутності у діях останнього складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, що у свою чергу свідчить про неповне з'ясування обставин справи і передчасне винесення постанови про адміністративне правопорушення №2310/М/2025 від 13.05.2025.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З аналізу означених норм процесуального права суд робить висновок, що в адміністративному процесі обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, тобто у конкретному випадку на ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом із тим, відповідачем жодного доказу обставин, що викладені в постанові про адміністративне правопорушення №2310/М/2025 від 13.05.2025, суду не надано, що позбавляє процесуальної можливості суд перевірити існування обставин, що викладені в означені постанові.
Водночас суд звертає увагу учасників процесу на те, що ним були створені усі процесуальні умови, зокрема стороні відповідача, для своєчасного надання доказів на підтвердження правомірності винесення постанови про адміністративне правопорушення №2310/М/2025 від 13.05.2025.
Крім того суд вважає за доцільне проаналізувати дотримання стороною позивача строку звернення до суду із позовною заявою про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Так, матеріалами адміністративної справи підтверджується той юридичний факт, що оскаржувана позивачем постанова, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 саме 13 травня 2025 року.
Частиною 2 ст.286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Як встановлено у судовому засіданні, представник позивача адвокат Гаврилов Д.О. 19.05.2025 подав позовну заяву, що є предметом розгляду судом адміністративної справи №711/4420/25, через підсистему «Електронний суд».
Оскільки представник позивача адвокат Гаврилов Д.О. подав в інтересах позивача ОСОБА_1 позовну заяву про скасування постанови про адміністративне правопорушення №2310/М/2025 через підсистему «Електронний суд» 19.05.2025, тобто до спливу десяти днів з дня винесення означеної постанови, то суд дійшов висновку, що стороною позивача дотримано положення ч.2 ст.286 КАС України, а відповідно відсутні процесуальні підстави для залишення позову без розгляду у порядку, передбаченому ч.3 ст.123 КАС України.
У зв'язку із викладеним суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №2310/М/2025 від 13.05.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , є обгрунтованою і вмотивованою, а відповідно такою, що підлягає задоволенню.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи зазначені вище норми процесуального права, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача як громадянина України.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що встановлення судом у межах цієї адміністративної справи відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення за встановлених вище обставин не нівелює (не припиняє) його обов'язку, передбаченого ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за наявності законних підстав, зокрема, з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, а також щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Що стосується прохання представника позивача адвоката Гаврилова Д.О., що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, то суд зазначає про таке.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 ст. 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
За змістом ч.3 ст. 134 КАС України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчить про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано до суду: 1) ордер серії СА №1122536 від 16.05.2025 (а.с.9); 2) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001134 від 15.05.2019 (а.с.10); 3) договір про надання професійної правничої допомоги №271/25 від 16.05.2025 (а.с.11-12); 4) додаткову угоду №1 від 16.05.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №271/25 від 16.05.2025 (а.с.13); 5) акт №1 про надання послуг з професійної правничої допомоги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №271/25 від 16.05.2025 (а.с.13 зворот), відповідно якого вартість правничої допомоги складає 10000,00 грн, 100% оплати якої здійснюється протягом 10 днів з дня прийняття рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси, але не пізніше 01.08.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19), а також у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
У зв'язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3000 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (лише підготовка адвокатом Гавриловим Д.О. позовної заяви, заяви про усунення недоліків та участь у судовому засіданні 23.06.2025, що тривало близько 30 хв), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 3000 грн.
Що стосується стягнення розміру судового збору, то суд зазначає про таке.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2020 року по справі №543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, тому у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення ставка судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, станом на день подачі позивачем позову, складає 605 грн 60 коп (3028 х 0,2).
Водночас, оскільки позивач подав позов через підсистему «Електронний суд», то згідно положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем за подачу конкретної позовної заяви, складає 484,48 грн (605,60 х 0,8).
Водночас, позивачем за подачу позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с.34).
У зв'язку із викладеним, керуючись ч.1 ст.139 КАС України у взаємозв'язку із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень слід стягнути витрати позивача понесені по сплаті судового збору в розмірі 484 гривень 48 копійок
Що стосується надлишково сплаченого позивачем розміру судового збору, що складає 121 грн 12 коп, то суд зазначає про таке.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки у заявах по суті справи представник позивача адвокат Гаврилов Д.О. або у будь-якому іншому документі, що адресований суду, не просив суд повернути позивачу ОСОБА_1 надлишково сплачений судовий збір, тому суд у судовому рішенні, яким завершується розгляду справи, не вирішує питання про повернення позивачу надлишково сплаченої суми судового збору. Водночас це не позбавляє позивача подати відповідне клопотання після ухвалення судового рішення.
Керуючись ст. 210-1, 235, 247, 251, 254, 280 КУпАП, ст. 9, 72, 73, 74, 77, 79, 80, 132, 134, 139, 241-246, 271, 272, 286, 293, 297 КАС України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення №2310/М/2025 від 13 травня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 25 червня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Головуючий: О. В. Петренко