25 червня 2025 рокуСправа №: 695/4026/24
Номер провадження 3-зв/695/12/25
25 червня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Золотоноша заяву особи, що притягується до адміністративної відповідальності про відвід головуючого судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП (справа № 695/4026/24, провадження № 3/695/73/25),
У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області (головуючий суддя Бойко Н.В.) перебуває об'єднана справа про адміністративні правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП (справа № 695/4026/24, провадження № 3/695/73/25).
25.06.2025 року ОСОБА_1 подана заява про відвід головуючому судді Бойко Н.В. Заявник стверджує, що головуючий суддя проігнорувала його пояснення щодо відсутності відомостей про суть висунутих обвинувачень, оскільки він не був ознайомлений з матеріалами справи під час складання протоколу уповноваженою особою. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що головуючий суддя Бойко Н.В., без проведення судового слідства та дослідження матеріалів справи, посилалася на відмову ОСОБА_1 в отриманні протоколу про адміністративне правопорушення, що нібито зафіксовано на відеозаписі, який міститься на долученому до матеріалів справи диску. Однак дослідження матеріалів справи по суті ще не розпочалося, у зв'язку з цим у ОСОБА_1 виникли сумніви щодо обізнаності судді з вмістом зазначеного відеозапису до початку судового розгляду, а також щодо можливої змови судді з особами, уповноваженими складати протоколи про адміністративні правопорушення, або іншими посадовими особами, які мали доступ до цих протоколів. Зазначені обставини стали підставою для подання заяви про відвід головуючого судді.
У судове засідання учасники не з'явились, хоча про час та місце розгляду даної заяви про відвід судді були повідомлені належним чином у порядку визначеному чинним законодавством.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, як і не містить спеціальних норм, що передбачають можливість заявити заяву про відвід/самовідвід судді і відповідно не передбачають порядку розгляду такої заяви.
Тобто КУпАП не містить норми, яка б регулювала розгляд заяви про відвід/самовідвід судді.
Проте, чинні КПК України, ЦПК України, КАС України містять відповідні статті про відвід/самовідвід судді, а тому при розгляді даної заяви судді про відвід слід застосувати аналогію права.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином при розгляді даної заяви про відвід судді суд застосовує норми КПК України.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід головуючого судді без участі учасників. Заяву було подано 25.06.2025 року, тобто в той же день, коли здійснюється розгляд справи по суті, про що суду відомо з відкритих джерел. Обставини для звернення із заявою про відвід судді викладені у заяві. Додаткових пояснень або заяв від учасників не надходило.
Судом з урахуванням викладеного та положень ст. 81 КПК України, визнано можливим розгляд заяви у їх відсутності, оскільки їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Крім того, суд звертає увагу на те, що право інших учасників судового провадження, що не з'явилися, ніяким чином не порушується при вирішенні заяв про відвід.
Вирішуючи питання про розгляд заявленого відводу, суд виходить з наступного.
Положеннями статтей 75, 76 КПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 цього Кодексу за наявності інших обставин, які викликають сумнівну його неупередженості.
Згідно з частиною 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим. Для відводу необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Разом із тим судом вбачається, що ОСОБА_1 та його захисником, адвокатом Кібальником В.П. у рамках розгляду справи (№ 695/4026/24, провадження № 3/695/73/25) неодноразово подавались заяви про відвід головуючого судді, які зводились до незгоди сторони захисту та особи, відносно якої здійснюється розгляд даної справи, із прийнятими процесуальними рішенням головуючого по справі.
Питання відводу головуючому судді Бойко Н.В. з приводу того, що вона без проведення судового слідства встановила факт відмови отримати ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення вже вирішувалось постановою суду від 06.06.2025р.
Кримінальним процесуальним законом передбачено процесуальний механізм реагування на зловживання правом на відвід, який полягає в тому, що у випадках, коли повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК України).
Положення ч. 4 ст. 81 КПК України не пов'язують наявність зловживання правом на відвід із особою заявника відводу. Зловживання наявне, якщо відвід заявлений з метою затягування кримінального провадження будь-ким з учасників повторно у межах одного кримінального провадження.
Щодо наявності підстав для висновку про зловживання стороною захисту правом на відвід суд зазначає про таке.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб'єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).
На переконання судді, заявлені стороною захисту підстави для відводу є тотожними з попередніми заявами про відвід судді, які вже були розглянуті судом та яким надано правову оцінку (постанови від 29.04.2025 та 06.06.2025 року).
Усі заявлені відводи зводяться до того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник вважають головуючого суддю упередженим при розгляд даної справи та наводять припущення, не надавши жодних доказів, отже наявні ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування провадження у праві про адміністративне правопорушення.
За вказаних обставин, з урахуванням вищенаведеного суд приходить висновку, що повторно подану заяву про відвід судді Бойко Н.В. слід залишити без розгляду на підставі закону, яким врегульовано аналогічні правовідносини.
Керуючись ст.ст. 283, 294 КУпАП, ст. 75, 76, 80-82 КПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В. у розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП (справа № 695/4026/24, провадження № 3/695/73/25) - залишити без розгляду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Середа Л.В.