Справа № 690/757/24
Провадження № 2/690/22/25
13 травня 2025 року м. Багачеве
Багачевський міський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Руденко В.М.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з цивільним позовом за змістом якого просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11 324 грн., моральну шкоду в розмірі 65 000 грн., а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 22.05.2024 року отримано тілесні ушкодження, зокрема як в подальшому діагностовано перелом правої ключиці зі зміщенням уламків, внаслідок наїзду на нього автомобіля Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , за що останнього постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.06.2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності. Протиправними діями ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду загальною сумою 11 324 грн., з яких: 5 024 грн. - вартість лікування, 1 500 грн. - послуги з винайму транспортного засобу (проїзд в лікарню та з лікарні, поїздка до м. Звенигородка на процедуру КТ), 1 250 грн. - оплата послуг лікаря, 2 400 грн. - оплата послуг доглядальниці, 2 400 грн. - оплата послуг томографії. Також вказано, що отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.05.2024 року, завдали йому й моральної шкоди, розмір якої він оцінює щонайменше в 40 000 грн., яка зумовлена фізичним болем, який він відчуває й на даний час, душевними стражданнями, викликаними зміною звичайного способу життя, тривалому лікуванні, необхідністю подальшої реабілітації, порушення сну, та незручностями в побуті, оскільки порушився його звичний уклад життя, через неможливість повноцінно займатися домашніми справами, що потребує додаткових зусиль для організації побуту.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав, які вказано в позовній заяві. Також вказав, що розмір заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди оцінив орієнтовно, враховуючи свій дискомфорт та неможливістю займатися звичними справами по господарству. Додатково пояснив, що 22.05.2024 року з місця дорожньо-транспортної пригоди його доставили до міської лікарні, де провівши необхідні обстеження, відпустили його додому. Причин неявки через тиждень на контрольне обстеження пояснити не зміг, лиш вказавши, що орієнтовно в той період часу через сильний біль не мав можливості самостійно пересуватись на таку значну відстань. Окрім цього просив врахувати, що інших тілесних ушкоджень після дорожньо-транспортної пригоди 22.05.2024 року він не отримував, а заяву про відсутність претензій до ОСОБА_2 він писав у міській лікарні під диктовку працівників поліції, перебуваючи в стресовому стані після дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи присутнім у судових засіданнях, повністю поклався на позицію його представника та вказав, що погоджується з нею.
Представник відповідача адвокат Замковенко В.М., повноваження якого підтверджено ордером від 23.12.2024 року серії СА № 1099019, у судовому засіданні вказав, що стороною відповідача не заперечується факт дорожньо-транспортної пригоди 22.05.2024 року за участі сторін, з вини ОСОБА_2 , в якій позивач отримав тілесні ушкодження. Водночас надані до суду позивачем докази не підтверджують заявлені ним позовні вимоги. Також вказав, що ОСОБА_1 не дотримався вимог лікарів щодо повторного огляду через тиждень, а провів комп'ютерну томографію лише 12.07.2024 року за результатами якої діагностовано наявність тілесних ушкоджень відмінних від тих, як встановлено 22.05.2024 року, що не виключає можливості отримання ним інших травм після дорожньо-транспортної пригоди. Окрім цього, заявлена сума матеріальної шкоди фактично не підтверджується належними доказами, оскільки не можливо встановити прямий причинно-наслідковий зв'язок між витратами ОСОБА_1 , документальне підтвердження яких наявне в матеріалах справи, та тілесними ушкодженнями, які він отримав 22.05.2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Додатково вказав, що стороною відповідача частково визнаються позовні вимоги щодо завданої ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., вважаючи, що саме такий її розмір буде достатнім для компенсації моральних страждань позивача.
Допитаний лікар-рентгенолог комунального некомерційного підприємства «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» ОСОБА_4 надав суду покази, що не пам'ятає точних обставин обстеження ОСОБА_1 , оскільки щодня має багато пацієнтів. Після ознайомлення з протоколами рентгенологічних досліджень вказав, що 22.05.2024 року за результатами рентгенографії правої ключиці в прямій проекції ним зроблено висновок про ймовірність перелому медіальної третини діафізу правої ключиці, а вже 12.07.2024 року ним констатовано перелом груднинного кінця правої ключиці з кутовим зміщенням уламків, який консолідується, тобто зростається. Додатково зауважив, що не може з повною достовірністю вказати, що на рентгенографії 12.07.2024 року відображено обставини, які діагностовано 22.05.2024 року, зазначивши, що стан консолідації перелому відповідав періоду близько 2 місяців.
Допитаний у судовому засіданні лікар-травматолог комунального некомерційного підприємства «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради» ОСОБА_5 надав суду покази, що пригадує випадок доставлення ОСОБА_1 до приймального відділення міської лікарні після дорожньо-транспортної пригоди зі скаргами на біль в плечі та ліктьовому суглобі. В ході огляду ОСОБА_1 встановлено наявність невеликого садна в районі правого ліктя та зроблено рентгенологічне дослідження за результатами якої встановлено підозри на переломи медіальної третини діафізу правої ключиці та медіального надвиростка плечової кістки, та рекомендовано провести повторно рентгенографію через тиждень. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від госпіталізації було проведено знеболюючу протинабрякову та гемостатичну терапію, після чого іммобілізовано його кінцівку з метою її знерухомлення до наступного обстеження, яке рекомендовано провести через тиждень. Також вказав, що болісні відчуття ОСОБА_1 могли бути спричинені міжфрегментарною рухливістю уламків. Після ознайомлення з протоколами рентгенологічних досліджень від 22.05.2024 року, від 12.07.2024 року та комп'ютерної томографії від 01.08.2024 року вказав, що на них фактично відображено одне й те ж пошкодження, хоча факт іншої травми не виключається, але є малоймовірним.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За змістом ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов'язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.06.2024 року в справі № 690/337/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні 22.05.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки він 22.05.2024 року близько 08 год. 30 хв., керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Дружба та вул. Захисників України в м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області, в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху, перед здійсненням маневру повороту праворуч не пересвідчився чи це не буде створювати небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 .
Зі змісту листа комунального некомерційного підприємства «Багачевська міська лікарня Багачевського міської ради Черкаської міської ради» від 11.04.2025 року № 420 вбачається, що ОСОБА_1 22.05.2024 року доставлено бригадою екстреної медичної допомоги до приймального відділення лікарні, де був оглянутий лікарем-травматологом, також проведено рентгенологічне обстеження правих ключиці, плечового суглобу, ліктьового суглоба, тазу та обох кульшових суглобів. За результатами проведеного обстеження ОСОБА_1 діагностовано забій правого ліктьового суглоба, остеоартроз правого ліктьового суглоба ІІ стадії, а також перелом медіального надвиростка правої плечової кістки (під сумнівом), та рекомендовано контрольне рентгенологічне обстеження через 7 днів. Після наданої медичної допомоги від запропонованої госпіталізації ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до змісту протоколу рентгенологічного дослідження ОСОБА_1 від 22.05.2024 року вказано про не можливість виключення переломів медіальної третини діафізу правої ключиці та медіального надвиростка плечової кістки, остеоартрозу правого ліктьового суглоба ІІ ст., та рекомендовано рентгенконтроль через тиждень.
Згідно протоколу рентгенологічного дослідження від 12.07.2024 року ОСОБА_1 за результатами рентгенографії правої ключиці і плечового суглобу в прямій проекції зроблено висновок про перелом правої ключиці зі зміщенням уламків, а також під сумнівом остеомієліт правої ключиці, та рекомендовано комп'ютерну томографію правої ключиці.
З висновків комп'ютерної томографії правої ключиці правого плечового суглобу, проведеної 01.08.2024 року ОСОБА_1 , вбачається картина уламкового перелому грудинного кінця правої ключиці зі зміщенням. Синовіт правого грудинно-ключичного зчленування. Прояви деформуючого артрозу правого плечового суглоба І-ІІ ст.
Відповідно до копій фіскальних чеків від 01.08.2024 року №№ 0000003064, 0000003065, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Томографія» (вул. Чкалова, 9, м. Звенигородка), загальна вартість проведеної комп'ютерної томографії становить 2 400 грн.
Згідно змісту письмових пояснень ОСОБА_1 від 22.05.2024 року та заяви від 22.05.2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ним отримано незначні пошкодження та жодних претензій до водія не має, а також просить керівника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області припинити розгляд повідомлення відносно дорожньо-транспортної пригоди за його участю, оскільки вона сталася з його власної необережності, претензій ні до кого не має та мати не буде.
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, які врегульовано Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Приписами п.п. 8), 9) ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Положеннями ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до змісту п. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України збитками, крім іншого, є витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно п.п. 1), 2), 4) ч. 1-5 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає як у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, так і в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За змістом ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки, крім іншого, є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, крім іншого, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на вказане, суд вважає доведеним, що 22.05.2024 року ОСОБА_2 , який керував автомобілем Chevrolet Aveo, н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на ОСОБА_1 , у зв'язку з чим останній потребував медичної допомоги, лікування та проведення медичних обстежень, в тому числі шляхом комп'ютерної томографії, загальна вартість якого становила 2 400 грн.
Водночас позивачем не надано доказів реальності понесення витрат на лікування, послуги з винайму транспортного засобу (проїзд в лікарню та з лікарні, поїздка до м. Звенигородка на процедуру КТ), оплату послуг лікаря та доглядальниці, які ним віднесено до матеріальної шкоди, яку заявлено до стягнення з відповідача.
При цьому, надані ОСОБА_1 записи з найменуваннями медичних препаратів та їх вартості, суд оцінює критично, оскільки позивачем не надано як жодних доказів лікарських призначень йому відповідних препаратів, так і належних доказів їх безпосереднього придбання.
Тож з урахуванням вказаного, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків лише в сумі 2 400 грн., тобто вартості послуг з комп'ютерної томографії, оскільки необхідність проведення вказаного обстеження знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з подіями 22.05.2024 року, що загалом не позбавляє можливості позивача в подальшому звернутися до суду з новим позовом про стягнення заподіяної матеріальної шкоди, долучивши належні докази щодо цього.
Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд, крім вищевказаного, наступне.
Європейським судом з прав людини в Рішенні від 12.07.2007 року в справі «STANKOV v. BULGARIA» вказано, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.
Водночас національним законодавством не визначено єдиного розміру грошового відшкодування моральної шкоди у випадку відшкодування потерпілій особі моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду Україна від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода є категорією об'єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.
Безумовним та не потребує доказування той факт, що потерпіла особа від дорожньо-транспортної пригоди перебуватиме в стані стресу, а в разі ушкодження її здоров'я також відчуватиме фізичний біль та страждання.
Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди, позивачем вказано, що крім відчуття стресу та больових відчуттів, душевних страждань, зумовлених отриманими ушкодженнями, в нього порушився звичайний уклад життя через неможливість повноцінно займатися домашніми справами, що потребує додаткових зусиль для організації його побуту.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.12.2022 року в справі № 214/7462/20 гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.12.2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказано, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Оцінюючи вказане, суд вважає, що обставини заподіяння шкоди ОСОБА_1 були психотравмуючими та спричинили останньому фізичний біль та душевні страждання, не лише в момент їх заподіяння, а й в подальшому, а також зумовили необхідність подальшого обстеження, лікування, вжиття додаткових зусиль для відновлення та організації нормального укладу свого життя.
З огляду на вказане, критично оцінюючи невмотивовану позицію сторони відповідача щодо достатності відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., відсутність відомостей про будь-яке грошове відшкодування ОСОБА_2 заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди в добровільному порядку, суд вважає, що наявні підстави стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) грн., що відповідає засадам розумності та справедливості.
Відповідно до змісту ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до змісту ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133, ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, належать витрати, пов'язаних з розглядом справи, до складу яких, крім іншого, відносяться витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом позовної заяви та додатків до неї до складу судових витрат ОСОБА_1 , окрім витрат на оплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн., також входять витрати на оплату правничої допомоги адвоката Держан В.В. у розмірі 3 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в даній справі позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 28.10.2024 року № 140, предметом якого, крім іншого, є надання професійної (правничої) допомоги з метою звернення до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, акт наданих послуг з правничої допомоги від 28.10.2024 року відповідно до якого загальна вартість наданих послуг ОСОБА_1 становить 3 000 грн.
З огляду на вказане, оскільки стороною відповідача жодних клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявлялось, враховуючи ч.ч. 2, 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, водночас з урахуванням часткового задоволення заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (29,35%) в сумі 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 99 коп., з яких: 355,49 грн. - витрати на оплату судового збору, 880,50 грн. - витрати на оплату правничої допомоги, оскільки підстав для звільнення ОСОБА_2 від їх сплати судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду в сумі 22 400 (двадцять дві тисячі чотириста) грн., з них: 2 400 грн. - матеріальної шкоди, 20 000 грн. - моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 99 коп., з яких: витрати на оплату судового збору - 355,49 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 880,50 грн.
Копію рішення вручити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 16.05.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 27.09.2013 року Ватутінським МС УДМС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 27.09.2000 року Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Суддя Линдюк В.С.