Справа № 636/765/22 Провадження 1-кп/636/400/25
25.06.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Лозівської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження за обвинувальним актом №62020170000000250 від 27.02.2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківка, Донецької області, громадянина України, колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з вищою освітою, не одруженого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
Лейтенант ОСОБА_4 28.03.2018 в добровільному порядку призваний на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_2 . 06.09.2019 наказом командира в/ч НОМЕР_3 №102 ОСОБА_4 призначений на посаду командира 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 . 11.06.2019 ОСОБА_4 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №126 зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та 13.06.2019 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків.
Лейтенант ОСОБА_4 , під час проходження військової служби в Збройних Силах України у листопаді 2019 року вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах особливого періоду крім воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, лейтенант ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 18.11.2019 самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, лейтенант ОСОБА_4 в період з 18.11.2019 до 17.03.2020, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, незаконно перебував поза межами території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
17.03.2020 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №56 від 17.03.2020 лейтенанта ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини.
Протягом відсутності на території в/ч НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території в/ч НОМЕР_1 , в медичні, правоохоронні органи, органи державної влади або місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 17.03.2020.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, факти та обставини, наведені в обвинувальному акті. Пояснив суду, що дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин вчинив зазначені дії, про що дуже шкодує. На теперішній час повністю змінив своє ставлення до життя, розкаявся у вчиненому злочині, має бажання стати на шлях виправлення.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, доведена.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому судом враховано послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_4 визнає усі обставини кримінального правопорушення, впродовж досудового розслідування та судового розгляду надавав послідовні та змістовні показання щодо обставин вчиненого правопорушення, в ході судового розгляду обвинувачений продемонстрував критичну оцінку своїй протиправній поведінці, не лише формально вказавши на визнання своєї винуватості, а й оцінивши негативні наслідки своєї протиправної поведінки для себе та оточуючих, та повідомив, що зробив для себе необхідні висновки, на теперішній час розуміє, що вчинив не вірно, дуже шкодує про свій вчинок, та бажає стати на шлях виправлення, що, на думку суду, узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Суд враховує характер дій обвинуваченого ОСОБА_4 , той факт, що він умисно вчинив дії, викладені у вироку, та приходить до висновку, що обвинувачений не міг не розуміти можливі негативні наслідки своїх дій, що фактично настали у виді самовільного залишення військової частини без поважних причин, і бажав їх настання.
Оцінюючи показання обвинуваченого на предмет їх достовірності, суд приходить до висновку, що показання ОСОБА_4 в достатній мірі узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами, мають взаємодоповнюючий, логічний, послідовний характер. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_4 та визнання його винуватості.
Дотримуючись принципів змагальності та безпосередності, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив в діях ОСОБА_4 наявний умисел на вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
Даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується негативно, раніше судимий - вироком Дружківського міського суду Донецької області від 28.10.2021 за ч.2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі, у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 16.05.2020, наразі відбуває покарання у ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)»), має постійне місце реєстрації.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст. 65 та ст. 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце реєстрації, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у межах санкції цієї статті.
Разом із тим, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому потрібно призначити у виді позбавлення волі, які сприятимуть його виправленню, оскільки таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Згідно ч.4 ст. 72 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Так судом встановлено, що згідно вироку Дружківського міського суду Донецької області від 28.10.2021 ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі (вирок набрав законної сили 10.05.2023), до строку відбування покарання за вказаним вироком зараховано строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання, а саме з 16.05.2020.
У відповідності до частини четвертої статті 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Отже, беручи до уваги те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачений ОСОБА_4 притягається до кримінальної відповідальності (за даним вироком) було вчинене ним в 2019-2020 роках, тобто до ухвалення попереднього вироку Дружківського міського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі №229/4469/20, остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком більш суворим покаранням, призначеним за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі №229/4469/20.
У строк призначеного судом ОСОБА_4 покарання за цим вироком, слід зарахувати покарання, відбуте ним за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі №229/4469/20.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 18.10.2019, чинній на момент вчинення правопорушення), попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Цивільний позов у провадженні не заявлено, речові докази, витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні відсутні. Запобіжні заходи в рамках кримінального провадження №62020170000000250 від 27.02.2020 відносно обвинуваченого не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі №229/4469/20, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 16 травня 2020 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 18.10.2019) зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16.05.2020 по 25.06.2025, тобто по день постановлення цього вироку, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1