16 червня 2025 року
Справа № 646/8140/23
Провадження № 1-кп/646/222/2025
іменем України
16.06.2025 року Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
та обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221140001015 від 09.09.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта повна загальна середня, непрацюючого, неодруженого, маючого дочку ОСОБА_5 , 2011 року народження, судимого 25.11.2019 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі, 29.03.2021 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 4 місяців арешту, 06.11.2023 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 5 місяців арешту, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 року замінено часткове невідбуте покарання на покарання у виді 8 місяців пробаційного нагляду, 20.03.2025 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 197-1 УУ України, із застосуванням ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців обмеження волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
В провадженні Основ'янського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221140001015 від 09.09.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, при наступних обставинах.
ОСОБА_4 03.09.2023 року приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи в районі кіоска та зупинки громадського транспорту, розташованих в районі домоволодіння № 178 по пр. Аерокосмічний (Гагаріна) в м. Харкові, підійшов до раніше малознайомої ОСОБА_6 та вступив з останньою у розмову, під час якої остання повідомила про несправність свого мобільного телефону. В цей час ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_6 , переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи їх наслідки запропонував останній свої послуги, пов'язані з тим, щоб віднести телефон ОСОБА_6 до майстра для діагностики та можливого ремонту, на що ОСОБА_6 , будучи введеною в оману, виходячи з помилкової впевненості в добросовісності дій ОСОБА_4 , добровільно передала останньому свій мобільний телефон «ТМ « Microsoft», моделі «Lumia 640 Dual sim», вартістю 660 грн. 00 коп., з яким останній не маючи наміру повертати телефон зник у невідомому напрямку.
Тобто, ОСОБА_4 , шляхом обману та зловживання довірою, заволодів мобільним телефоном ОСОБА_6 , чим спричинив майнову шкоду на суму 660 грн. 00 коп.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно нього, щодо заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_6 , шляхом обману та зловживання довірою, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність таких діянь. При цьому обвинувачений зазначив, що йому зрозуміла суть закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти заявленого обвинуваченим клопотання та вважав за доцільне закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце його проведення завчасно та належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Суд, вислухавши думку з'явившихся учасників судового розгляду та перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частина 1 ст. 2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, зокрема, бути негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться, законність, верховенство права, забезпечення права на захист.
Частиною 6 ст. 3 КК України встановлено норму, за якою зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ст. 5 КК України. Так ч. 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Законом України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП. З огляду на внесені зміни дрібним викраденням чужого майна вважається шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленомузакономна 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» слідує, що у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року на рівні 2684 грн. 00 коп.
Таким чином внесені Законом України від 18.07.2024 року № 3886-IX зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і Закон має зворотну дію у часі.
Вартість майна потерпілої ОСОБА_6 , згідно обвинувального акту за обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, складає 660 грн. 00 коп., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2023 рік.
Вимогами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Частиною 4 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Таким чином, кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Закриття кримінального провадження з указаної підстави є обов'язком, а не правом суду.
Зважаючи на те, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження за обвинуваченням за ч. 2 ст. 190 КК України за вищевказаним епізодом, розуміє наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає за необхідне закрити кримінальне провадження.
Цивільний позов не заявлявся.
Доля речових доказів вирішується у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати (витрати на залучення експерта) за проведення експертизи відповідно до вимог ст. 124 КПК України з обвинуваченого стягненню не підлягають та відносяться на рахунок держави.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 369, 372, 479-2 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження відносно нього, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити.
Кримінальне провадження за №12023221140001015 від 09.09.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення експертизи акт № 23592 від 28.09.2023 року у розмірі 955 (дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп. віднести за рахунок держави.
Речові докази - відповідь на запит від «Ломбарду «Свіжа Копійка», один (1) «DVD-R» диск, біло-сірого кольору, з написом на нижній частині диску «DVD-R 4.7 16Х» та на верхній частині диску «DATEX PROVIDE YOUR SUCCESS», приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий - суддя