Справа № 646/5982/25
Провадження № 2-о/646/114/2025
25 червня 2025 року м.Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Чорна Б.М., оглянувши заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Назаренко Я.М., про оголошення фізичної особи померлою,
Заявниця звернулася до суду з заявою, в якій просить оголосити громадянку України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлою.
Згідно ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Ознайомившись із заявою, вважаю, що наявні підстави для залишення її без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. ст. 294, 317-318 ЦПК України, з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.293ЦПК України суд розглядає справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно роз'яснень, викладених в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК.
Частиною 4 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вказується, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема з'ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявнику та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Зі змісту заяви вбачається, що метою визнання фізичної особи безвісно відсутньою заявник вказує наміри оформити спадщину, яка залишилась після її матері ОСОБА_2 .
За правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме: на майно такої особи відкривається спадщина. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини (ч. 2 ст. 47 ЦК України).
Виходячи з цього, заінтересованими особами у даній справі мають бути, крім інших, усі спадкоємці особи.
Однак, заявницею не визначено належним чином коло осіб, на права та інтереси яких може вплинути ухвалене рішення із чітким визначенням їх процесуального статусу як заінтересованих осіб .
Суд також зауважує, що визнання особи померлою є крайньою мірою та потребує встановлення всіх об'єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи. Обов'язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, покладається чинним законодавством України саме на заявника. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 638/18251/16-ц.
Заявницею не вказано обґрунтування щодо того, що спроби розшукати ОСОБА_2 виявились марними, зокрема чи оголошувалася органами внутрішніх справ ОСОБА_2 крім держаного розшуку, у міжнародний розшук, чи перетинала кордон України, не долучено відповідей з відповідних організацій за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, не зазначено майно ОСОБА_2 над яким суд, при розгляді справи зобов'язаний встановити опіку, якщо вона ще не встановлена.
При постановленні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи положення статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року.
Виходячи із аналогії закону, у разі виявлення недоліків заяви, поданої в порядку окремого провадження, вважаю, що слід застосувати положення частин 1, 2 ст. 185 ЦПК України, якими передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Назаренко Я.М., про оголошення фізичної особи померлою - залишити без руху та запропонувати заявниці не пізніше п'яти днів з дня отримання вказаної ухвали усунути недоліки .
Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що в разі не усунення недоліків заяви у вказаний строк, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо розміру судових витрат. В іншій частині заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Суддя Б.М.Чорна