Справа № 369/5082/25
Провадження № 1-кс/369/1037/25
25.06.2025 м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на оскарження рішення, дії та бездіяльності прокурора третього відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 ,
26.03.2025 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 на оскарження рішення, дії та бездіяльності прокурора третього відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 .
У скарзі заявник зазначає, що він, на своє звернення, отримав від прокурора третього відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 04.03.2025 року за № 09/11/3-р-25 роз'яснення. Відповідно до зазначених роз'яснень прокурора, ОСОБА_4 направив до Обласної прокуратури заяву ОСОБА_2 про вчинення відносно нього злочину для прийняття рішення по суті. Також прокурор роз'яснив право ОСОБА_2 на звернення до слідчого судді відповідно до ст. ст. 303-306 КПК України. На думку заявника, бездіяльність прокурора полягає в ігноруванні прокурором заяви про вчинення злочину.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про повернення скарги з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що фактично заявником ОСОБА_2 оскаржується бездіяльність Офісу Генерального прокурора.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України слідує, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Водночас, нормами Розділу ІІІКПК України визначено, що повноваження слідчого судді місцевого суду здійснюються ним лише щодо органів досудового розслідування та дізнання, які знаходяться в межах територіальної юрисдикції даного суду.
При цьому, ні положеннями § 1 Глави 26 КПК України, який регламентує оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, ні іншими положеннями Глави 26 КПК України не визначено територіальної підсудності розгляду скарг, які подаються в порядку § 1 Глави 26 КПК України.
Для вирішення цього питання суд вважає за необхідне, за аналогією закону застосувати ті норми КПК України, які регулюють подібні правовідносини.
Відповідно до норм КПК України, зокрема ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192 КПК України, клопотання, заяви, скарги під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності.
Таким чином, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, зазначене правило слід застосовувати і до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність, щодо яких прямо не визначена процесуальним законом.
Згідно з положеннями ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, а відповідні державні установи слідчі підрозділи та підрозділи детективів.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Аналогічну позицію щодо застосування аналогії закону виклав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі від 16.06.2016 року № 223/1650/0/4-16. Також в цьому листі вказано, що органом досудового розслідування, враховуючи системний аналіз положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України та ч. 1 ст. 38 КПК України, є: 1) слідчі підрозділи (Головне слідче управління, слідче управління, відділ, відділення) органів Національної поліції України, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України. Іншими словами, органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України), а його підрозділ (управління, відділ), визначений у ч. 1ст. 38 КПК.
Зі скарги вбачається, що фактично заявником ОСОБА_2 оскаржується дії прокурора Офісу Генерального прокурора.
Враховуючи, що скарга не підлягає розгляду в Києво-Святошинському районному суді Київської області, оскільки Офіс Генерального прокурора не знаходиться в межах територіальної юрисдикції даного суду, слідчий суддя приходить до висновку про повернення скарги.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що Офіс Генерального прокурора (адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) не є органом досудового розслідування. Він є вищим органом прокуратури в Україні, який здійснює нагляд за додержанням законів. Досудове розслідування здійснюють інші органи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 38, 304, 306 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_2 на оскарження рішення, дії та бездіяльності прокурора третього відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , - повернути скаржнику.
Копію ухвали разом зі скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1