Справа № 369/9412/25
Провадження № 2/369/7803/25
25.06.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/9412/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 28.05.2025 року з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу.
Разом з позовом було надано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 звертається до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , предметом якого є стягнення з колишньої дружини ОСОБА_2 на користь колишнього чоловіка ОСОБА_1 3 611 838 грн 70 коп. в порядку регресу, оскільки Позивач за власний кошт виконав спільні боргові зобов'язання подружжя в сумі 7 223 677 грн 40 коп (стягнення частки спільного боргу).
У заяві зазначено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2019 по справі № 369/13189/19 шлюб між сторонами був розірваний. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.05.2023 у справі № 369/16578/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що знаходиться у спільній власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та розподіл майна подружжя, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного суду від 13.12.2023 та Постановою Касаційного цивільного суду від 29.04.2025 позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожним, право власності на 2 частину:
- земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5131, площею 0,1032 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель рникової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5132, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виробничої будівлі, загальною площею 677,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі Виробнича будівля);
- земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5112, площею 0,0995 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:5113, площею 0,2005 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .;
- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:007:0110, площею 0,1595 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку,
- господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельної ділянки, кадастровий номер 3222480801:01:002:5023, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 430609232224);
- автомобіля HONDA ACCORD, загальний легковий загальний седан В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 рік випуску: автомобіля BMW X5, загальний легковий універсал В, рік випуску 2009, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Отже, все майно, набуте подружжям в період шлюбу, суди визнали спільною власністю й поділили в рівних частинах (по 2) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суди всіх інстанцій у справі № 369/16578/19 встановили, зокрема, що нерухоме майно у вигляді Виробничої будівлі та земельних ділянок під нею та поруч: пл. 0,0995 га, 0,2005 га та 0,1032 га (об'єкти, придбані Позивачем за позичені кошти) придбано в період зареєстрованого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбу, належність вказаного майна до особистої приватної власності ОСОБА_1 не доведено, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за яким частки подружжя є рівними, не спростована (абз. 4 арк. 10 Постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року).
Таким чином, враховуючи давню конфлікту сутність відносин між Позивачем та Відповідачкою, Позивач зазначає, що має обґрунтовані підстави вважати, що Відповідачка вчинить дії щодо відчуження належних їй за рішенням суду у справі № 369/16578/19 1/2 часток у праві власності набутих за період шлюбу об'єктів нерухомого майна, що унеможливить виконання рішення суду за рахунок вартості такого майна.
Ціллю звернення із Заявою про забезпечення позову у цій справі є виключення ризику невиконання можливого рішення суду очевидної можливості продажу Відповідачкою третім особам частки Виробничої будівлі, як найціннішого з її активів.
Станом на дату подання цієї заяви Відповідачка ОСОБА_2 не звернулася до державного реєстратора за оформленням поділу Виробничої будівлі та вказаних земельних ділянок, титульним власником якої наразі в 1/1 частки є ОСОБА_1 .
Разом з тим, частка у вказаних об'єктах підлягає передачі Відповідачці ОСОБА_2 за рішенням Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2023 року у справі № 369/16578/19.
Як зазначає позивач, відповідачка не має у власності зареєстрованого майна, співмірного за ціною, й ціною позову (інформаційна довідка додається). Тож лише вартість частки:
- Виробничої будівлі (повна вартість 4 240 108,84 грн),
- земельної ділянки кад. № 3222480801:01:007:5113 (повна вартість 1 562 719,88 грн),
- земельної ділянки кад. № 3222480801:01:007:5131 (повна вартість 1 153 668,14 грн) -
загальною вартістю 6 956 496,86 грн (1/2 з яких належить Відповідачці), співмірна до ціни позову 3 611 838,70 грн (Довідки про оціночну вартість об'єктів нерухомості додаються).
Отже, на думку позивача, на Виробничу будівлю та зазначені земельні ділянки, єдиним власником яких наразі є ОСОБА_1 , з метою забезпечення його позову до ОСОБА_2 , може бути накладено арешт до виділу їх частки й передачі її ОСОБА_2 .
Варто зазначити, що за наявною у Позивача інформацією Відповідачка виїхала з дітьми за кордон, там офіційно не працевлаштована. Тож інше майно чи дохід, за рахунок якого можливо буде виконати рішення суду, у Відповідачки відсутні.
Таким чином, на думку позивача, накладення арешту на Виробничу будівлю та земельні ділянки навколо неї цілком є співмірним із ціною позову заходом забезпечення позову, з урахуванням співмірного застосування зустрічного забезпечення та дотримання балансу інтересів сторін.
Накладення арешту на вказане нерухоме майно, на думку позивача, не перешкоджає виконанню рішення Святошинського районного суду Київської області від 02 травня 2023 року у справі № 369/16578/19 щодо її поділу між подружжям, з огляду на правила п. 1 ч.4 статті 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Тому на підставі вище наведеного заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна:
1) Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1728335232224 Тип об'єкта: Виробнича будівля, об'єкт житлової нерухомості: Ні. Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 677.8, Опис: Виробнича будівля літера "А". Адреса: АДРЕСА_1 ;
2) Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1623281532224. Тип об'єкта: земельна ділянка. Кадастровий номер: 3222480801:01:007:5113. Опис об'єкта: Площа (га): 0.2005. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури Адреса: АДРЕСА_1 ;
3) Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1752151132224. Тип об'єкта: земельна ділянка. Кадастровий номер: 3222480801:01:007:5131. Опис об'єкта: Площа (га): 0.1032. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури Адреса: АДРЕСА_1 .
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.
Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ними заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів забезпеченння позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогам. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову, та співмірності відносно заявлених вимог ціні позову.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/9412/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.В. Янченко