Справа № 369/13602/24
Провадження № 2/369/3175/25
Іменем України
25.06.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Осіпова В.І.
за участю представника відповідача Терещенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу,
У січні 2023 року Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21 лютого 2022 року в м. Києві на проспекті Валерія Лобановського, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та транспортного засобу марки «Renaut», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. У судовому порядку ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-205901887.
Відповідно до ремонтної калькуляції, вартість ремонту транспортного засобу «Renaut», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без урахування ПДВ, склала 186 610, 64 грн. На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 120 000,00 грн.
Разом з тим, на підставі ст.38-1 Закону (застосування коригуючого коефіцієнту) до товариства перейшло право на компенсацію від відповідача 50% виплаченого страхового відшкодування в розмірі 60 000 грн. Оскільки відповідач добровільно кошти не сплачує, тому вони підлягають стягненню в судовому порядку, та на підставі ст. 625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплати за період з 11 жовтня 2023 року по 22 липня 2024 року інфляційні втрати в розмірі 3 815,27 грн., три відсотки річних в розмірі 1407,66 грн. Крім того, на підставі ст.536 ЦК України має сплатити пеню в розмірі 13 935,16 грн.
Тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова група «Оберіг» грошові кошти у сумі 79 158, 09 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року відкрито провадження по справі та справу до розгляду призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 листопада 2024 року.
03 жовтня 2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому вона просила суд відмовити у повному обсязі. Посилалась на те, що між ТДВ «СГ »Оберіг» та ОСОБА_1 було укладено Договір № ЕР-205901887 обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів MERCEDES - BENZ sprinter 413 CDI д.н.з. НОМЕР_1 з отриманням відповідних сертифікатів та страхового полісу.
Підставою для компенсації страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування на підставі ч.1 ст.38-1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є порушення особою саме «сфери використання» транспортного засобу, чого в межах розгляду вказаної справи, на їхню думку, не доведено.
08 жовтня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вони просили суд позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не спростовано ані підстав позову, ані предмету позову, ані власного обов'язку із компенсації 50% виплаченого позивачем на користь потерпілої особи страхового відшкодування. Вважають, що не надано жодних достатніх аргументів на спростування відповідальності відповідача відповідно до ст.38-1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У судове засідання представник ТДВ «СГ «Оберіг» не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за їх відсутності. Просив суд задовольнити позов, проти заочного рішення не заперечував.
У судовому засіданні 15 листопада 2024 року представник відповідача Терещенко Л.В. проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Суд, вислухавши думку осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що 21 лютого 2022 року о 17 годині 40 хвилин у м. Києві на проспекті Валерія Лобановського, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та транспортного засобу марки «Renaut», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. У судовому порядку ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .
Згідно з постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України.
Матеріали справи не містять доказів оскарження даної постанови.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вина ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 09 серпня 2022 року не підлягає доказуванню.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу водія транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-205901887.
Відповідно до ремонтної калькуляції, вартість ремонту транспортного засобу «Renaut», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без урахування ПДВ, склала 186 610, 64 грн. На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 120 000,00 грн.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно роз'яснень, викладених в п. п. 4, 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини…. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України) ».
За правилом ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Відповідно до пункту 38-1.1 статті 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що ним не порушено умови договору страхування та всі відомості зазначені правильно. З такими твердженнями суд не може погодитись у повній мірі, з огляду на наступне.
Як вказувалось вище, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу водія транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-205901887. Тобто це був електронний договір страхування.
Відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг № 3631 від 31.08.2017 р. “Про затвердження змін до Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з 07.02.2018 р. наявна можливість укладати договір обов'язкового страхування автоцивільної відповідальності в електронному вигляді.
Розділом 3 визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування, а саме:
3.1. Для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб сайті (веб-сторінці) МТСБУ.
3.2. Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.
3.3. Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на веб сайті (веб-сторінці) МТСБУ.
3.4. МТСБУ забезпечує можливість перевірки факту реєстрації пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оприлюднює на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ інформацію про спосіб перевірки факту реєстрації пропозиції щодо укладення внутрішнього електронного договору страхування. Інформація про спосіб перевірки власником транспортного засобу факту реєстрації конкретної пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинна міститись у такій пропозиції.
3.5. Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.
3.6. Після підписання власником транспортного засобу внутрішнього електронного договору страхування в порядку, визначеному цим Положенням, до закінчення доби, в якій було сформовано пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування, страховик зобов'язаний зареєструвати страховий поліс в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та направити страхувальнику підтвердження вчинення електронного правочину (укладення внутрішнього електронного договору страхування) шляхом надсилання електронного документа - візуальної форми страхового поліса.
3.7. Разом із підтвердженням вчинення електронного правочину страховик направляє страхувальнику інформацію, передбачену підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення.
3.8. Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.
3.9. Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що поліс заповнюється виключно з інформації, наданої/заповненої страхувальником, відтак, саме страхувальник повідомляє страховика про об'єкт страхування, і лише на підставі цієї інформації, поданої страхувальником формується поліс з відповідною інформацією зазначеною у внутрішньому договорі страхування (полісі).
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Закону України «Про страхування» страхувальник перед укладенням договору страхування зобов'язаний поінформувати страховика або страхового посередника про відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (визначення ймовірності та вірогідності настання страхового випадку і розміру можливих збитків), та/ або надати йому іншу інформацію, що має істотне значення для прийняття страховиком рішення про укладення договору страхування, у тому числі про наявність страхового інтересу, та/або про розмір страхової премії за договором страхування.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 1961-IV при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону № 1961-IV Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону.
У полісі вказано, що базовий платіж та коригуючі коефіцієнти, що застосовувались для розрахунку розміру страхового платежу: БП=180,00грн.; К1=1,18; К2=1,5; К3=1,0; К4=1,6; К5=1,0; К6=1,0; К7=1,0; К8=1,0; Кбонус-малус=1,0. Та визначено страховий платіж 510 грн.
Так, п. 1 Розділу ІІ Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 року № 538) (надалі - Розпорядження) визначено, що - страховики повинні застосовувати базовий страховий платіж та коригуючі коефіцієнти (крім коригуючого коефіцієнта бонус-малус) в розмірах, затверджених цим розпорядженням.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ. Розпорядження під час розрахунку страхового платежу положення пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застосовуються лише за наявності відповідних підтвердних документів.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ таблиці “Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розпорядження встановлено, що для легкового автомобіля (2001-3000 (включно) кубічних сантиметрів, який використовується фізичною особою, розмір коригуючого коефіцієнта 1,18 Страхувальник самостійно, без участі представників ТДВ “СГ “ОБЕРІГ» уклав електронний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-205901887 щодо транспортного засобу “Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 . Будь-якого втручання з боку позивача при укладенні договору страхування судом не встановлено.
Як вказав позивач, що підтверджено матеріалами справи, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 транспортний засіб “Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_4 ) відноситься до типу “Спеціалізований вантажний фургон рефрижератор», та має повну масу 4600 кг (4,6 т), а масу без навантаження 3.160 кг (3.160 т) та має вантажопідйомність 1.440 кг (1,44 т). Однак, укладаючи даний Поліс, Відповідачем було невірно зазначено тип транспортного засобу “легковий», замість “вантажний», що призвело до зниження розміру страхового платежу, що становить 510,00 грн., який було розраховано згідно вищевказаної формули.
Натомість, відповідно до пп. 1 п. 4. розділу І таблиці “Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розпорядження вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 тонн (включно) мають коригуючий коефіцієнт - К1=2, і розмір страхового платежу з заданим коефіцієнтом становив би 864,00 грн., який розраховується за формулою: БП=180,00 грн. * К1=2,0 * К2=1,5 * К3=1,0 * К4=1,6 * К5=1,0 * К6=1,0 * К7=1,0 * К8=1,0 * К бонус-малус=1,0
Посилання відповідача, що визначальним коригуючим коефіцієнтом в даному випадку є сфера використання - К3, а не тип транспортного засобу - К1, суд оцінює критично, оскільки при визначенні страхового платежу є застосовуються різні види коригуючих коефіцієнтів, в залежності від наданих страхувальником інформації про забезпечений транспортний засіб. Таким чином, саме дії страхувальника призвели до неправильного визначення коефіцієнту К1 при розрахунку розміру страхового платежу. Доказів того, що саме позивач визначав відомості, які підлягали внесенню до електронного полісу страхування матеріали справи не містять, доказів про витребування таких відомостей відповідач не заявив, а свої заперечення ґрунтував на визначальному коригуючому коефіцієнті К3 замість К1. Тому вимоги про стягнення 50% виплаченого страхового відшкодування в розмірі 60 000 грн. підлягають до задоволення.
Щодо стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що: наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч.41).
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Позивач вказує, що 17 вересня 2022 року ОСОБА_1 направлено вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 60 000,00 грн., однак станом на дату подання позовної заяви на банківський рахунок позивача кошти не надходили. У вимозі був наданий строк 5 днів з моменту її отримання для подачі відповіді.
Між тим, встановлено, що у подальшому між сторонами виник спір щодо правомірності вимог страховика. Вказані обставини впливають на момент, з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, пені, а за відсутності вказаної інформації відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов'язання.
При цьому, позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання, як і обґрунтовано вказану вимогу у позовній заяві.
При цьому, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За таких обставин, обов'язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.
Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
Тобто, на момент подачі позовної заяви у відповідача не існувало боргового зобов'язання, тому дані вимоги є передчасні. Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3 % річних, інфляційних. В цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Розподіляючи судові витрати суд керується наступним.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ст.141 ЦПК України, на користь ТДВ «Страхова група «Оберіг» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1836,18 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 7 300 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно до ч. 3 ст. 133, ст. 140, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, особа, як понесла витрати, пов'язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, має право вимагати відшкодування цих судових витрат за рахунок іншої сторони.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 37298/1 від 12 липня 2024 р., яким передбачена фіксована сума гонорару - 7300,00 грн. та порядок розрахунку, а саме: за результатами надання правової допомоги, після набрання судовим рішенням на користь клієнта законної сили, складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представником кожної із сторін. Підставою для оплати винагороди є акт прийому-передачі наданих послуг, який складається протягом 5 робочих днів після набрання законної сили судовим рішенням на користь клієнта. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5 днів з дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Оплата правничої допомоги здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські реквізити, надані адвокатом. (п. 4.2-4.4, 4.6 договору).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи складність справи та об'єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що позовну заяву ТДВ «Страхова група «Оберіг» - задоволено частково, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова група «Оберіг» кошти судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 5000 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення коштів судових витрат на правничу допомогу потрібно відмовити.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 13, 183, 229, 265, 273 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на відшкодування сплаченого страхового відшкодування в розмірі 60 000 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 коп.), судового збору в розмірі 1836,18 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять шість грн. 18 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.).
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Інформація про позивача: ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ", адреса: 03040, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 14, ЄДРПОУ 39433769 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 25 червня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ