Справа № 367/11405/24
Провадження №2/367/2566/2025
Іменем України
24 червня 2025 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області
у складі головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпінь справу №367/11405/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною,
В листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, в якому просив суд:
- усунути йому перешкоди щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди йому у спілкуванні у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступні способи його участі у вихованні дитини ОСОБА_5 :
особисте спілкування - визначити графік побачень та участі у його спілкуванні з дитиною, у вихованні дитини без присутності матері дитини І та ІІІ суботи та неділі кожного місяця з 10:00 год. суботи до 21:00 год. неділі;
21 день у літній період під час його відпустки;
7 днів у зимовий період під час його відпустки;
з можливістю вільного пересування у місцях та помешканнях приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей без обмеження переміщення та без присутності матері дитини, в тому числі за кордон;
необмежене спілкування батька з дочкою особисто, засобами телефонного,поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою; надати йому право на дні побачень з дитиною - забирати особисто останню з місця її проживання, де вона буде мешкати на той час, шкоди, гуртків, тощо.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши думку учасників цивільного процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статей 1,3 Цивільного кодексу України, статей 2,4-5,12-13,19 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Пред'явлення позову (заяви) це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.
Після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175,176,177 ЦПК України; 4)належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. ( ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України)
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, а також подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. ( п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України)
ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Конвенції, де вказано, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо.
Виходячи з положень частини третьої статі 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається.
Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов'язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19, від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18 (провадження № 61-48585св18) зазначив, що закриття провадження у справі разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Як з'ясовано судом 09 серпня 2022 року Окружним судом м. Гіфром затверджено мирову угоду у справі про опіку над дітьми ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , якою встановлено:
Батьки згодні в тому, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 постійно проживатимуть і матимуть центр життєвих інтересів у батька дітей, а ОСОБА_11 - у матері дітей. В інших питаннях залишається чинною спільна батьківська опіка.
Батьки проведуть або курс «Діти в центрі уваги», або консультацію. Представник управління у справах молоді намагатиметься в співпраці з містом Берліном або районним управлінням/управлінням у справах молоді, відповідальним за Кладів, знайти можливість, у якій батьки зможуть отримати спільну чи роздільну консультацію і зможуть звернутися за консультацією. Обидва члени батьків зобов'язуються відвідувати ці зустрічі. Обидва члени батьків знають, що це може тривати деякий час.
Мати дітей займається з дітьми сьогодні ввечері та забере всіх трьох дітей із собою відразу після зустрічі. Вона поверне дітей батькові о 17:00 годині в управлінні у справах молоді.
Мати дітей також прийме всіх трьох дітей в управлінні у справах молоді у четвер , 11.08.2022 р. о 10:00. Потім ОСОБА_11 забере більшу частину своїх речей і переїде до матері, двоє старших дітей спілкуватимуться з матір'ю дітей.
Мати дітей поверне всіх трьох дітей у понеділок, 15 серпня 014:00, передача також відбувається в управлінні у справах молоді.
Мати дітей забере всіх трьох дітей у п'ятницю, 19 серпня об 11:30. Передача знову відбудеться в управлінні у справах молоді; всі троє дітей залишаться з нею до 24 серпня. Батько дітей забере ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у матері в Берліні в середу, 24 серпня, о 10:00 ранку.
Головним чином діти проводи муть кожні перші вихідні місяця всі втрьох з матір'ю, а треті вихідні - всі втрьох з батьком. У «материнські вихідні» мати дітей у перший раз забере двох старших дітей у батька у п'ятницю, 2 вересня; передачу буде, як і раніше, організовано управлінням у справах молоді за « концепцією наживо» (Live Concept). Вона подбає про те, щоб двоє старших дітей повернулись до батька дітей не пізніше 18:00 у неділю.
Батько дітей забиратиме ОСОБА_11 у матері дітей або з дитячого садка кожні треті вихідні місця по п'ятницях, орієнтовно о 10:00, і повертати її матері в неділю не пізніше 17:00.
Під час осінніх канікул усі троє дітей перебуватимуть перший тиждень з матір'ю і другий тиждень з батьком; вони ще узгодять конкретний час. Якщо виникнуть проблеми, їх вирішуватиме піклувальник про спілкування, якого ще потрібно призначити.
Батько дітей дзвонитиме ОСОБА_11 щосереди приблизно о 18:00, а мати дітей дзвонитиме двом старшим дітям що вівторка о 18:00. Дзвінки здійснюватимуться за телефоном іншого члена батьків. Батьки зобов'язуються більше не блокувати один одного та гарантувати здійснення телефонних дзвінків.
Батькі згодні з тим, що головним чином можуть проводити відпустку разом з усіма трьома дітьми протягом шести тижнів, розподілених на рік.
Таким чином, у цьому позову позивач фактично просить змінити затверджену рішенням Окружним судом м. Гіфром мирову угоду, якою вирішено всі ті ж вимоги позивача, а саме:
- щодо побачень з дитиною (у позові просить без присутності матері дитини І та ІІІ субота та неділя кожного місяця з 10:00 год суботи до 21:00 год неділі, у затвердженій мировій угоді - "батько дітей забиратиме ОСОБА_11 у матері дітей або з дитячого садка кожні треті вихідні місця по п'ятницях, орієнтовно о 10:00, і повертати її матері в неділю не пізніше 17:00.";
- щодо літнього/зимового періоду (у позові - 21 день у літній період під час відпустки, 7 днів у зимовий період під час відпустки, у мировій угоді - "Батькі згодні з тим, що головним чином можуть проводити відпустку разом з усіма трьома дітьми протягом шести тижнів, розподілених на рік.");
- щодо спілкування з дитиною (у позові - необмежене спілкування особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою, у мировій угоді - "Батько дітей дзвонитиме Ельмірі щосереди приблизно о 18:00, а мати дітей дзвонитиме двом старшим дітям що вівторка о 18:00. Дзвінки здійснюватимуться за телефоном іншого члена батьків. Батьки зобов'язуються більше не блокувати один одного та гарантувати здійснення телефонних дзвінків."
Отже, спір виник між тими ж сторонами, матеріально-правові вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними, пов'язані з визначенням способів участі у вихованні та спілкуванні батька з його малолітньою дитиною.
Вбачається, що за наявності вимог у батька стосовно порядку або зміни умов мирової угоди, ці вимоги мають бути заявлені саме за місцем проживання доньки та матері у Німеччині.
За наведених обставин та враховуючи підстави та предмет позову, суб'єктивний склад сторін спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цивільній справі, оскільки як з'ясувалось після відкриття провадження у справі 09 серпня 2022 року Окружним судом м. Гіфром затверджено мирову угоду у справі про опіку над дітьми ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що зумовлює застосування наслідків передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статями 2-5, 12-13, 19, 255, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, з підстав, передбачених п.3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М.П. Одарюк