"24" червня 2025 р. Справа № 363/2584/25
24 червня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП,-
встановив:
14.05.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 791213 за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , згідно якого 18.04.2025 року о 08 год. 30 хв. в с. Раківка по вул. О. Войтюка в районі будинку 12-А водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault 20E, д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, а саме: виконуючи маневр повороту праворуч, не переконався в тому, що це буде безпечно, він своїми діями не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та здійснив зіткнення з автомобілем ATAMAN А 093Н6, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутньому напрямку прямо. Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки, травмованих немає та порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 ПДР за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, 18.06.2025 року через канцелярію суду подали пояснення, в якому зазначено, що дорога, по якій рухалися транспортні засоби має одну смугу і не передбачає в ній маневрів, окрім як з виїздом на зустрічну смугу. ОСОБА_1 рухався з мінімальною швидкістю (оскільки це населений пункт і поряд з місцем ДТП знаходиться зупинка громадського транспорту), не здійснював виїз на зустрічну смугу та не порушував жодні вимоги ДТП. Свідки, які перебували в транспортному засобі ОСОБА_1 , повідомили, що маневри не здійснювалися, а водій автобусу здійснив в'їзд у задню частину, що могло статися через неуважність, адже він тільки здійснив виїзд з зупинки громадського транспорту та пасажири почали розраховуватися та могли його відволікти від дороги. На підставі викладеного просили закрити провадження у справі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 , пояснила суду, що вона була в автомобілі чоловіка, потім в них в'їхав автобус. Вони їхали повільно, оскільки у них електроавтомобіль та був населений пункт.
Інший учасник ДТП ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 18.06.2025 р., 24.06.2025 р. не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. Згідно письмових пояснень, які містяться в матеріалах справи він працює на автобусі ATAMAN, зупинившись на зупинці громадського транспорту, щоб забрати людей, де стояла Рено, він посигналив та об'їхавши її рушив далі по маршруту. В цей момент Рено лишалась на зупинці, але від'їхавши на відстань біля кілометру Рено здійснила обгін через суцільну та почала гальмувати. Перший раз він зреагував, затормизивши, другий раз теж, а за третім разом не встиг, оскільки в автобусі перебували люди та діти.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у своїй сукупності, з дослідженням протоколу згідно якого ОСОБА_1 висунуте порушення п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання, поза розумним сумнівом, поставленого у вину працівником поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення виходячи з наступного.
Так, з огляду на фабулу протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП з підстав порушення ним п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.
На підтвердження вини ОСОБА_1 працівником поліції до справи долучено:
- протокол про адміністративне правопорушення, в якому викладена суть адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП;
- схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.04.2025 р.;
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 791212 від 18.04.2025, складений відносно ОСОБА_2 ;
- письмові пояснення водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (згідно яких він був пасажиром Рено під керуванням ОСОБА_1 , відчув удар в задню частину автомобіля, потім він побачив, що вїх автомобіль в'їхала маршрутка), ОСОБА_3 ( згідно яких, вона була пасажиром Рено, відчула удар в задню частину автомобіля, потім побачила, що в них в'їхала маршрутка);
- копії посвдчень водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
- фотографії з місця ДТП.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів, як про це зазначено в ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто суддя у відповідності до ст. 252 КУпАП лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю та не може збирати за власною ініціативою докази на підтвердження вини особо, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки у справі «Надточий проти України від 15.05.2008» суд зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту, при цьому суд зауважує, що суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що: «Факт зіткнення ззаду за відсутності небезпечного маневру попереду свідчить про вину водія позаду» (Постанова ВС від 03.06.2021 у справі №522/2294/19), «Якщо транспортний засіб рухається у прямому напрямку, не порушуючи ПДР, то водій, який допустив наїзд ззаду, несе відповідальність за недотримання дистанції» (Постанова ВС у справі № 752/20311/20 від 09.09.2021).
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Однак, жодних інших доказів, окрім абсолютно неінформативного тексту протоколу до справи не додано.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі, викладені в Протоколі про адміністративне правопорушення, обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім, судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні Правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Зазначене узгоджується і з іншою практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Тобто, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки така позиція не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Варто наголосити на позиції ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 p.), коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, ж взяти на себе функції сторони обвинувачення,-самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Оскільки справа про адміністративне правопорушення не містить належних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в діях водія ОСОБА_1 , а ті докази, які є в матеріалах справи, не підтверджують факт порушення даним водієм вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, що б перебувало в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, відповідно провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП необхідно закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд,-
постановив:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя М.Б. Баличева