Справа № 362/2136/25
Провадження № 2-о/362/98/25
20.06.25 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку окремого провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Васильківська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шумило Н.М. звернулася до суду із заявою в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , 1930 р.н. на час відкриття спадщини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 . Після смерті спадкодавці відкрилась спадщина на належне її майно, а саме на 1/3 частку права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Бишів», що знаходиться на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області, розміром 4,08 в умовних кадастрових гектарах. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , як донька померлої спадкодавці, звернулась до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Здоренка О.М. із заявою про видачу її свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої нотаріусом було заведено спадкову справу № 8/2025 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавці. При цьому, нотаріусом було відмовлено заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв'язку з чим видано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії. Підставою видачі постанови про відмову була та обставина, що неможливо встановити факт прийняття спадщини заявницею, оскільки на день смерті спадкодавці заявниця була зареєстрована у АДРЕСА_2 , а спадкодавця була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Як повідомила заявниця, дійсно, вона з матір'ю на день смерті останньої була зареєстрована, хоч і по одному проспекту, але в різних будинках. При цьому, не дивлячись на реєстрацію за різними адресами, заявниця постійно проживала разом із матір'ю. Постійне спільне проживання заявниці та спадкодавці на час відкриття спадщини було зумовлене тим, що спадкодавця будучи людиною похилого віку мала проблеми зі здоров'ям. Будучи паралізованою останні роки свого життя, спадкодавця не мала змоги себе обходити, а тому потребувала постійного стороннього догляду, який її забезпечувала та надавала заявниця.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, витребувано докази у справі та викликано свідків для допиту (а.с.32-33).
28.05.2025 року до суду від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області - Здоренко О.М. надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів, а також копія спадкової справи (а.с.39-52).
04.06.2025 року до суду надійшли пояснення свідків. ОСОБА_3 в своїх поясненнях зазначила, що їй як близькій подрузі ОСОБА_1 , відомо, що ОСОБА_1 постійно проживала зі своєю матір'ю. Останні роки свого життя мати заявниці була паралізованою, у зв'язку з чим потребувала постійного стороннього догляду та медичної допомоги. Постійний догляд за матір'ю здійснювала ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , як медичний працівник неодноразово допомагала з медичними процедурами (робила ін'єкції, перев'язки, допомагала з ліками). Постійно під час її візитів до хворої в квартирі була ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 в своїх поясненнях зазначила, що їй як сусідці, відомо, що ОСОБА_1 постійно проживала зі своєю матір'ю до дня її смерті. Вона неодноразово заходила в квартиру до своєю сусідки, яка тяжко хворіла, була прикута до ліжка та потребувала постійного стороннього догляду. Такий догляд покійній надавала її донька ОСОБА_1 , яка матір і поховала.
Представника заявника адвокат Шумило Н.М. до суду направила заяву, в якій вона просила розглядати справу без її участі, заяву підтримує в повному обсязі.
Представник Васильківської міської ради в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти задоволення заяви (а.с.53-54).
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Інших заяв та клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, розглянувши заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України (далі-ЦПК), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Василькові, Обухівського району, Київської області померла ОСОБА_2 , 1930 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Як вбачається із свідоцтва про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на 1/3 частку права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Бишів», що знаходиться на території Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області, розміром 4,08 в умовних кадастрових гектарах (а.с.11-12).
Постановою приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Здоренка О.М. заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що розташоване на території Бишівської сільської ради Макарівського району, Київської області після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки нею пропущений строк для прийняття спадщини, та не підтверджений факт постійного проживання зі спадкодавцем (а.с.16).
Як вбачається із копії спадкової справи №8\2025 щодо майна померлої ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка ОСОБА_1 (а.с.40-52).
Згідно заповіту від 30 серпня 2003 року ОСОБА_5 на випадок смерті зробила таке розпорядження: належну їй квартиру під АДРЕСА_3 та все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що їй буде належите на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідає своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.44).
Таким чином, судом достовірно встановлено, що заявник ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки виданої депутатом Васильківської міської ради VIII скликання ОСОБА_6 , ОСОБА_1 станом на 14.06.2019 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 зі своєю матір'ю ОСОБА_2 , так як мати була хвора. Сусіди підтвердили (а.с.17).
Крім того, обставини постійного спільного проживання заявника ОСОБА_1 зі своєю матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено і письмовими показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування практики у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування практики у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20) державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час його смерті без місця реєстрації має право у судовому порядку встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 зі своєю матір'ю ОСОБА_2 до її смерті, що в свою чергу свідчить про прийняття нею спадщини після померлої матері.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Встановлення факту постійного проживання заявника з померлою ОСОБА_2 необхідне заявнику для підтвердження права на спадкування.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви, а факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем - доведеним, оскільки встановити даний факт в іншому порядку неможливо.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1216-1219, 1220-1221, 1268, 1270 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Васильківська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , 1930 року народження на час відкриття спадщини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено 20.06.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко