Справа № 357/16083/24
Провадження № 2-др/357/64/25
25 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
За участю представника позивача Роздорожного О.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква заяву представника позивача - адвоката Роздорожного Олександра Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
20 травня 2025 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задоволено частково.
26 травня 2025 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Роздорожного О.О. про ухвалення додаткового судового рішення, яким просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 720,00 грн та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на надіслання кореспонденції відповідачу в сумі 488,50 грн.
25 червня 2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Габрєва В.В. надійшло заперечення проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, згідно з яким останній просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 0000,00 грн.
Заперечення обґрунтоване тим, що справа не була складною; не становить публічного інтересу; ціна позову складає 134 941,00 грн.; обсяг наданих адвокатом послуг становить лише складання звичайних процесуальних документів.
Частинами 3, 4 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Роздорожний О.О. підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі та просив її задоволити з підстав, викладених в останній,
В судове засідання 25 червня 2025 року ОСОБА_2 та її представник - адвокат Габрєв В.В. не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином шляхом направлення повідомлення про розгляд справи до електронного кабінету в системі Електронний Суд її представнику адвокату Габрєву В.В.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
20 травня 2025 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 (дані: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частини грошових коштів (грошових вкладів, тощо), які знаходились на рахунках ОСОБА_2 (дані: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) станом на 18.07.2024 року в таких банківських установах як: у АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352), АТ «УКРСИББАНК» (код ЄДРПОУ 09807750), АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29 643,22 гривень, у якості 1 / 2 від коштів, які знаходились станом на 18 липня 2024 року на рахунку останньої у АТ КБ «ПриватБанк».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 796,49 гривень, у якості 1 / 2 від коштів, які знаходились станом на 18 липня 2024 року на рахунку останньої у АТ «Універсал Банк».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250 доларів США, 87, 20 євро, 87 250,00 гривень, у якості 1 / 2 від коштів, які знаходились станом на 18 липня 2024 року на рахунку останньої у АТ «УКРСИББАНК».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 349,41 грн.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат - ч.1 ст. 140 ЦПК України.
Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів -ч.2 ст. 140 ЦПК України.
У випадках, коли сума витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом - ч.3 ст. 140 ПК України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.
На підтвердження витрат на правничу допомогу та витрат на поштову кореспонденцію надано: Договір про надання правничої допомоги від 30 липня 2024 року; Детальний опис робіт (наданих послуг), які здійснювалися адвокатом АО «Супрема Лекс» Роздорожним О.О. у справі № 357/16083/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя на загальну суму 20 720 грн; Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору про надання правничої допомоги, укладеного між АО «Супрема Лекс» та ОСОБА_1 від 30.07.2024; квитанція АТ «Райффайзен Банк» від 04.11.2024 про сплату за послуги друку та доставки на суму 150,00 грн; квитанція АТ «Райффайзен Банк» від 05.12.2024 про сплату за послуги друку та доставки на суму 48,90 грн; квитанція АТ «Райффайзен Банк» від 05.12.2024 про сплату за послуги друку та доставки на суму 44,10 грн; квитанція АТ «Райффайзен Банк» від 31.01.2025 про сплату за послуги друку та доставки на суму 55,90 грн; квитанція АТ «Райффайзен Банк» від 28.04.2025 про сплату за послуги друку та доставки на суму 64,90 грн; квитанція АТ «Райффайзен Банк» від 28.05.2025 про сплату за послуги друку та доставки на суму 124,50 грн. та докази направлення поштової кореспонденції відповідачу.
За результатами оцінки відповідних доказів та доводів суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 720,00 грн та послуги по надісланню кореспонденції на суму 488,50 грн, є документально доведеними.
Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № № 910/12876/19 від 07.07.2021.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.
У справі, що розглядається, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.
Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, висловлена у додатковій постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22.
Враховуючи, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково, проте питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді не вирішено, суд приходить висновку про доцільність задоволення заяви та ухвалення додаткового судового рішення. Разом з цим приймаючи до уваги те, що рішенням суду від 20 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, в розмірі 99,88% від розміру заявлених до суду позовних вимог, з відповідача на користь позивача витрати за надання правничої допомоги мають підлягати до стягнення витрати в сумі 20 695,14 грн. та витрати по направленню кореспонденції в сумі 487,91 грн., що становить 99,88 % від задоволених судом позовних вимог.
Крім цього, з урахуванням наявності заперечення проти розміру правничої допомоги, поданого представником відповідача - адвокатом Габрєвим В.В. щодо відсутності складності справи та незначного обсягу виконаних робіт, суд вважає за можливе клопотання про зменшення витрат по наданню правничої допомоги частково задоволити та зменшити витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 10000,00 грн. Крім цього, з відповідача на користь позивача підлягають витрати за надіслання поштової кореспонденції останній в сумі 487,91 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 133-134, 137, 141, 260, 268, 270, 273, 354 ЦПК України,-
Заяву представника позивача - адвоката Роздорожного Олександра Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. та витрати за направлення поштової кореспонденції в сумі 487,91 грн.
В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового судового рішення.
Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (дані: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (дані: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя М. М. Бебешко