Справа № 347/1018/24
Провадження № 2/347/41/25
20 червня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:
Головуючої-судді: Крилюк М.І.,
секретаря: Лазорик Л.В.,
з участю представника позивачки - адвоката: Фармуга В.С.
представника відповідача-адвоката: Беньковського В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Косівська міська рада про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
Позивачка звернулася в суд із позовом до відповідача в справі ОСОБА_5 , третьої особи - Косівської міської ради про витребовування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебувала із ОСОБА_5 в шлюбі із 18.10.2013 року. В них народилось двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Косівського районного суду від 20.12.2021 року шлюб між ними було розірвано. Її колишній чоловік, батько їх дітей, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
Станом на час його смерті були зареєстровані, але не проживали за вказаною адресою, спадкоємці першої черги за законом, його діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вона.
Після смерті ОСОБА_5 , залишилося нерухоме майно, а саме житловий будинок і надвірні споруди, земельна ділянка, які знаходяться в АДРЕСА_1 , автотранспорт й інше рухоме майно - яке після смерті батька мають право успадкувати його діти. Крім того, позивачка вважає, їй також належить частка у майні колишнього чоловіка - ОСОБА_5 , яке було нажите ними за час спільного проживання.
Спірне домогосподарство, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , в 1995 (1997) році було придбано батьками її колишнього чоловіка та відповідача по справі в ОСОБА_6 , та знаходилось на приватизованій земельній ділянці площею 0,1763 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. До 2007 року відповідач по справі разом із молодшим братом ОСОБА_5 та батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_7 проживали в придбаному в 1997 житловому будинку в АДРЕСА_1 .
В 2007 році відповідач одружився та переїхав на постійне місце проживання в м. Косів, в успадкований житловий будинок, а також йому було передано житловий дерев'яний будинок на розбір діда ОСОБА_8 в с. Річка участок «Середнє». Натомість, позивачка вважає, що земельна ділянка, на якій розташована старий будинок, повинен належати її колишньому чоловіку-батьку її дітей, ОСОБА_5 , на це була воля діда - ОСОБА_8 та його дружини, всупереч волі яких відповідач привласнив собі.
Її колишній чоловік - ОСОБА_5 після смерті своїх батьків, так і залишився проживати на місці в батькому будинку, в розбудову якого особисто вона теж разом з чоловіком з 2009 року вкладали немалі кошти та свою працю.
Після смерті ОСОБА_9 відповідач забрав ключі від будинку в якому весь час проживав та був зареєстрований ОСОБА_5 з сім'єю, та в якому залишилися речі їх дітей й спільно нажите нею з ОСОБА_5 майно, й з того часу не допускає її до вказаного господарства.
Також відповідач незаконно заволодів транспортним засобом марки AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був власністю ОСОБА_9 та перереєстрував на свою дружину ОСОБА_10 .
Крім того, за той час поки вона після заведення спадкової справи чекала півроку щоб розпочати оформляти спадщину в інтересах малолітніх дітей, відповідач 21.02.2024 року отримав два свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , видані приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, Тонюк М. М. та на тій підставі, здійснив реєстрацію права власності на своє ім'я в того ж приватного нотаріуса Тонюк М. М.
Вважає вказані свідоцтва недійсними у зв'язку із чим вона звернулася до суду та просить позов задоволити.
В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Фармуга В.С. вимоги позову підтримали із викладених в ньому підстав та просили постановити рішення про задоволення позову. ОСОБА_1 пояснила, що фактично з 2009 року , ще до реєстрації шлюбу вона перейшла проживати до ОСОБА_5 в домогосподарство його батьків в АДРЕСА_1 . В 2001 році помер батько її чоловіка - ОСОБА_4 . В 2012 році померла його мати - ОСОБА_7 - з якою вони постійно проживали, за якою здійснювали догляд та провели обряд її поховання. В 2013 році вони зареєстрували шлюб, народився син - ОСОБА_11 . В 2017 році народилася донька - ОСОБА_12 . За час їх спільного проживання вони вкладали свої спільні кошти в подальшу розбудову вказаного домогосподарства. Після смерті брата, відповідач забрав ключі від будинку в якому залишилися речі її дітей й спільно нажите нею з ОСОБА_5 майно й з того часу не допускає її до вказаного господарства. Крім того відповідач 21.02.2024 отримав свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок та на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , видані приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, Тонюк М. М.
Приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк М. М., не поставила її до відома, що на спадкове майно претендує відповідач. Вона діючи в інтересах малолітніх дітей, зверталася до відповідача з проханням повернути транспортний засіб та житловий будинок, в якому народилися та проживали діти однак згоди між ними не досягнуто. Визнає, що на час розірвання шлюбу із ОСОБА_13 в них не було майнового спору та із заявою про поділ майна вона до суду не зверталась.
Представник відповідача в справі ОСОБА_4 , адвокат Беньковський В.А. вимоги позову заявлені ОСОБА_1 до ОСОБА_4 не визнає, пояснив в судовому засіданні, що саме ОСОБА_4 , відповідач в цій справі являється єдиним власником домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.02.2024 року в порядку спадкування після смерті дядька ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дане домогосподарство складається із житлового будинку та господарських споруд, а також земельної ділянки площею 0,1763 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Позивачка в справі, ОСОБА_1 та її неповнолітні діти у вказаному домогосподарстві проживали тимчасово. Просить суд врахувати, що нерухоме майно, а саме житловий будинок і господарські споруди та земельна ділянка, що розташовані в АДРЕСА_1 його довіритель ОСОБА_4 успадкував після смерті свого дядька ОСОБА_14 , а тому дане майно не може бути спадковим після смерті його брата (колишнього чоловіка позивачки) ОСОБА_5 , так як таке останньому фактично і не належало. Просить в позові відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідача, Косівської міської ради, Косівського району , ОСОБА_15 в судовому засіданні вимоги позову не визнав, надав пояснення, що у відповідності до Свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.02.2024 року, виданих приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк М.М. - відповідач в цій справі, ОСОБА_4 , являється спадкоємцем по закону майна ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкове майно складається із житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1763 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 2623684801:02:002:0140, в с. Річка Участок Село 3 Косівського району Івано-Франківської області. Обґрунтованих підстав для визнання недійсними вказаних свідоцтв про право на спадщину не вбачає та просить в позові відмовити.
Суд вислухавши сторони та їх представників, свідка ОСОБА_16 , вважає вимоги позову ОСОБА_17 безпідставними, не доведеними в судовому засіданні і такими, що не підлягають до задоволення виходячи із наступного:
В судовому засіданні встановлено, що позивачка в справі проживала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , який доводиться рідним братом відповідачу ОСОБА_4 , із 18.10.2013 року підтвердженням чого є копія свідоцтва про шлюб а.с.10.
В шлюбі них народилось двоє дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердженням чого є долучені до матеріалів справи копії свідоцтв про народження (а.с.11, 13).
Відповідно до долученого до матеріалів справи копії рішення Косівського районного суду від 20.12.2021 року а.с.15 вбачається, що шлюб між сторонами ОСОБА_18 та ОСОБА_5 розірвано. Позивачем в цій справі була ОСОБА_19 .
Колишній чоловік позивачки, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтвердженням чого є свідоцтво про смерть а.с.16.
Відповідно до долученої до матеріалів справи довідки №852 від 08.11.2023 року виданої Річківським старостинським округом а.с.17 , на час смерті ОСОБА_5 , тобто станом на 10.03.2023 року були зареєстровані за адресою, в АДРЕСА_1 позивачка в справі - колишня дружина та їх неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка стверджує, що після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_5 , залишилося нерухоме майно, а саме житловий будинок і надвірні споруди, земельна ділянка, які знаходяться в АДРЕСА_1 , автотранспорт й інше рухоме майно, яке мають право, як спадкоємці першої черги за законом, успадкувати його діти у зв'язку із чим вона звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, Тонюк М.М., із заявою про прийняття спадщини.
Постановою №219/02-31 від 06.03.2024 року, приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Тонюк М.М. (а.с.27) відмовлено ОСОБА_1 , яка діє як представник від імені своїх малолітніх дітей у видачі, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 свідоцтва на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , та транспортний засіб марки AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на той факт, що спірне домогосподарство, яке знаходиться в АДРЕСА_1 в 1995 році було куплено батьками її колишнього чоловіка в ОСОБА_6 . В підтвердження вказаного факту позивачкою долучено письмове пояснення ОСОБА_20 , однак належності вказаного будинку останньому та самого договору купівлі-продажу до матеріалів справи не долучено. Тобто підтверджуючих документів про укладення правочину купівлю- продаж вказаного будинковолодіння між ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 суду не надано.
Встановлено, що батьками колишнього чоловіка позивачки, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 були : батько - ОСОБА_4 , який помер в 2001 році та мати - ОСОБА_7 , яка померла в 2012 році. Відомостей про наявність в останніх на праві власності нерухомого майна, яке могли успадкували їх діти, в тому числі колишній чоловік позивачки ОСОБА_24 , чи інші спадкоємці, до матеріалів справи стороною позивача не надано.
Позивачка посилається на той факт, що її колишній чоловік на час смерті батьків та після їх смерті, залишився проживати на місці в батьківському будинку яке знаходиться в АДРЕСА_1 , однак в матеріалах справи взагалі відсутні будь які докази в підтвердження належності вказаного будинковолодіння батькам колишнього чоловіка позивачки.
Посилання позивачки, що за час їх спільного проживання із ОСОБА_25 вони вклали чималі кошти в покращення будинковолодіння яке знаходиться в АДРЕСА_1 що складають загальну - 405 100 грн., 4 500 доларів США відповідно до її розрахунків а.с.39 не заслуговують на увагу та не доведені належними доказами.
Судом встановлено, що відповідно до оспорюваного позивачкою свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.28, 29) виданих 21.02.2024 року , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 отримав у спадщину житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, Тонюк М. М. та на тій підставі, здійснив реєстрацію права власності на своє ім'я в того ж приватного нотаріуса Тонюк М.М.
Вказані свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.02.2024 року позивач просить визнати недійсними. Разом із тим позивачкою не надано суду доказів в підтвердження факту належності будинковолодіння та земельної ділянки в АДРЕСА_1 саме її колишньому чоловікові , ОСОБА_5 , на праві власності чи його батькам: ОСОБА_4 , який помер в 2001 році чи матері- ОСОБА_7 , яка померла в 2012 році.
Рішенням Косівського районного суду від 06.07.2023 року визначено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 (78607, с.Смодна Косівського району, Івано-Франківської області) додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_14 померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду. Вказане рішення ніким не оскаржувалось. Позивачкою не доведено в судовому засіданні, що оформлення спадкових прав відповідачем ОСОБА_4 після смерті свого дядька ОСОБА_14 порушено право її малолітніх дітей в інтересах яких вона звернулася в суд із вказаним позовом.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про право на спадщину , єдиним власником домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , відповідач в цій справі. Зазначене майно йому належить на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.02.2024 року, спадкова справа №140/2023, реєстровий №710, №711, (а.с.28, 29) що видані приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Тонюк М.М. за яким - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 являється спадкоємцем по закону майна ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкове майно складається із житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1763 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 2623684801:02:002:0140, в с. Річка Участок Село 3 Косівського району Івано-Франківської області.
Долученими до матеріалів справи Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.30-32, 33-35) стверджено, що власником в цілій частині житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1763 га. Кадастровий номер 2623684801:02:002:0140 призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, в АДРЕСА_2 являвся саме ОСОБА_26 , спадкоємцем за законом після смерті якого являється відповідач в цій справі ОСОБА_4 .
Таким чином позивачкою не надано суду беззаперечних доказів, що вказане будинковолодіння , земельна ділянка чи його частина належала батькам чоловіка чи її колишньому чоловікові ОСОБА_5 , після смерті якого в порядку спадкування за законом могли б успадкувати їх діти.
Окрім того із долученого до матеріалів справи копії рішення Косівського районного суду а.с.15 вбачається, що судом прийнято рішення від 20.12.2021 року в справі за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу. В описовій частині вказаного рішення суду вказано, що ОСОБА_18 (позивач в цій справі) посилалась, що останнім часом вони разом не проживають і не ведуть спільного господарства. Спір щодо поділу спільно набутого майна наразі відсутній. В судовому засіданні позивачка підтвердила, що не зверталась до суду із позовом про поділ майна.
Як визнає та пояснює сама позивачка, вона після розірвання шлюбу із ОСОБА_5 , разом із дітьми переїхали на постійне місце проживання в с.Джурів Коломийського району де проживає і по даний час та створила нову сім'ю.
Свідок ОСОБА_27 пояснив, що він на даний час являється старостою с.Річка Косівської міської ради. Ним видавались довідки відповідачу ОСОБА_4 для пред'явлення в нотаріальну контору на підставі відомостей наявних в записах погосподарських книг. Як йому відомо житловий будинок в АДРЕСА_1 був проданий в 1990 роках сім'єю ОСОБА_28 . З приводу прийняття рішень Річківською сільською радою про передчу земельних ділянок в приватну власність жителям села в 1990 роках йому нічого не відомо.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (частина перша статті 242 ЦК України).
Із копій матеріалів спадкової справи №140/2023 заведеної 09.08.2023 року після ОСОБА_14 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 вбачається, що відповідач в цій справі, ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса 09.08.2023 року із заявою про прийняття спадшини за законом після смерті дядька- ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.77)
Долученими до матеріалів справи свідоцтвами про право на спадщину за законом підтверджено, що відповідач в справі ОСОБА_4 являється єдиним власником житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки для їх обслуговування, по що свідчать Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №369870673 та №369870272 від 14.03.2024 року, як спадкоємець після смерті ОСОБА_14 .
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Частиною першою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно з частиною першою статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України.
Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
При цьому, суд зауважує, що правових наслідків невиконання такого обов'язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно з пунктом 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02. 2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Статтею 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Так, спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст. 1301 ЦК України відокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.
Як зазначено у ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7). Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України позивач повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.
За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
Зважаючи на обставини справи, надані позивачкою докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
За вимогами ч.9, ч.10 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Таким чином підлягають до скасування заходи забезпечення позову застосовані на підставі ухвали Косівського районного суду від 08.05.2024 року по справі № 347/1018/24.
На підставі наведеного, ст.ст.3, 15, 16, 215, 386, 387 ЦК України, ст.152 ЗК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд , -
В позові ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Косівська міська рада про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом серії НТА 803115 від 21.02.2024 року та серії НТА 803116 від 21.02.2024 року - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову застосовані на підставі ухвали Косівського районного суду від 08.05.2024 року по справі № 347/1018/24 про накладення арешту на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 жителю с.Смодна Косівського району Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Крилюк М.І.