Справа № 345/3145/25
Провадження № 2/345/1496/2025
25.06.2025 м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Кулаєць Б.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Івано-Франківська», треті особи без самостійних вимог: Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Івано-Франківська філія державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції, про скасування арешту
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати арешт на невизначене майно, все нерухоме майно та оголошення заборони на його відчуження, накладений постановою АА667306 від 08.09.2009 МВ ДВС Калуського МРУЮ про арешт майна боржника ОСОБА_1 , зареєстрованого реєстратором: Івано-Франківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства України, за реєстраційним номером обтяження №9040993 від 10.09.2009.
Свою позовну заяву мотивує тим, що 27.04.2025 він перебував в нотаріальній конторі з метою відчуження належної йому на правах власності квартири за адресою АДРЕСА_1 . Однак у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено з підстав наявності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно арешту на квартиру, який відбувся на підставі постанови державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби внаслідок перебування виконавчого провадження, відкритого на підставі судового наказу за № 2н-3726/2009. Він негайно відвідав Калуський ВДВС, де ним усно були отримані відомості, що на даний час виконавче провадження, відкрите на підставі судового наказу за № 2н-3726/2009, не перебуває у провадженні Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби та будь-які відомості про нього взагалі відсутні та матеріали даного виконавчого провадження знищено, а виконавчий документ ймовірно повернутий стягувачу, та рекомендовано для зняття арешту звернутися до суду. У зв?язку з відсутністю копії судового наказу по справі № 2н-3726/2009 він звернувся до Івано-Франківського міського суду зі заявою про видачу копії судового наказу. Після надходження судового наказу з Івано-Франківського міського суду стало відомо, що даним судовим наказом по справі №2н-3726/2009 ухвалено стягнуто з нього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Кредитної спілки «Івано-Франківська» заборгованість за кредитним договором в сумі 14918,70 грн. судовий збір в сумі 74,59 грн. та 15,00 грн. на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Водночас, як вбачається із наявних строків, постанова про накладення арешту була винесена 08.09.2009 та повернута стягувачу за відсутності майна у боржника (позивача). Він вважає, що стягувач втратив право на примусове стягнення боргу, так як пропустив визначений законом строк на повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання. У той же час, обтяження у вигляді арешту майна, яке належить йому на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Оскільки виконавче провадження не здійснюється, арешт у вказаному провадженні на усе майно (в тому числі спірну квартиру) було накладено органом виконавчої служби ще у 2009 році, строк для повторного пред?явлення виконавчого листа до виконання на момент вирішення спору та ухвалення рішення судом першої інстанції пропущено. Таким чином, існує необхідність скасувати арешт на невизначене майно, все нерухоме майно, накладений міським відділом державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції постановою АА 667306 від 08.09.2009 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка обумовлена тим, що жодних відомостей у автоматизованій системі виконавчих проваджень щодо даного виконавчого провадження немає. Тобто, виконавче провадження, у рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно позивача, є уже закінченим.
Згідно зі ст. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по даній справі з огляду на таке.
Частиною 1 статті 2 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 5 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Суддею встановлено, що судовим наказом Івано-Франківського міського суду від 22.04.2009 по справі № 2н-3726/2009 наказано стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Кредитної спілки «Івано-Франківська» заборгованість за кредитним договором в сумі 14918,70 грн., судовий збір в сумі 74,59 грн. та 15,00 грн. на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно доінформації з Державного реєстру речових нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта міститься запис про обтяження: арешт нерухомого майна власником якого є ОСОБА_1 , яке зареєстровано реєстратором Івано-Франківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії АА667306 від 08.09.2009, МВ ДВС Калуського МРУЮ, реєстраційний номер обтяження 9040993.
Як зазначає позивач у позовній заяві, вказане обтяження у виді арешту на належне йому нерухоме майно було накладено постановою державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції, в межах вказаного виконавчого провадження з виконання судового наказу Івано-Франківського міського суду від 22.04.2009 по справі №2н-3726/2009, тобто в рамках виконавчого провадження, у якому ОСОБА_1 був боржником, що узгоджується з матеріалами позову.
З огляду на викладене, суддя вважає, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
При цьому, навіть після завершення виконавчого провадження ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися зі скаргою на бездіяльність виконавчої служби саме за наслідками відмови у задоволенні його заяви про зняття арешту, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту порушеного права.
Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин суддя дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки позивачем не спростовано належними доказами, що арешт накладено на майно останнього, який був боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
На підставі викладеного, ст. 5 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 19, 447 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 55 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», ст. 59 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та керуючись ст.ст. 186, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суддя
відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Івано-Франківська», треті особи без самостійних вимог: Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Івано-Франківська філія державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції, про скасування арешту.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом з матеріалами заяви надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: