Справа №: 343/896/25
Провадження №: 2-о/343/99/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2025 року м.Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Керніцького І. І.,
секретаря - Оленюк Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області, в порядку окремого провадження, в режимі відеоконференції з учасниками справи, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
за участю: заявниці - ОСОБА_1 ,
представниці заявниці ОСОБА_1 - адвокатки Креховецької Н.М.,
представника заінтересованої особи: Міністерства Оборони України - ОСОБА_28,
Представниця заявниці - адвокатка Креховецька Н.М. звернулася із заявою в інтересах ОСОБА_1 , у якій просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з вересня 2015 року по 14 лютого 2025 року, до дня зникнення безвісти ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначено, що з 2015 року по 17.02.2025 заявниця ОСОБА_1 проживала однією сім'єю разом із ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 не перебував в офіційному шлюбі.
ОСОБА_1 перебувала в офіційному шлюбі, який розірваний 07 лютого 2015 року.
08 листопада 2024 року ОСОБА_2 було мобілізовано до лав ЗСУ.
14 лютого 2025 року ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони направила до ІНФОРМАЦІЯ_3 прохання сповістити про зникнення ОСОБА_2 - ОСОБА_1 сповіщенням Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому зазначено, що її цивільний чоловік, навідник 4 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець військової служби за призовом, старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на службу 07.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти «14» лютого2025 року, під час виконання бойового завдання.
Зі слів заявниці, окрім неї нікого із родичів першого ступеню споріднення немає у ОСОБА_2 , зважаючи на наступне: мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько ОСОБА_4 - задовго до зустрічі заявниці та ОСОБА_5 розлучився з його матір'ю та виїхав до росїї. Крім цього у ОСОБА_2 ще був рідний брат та рідна сестра. Однак, брат - ОСОБА_6 ще задовго до зустрічі завниці та ОСОБА_7 покінчив життя самогубством, про що заявниці розповідав ОСОБА_4 . Сестра - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Фактично понад 10 років ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1
За час проживання однією сім'єю, як чоловік та дружина, заявниця та ОСОБА_9 вели спільне господарство та були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, мали" спільний сімейний бюджет, разом працювали та проводили відпустки, піклувалися один про одного та мали усталені відносини притаманні подружжю». Усі рідні та друзі вважали їх подружньою парою, як і вони самі.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що встановлення факту спільного проживання разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу про який просить у цій заяві заявниця, породжує для неї юридичні наслідки, а саме підтвердження юридичного факту проживання з ОСОБА_2 необхідне їй для отримання грошової допомоги, як членом сім'ї безвісно відсутнього військовослужбовця, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право у зв'язку із цим заявниця змушена звернутися до суду із цією заявою.
14.05.2025 - ухвалою суду провадження у справі відкрито.
21.05.2025 надійшла заява від представника заінтересованої особи про ознайомлення з матеріалами справи.
23.05.2025 - ухвалою суду задоволено клопотання представника заінтересованої особи про проведення судових засідань у даній справі у режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення, яке знаходиться поза межами приміщення суду, за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).
23.05.2024 представник заінтересованої особи сформував в системі "Електронний суд" додаткові пояснення у справі, де зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України де визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки саме як членів сім'ї.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Згідно частини 2 статті 21 Сімейного кодексу України встановлено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Заявниця зазначає, що: «3 2015 року по 17.02.2025 заявниця проживала однією сім'єю разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як чоловік та дружина без державної реєстрації шлюбу».
Проте ОСОБА_1 не надано достовірних доказів, які отримані законним шляхом та відповідно чинному законодавству, щодо факту спільного проживання.
Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Таким чином, не зазначено у заяві та не наведено належних і допустимих доказів наявності взаємних прав та обов'язків у заявниці із зниклим безвісті за особливих обставин ОСОБА_2 . Оскільки належних, допустимих і достатніх доказів про проживання заявниці з зниклим безвісті однією сім'єю та на підтвердження спільного проживання, пов'язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків заявником не надано, відповідно, відсутні підстави для визнання такого факту доведеним.
03.06.2025 - ухвалою суду задоволено клопотання представниці заявниці про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
05.06.2025 - ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, зіславшись на обставини викладені в заяві. Пояснила, вони із ОСОБА_10 вели спільне господарство.
Представниця заявниці ОСОБА_1 - адвокатка Креховецька Н.М. у судовому засіданні позицію своєї довірительки підтримала, просив позов задоволити.
Представника заінтересованої особи: Міністерства Оборони України - ОСОБА_28, який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, просив у задоволенні заяви відмовити. Вважає, що заявницею не надано доказів спільного проживання з ОСОБА_2 .
Суд заслухавши пояснення заявниці, її представниці, представника заінтересованої особи, дослідивши письмові матеріали справи, покази свідка, дійшов наступного :
Згідно із сповіщенням сім'ї № 125 від 17.02.2025, що надійшло на ім'я ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_3 , корінця сповіщення № 642/3221 від 15.02.2025 та сповіщенням, що видане військовою частиною НОМЕР_1 від 15.02.2025 за № 642/3221, просять сповістити громадянку ОСОБА_1 про те, що її цивільний чоловік, навідник 4 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець військової служби за призовом, старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу 07.11.2014 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти "14 лютого 2025 року " під час бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Зеленівка Покровського району Донецької області. Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України ( а.с. 26,27).
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_11 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.28)), ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_8 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.29)), як зазаначає в заяві про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу представниця заявниці ОСОБА_1 адвокатка Креховецька Н.М., що ОСОБА_11 мама ОСОБА_2 , а його сестра ОСОБА_8 .
Встановлено в судовому засіданні та вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , 07.02.2015 розірвано шлюбу між заявницею та ОСОБА_12 , а також 14.12.2018 остання змінила прізвище на ОСОБА_13 , про що сідчить свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_5 (а.с.13,14).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 11.03.2019 за № 435, ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 18.03.2008 по даний час ( а.с. 12).
Як вбачається із акту обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 31.03.2025 (а.с.31), що виявлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала разом із своїм цивільним чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31).
На світлинах, що зафіксовані в різні періоди часу та за різних обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом, на думку суду відображають теплі, люблячі та стійкі відносини.
Допитана в якості свідка ОСОБА_14 , суду дала покази про те, що є сусідкою ОСОБА_1 . Зазначивши, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 спільно проживали приблизно 10 років. Їздила разом відповчивати, вели спільно господарство. Проживали вони, як сім'я. разом вони носили обручки і вона вважала, що вони перебували в шлюбі. ОСОБА_17 робив ремонтні роботи в будинку. Майже кожен день вона була в будинку заявниці та ОСОБА_18 купляли в магазині '' Епіцентр ".
Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_21 . ОСОБА_22 була в Одесі і звідти вернулась із ОСОБА_23 . Спільно вони проживали біля 10 років. Вважає, що вони проживали як чоловік та дружина. ОСОБА_24 разом на поховання сестри ОСОБА_25 . ОСОБА_24 разом за кордон на заробітки. Вели спільно господарство, утримували худобу. Спільних дітей у них не було.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_26 зазначив, що є сусідом заявниці. Йому відомо, що заявниця та ОСОБА_17 спільно проживали в одному будинку. Вели спільно господарство.
Проживали разом приблизно 9-10 років. Поводили себе як подружжя. Купляли меблі та інші речі. ОСОБА_10 робив ремонт в будинку. ОСОБА_24 разом на заробітки за кордон. Ліжко було одне і вони спали разом.
Також суд приймає до уваги, що мали місце грошові перекази від ОСОБА_2 (а.с. 30).
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України).
Так, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Особливості розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначені главою 6 розділу ІV (статті 315 - 319) Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачений перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження.
Так, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема проживання однією сім'єю чоловіка та жінка без шлюбу (пункт 5 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України).
При розгляді заяви ОСОБА_1 суд також виходить з положень частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, яка визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями статті 1 Сімейного кодексу України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
За приписами частин 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З аналізу положень статті 4 Сімейного кодексу України слід дійти висновку, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України).
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно врахувати ознаки, визначенні у понятті домогосподарства, закріпленому у статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2058-ІІІ «Про Всеукраїнський перепис населення» згідно якої домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (зава № 25735/94) Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» термін «близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб. Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Постановою КМУ № 884 від 30.11.2016 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх. Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці). У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, як стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, зокрема належать: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Також, згідно з Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, яку затверджено Наказом МО України №333 від 26.05.2014, що сповіщення про захоплення в полон, інші дії пов'язані з таким питання, здійснюється сім'ї чи близьким родичам.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає доведеним факт ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, а отже і факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявника з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю в період з вересня 2015 року по 14 лютого 2025 року , до дня зникнення безвісти останнього.
У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених заявником та підтверджених документами та перевірених судом.
При цьому, матеріалами справи наявність спору або будь-яких фактів, які можуть вплинути на і права й обов'язки інших осіб не встановлено.
Також суд бере до уваги, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно заявнику для отримання статусу члена сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця з метою реалізувати у зв'язку з цим права, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що не пов'язане з подальшим вирішенням спору про право.
Чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З підстав викладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог.
Керуючись 141, 258,259,263-265, 268, 273, 315, 354 ЦПК України, суд -
Заяву задоволити.
Встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з вересня 2015 року по 14 лютого 2025 року, до дня зникнення безвісти ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: НОМЕР_7, адреса: АДРЕСА_2.
Суддя Долинського районного суду І. І. Керніцький