Справа № 296/6815/25
1-кс/296/3213/25
Іменем України
24 червня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження № 22025060000000067 про накладення арешту на майно
Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням в обґрунтування якого зазначив, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 29 квітня 2025 року, перебуваючи у невстановленому слідством місці, усвідомлюючи, що окремі громадяни з числа військовозобов'язаних осіб бажають ухилитися від мобілізації та незаконно прокинути територію України в умовах обмежень на пересування, що діють під час воєнного стану, почав підшукувати чоловіків призовного віку з указаної категорії та за грошову винагороду пропонувати останнім усунути перешкоди у їх незаконному переправленні через державний кордон України, чим умисно створив умови для зриву процесу забезпечення належної мобілізаційної готовності та мобілізаційного резерву військовослужбовцями підрозділів Збройних Сил України - Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що призвело б до перешкоджання вказаній законній діяльності в умовах особливого періоду.
Продовжуючи діяти на виконання зазначеної злочинної мети, ОСОБА_5 , не пізніше 29 квітня 2025 року, перебуваючи у невстановленому слідством місці, з використання власного мобільного телефону у ході розмови, запропонував посприяти у незаконному переправленні через державний кордон України військовозобов'язаному громадянину призовного віку ОСОБА_6 (анкетні дані особи змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993).
Бажаючи настання вказаних суспільно небезпечних наслідків, у вигляді незаконного переправлення військовозобов'язаних осіб призовного віку через державний кордон України з метою ухилення останніми від мобілізації, керуючись корисливим мотивом у вигляді отримання грошової винагороди за надання ОСОБА_6 порад і вказівок у сприянні вказаним злочинним діям, усвідомлюючи, що останній є особою призовного віку та бажає ухилитись від мобілізації, ОСОБА_5 10.05.2025 близько 21:00 год. прибув до АЗС «UPG», за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29, де зустрівся із зазначеним громадянином. У подальшому, у ході розмови, перебуваючи на території зазначеної АЗС, ОСОБА_5 особисто запропонував ОСОБА_6 , за свого посередництва, незаконно перетнути державний кордон України.
Зокрема, ОСОБА_5 вказав ОСОБА_6 на те, що він повинен зранку 11.05.2025 прослідувати разом з ним до м. Львова, після чого ОСОБА_5 організує його незаконне переправлення через державний кордон України шляхом досягнення домовленостей зі службовими особами, відповідальними за контроль перетину державного кордону України.
При цьому, 10.05.2022 близько 22:00 год., перебуваючи на території зазначеної АЗС, ОСОБА_5 у ході розмови особисто озвучив, що йому ОСОБА_6 за вчинення таких дій, тобто за надання зазначених порад і вказівок щодо незаконного переправлення через державний кордон України, має сплатити грошову винагороду у розмірі 15 000 доларів США та покрити додаткові витрати, пов'язані із прибуттям ОСОБА_5 до м. Житомира.
Таким чином, за вказаних обставин, ОСОБА_5 , шляхом надання порад та вказівок, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України військовозобов'язаного громадянина призовного віку, бажаючого ухилитись від мобілізації, та тим самим умисно створив умови для зриву процесу забезпечення належної мобілізаційної готовності та мобілізаційного резерву військовослужбовцями підрозділів Збройних Сил України - Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що призвело б до перешкоджання вказаній законній діяльності в умовах особливого періоду.
11 травня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю с. Сайбали Азербайджанської Республіки, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (відповідь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) № 3317-24-25/40дск від 11.06.2025), ОСОБА_5 на праві приватної власності належать наступні транспортні засоби: - легковий автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- легковий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1987 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ;
- вантажний автомобіль УАЗ 452А, 1982 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 .
Слідчий зазначив, що з метою забезпечення вироку суду в частині можливої конфіскації майна ОСОБА_5 , попередження можливості відчуження вказаних вище транспортних засобів підозрюваного просить накласти арешт на вказане майно.
Слідчим подано заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Клопотання підтримує та просить задовольнити.
Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення клопотання по суті, суд приходить до наступних висновків.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його пошкодження, знищення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частино 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України: арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з змісту вимог ч. 3ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч.1 ст. 26 КПК України).
Беручи до уваги викладене, обставини кримінального провадження, мету, підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, враховуючи, а також з метою встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання.
Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного у кримінальному провадженні № 22025060000000067 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 , а саме на:
- легковий автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- легковий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1987 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ;
- вантажний автомобіль УАЗ 452А, 1982 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання, про скасування арешту повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядатиметься слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1