Єдиний унікальний номер 205/4291/25
Номер провадження3/205/1593/25
19.06.2025 м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дахно М.М., дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 402784 від 28.02.2025 25.02.2025 близько 14:50 ОСОБА_1 знаходилась зі своїм малолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у магазині « ОСОБА_3 » за адресою: АДРЕСА_2 , та вищевказана дитина вкрала телефон «Айфон 12».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст.184 КУпАП.
До протоколу уповноваженою особою долучено такі матеріали:
-рапорт про реєстрацію повідомлення про вчинення вказаного правопорушення;
-протокол прийняття заяви ОСОБА_4 , яка просить вжити заходи до малолітньої особи чоловічої статі віком 8-10 років, який 26.02.2025 близько 11:52 у приміщенні магазину «Чарівна» за адресою: м.Дніпро, вул.Моніторна, буд.7, шляхом вільного доступу викрав майно заявниці;
-пояснення ОСОБА_4 про те, що 26.02.2025 близько 10:00 вона прийшла на до магазину « ОСОБА_3 » за адресою: АДРЕСА_2 , де працює реалізатором; близько 14:52 до магазину зайшла жінка із дитиною близько 10 років, жінка оплатила товар, після чого вийшла із хлопчиком із магазину. Через годину вона виявила відсутність свого мобільного телефону, про що вона повідомила директору магазину ОСОБА_5 . З нею вони передивились відео, на якому було видно, як хлопчик забрав вказаний телефон Iphone 12 червоного кольору;
-рапорт старшого оперуповноваженого СКП ВП№1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Дибровіна О. про те, що ним було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , де у магазині « ОСОБА_3 » було викрадено мобільний телефон; під час перегляду камер відеоспостереження було виявлено, що до крадіжки причетний хлопчик віком до 10 років;
-заява ОСОБА_4 , у якій остання просить не проводити ніяких дій з приводу крадіжки належного їй телефону;
-пояснення ОСОБА_1 про те, що вона мешкає зі своїм малолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 : 26.02.2025 близько 14:30 вона прийшла з сином до магазину косметики « ОСОБА_3 » за адресою: АДРЕСА_2 , де її син вкрав мобільний телефон «Айфон 12», чого вона на бачила, та син їй нічого не сказав, лише у вечірній час розповів, що знайшов пошкоджений телефон, та увечері до них приїхали працівники поліції, які повідомили про викрадення у продавця магазину телефону її сином та надали ій відеодокази;
-копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-копія паспорту ОСОБА_1 ;
-заява ОСОБА_1 про розгляд протоколу без її присутності у разі її неявки.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, будучи неодноразово повідомлена про час та місце судових засідань, призначених на 01.04.2025, 11.04.2025, 08.05.2025, 22.05.2025, 19.06.2025 шляхом отримання смс-повідомлень та повідомлень у додаток VIBER.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення у справі «Шульга проти України», пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010),, і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у судовому процесі є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі «Мусієнко проти України», пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011).
Зважаючи на те, що судом вжито вичерпних заходів для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити свою позицію стосовно складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною під час складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 402784 про розгляд справи про адміністративне правопорушення у приміщенні Ленінського районного суду міста Дніпропетровська (на теперішній час Новокодацького районного суду міста Дніпра), що засвідчує її підпис у вказаному протоколі, з моменту складання відповідного протоколу (28.02.2025) і по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, аби з'явитися до суду та дізнатися про рух справи, заходів для явки до суду не вжила, суд вважає можливим розглянути справу без участі останньої.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків вважатиметься не будь-яка дія, а невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно фабули, викладеної в протоколі, 25.02.2025 близько 14:50 ОСОБА_1 знаходилась зі своїм малолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у магазині « ОСОБА_3 » за адресою: АДРЕСА_2 , та вищевказана дитина вкрала телефон «Айфон 12».
Суд зауважує на те, що дата подій, зазначена у протоколі (25.02.2025) суперечить матеріалам, які до нього долучені (згідно пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , події відбувались 26.02.2025). Також зазначена у протоколі дата народження дитини ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , суперечить копії свідоцтва про його народження, у якому зазначено дату народження останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений уст.150 СК України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно вимог п.15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 06.11.2015, складання протоколів про адміністративні правопорушення, отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції; до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Проте у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано зміст правопорушення, оскільки не зрозуміло, які саме обов'язки відносно свого сина не виконала ОСОБА_1 , та що стало підставою для притягнення її до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. До матеріалів справи не долучено даних, що характеризують ОСОБА_2 , висновків органу опіки і піклування, медичних висновків чи інші матеріали, які б давали суду можливість встановити, від яких саме батьківських обов'язків ухиляється особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення уповноваженою особою, що склала протокол, не дотримано зазначених вимог, оскільки не було конкретизовано, у який період часу та у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків така особа не виконала.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до нього матеріалів викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.
Практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02).
Так, у справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, дослідивши матеріали, долучені до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що вони не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути закрита у в зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.33, 38, 40-1, ст.184, 247, 251, 256, 280 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.М.Дахно