Справа № 202/4512/25
Провадження № 2/202/3185/2025
Іменем України
23 червня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.,
за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
07 травня 2025 року до представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - адвокат Пархомчук С.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 року в розмірі 17600,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100232 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 4000,00 гривень, дата надання кредиту - 21.12.2019 року, строк кредиту - 30 днів, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 17600,00 грн., яка складається з: 4000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту 13600,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами.
28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось жодних нарахувань та направлено на адресу ОСОБА_1 вимога про погашення заборгованості. Однак всупереч умов кредитного договору та зазначеної вимоги, відповідач не виконав своє зобов'язання та має перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», яке є правонаступником кредитора, непогашену заборгованість в загальному розмірі 17600,00 гривень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 року, для розгляду цивільної справи № 202/4512/25, визначено суддю Мачуського О.М.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 08 травня 2025 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
20 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивачем не доведено укладення спірного кредитного договору, як і не доведено нібито отримання відповідачем кредитних коштів. Позивачем надано суду роздруківку невідомого походження, яку останній намагається видати за нібито укладений кредитний договір від 22.12.2019 року № 100232. В той же час, у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, інформація щодо ідентифікації особи, підтвердження вчинення електронного правочину. З наданих документів неможливо перевірити підписання кредитного договору, безпосередньо кредитором.
Як доказ перерахування коштів, позивач направив до суду довідку від ТОВ «Платежі онлайн», однак цей документ не є первинним бухгалтерським обліковим документом та не підтверджує дійсне отримання відповідачем кредитних коштів. Позивачем не надано доказів, що відповідач володіє/використовує картку із номером НОМЕР_1 , а також доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Займер» та ТОВ «Платежі онлайн», яке здійснило переказ коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить відповідачу. Розрахунки заборгованості не відповідають вимогам закону. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, строк кредитування становить 30 днів, а відповідно до графіку платежів, загальна вартість кредиту становить 6400,00 грн. Доказів внесення змін до, нібито, укладеного кредитного договору позивачем не надано. Також представник відповідача вказав на відсутність доказів, які б підтвердили наявність у позивача права вимоги за кредитним й додатково вказує, що витяг з реєстру боржників не містить підписів сторін.
Щодо витрат позивача на правову допомогу, представник відповідача вважає, що вони не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
23 травня 2025 року до представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - адвокат Пархомчук С.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначив, що детально ознайомившись з відзивом на позовну заяву вважає його безпідставним і необґрунтованим. Так, 21.12.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100232, невід'ємною частиною якого є «Правила надання грошових коштів у позику. Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісного кредитора та є в загальному доступі. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Тому кредитний договір, який укладений між сторонами в електронній формі має силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами.
Договір правомірно укладений, шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, ознайомлено з Правиласи отримання крдитних коштів та виявлено намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини. Підписання кредитного договору здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Наведене підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. При цьому, ідентифікація Позичальника здійснюється через банка-емітента, яким видано картку. Отже, доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та Відповідач - ОСОБА_1 .
Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим Позичальником. Факт зарахування коштів підтверджується інформаційною довідкою Вих. № 1671/02 від 25.02.2025 р.. Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх посилань, хоча й має безперешкодний доступ до такої інформації. Також представник позивача зазначив, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17
Крім того, представник позивача вказує, що вісотки нараховано правомірно, оскільки при укладенні кредитного договору сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно(п.2.3 кредитного договору). При цьому, позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» відносно ОСОБА_1 ..
Додатково представник позивача вказав на безпідставність тверджень представника Бубира О. О. про недоведеність розміру понесених ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрат на професійну правничу допомогу
27 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду заперечення (на відповідь на відзив) .в якому зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують факту укладення кредитного договору, не містять доказів ідентифікації особи - відповідача та прийняття ним пропозиції укладення електронного договору. Надана позивачем роздруківка нібито укладеного кредитного договору, не містить жодної інформації, у розділі “реквізити сторін», яким саме чином було нібито підписано кредитний договір, а ні з боку “кредитора», а ні з боку Відповідача. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення договору від 22.12.2019 року № 100232, отримання Відповідачем коштів від “кредитора», як і не доведено, що заявлений позивачем розмір заборгованості відповідає вимогам нібито укладеного договору. З урахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, натомість в прохальних частинах позову та відповіді на відзив, зазначив, що просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторони відповідача та ухвалити рішення, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (далі - кредитний договір)
Відповідно до умов кредитного договору, сторони погодили такі умови: Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1.); Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19-01-2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором (п. 1.2.); За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3.); Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом - НОМЕР_1 (п. 1.4., п. 7); Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта (п.1.5);. 1.6. Невід'ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.cly.com.ua/.
В додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 року, сторонами узгоджено Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, яка становить 6400,00 гривень.
Невід'ємною частиною договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.cly.com.ua/ (п.1.6). Договір складено українською мовою, підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1.). Всі додатки та додаткові угоди, складені Сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід'ємними частинами Договору (п. 6.3.); Підписанням цього Договору Клієнт дає свою згоду на те, щоб Графік розрахунків розміщувався в електронному вигляді в Особистому Кабінеті Клієнта, зареєстрованому на веб сторінці Товариства - https://www.cly.com.ua/ (. 6.4.).
Підписанням Договору Клієнт підтверджує, що він: усвідомлює та погоджується із тим, що на цей Договір не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування»; ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства; отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п. 6.6., 6.8., 6.9.)
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII)
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19);від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження№ 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20).
Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Займер» на веб-сайті https://www.cly.com.ua/, та шляхом прийняття (акцепт) договору - пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 100232 від 21.12.2019 року, на умовах визначених офертою, із використанням одноразового ідентифікатора KL6100, який через телекомунікаційну систему направлений на номер телефону позичальника + 380505344483, ОСОБА_1 підписав електронний Договір про надання кредиту № 100232 від 21.12.2019 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.
Згідно з Довідкою про ідентифікацію, ТОВ «Займер» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 100232 від 21.12.2019 ідентифікований ТОВ «Займер».
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Договір про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 року, укладений між відповідачем та фінансовою установою шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій, зазначений договір не був б укладеним.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим.
Доказів того, що персональні дані відповідача (паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізитів банківської картки) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. Також відповідачем не надано доказів щодо звернення ним до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій.
Отже, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 рокуукладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договорів позик та кредитних договорів, які регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.
Уклавши кредитний договір на умовах, викладених в них, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов'язання виконувати умови, які були в них закріплені.
Відповідно до інформаційної довідки складеної директором ТОВ «Платежі Онлайн» вих. No 1671/02 від 25.02.2025 р., ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Сайт Торговця: cly.com.ua Тип транзакції: видача. Дані транзакції: номер транзакції - 7688-48414-94287; номер замовлення - A158320B83799CLY100232T556213; сума - 4000,00 гривень; дата та час проведення - 2019-12-21 01:34:03; номер платіжної картки - НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки - Raiffeisen Bank Aval; код авторизації - 798433; опис - Видача кредита # НОМЕР_3 .
Факт надання позичальнику грошових коштів первісним кредиторам підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, й самими договором кредитування, який є дійсними в силу статті 204 ЦК України.
В ході розгляду справи по суті, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, відповідно до умов цього договору.
При цьому, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що відповідач мав можливість надати суду виписку із свого рахунку, зазначеного в договорі, спростувавши належність йому карткового рахунку № НОМЕР_1 та/або підтвердивши відсутність надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Слід зазначити, що не зважаючи на те, що надані суду докази не є первинною бухгалтерською документацією, у розумінні чинного законодавства, однак у сукупності із іншими наявними у справі доказами підтверджують наявність у боржника заявлених позивачем сум заборгованості, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14 про те, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Щодо наявності у ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права вимоги до відповідача за спірним договором, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1.4. Кредитного договору без згоди Клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, в зв'язку, з чим відбудеться заміна сторони - Кредитодавця за цим Договором.
28 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Займер» відступає належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» приймає права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 28.10.2021 року до Договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100232 від 21.12.2019 року, в розмірі 17600,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень - залишок по тілу кредиту; 13600,00 гривень - залишок по відсоткам.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Отже, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» доведено, що до нього, відповідно до укладеного Договору факторингу №01-28/10/202 від 28.10.2021 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 року.
Доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено належними доказами перехід права вимоги за кредитним договором, через відсутність в наданому витязі з Реєстрів боржників підписів сторін, які їх уклали, є безпідставними. Так, витягом є засвідчена належним чином частина документу, яка має містити підпис особи яка його формує. При цьому, наданий стороною позивача витяг засвідчений підписами представників ТОВ «Займер», ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», що закріплені печатками даних товариств.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, в якій зазначено, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, в тому числі, відсутність доказів про отримання боржником такого повідомлення, не припиняє зобов'язань сторін за договором, і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за договором на користь нового кредитора.
Отже, судом встановлено, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги до відповідача за про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 року.
Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, що складений ТОВ «Займер», заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 18.07.2020 року складала 17600,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень - платежі; 2400,00 - основна сума; 11200,00 гривень - прострочені відсотки, нараховані за 180 днів прострочення.
Після отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не здійснювало жодних нарахувань, однак в порушення умов кредитного договору, відповідач не погасив заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даними договором.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом враховується, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту) в розмірі 4000,00 гривень, а тому має заборгованість перед правонаступником кредитодавця ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору про надання фінансового кредиту).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.»
Таким чином, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, судом враховується, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.
Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 року був погоджений сторонами та становив 30 днів, тобто до 19.01.2020 року.
В розділі 2 договору «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договору» сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки (п. 2.3. Кредитного договору).
Суд також звертає увагу, що в кредитному договорі міститься окремий Розділ 4, що регулює відповідальність сторін. Зі змістовного аналізу пункту 4.3 вказаного розділу договору встановлено, що позичальник у разі порушення зобов'язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Пунктом 3.3.3 Кредитного договору визначено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Кредитним договором не врегульовано його автоматичної пролонгації (продовження строку дії), а доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, як того вимагає п. 3.3.3 Кредитного договору, суду не надано.
Водночас, згідно з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 не здійснювалось повернення в повному обсязі нарахованих процентів по кредиту. Даний розрахунок спростовує факт вчинення відповідачем дій, направлених на продовження строку надання кредиту (строку кредитного договору), у відповідності до п. 3.3.3 Кредитного договору.
У даному випадку, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування (19.01.2020 року).
Окрім цього, як слідує з наданого ТОВ «Займер» розрахунку заборгованості, проценти за період поза межами строку кредитування, товариство нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України.
З урахуванням наведеного, вимоги позову в частині стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 19.01.2020 року, задоволенню не підлягають.
При цьому, позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування,
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню розмір процентів в сумі 2400,00 гривень, що нараховані в межах строку кредитування (строку кредитного договору) за період з 21.12.2019 року по 19.01.2020 року, виходячи з розрахунку: 4000 грн. (тіло кредиту) х 2% (відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредиту).
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитора, заборгованості в загальному розмірі 6400,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 2400,00 гривень - заборгованість за відсотками в межах строку дії кредитного договору з 21.12.2019 року по 19.01.2020 року.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).
З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Між Товарисвом з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пахомчуком Сергієм Валерійовичем укладено Договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року. За умовами п. 3.1. даного Договору вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи з фактично затрачених годин роботи адвоката та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами в розмірі 2000,00 гривень, за одну годину. Фактичні витрати адвоката (отримання документів, збирання доказів, надсилання документів, технічне забезпечення та інше), сплачуються клієнтом понад узгоджену суму гонорару.
Обсяг виконаних робіт визначений в Акті про отримання правової допомоги від 26.05.2025 року, згідно з яким позивачу надано правову допомогу на суму 10500,00 гривень, а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, тривалістю 1 година, вартість якої складає 2000,00 гривень; складення та подання до суду позвної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви) моніторинг, аналіз судової практики, тривалістю виконання 2,5 години, вартість 5000,00 гривень; Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, мониторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи, тривалість виконання 1,5 години, вартістю 3000,00 гривень; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправки поштової кореспонденції - 500,00 гривень.
Адвокатом Пархомчуком С.В. надано позивачу ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» рахунок № 26.05.2025-23 від 26.05.2025 року на суму 10500,00 гривень за надання правничої допомоги.
Згідно з платіжною інструкцією № 3 9071 від 26.05.2025 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» сплатило адвокату Пархомчуку С.В. грошові кошти в сумі 10500,00 гривень, призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно рахунку 26.05.2025-23 вiд 26.05.2025 р. до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року.
Представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що витрати позивача, які він поніс/понесе під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, що по суті є клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу.
Так, вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також позицію відповідача, представником якого надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 5500,00 гривень.
Саме таких розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає критеріям, закріпленим ЦПК України, зокрема, принципам співмірності, реальності та розумності судових витрат.
Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем ТОВ «ФК «Ейс» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Таким чином, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 880,87 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, заборгованість Договором про надання фінансового кредиту № 100232 від 21.12.2019 року, в розмірі 6400,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 2400,00 гривень - заборгованість за відсотками.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 880,87 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі в розмірі 2000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський