Справа № 175/3537/19
провадження № 2-з/175/62/25
25 червня 2025 року селище Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г., ознайомившись з заявою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Ніна Антонівна ( АДРЕСА_3 ), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Одинцова Світлана Олександрівна (49000, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 38), Служба у справах дітей Новоолександрівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул.. Сурська, 74), про визнання правочинів недійсними,
До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 05 вересня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Ніна Антонівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Одинцова Світлана Олександрівна, Служба у справах дітей Новоолександрівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним.
У зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_6 від здійснення правосуддя, 23 березня 2023 року на підставі розпорядження №33/23 вищезазначена справа передана до провадження судді Васюченка О.Г.
Ухвалою від 28 березня 2023 року цивільну справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
По справі постановлялися різні судові рішення.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», що набрав чинності 25 квітня 2025 року, визначено змінити найменування Дніпропетровського районний суд Дніпропетровської області на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області. Також визначено, що зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду".
24 червня 2025 року до канцелярії суду від представника позивачів надійшла заява про забезпечення позову.
В заяві про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на об'єкт нерухомості: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами серія та номер: АДРЕСА_4 , а саме: житловий будинок глинобитний, обкладений цеглою А, загальною площею 75,0 кв.м, з яких жила площа складає 44,8 кв.м, та господарські будівлі і споруди: гараж шлакоблочний Б, літня кухня глинобитна, обкладена цеглою В сарай шлакоблочний Г, вбиральня дерев'яна Д, погріб (вхід) шлакоблочний Е, колонка К, зливна яма з.я., огорожа № 1-4, замощення І, II. Знаходиться на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер: 1221481500:02:013:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , земельної ділянки серія та номер: АДРЕСА_6 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 1221481500:02:013:0016, форма власності: приватна. Розмір частки: 1. Власники ОСОБА_5 , а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме
майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти певні дії, а саме: будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об'єкта нерухомості: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами серія та номер: АДРЕСА_4 , а саме: житловий будинок глинобитний, обкладений цеглою А, загальною площею 75,0 кв.м, з яких жила площа складає 44,8 кв.м, та господарські будівлі і споруди: гараж шлакоблочний Б, літня кухня глинобитна, обкладена цеглою В сарай шлакоблочний Г, вбиральня дерев'яна Д, погріб (вхід) шлакоблочний Е, колонка К, зливна яма з.я., огорожа № 1-4, замощення І, II. Знаходиться на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер: 1221481500:02:013:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , земельної ділянки серія та номер: АДРЕСА_6 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 1221481500:02:013:0016, форма власності: приватна. Розмір частки: 1. Власники ОСОБА_5 , оскільки в провадженні суду знаходиться вище вказана справа та предметом спору є правочини щодо вище вказаного спірного майна. Спір між сторонами у досудовому порядку не врегульовано, та один з відповідачів ( ОСОБА_5 ) має намір здійснити відчуження спірного нерухомого майна за відсутністю законного та справедливого судового рішення, тобто, в той час поки суд розглядає справу про законність набуття права власності останнім на нерухоме майно, є ризики відчуження відповідачем вищевказаного нерухомого майна на користь нового добросовісного набувача, передачі в іпотеку, передачі у володіння та користування третім особам та інше, що унеможливить виконати рішення суду, окрім того позивачам буде необхідно звертатися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та іншими позовними вимогами у відповідності до вчинених реєстраційних дій. Відсутність забезпечення позову шляхом заборони усім суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) може призвести до відчуження відповідачем вищевказаного нерухомого майна на користь нового добросовісного набувача, передачі в іпотеку, передачі у володіння та користування третім особам та інше, що унеможливить виконати рішення суду, окрім того позивачам буде необхідно звертатися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та іншими позовними вимогами у відповідності до вчинених реєстраційних дій, а тому враховуючи зазначене невжиття заходів забезпечення ускладнить та унеможливить виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, та водночас, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим частково задовольнити заяву про забезпечення позову, в зв'язку з чим до набрання законної сили рішенням суду по справі заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти певні дії, а саме: будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об'єкта нерухомості: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами серія та номер: 931, а саме: житловий будинок глинобитний, обкладений цеглою А, загальною площею 75,0 кв.м, з яких жила площа складає 44,8 кв.м, та господарські будівлі і споруди: гараж шлакоблочний Б, літня кухня глинобитна, обкладена цеглою В сарай шлакоблочний Г, вбиральня дерев'яна Д, погріб (вхід) шлакоблочний Е, колонка К, зливна яма з.я., огорожа № 1-4, замощення І, II. Знаходиться на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер: 1221481500:02:013:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , земельної ділянки серія та номер: АДРЕСА_6 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 1221481500:02:013:0016, форма власності: приватна. Розмір частки: 1. Власники ОСОБА_5 , оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та між сторонами виник спір щодо визнання правочинів стосовно спірного майна недійсними, що є предметом спору по справі. Спір між сторонами в досудово відповідачів ( ОСОБА_5 ) має можливість здійснити відчуження спірного нерухомого майна під час розгляд справи судом, є ризики відчуження відповідачем вищевказаного нерухомого майна на користь інших осіб, передачі в іпотеку, передачі у володіння та користування третім особам та інше, що унеможливить виконати рішення суду. Відсутність забезпечення позову шляхом заборони усім суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) може призвести до відчуження відповідачем вищевказаного нерухомого майна на користь інших осіб, передачі в іпотеку, передачі у володіння та користування третім особам та інше, що унеможливить виконати рішення суду, також слід зазначити, що заборона вчиняти певні дії є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, крім того є всі підстави вважати, що під час розгляду справи судом майно може бути відчужено на користь третіх осіб чи вчинені будь-які інші дії, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з'ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися. Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивачів є вжиття заходів забезпечення даного позову.
Також слід звернути увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачів, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову по справі.
З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, а вжиті заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, оскільки предметом спору є визнання недійсними правочинів стосовно вище вказаного майна, а відтак не вжиття заходів забезпечення позову порушить право позивачів на судовий захист.
Крім того, у відповідності до ч.ч. 1,7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасників справи.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Слід також звернути увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
З урахуванням підстав та змісту позову, надаючи оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження квартири.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, заявник, звертаючись до суду першої інстанції не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав додаткових документів та інших доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.
Враховуючи, що оскільки арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном, а тому, суд вважає, що відсутні правові підстави у позивачів заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту.
Однак, суд зауважує, що у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питання скасування заходів забезпечення позову.
Крім того, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.
Таким чином, суд, враховуючи розумность, обґрунтованость і адекватность вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, дійшла висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме, шляхом заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо вище наведеного майна.
Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цих позивачів або їх дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов'язок суду щодо беззаперечного застосування до повивачів зустрічного зобов'язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.
Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1 ст. 157, 260, 353 ЦПК України, суд
Заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову - задовольнити частково.
До набрання законної сили рішенням суду по справі заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти певні дії, а саме: будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об'єкта нерухомості: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами серія та номер: АДРЕСА_4 , а саме: житловий будинок глинобитний, обкладений цеглою А, загальною площею 75,0 кв.м, з яких жила площа складає 44,8 кв.м, та господарські будівлі і споруди: гараж шлакоблочний Б, літня кухня глинобитна, обкладена цеглою В сарай шлакоблочний Г, вбиральня дерев'яна Д, погріб (вхід) шлакоблочний Е, колонка К, зливна яма з.я., огорожа № 1-4, замощення І, II. Знаходиться на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер: 1221481500:02:013:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , земельної ділянки серія та номер: АДРЕСА_6 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 1221481500:02:013:0016, форма власності: приватна. Розмір частки: 1. Власники ОСОБА_5 .
У іншій частині вимог заяви представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.
У зв'язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Ухвала набрала законної сили 25 червня 2025 року.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя О.Г. Васюченко