іменем України
Справа № 210/2332/25
Провадження № 1-кп/210/509/25
17 червня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
сторони кримінального провадження та інші учасники судового засідання, які приймали участь під час судового розгляду: прокурори Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 , потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 05 березня 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041710000237 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації мобілізованому до військової частини НОМЕР_1 , якого згідно наказу № 19 від 19.01.2025 увільнено від тимчасово прибулого особового складу, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, та відносно якого військову службу у Збройних Силах України призупинено. У військовому званні - «солдат», одружений, має на утриманні малолітню дитину 2019р.н., не має на утриманні осіб з інвалідністю, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 10.02.2023 року Жовтневим районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 рік;
- 01.11.2023 року Довгинцівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 10.02.2023 та визначено остаточне покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі;
- 22.05.2024 року Тернівським районним судом Дніпропетровської області за ст. 81-1 КК України умовно-достроково звільнений для проходження військової служби за контрактом, невідбутий строк 4 роки 5 місяців 20 днів
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 року Президентом України видано Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 13 від 13.01.2025 ОСОБА_7 є солдатом тимчасово прибулого особового складу, перебуває у військовому званні «солдат», якого увільнено від тимчасово прибулого особового складу, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, та відносно якого військову службу у Збройних Силах України призупинено. Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити «Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Незважаючи на це, солдат ОСОБА_7 , усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, став на злочинний шлях та вчинив повторно кримінальне правопорушення проти власності при наступних обставинах:
Так, 23.02.2025 о 18:54, ОСОБА_7 маючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи повторно, в умовах воєнного стану, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/22, знаходячись в орендованій квартирі АДРЕСА_2 , переслідуючи корисливий мотив, переконавшись у відсутності можливих свідків та очевидців, усвідомлюючи, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, таємно викрав мікрохвильову піч марки «Samsung» модель «GE83KRS-2». Після чого, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд.
Також 23.02.2025 у вечірню пору доби (більш точного часу встановити не представилось можливим) ОСОБА_10 маючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи повторно, в умовах воєнного стану, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/22, знаходячись в орендованій квартирі АДРЕСА_2 , переслідуючи корисливий мотив, переконавшись у відсутності можливих свідків та очевидців, усвідомлюючи, що його дії носять таємний характер та за ними ніхто не спостерігає, таємно викрав маршрутизатор марки «TP-LINK» моделі «TL-WR840N». Після чого, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд.
Також 24.02.2025 о 11:14 ОСОБА_10 маючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи повторно, в умовах воєнного стану, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/22, знаходячись в орендованій квартирі АДРЕСА_2 , переслідуючи корисливий мотив, переконавшись у відсутності можливих свідків та очевидців, усвідомлюючи, що його дії носять таємний характер та за ними ніхто не спостерігає, таємно викрав LED-Телевізор марки «Samsung» моделі «UE40D8000YS». Після чого, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 було завдано майнової шкоди сума якої відповідно до судово-товарознавчої експертизи № 586 від 07.03.2025 року складає 11336 грн 63 копійки.
Крім того, ОСОБА_10 , з вечірньої пори доби 09.03.2025 по обідню пору доби 10.03.2025 (більш точного часу встановити не представилось можливим), маючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, діючи повторно, в умовах воєнного стану, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/22, знаходячись в орендованій квартирі АДРЕСА_3 , переслідуючи корисливий мотив, переконавшись у відсутності можливих свідків та очевидців, усвідомлюючи, що його дії носять таємний характер та за ними ніхто не спостерігає, таємно викрав LED-телевізор марки «Liberton» моделі «32TP1HDT», вбудовану мікрохвильову піч марки «Samsung» моделі «MS22T8254AB», електричний чайник марки «Edenberg» моделі «ЕВ-83532», маршрутизатор марки «TP-LINK» моделі «TL-WR841N». Після чого, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 було завдано майнової шкоди сума якої відповідно до судово-товарознавчої експертизи № 640 від 14.03.2025 року складає 15453 грн 87 копійок
Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви їх оцінки
Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений вину визнав у повному обсязі. Повідомив, що був командиром у військовій частині, після бойового завдання повернувся до Кривого Рогу та посварився з батьками, від нього всі відвернулися, його ніхто не підтримав морально. Орендував квартиру по АДРЕСА_4 у потерпілої ОСОБА_8 звідки таємно викрав її речі та здав у ломбард. Пізніше орендував квартиру у потерпілої ОСОБА_9 , де також викрав речі. Матеріальну шкоду на стадії досудового розслідування не відшкодовував. У скоєному кається.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що обвинувачений звернувся до неї з метою оренди квартири на добу. На наступний день він повідомив їй, що буде продовжувати знімати квартиру надалі. Вона повернулася до квартири з метою перевірки та виявила, що з квартири були викрадені речі, після чого звернулася до поліції. При визначені міри покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду.
Допитана потерпіла ОСОБА_8 показала, що здавала обвинуваченому в оренду свою квартиру близько 5 днів. Після чого він зник разом з її речами, які були в квартирі. Матеріальну шкоду не відшкодував. Зазначила, що покарання потрібно призначити найнижче, вважає, що обвинувачений заслуговує на виправлення.
Згідно з вимогами кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК (Постанова ВС від 29.07.2020р. у справі № 740/526/19 провадження № 51-212 км 20). Аналогічно, суд самостійно не визначає обсяг письмових доказів, якими обґрунтовується обвинувачення.
Сторони обвинувачення та захисту, обвинувачений, не наполягали на допиті у судовому засіданні свідків, обвинувачений визнає фактичні обставини, за яких відбулася подія злочинів, які йому інкримінуються. Показання обвинуваченого та потерпілих логічні та послідовні, узгоджуються між собою.
На виконання вимог статті 349 КПК України судом з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Сторони кримінального провадження заявили клопотання про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просили не досліджувати обставини справи у повному обсязі, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочинів визнає повністю.
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Прокурор просила суд не викликати для допиту свідків обвинувачення, та обмежитись, окрім допиту обвинуваченого та потерпілих, дослідженням письмових матеріалів провадження, що характеризують особу обвинуваченого, витрат на проведення експертиз відсутні, та постанов про речові докази.
Обвинувачений, його захисник, потерпілі, кожен окремо підтримали клопотання прокурора.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого, потерпілого та прокурора, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі письмові докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного та потерпілих, дослідженням письмовими матеріалами які характеризують особу обвинуваченого, без проведення допиту свідків та без дослідження письмових матеріалів провадження (протоколів слідчих дій) в повному обсязі.
Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Визнавальні показання обвинуваченого надані добровільно, заяв про застосування недозволених методів дізнання не надходило.
Сторона захисту не заперечує допустимість та належність доказів, представлених стороною обвинувачення, а так само і не оспорює фактичні обставини.
Розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілим визначено висновками судової товарознавчої експертизи від 07.03.2025 року та від 14.03.2025 року (том 1 а.с.76-82; а.с.139-146), правильність яких та їх належність як доказів не оспорюється.
Усі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні проведені уповноваженими особами, у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом, із дотриманням належної процедури, протоколи слідчих дій відповідають положенням статей 104-106 КПК; експерти залучені з урахуванням статтям 242, 243, 332 КПК за наявності достатніх підстав для проведення експертиз, а висновки експертів належним чином вмотивовані.
Сторона захисту та обвинувачений не оспорює допустимість та належність доказів, покладених в основу обвинувачення, погоджується з їх змістом. Клопотань про дослідження інших доказів не надходило.
При оцінці доказів суд керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, сукупністю доказів, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за 4 статті 185 КК України за вище встановлених обставин.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Статтею 185 КК України передбачена відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.
Об'єктивна сторона крадіжки за статтею 185 КК України характеризується таємним викраденням чужого майна з метою заволодіння ним. Основними елементами об'єктивної сторони є суспільно небезпечне діяння (таємне викрадення), наслідки (матеріальна шкода) та причинний зв'язок між ними.
Крадіжка, вчинена повторно та в умовах воєнного стану є кваліфікованим складом.
Закон визнає воєнний стан обставиною, яка обтяжує відповідальність за крадіжку, що підпадає під ч. 4 ст. 185 КК України, якщо злочин вчинено в умовах воєнного стану.
Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Мотиви призначення відповідного покарання.
Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вказані норми наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно частини 5 статті 12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України є тяжким злочином.
Призначаючи вид і міру покарання, суд виходить з вимог статті 50 КК України, та враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме. За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_7 суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання згідно з статтею 67 КК України не встановлено.
Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження не встановлено.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує, що обвинувачений раніше судимий, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення для проходження військової служби, самовільно залишив військову частину, на обліку у лікарів психіатра не перебуває, з 26.04.2019 року звертається за допомогою до лікаря-нарколога з приводу вживання психостимуляторів зі шкідливими наслідками, посередньо характеризується, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, не відшкодована.
Ураховуючи всі обставини справи, характер і ступень суспільної небезпеки скоєного, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, умови їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, у тому числі відсутність тяжких наслідків, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією частини 4 статті 185 КК України.
Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Остаточне покарання слід визначити за правилами частини 1 статті 71 КК України - за сукупністю вироків, враховуючи наступне.
Норми статті 71 КК урегульовують порядок призначення покарання у випадку, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення. Суд за таких обставин до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з частиною 3 статті 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Обвинувачений засуджений 01.11.2023 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.02.2023 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
В подальшому ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від22 травня 2024 року умовно-достроково звільнений для проходження військової служби за контрактом, невідбутий строк 4 роки 5 місяців 20 днів(том 1, а.с.190-191).
Враховуючи, що обвинувачений вчинив два епізоди крадіжки під час умовно-дострокового звільнення для проходження військової служби за контрактом, до покарання, призначеного за цим вироком, слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 01.11.2023 року Дніпропетровської області з урахуванням ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від22 травня 2024 року.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України не вбачається.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо витрат та долі речових доказів
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити з урахуванням статті 100 КПК України.
Підстав для застосування спеціальної конфіскації згідно з статтями 96-1 та 96-2 КК України не встановлено.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Щодо запобіжного заходу та зарахування строку попереднього ув'язнення
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від27 березня 2025 року ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (том 1, а.с.176-178);
Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу спливає, з огляду на вид та міру покарання, яке призначається судом, наявність ризиків, які не зменшились на даний час, з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому судом покарання, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який чи скасування раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної силу. Тому строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою - слід залишити без змін до набрання вироку законної сили.
Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому у терміну попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає, що термін попереднього ув'язнення з 27 березня 2025 року по 16 червня 2025 року слід зарахувати у строк відбування покарання, - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання слід відраховувати з моменту проголошення вироку, а саме з 17 червня 2025 року.
Керуючись ст.12, ч.3 ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України,-
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі
На підставі частини 1 статті 71 КК України призначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання за сукупністю вироків, приєднавши до покарання, призначеного цим вироком, частково невідбуте покарання за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.11.2023 року та ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від22 травня 2024 року, а саме у виді 2 (двох) місяців позбавлення волі, та визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до відбування остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 17 червня 2025 року
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , період попереднього ув'язнення за цим кримінальним провадженням, з 27 березня 2025 року по 16 червня 2025 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази: коробку пакету послуг ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» та поліетиленовий пакет ТОВ «НоваПошта», які були поміщено до спец.пакету НПУ CRI1144333 та передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, квитанція №2327 - знищити після набранням вироком законної сили.
Матеріали кримінального провадження №12025041710000237 від 05 березня 2025 року залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/2332/25, провадження №1-кп/210/509/25.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя: ОСОБА_1