04.06.2025 Справа №607/23088/24 Провадження №2-а/607/26/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демкович Юрій Йосипович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
28.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демкович Юрій Йосипович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16 жовтня 2024 року №61/1014 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, 10.10.2024 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подання заяви про отримання відстрочки від мобілізації. Працівники відповідача повідомили, що начебто у серпні 2024 року він не з'явився за викликом по повістці, яку з їх слів він отримав під особистий підпис. Внаслідок чого, відповідачем винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Постанову про вчинення даного правопорушення вручено позивачу лише 23.10.2024, оскільки 16.10.2024 не було керівника установи. Однак керівник установи був відсутній і 23.10.2024 при вручені оскаржуваної постанови позивачу, що ставить під сумнів авторство даного документу. Насамперед слід зазначити, що позивач ніколи не отримував та відповідно не підписував жодної повістки, відповідно до якої йому слід з'явитися до будь-якого ТЦК та СП. Більше того, позивачу не могли вручати жодних повісток, адже він як законослухняний громадянин оновив свої дані до 15.07.2024 та пройшов ВЛК раніше цього року. Окрім того, незважаючи на те, що справу щодо позивача розглядали за ч. 3 ст. 210 КУпАП, його визнано винним за іншою статтею, а саме: за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є окремою підставою для скасування даної протиправної постанови. Враховуючи вищенаведене у відповідача не було підстав виносити оскаржувану постанову, а особливо за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
05.12.2024 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього, оскільки 10 жовтня 2024 року громадянин ОСОБА_1 близько 15 год. 30 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 як такий, що перебуває в базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебуває в розшуку з 02.09.2024 року. Оскільки 02.09.2024 було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення та негайно зроблено на ім'я начальника Тернопільського районного управління поліції Головного управління поліції в Тернопільській області звернення № 13891 від 02.09.2024, щодо доставляння громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Із наявних даних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: не з'явився на 09 годину 00 хвилин 12.08.2024 року по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до повістки, отриманої 07.08.2024 під особистий підпис.
В результаті чого 10 жовтня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення №60/1006, де під особистий підпис Позивачу роз'яснено його права і обов'язки, роз'яснено, що він як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подавати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, після чого Позивач надав пояснення де вказав що повістку 07.08.2024 року він не отримував.
В той же час Позивачу під особистий підпис повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 16 жовтня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) кабінет №204.
В оскаржуваній постанові за справою про адміністративне правопорушення в резолютивній частині, внаслідок описки вказано не вірну статтю по якій накладено штраф, а саме 210-1 замість 210 КУпАП. Хоча по факту штраф був накладений за ст. 210 КУпАП як передбачалось в описовій частині матеріалів про адміністративне правопорушення.
Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 вважають безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та просив суд їх задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Установлено, що оскаржуваною постановою № 61/1014 від 16 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Позивач визнаний винним у тому, що 10 жовтня 2024 року громадянин ОСОБА_1 близько 15 гол. 30 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 як такий, що перебуває в базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 та перебуває в розшуку з 02.09.2024. Оскільки 02.09.2024 року було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення та негайно зроблено на ім'я начальника Тернопільського районного управління поліції Головного управління поліції в Тернопільській області звернення № 13891 від 02.09.2024 року, щодо доставляння громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Із наявних даних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: не з'явився на 09 годину 00 хвилин 12.08.2024 по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до повістки, отриманої 07.08.2024 під особистий підпис.
У зв'язку із вказаним ОСОБА_1 здійснив правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року №49), який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу), чим здійснив порушення вимог абз.5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та підпунктів 1.2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників. військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч.5 ст.160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП установлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Нормами ст. 72,73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє до цього часу.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ визначено, що особливий період, період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 210 КУпАП призовники, військовозобов'язані, резервісти підлягають адміністративній відповідальності за порушення правил військового обліку.
Відповідальність за ч.2 ст.210 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч. 3 ст.22 Закону).
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
За приписами ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Частиною 2 ст.277 КУпАП не передбачені спеціальні строки розгляду справ про правопорушення передбачені ст.210 КУпАП.
Аналіз наведених вище правових норм, дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими ст.268 КУпАП.
При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше, ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших правна участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ст.210 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, в ході розгляду справи по суті позивач та представник позивача вказали, що позивач ОСОБА_1 не підписував повістки, виписаної на його ім'я та згідно якої він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. 12.08.2024, яку одержав 07.08.2024.
З цих підстав, ухвалою суду від 03.04.2025 було постановлено витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 оригінал розписки, згідно якої ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. 12.08.2024, яку одержав 07.08.2024. В ухвалі суду представнику відповідача роз'яснено наслідки неподання запитуваних судом доказів без поважних причин.
Натомість, відповідачем запитуваного документу суду надано не було. На адресу суду направлено інформацію про те, що у зв'язку із зміною особового складу в ІНФОРМАЦІЯ_4 , частою передачею справ від однієї відповідальної особи іншій, великій кількості обігу документації та значним перебігом часу з моменту вчинення адміністративного правопорушення встановити наявність та надати оригінал розписки не є можливим.
Так, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 , як суб'єктом владних повноважень, суду не надано жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про вручення йому повістки.
Таким чином, суд звертає особливу увагу на те, що належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав у встановленому законом порядку повістку і не з'явився до ТЦК у зазначений у ній час, відповідачем суду не надано.
Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Для встановлення «обґрунтованості висунутого обвинувачення» у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази по усім епізодам обвинувачення, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини «поза розумним сумнівом».
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в даній адміністративній справі не надано до суду доказів, які спростовують наведені позивачем факти порушення порядку прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, встановлення самого факту правопорушення.
Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ч.3 ст.286 КАС України наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання про недостатність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 143, 241-246, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демкович Юрій Йосипович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення №61/1014 від 16.10.2024 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень - скасувати, а провадження у справі закрити.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич