20.06.2025 Справа №607/27099/24 Провадження №2-а/607/47/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
17.12.2024 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, засобами поштового зв'язку «Укрпошта», надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення №32493 від 06.12.2024 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження по справі.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує на те, що 06 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову № 32493 та накладено штраф в розмірі 17 000, 00 гривень на підставі ч.3 ст.210 КУпАП.
Як вбачається із постанови №31493, 02 грудня 2024 року громадянин ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , при уточненні військово-облікових даних виявилось, що 30.10.2024, відповідно до пункту 30-2 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період надіслано повістку засобами поштового зв'язку для прибуття в п'ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 год. 00 хв. 11.11.2024 року, для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії.
Зазначає, що ОСОБА_1 добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і тільки при уточнені військово-облікових даних виявилось, що йому надіслали повістку відповідно до пункту 30-2 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560.
Як вбачається із пункту 30-2 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Згідно протоколу вбачається, що повістка була надіслана рекомендованим листом без опису вкладень, також не додано до протоколу повідомлення про вручення.
Отже із вищезазначеного вбачається, що повістка була сформована та надіслана не відповідно до пункту 30-2 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560, а отже є такою що була вручена із порушенням чинного законодавства України, а укладення постанови №32493 від 06 грудня 2024 є перебільшенням повноважень відповідача, оскільки укладення постанови здійснюється тільки на підставі доказів.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт надсилання та вручення позивачу повістки. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
З врахуванням вищенаведеного, представник позивача вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із відсутністю в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
04.02.2025 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього, оскільки відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пункт 3 статті 22 громадяни зобов'язані: під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). А підприємства, установи і організації, згідно статті 21, зобов'язані: забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено про проведення загальної мобілізації в т.ч. на території Тернопільської області.
02 грудня 2024 року громадянин ОСОБА_1 прибув до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час звіряння облікових даних виявлено, що 30 жовтня 2024 року громадянину ОСОБА_2 відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.00 год. 11 листопада 2024 року для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення адресоване громадянину ОСОБА_2 повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 26 листопада 2024 року.
ОСОБА_3 , на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статі 22 України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язані з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною 2 ст. 26 Закону України “ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зокрема передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
У позовній заяві позивачем основний акцент зроблено на те, що він жодної повістки не отримував і про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не знав, тому не вбачає у своїх діях ознак адміністративного правопорушення. Крім того підтвердив, що свої облікові дані оновив вчасно та на даний час користується відстрочкою від призову під час мобілізації.
Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 представник відповідача вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак представником позивача подано суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, у поданому суду відзиві просив суд розгляд справи проводити без його участі.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.12.2024 громадянин ОСОБА_4 прибув до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 та при уточненні військово-облікових даних виявилось, що 30.10.2024 року громадянину ОСОБА_4 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» надіслано повістку засобами поштового зв'язку для прибуття в п'ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 годин 00 хвилин 11.11.2024 року, для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до даних поштового оператора, (поштове відправлення адресоване громадянину ОСОБА_2 повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання.
ОСОБА_4 у встановлений день та час не прибув до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив жодних поважних причин про неявку не надав підтверджуючих документів у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статі 22 України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язані з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною 2 ст. 26 Закону України “ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зокрема передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 3 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних а резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та Мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Однак, всупереч вказаним вимогам ОСОБА_4 не з'явився до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці».
Даний протокол було складено у присутності позивача. Однак, зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_5 відмовився від дачі пояснень, проте був ознайомлений зі своїми правами та з посиланням про місце, дату та час розгляду адміністративної справи, про що свідчить його власноручний підпис про отримання копії протоколу.
В подальшому, 06.12.2024 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення та прийнято постанову №32493 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягненні у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
За змістом оскаржуваної постанови слідує, що «02.12.2024 громадянин ОСОБА_1 прибув до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 при уточненні військово-облікових даних виявилось, що 30.10.2024 року громадянину ОСОБА_7 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» надіслано повістку засобами поштового зв'язку для прибуття в п'ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 годин 00 хвилин 11.11.2024 року, для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до даних поштового оператора, (поштове відправлення адресоване громадянину ОСОБА_2 повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання.
У зв'язку із вищевказаним ОСОБА_1 , здійснив адміністративне правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 20І4 року №49), який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VІІ та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу),чим здійснив порушення вимог п.5 ч.10 ст 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункт 2 пункту 1, «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 авд 30 грудня 2022 зі змінами)».
В підтвердження даних фактів відповідачем разом із відзивом на позов надано суду: копію повістки №884214 адресованої ОСОБА_1 з вимогою з'явитися 11.11.2025 о 14:00 годині для уточнення даних; лист національного оператора «Укрпошта» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та опис складення за формою 107П на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних підлягають зокрема, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Ця норма чинна з 04.04.2024.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024. Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто у відповідності до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Отже вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
-у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з абз. 8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції, чинній з 29.06.2024 згідно з постановою КМУ № 747 від 25.06.2024), повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Відповідно до п.41 Порядку призову №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до абз.2 п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 08.10.2024 року №1147 рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
У додаткових поясненнях представник позивача наголошує, що ОСОБА_1 уточнив свої облікові та у нього наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, в цій же справі судом встановлено, що позивач не виконав вимог Закону про оновлення персональних даних військовозобов'язаного та не оновив свої дані у встановлений строк, а саме: до 16.07.2024, що стало підставою для направлення на його адресу місця проживання повістки № НОМЕР_1 з вимогою з'явитися 11.11.2024 о 14:00 год. для уточнення даних. Факт того, що ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані вчасно, стверджується доданим ним до позову витягом із за стосунку «РЕЗЕРВ +», згідно якого дата уточнення даних - 02.12.2024.
Також, Суд критично оцінює доводи представника позивача, що ІНФОРМАЦІЯ_3 мав можливість отримати ОСОБА_1 персональні дані шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами та реєстрами, оскільки примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, адже чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Так, держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Таким чином, Суд приходить до обґрунтованого висновку, що в розрізі викладених норм відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 надав правильну правову оцінку діям позивача, оскільки неявка військовозобов'язаного ОСОБА_1 за викликом по повістці свідчить про порушення ним вимог абз. 2 ст.17 Закону України «Про оборону України», абз.2 ч.1, абз. 8 ч.3ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам закону, досліджені докази підтверджують наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому є обґрунтованою, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позову без задоволення.
Також відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати, а саме судовий збір йому не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 143, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Постанову про адміністративне правопорушення №32493 від 06.12.2024 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, залишити без змін.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич