25.06.2025 Справа №607/11256/25 Провадження №2-а/607/507/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: Кунцьо С.В.
з участю секретаря с/з: Гурзель Ю.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: ІНФОРМАЦІЯ_1
про: визнання незаконною, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 168 від 06.02.2025 року та закриття провадження в справі.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 168 від 06.02.2025 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. за те, що він не перебуває на обліку в жодному ТЦК та СП. Із зазначеною постановою ОСОБА_1 не згідний, вважає її незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, зважаючи на те, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також вчасно оновив свої військово-облікові дані. Також звернув увагу на положення примітки до ст. 210 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив справу розглядати у його відсутності, а також заперечив проти задоволення позову, вказавши, що оскаржувана постанова була винесена відносно ОСОБА_1 правомірно у відповідності до об'єктивних обставин справи за порушення позивачем п. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п. 2 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. зі змінами), а саме не перебуває на обліку в жодному ТЦК та СП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За наявності вказаних обставин суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача з урахуванням поданої останнім заяви про розгляд справи без його участі, а також у відсутності представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , який подав заяву про розгляд справи без його участі, взявши до уваги поданий ним відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, а також вивчивши відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.
Так, судом встановлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення №168 від 06.02.2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 06 лютого 2025 року близько 08.00 год. громадянин ОСОБА_1 був доставлений екіпажем національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з повідомленням йому від працівників Національної поліції України, що він скоїв правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв'язку з тим, що вчасно не прибув до будь-якого територіального центру комплектування для взяття на облік.
Під час звіряння військово-облікових даних громадянина ОСОБА_1 встановлено, що він не перебуває на обліку в жодному ТЦК та СП.
У зв'язку із вищевказаним ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року №49), який затверджений Законом України від 17.03.2014 р. №1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення щодо переведення всіх інституцій України та функціонування в умовах мирного часу), чим здійснив порушення вимог п. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами).
Так, відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно пп. 2 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку) тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
Крім того відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід зазначити, що суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно адміністративного позову, позивач ОСОБА_1 зазначає, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вчасно оновив свої військово-облікові дані. На підтвердження зазначених обставин позивачем долучено до матеріалів справи копію військово-облікового документа із мобільного застосунку «Резерв+», з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , дані уточнено вчасно, а саме 05.07.2024 р., що на переконання суду, свідчить про те, що станом на час притягнення до адміністративної відповідальності він перебував на військовому обліку. При цьому зазначені позивачем обставини відповідачем не спростовано, як і не надано доказів того, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в жодному ТЦК та СП.
Слід зазначити, що ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем правил військового обліку. Однак, незважаючи на вимоги КУпАП, всупереч ч. 2 ст. 77 КАСУ, відповідачем не представлено суду жодних належних доказів на підтвердження викладених у постанові обставин та спростування заперечень у позові ОСОБА_1 проти цього та не представлено доказів, які підтверджують наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Тому на переконання суду, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не доведено «поза розумним сумнівом».
Також слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами ч. 2 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Водночас як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був несвоєчасно повідомлений щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, протокол про адміністративне правопорушення був складений відносно ОСОБА_1 06 лютого 2025 року та при його складенні останнього було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 06 лютого 2025 року о 11.00 год., тобто в той самий день, що є самостійною підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, такою, що винесена з порушенням установленої процедури, адже внаслідок цього позивача було позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, користуватись юридичною допомогою.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 6.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а.
З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. При цьому суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Крім того при задоволенні позову суд вважає, що позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму сплаченого ним судового збору при зверненні із адміністративним позовом в суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 241-246, 286, 293 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 168 від 06.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень, провадження в справі - закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду складено 25 червня 2025 року.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяС. В. Кунцьо