Справа № 944/3076/25
Провадження №1-кп/944/1312/25
24.06.2025м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2024 року за № 62024140110001190, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Іваничі Іваничівського району Волинської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця, посада солдат резерву 301 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України,
встановив:
Рядовий ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 27.06.2024 не з'явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, до військової частини НОМЕР_2 яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_2 до 04.07.2024, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім цього, рядовий ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, повторно, не отримавши дозволу відповідного командира, 06.07.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, тривалістю понад три доби, та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_2 до 11.07.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Також рядовий ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, повторно, не отримавши дозволу відповідного командира, 27.12.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, тривалістю понад три доби, та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до 28.01.2025, чим вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
05 червня 2025 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості, відповідно до ст. ст. 468, 472 Кримінального процесуального кодексу України.
В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні. В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при її укладенні були дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив вказану угоду затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Також пояснив, що угода укладена добровільно, він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, норми ч. 5 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив її затвердити, зазначивши, що угода укладена обвинуваченим добровільно, в його присутності та відповідає вимогам, встановленим нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене вище, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його законного представника та захисника, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно із ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України в угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Суд з'ясував, що обвинувачений повністю розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також суд встановив та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам законодавства, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану та самовільне залишення військовослужбовцем військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкцією ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
Також зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що укладена між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, раніше судимий, востаннє 06.07.2021 Радехівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71, 4. 4 ст.81 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, 03.07.2023 звільнений з Личаківської ВК №30 по відбуттю строку покарання, 27.01.2025 звільнений Яворівським судом Львівської області від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України (період СЗЧ 17.07.2024-02.11.2024), в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставини, які пом'якшують покарання, передбачені до ст. 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Таким чином, узгоджена міра покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на думку суду є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Крім того, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 28 квітня 2025 року ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За змістом ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Отже, суд вважає відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України слід зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з 28 квітня 2025 року до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі та обчислювати строк відбування покарання з моменту затримання, а саме з 28 квітня 2025 року.
Також оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.314,373,374,474,475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні №62024140110001190 від 31 липня 2024 року, між прокурором Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання, а саме з 28 квітня 2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частиною 3 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- обвинуваченим і його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Суддя ОСОБА_1