Справа № 466/5742/25
Провадження № 2-о/466/290/25
24 червня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Свита А.І.
за участю представника заявника Гнідець О.М.
заінтересованої особи ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,-
17 червня 2025 року ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить суд ухвалити рішення, яким видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , строком на 6 (шість) місяців, яким вжити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього наступних обов'язків:
1. Заборонити перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Заборонити наближатися на відстань менше 500 м до місця проживання, постраждалих осіб, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , місць перебування або до місць частого відвідування постраждалих осіб.
3. Заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
4. Заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебуватимуть у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що 17 жовтня 2018 року між нею, та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб. У шлюбі в них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вони проживали у її квартирі разом з ОСОБА_1 , донькою ОСОБА_4 , та її донькою від першого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що протягом останніх років спільного проживання з ОСОБА_1 він постійно висловлювався нецензурною лайкою в її сторону та сторону дітей, погрожував фізичною розправою, наносив тілесні ушкодження, систематично вчиняв фізичне, психологічне насильство щодо неї та дітей, що призводило до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості їх життя. Постійні факти домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 негативно впливають на її фізичний, емоційний та психологічний стан та стан її дітей. Зокрема, 27 березня 2025 року близько 21.00 год. ОСОБА_1 повернувся додому. На момент його приходу вона вже лежала в ліжку, намагалась заснути, оскільки почувалась виснаженою. Діти ще не спали. ОСОБА_5 зайшов до спальні, увімкнув верхнє світло. Вона попросила його вимкнути світло, але він проігнорував. Вона кілька разів намагалася самостійно вимкнути світло, але він знову і знову його вмикав, демонструючи відверту зневагу до її стану. Через декілька хвилин він повернувся з кухні з лотком курячих яєць. Без жодного попередження чи слів почав розбивати їх об її голову. Вона підвелася з ліжка, щоб захистити себе, однак це не дало результату. На шум та її крики прибігла старша донька. Вона намагалася стати між ними, плакала, кричала, намагалася виштовхнути ОСОБА_5 , але він грубо штовхнув її у бік, відірвав від неї й силоміць відтягнув. Це була не просто фізична агресія, він був у неадекватному психоемоційному стані. Далі ОСОБА_1 схопив її та почав наносити удари кулаком. Він бив її по обличчю, кілька разів вдарив у ділянку носа, в результаті чого почалася сильна кровотеча. Далі - в ліве око, вилицю, потилицю. Після одного з ударів вона втратила рівновагу і вдарилася об стіну. Коли вони опинилися в коридорному проході, вона отримала сильний удар у правий бік обличчя, від чого впала на підлогу. Лежачи на землі, вона відчувала як з носа продовжує текти кров. Після численних ударів, перебуваючи у стані шоку, страху та відчуваючи сильний фізичний біль, їй вдалось вирватись з під його рук і вона вибігла з квартири у коридор під'їзду. Вона почала дзвонити, стукати у двері до сусідів, благаючи про допомогу. На її відчайдушний крик відгукнулась сусідка. Разом вони підійшли до дверей її квартири, оскільки її діти залишились там, і вона боялася за їхню безпеку. Однак ОСОБА_1 замкнув двері зі середини. В подальшому напружено і метушливо він з квартири таки пішов. Вони викликали поліцію та швидку допомогу. Свідками насильства були діти, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В результаті вчинення відносно неї домашнього насильства, були внесені відомості до ЄРДР за № 12025141380000410 від 29.03.2025 за ч. 2 ст. 125 КК України.
Згідно висновку експерта № 217 від 16 квітня 2025 року, на час проведення судово - медичної експертизи у неї виявлено наявність переломів кісток носа, передньо латеральної, медіальної та верхньої стінок лівого верхньощелепного синусу, медіальної стінки лівої очниці, струс головного мозку, синці у лівій навколоочній, скроневій ділянках, в ділянці носа та правого ока, у лобній ділянці справа, в ділянці лівої щоки і нижньої щелепи зліва, на грудях справа, в ділянці лівого колінного суглобу, садно в ділянці спинки носа справа, крововиливи на слизових оболонках нижньої і верхньої губ зліва, краєвий дефект ріжучого краю коронкової частини 2-го нижнього зуба справа.
30 квітня 2025 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру, вручено обвинувальний акт та скеровано до суду.
У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває справа № 466/4168/25 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зазначає, що це не перший випадок фізичного і психологічного насильства з його боку. Приблизно рік тому ОСОБА_1 наніс їй тілесні ушкодження. Тоді вона зверталася до поліції, однак згодом відкликала заяву, пожаліла його через дитину, сподіваючись, що він зміниться. Під час попередніх випадків насильства ОСОБА_1 неодноразово розбивав її телефони, ображав нецензурною лайкою, принижував словесно у присутності дітей. Після подій, які мали місце 27.03.2025, ОСОБА_1 приходив до її квартири з погрозами, намагався виламати двері. Двері пошкодив, на даний час вони погано зачиняються. Вона переживала за своє та дітей життя і безпеку. Свідком подій стала її сусідка. Зазначає, що він і надалі телефонує, продовжуючи вчиняти психологічне насильство. В результаті домашнього насильства заподіяно також шкоду і її психічному здоров'ю. Висновком психолога Громадської організації Центр «Жіночі перспективи», після проведення первинного обстеження, у неї виявлено підвищену тривожність, страх за своє життя та майбутнє, ознаки депресивного стану, що може бути результатом пережитих стресів психотравмуючих впливів щодо неї зі сторони чоловіка, ОСОБА_1 .
Згідно висновку у неї висока мотивація до унормування емоційного стану та захисту себе від можливих подальших випадків домашнього насильства. Виявлено високий рівень тривоги (шкала тривоги бека). У неї в результаті домашнього насильства зі сторони чоловіка спостерігається значне зниження рівня якості життя, згідно з критеріями ВООЗ, а саме: часта втома, фізичний дискомфорт, апатія, депресивні думки. Рекомендована подальша індивідуальна КПТ-терапія або ЕМДР-терапія в режимі 1 сесія (50 хв.) у тиждень. З огляду на існуючі проблеми та пророблену роботу ймовірно буде ще необхідно 13-15 сесій.
Також заподіяно шкоду психологічному і фізичному здоров'ю її дітей. Згідно висновку психолога від 23.04.2025 були проведені первинні консультації із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . ОСОБА_6 повідомила психологу, що вдома часто було багато аб'юзу, багато агресії. Слово аб'юз пояснювала, як фізична сил, агресія. На запитання на скільки часто був аб'юз повідомила, що раз в тиждень. Дитина вказала психологу, що після таких бійок вдома їй було тривожно. Протягом наступних днів, вона боялася що це повториться, вона важко засинала, у неї часто болить голова, в пам'яті виринають картини і перед очима ці бійки. Найбільший страх дитини, що ОСОБА_1 повернеться знову і буде чинити такі ж дії. Зараз, коли вони проживають без нього, ОСОБА_6 почувається значно краще. Коли ОСОБА_6 розповідає про насильство, спостерігаються ознаки пригніченого психологічного стану, простежується сповільнення мови та зниження голосу. Наявні ознаки психоемоційного напруження, розповідь про вітчима викликають у дитини дискомфорті відчуття, хвилювання, що може бути психо-травмувальним характером пригадування обставин події. На момент видачі висновку в ОСОБА_6 є скарги на підвищену тривожність, пригнічений настрій, через ситуацію в сім'ї, всі ці дії впливають на психоемоційний стан дитини. Того ж дня було проведено консультацію із ОСОБА_7 . Дівчинка повідомила психологу наступне: « ОСОБА_5 часто бив маму, вона це пам'ятає, у мами текла кров з носа. Вона сильно тряслась, коли мама обійняла ОСОБА_6 то чула, що вона теж сильно тряслась, і вони дуже плакали і боялися, і думали коли вже буде кінець. Тато обіцяв, що більше так не буде, але він знову таке робив. Вона пам'ятає, одного разу тато включив світло розбудив маму і розбив їй об голову яйця. Їм було дуже страшно, коли лягали спати ніжки тряслися, коли вони сварилися так сильно було не по собі. Вона так сильно боялася, у неї мурашки по тілу йшли. Вона боялася, що тато буде робити таке саме з мамою».
Згідно висновку, за результатами обстеження дітей психологом встановлено, що діти ймовірно, стали жертвами та свідками домашнього насильства. У дівчат наявний високий рівень психологічної напруги, роздратованість, апатія, ймовірно спричинені психотравмувальним характером подій, що мало місце в сім'ї впродовж останніх років.
Враховуючи наведені обставини, вона та її діти є особами які зазнали домашнього насильства. Щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства, необхідно застосувати до ОСОБА_1 обмежувальний припис та покласти на нього наступні обов'язки, а саме заборонити йому перебувати в місці її проживання, наближатися на відстань менше 500 м до місця проживання, перебування, заборонити вести листування, телефонні переговори або контактувати з нами через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
З огляду на вищенаведене, вона змушена звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Представник заявника ОСОБА_8 у судовому засіданні заяву підтримала у повному обсязі, просила таку задовольнити з підстав наведених у ній.
Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні просив у задоволенні даної заяви відмовити.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2018 року між заявником та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що стверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
У шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
У судовому засіданні не заперечувався факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 у квартирі заявника, їхньою спільною донькою ОСОБА_4 , та донькою заявниці від першого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
29 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141380000410 було внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України за заявою ОСОБА_2 Коротка фабула: 28.03.2025 до Відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області звернулася ОСОБА_2 , де просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_1 , який 27.03.2025 у конфлікту умисно наніс удари кулаком в обличчя, що в результаті спричинило ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Згідно висновку експерта № 217 від 16 квітня 2025 року, у ОСОБА_2 виявлено наявність переломів кісток носа, передньо латеральної, медіальної та верхньої стінок лівого верхньощелепного синусу, медіальної стінки лівої очниці, струс головного мозку, синці у лівій навколоочній, скроневій ділянках, в ділянці носа та правого ока, у лобній ділянці справа, в ділянці лівої щоки і нижньої щелепи зліва, на грудях справа, в ділянці лівого колінного суглобу, садно в ділянці спинки носа справа, крововиливи на слизових оболонках нижньої і верхньої губ зліва, краєвий дефект ріжучого краю коронкової частини 2-го нижнього зуба справа.
30 квітня 2025 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру, вручено обвинувальний акт та скеровано до суду.
У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває справа № 466/4168/25 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Крім того, матеріали справи містять висновок психолога ОСОБА_9 відносно заявниці ОСОБА_2 , у якому в останньої виявлено підвищену тривожність, страх за своє життя та майбутнє, ознаки депресивного стану, що може бути результатом пережитих стресів психотравмуючих впливів щодо неї зі сторони чоловіка, ОСОБА_1 . Згідно висновку у ОСОБА_2 значний вплив травматичної події, який суттєво впливає на психоемоційний стан клієнтки. Виявлено високий рівень тривоги (шкала тривоги бека). У неї в результаті домашнього насильства зі сторони чоловіка спостерігається значне зниження рівня якості життя, згідно з критеріями ВООЗ, а саме: часта втома, фізичний дискомфорт, апатія, депресивні думки. Рекомендована подальша індивідуальна КПТ-терапія або ЕМДР-терапія в режимі 1 сесія (50 хв.) у тиждень. З огляду на існуючі проблеми та пророблену роботу ймовірно буде ще необхідно 13-15 сесій.
Крім того, матеріали справи містять висновок психолога ОСОБА_10 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами якого можна зробити висновок, що діти, ймовірно, стали жертвами та свідками домашнього насильства. У дівчат наявний високий рівень психічної напруги, роздратованість, апатія, ймовірно спричинені психо-травмувальним характером подій, що мали місце в сім'ї впродовж останніх років.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Згідно з ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, п. 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У ст. 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Згідно ст. 350-4 ЦПК України в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, п. 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Згідно ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.
Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено п.3, 6, 7, 8 та 14 ч.1ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Враховуючи викладені вище обставини справи, а також зазначені положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.
Приписами частин 2, 3, 4ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно з ч. 1, 2ст. 350-6 ЦПК України суд, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
З наданих суду матеріалів вбачається, що між заявницею та її чоловіком наявний конфлікт та вкрай напружені стосунки, а саме: між сторонами існують неприязні, конфліктні відносини.
Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов'язаним із позитивними обов'язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄСПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄСПЛ.
Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, - не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.
Підсумовуючи викладене, оцінивши всі докази у сукупності та в їх взаємозв'язку між собою, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 є обґрунтованою, проте суд вважає достатнім видати обмежувальний припис на 2 місяці та скоротити відстань між ОСОБА_1 та постраждалими особами до 200 м, замість заявлених 500 м, інший спосіб, який просить заявник корекції не підлягає, а, отже, є необхідність в ухваленні судового рішення про видачу обмежувального припису шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, зокрема, встановлених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до приписів п.10 ч.1ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду.
В силу ч. 3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись ст. 268, 350-1-350-5 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , строком на 2 (два) місяці, яким вжити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього наступних обов'язків:
1. Заборонити перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Заборонити наближатися на відстань менше 200 м до місця проживання, постраждалих осіб, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , місць перебування або до місць частого відвідування постраждалих осіб.
3. Заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
4. Заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебуватимуть у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.
Про видачу обмежувального припису повідомити працівників ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП України у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р. Б. Єзерський