Справа № 455/1118/25
Провадження № 2-а/455/12/2025
Іменем України
23 червня 2025 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кушніра А.В.,
секретар судового засідання Борковська Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, капрала поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Серкіз Катерини Іванівни, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
12.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із позовною заявою, в якій просить скасувати постанову, винесену поліцейським 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Серкіз К.І. серії ЕНА №4881015 від 03.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340гривень, а провадження у справі закрити на підставі ст.247 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вважає вищевказану постанову незаконною і необґрунтованою, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв (зокрема швидкість руху на своєму транспортному засобі не перевищував), в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у вищевказаному адміністративному правопорушенні.
Стверджує, що зранку 03 червня 2025 року приблизно о 10 год. 26 хв, він, рухаючись до свого місця роботи, проїжджав населений пункт Ваньовичі, де по незрозумілим для нього причинам його зупинили патрульні поліції, стверджуючи що він перевищив дозволену швидкість руху на своєму транспортному засобі, оскільки на їхньому лазерному вимірювачі швидкості TRUCAM LTI 20/20 ТС 000747 була зафіксована швидкість руху автомобіля 83 км/год. Однак з такими показниками даного приладу не погоджується, оскільки технічний прилад для вимірювання швидкості TRUCAM LTI 20/20 ТС 000747 не був зафіксований під час вимірювання швидкості, а знаходився в руках працівника патрульної поліції, відтак, відбувалася вібрація приладу, що може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким він керував. Крім того, оскаржувана постанова не містить інформації про доказ, яким підтверджувалися обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку - 3.29 «Обмеження швидкості руху», 5.51 «Початок населеного пункту», 5.49 «Початок населеного пункту», 5.76 «Відеофіксація порушення правил дорожнього руху», лише за наявності яких можливе монтування/розміщення автоматичної фото - відеотехніки щодо фіксації обставин порушення ПДР. Вказує, що не має належних доказів, що технічний прилад для вимірювання швидкості TRUCAM LTI 20/20 ТС 000747 був придатний для використання 03 червня 2025 рок при встановленні щодо його автомобіля перевищення дозволеної швидкості руху.
Вважає, що у відповідача відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, за викладених у оскаржуваній постанові обставин. Зокрема, оскаржувана постанова не містить інформації про доказ, яким підтверджувалися обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку - 3.29 «Обмеження швидкості руху», 5.51 «Початок населеного пункту», 5.49 «Початок населеного пункту», 5.76 «Відеофіксація порушення правил дорожнього руху», лише за наявності яких можливе монтування/розміщення автоматичної фото - відеотехніки щодо фіксації обставин порушення ПДР для фіксації швидкості руху транспортних засобів, у вищезгаданій постанові є лише посилання на технічний прилад за допомогою якого здійснювалась фіксація швидкості руху транспортного засобу, відтак це свідчить про недостатність доказів і відсутність підстав для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Також зазначає, що у статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» не зазначається, що технічні прилади, технічні засоби працівники поліції для виявлення і фіксації правопорушень можуть тримати у руках, а йдеться про те, що поліція може монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель, тобто йдеться саме про стаціонарне розміщення техніки (стаціонарно вмонтованим способом), а саме на тринозі. Лазерний вимірювач швидкості TRUCAM при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, що суперечить приписам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», а повинен бути стаціонарно вмонтованим. Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля в 83 км/год., відтак постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №4881015 не містить належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, вказує, що в оскаржуваній постанові міститься лише посилання на лазерний вимірювач швидкості «TRUCAM» проте немає інформації про нагрудну камеру, яка знаходиться на однострої поліцейського і матеріали відеозапису, які були зроблені на неї, а також матеріали відеозапису, які були зроблені на лазерний вимірювач швидкості «TRUCAM», тобто оскаржувана постанова не обґрунтована належними, допустимими та достатніми доказами вчинення адміністративного правопорушення. Вищевикладені обставини вказують на відсутність порушень пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, що в свою чергу вказує на відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 року визначена для розгляду судді Кушніру А.В.
Ухвалою судді від 13.06.2025 адміністративний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.06.2025.
18.06.2025 від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції Кутковської Л.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, мотивуючи таким. Стверджує, що капрал поліції Серкіз К.І., маючи законні підстави вважати позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, здійснила розгляд справи за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху, ознайомила зі статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомила позивачу його права та обов'язки, відповідно до вимог статей 287, 289, 307, 308 КУпАП, роз'яснила строки й порядок виконання постанови про накладення штрафу та оскарження постанови. По завершенню розгляду справи, керуючись вимогами ст.283 КУпАП, винесла оскаржувану постанову серії ЕНА №4881015 від 03.06.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП. З вищенаведеного слідує, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Зазначає, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем зафіксовано на автомобільній дорозі Н-13 Львів-Самбір-Ужгород 71 км. (с. Ваньовичі), сертифікованим приладом TRUCAM LTI 20/20 ТС 000747. Лазерний вимірювач швидкості TRUCAM LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м. поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону.
Також зазначає, що експлуатація приладу TRUCAM не обмежена нормами чинного законодавства України. Всі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31906, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 25 вересня 2024 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TRUCAM LTI 20/20 ТС 000747 є придатним до застосування. Згідно вказаного свідоцтва, діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/ год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, ±1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Також вказує, що Мінекономрозвитком ДП «Всеукраїнський державний науково- виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», було роз'яснено, що лазерний вимірювач TRUCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, вимірювач TRUCAM може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Отже, використання приладу TRUCAM в ручному режимі є законним. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу +2%. Законодавство не містить імперативних приписів стосовно стаціонарного розміщення приладу TRUCAM та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі.
Також вказує, що як вбачається зі змісту позовної заяви позивач достеменно знав, що він рухається в населеному пункті, адже сам зазначає: «Зранку 03 червня 2025 року приблизно о10 год. 26 хв. я, рухаючись до свого місця роботи, проїжджав населений пункт Ваньовичі, де по незрозумілим для мене причинам мене зупинили патрульні поліції, стверджуючи, що я перевищив дозволену швидкість руху на своєму транспортному засобі». Так, оскаржувана постанова не містить інформації про наявність дорожнього знаку 5.51 «Початок населеного пункту», однак якщо співставити фотоматеріал з приладу TRUCAM №000747 (Дата:03/06/2025, Час:10:29:39, А/Д Н-13 Львів-Самбір-Ужгород 71 км. с.Ваньовичі, Ліміт швидкості: 50 км/год, Швидкість: 83 км/год, Відстань: 118.3 м) з відеофайлом №471488 від 03 червня 2025 року з бодікамери, жодного сумніву не викликає те, що фіксування швидкісного режиму відбулося в населеному пункті с.Ваньовичі, і на останньому зафіксовано саме автомобіль ОРЕL INSIGNIA державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач. Щодо наявності на вказаній ділянці дороги дорожнього знаку 5.76, повідомляє, що згідно ПДР України знак п. 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Отже, ПДР України містить вимогу щодо позначень місць контролю за швидкістю в режимі автоматичної відеофіксації порушень ПДР, та не містить обов'язкової вимоги щодо позначення місць контролю за швидкісним режимом в ручному режимі спеціальними дорожніми знаками.
Враховуючи все вище наведене, стверджує, що поліцейський УПП у Львівській області ДПП мав всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Позивач жодним доказом і аргументом не довів факту того, що поліцейським патрульної поліції було його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно. Тому постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Тому просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю такого.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав суду заяву в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, проте у відзиві на позовну заяву просив справу розглядати у відсутності сторони відповідача.
Відповідач капрал поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Серкіз К.І. в судове засідання не з'явилася, проте подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 03.06.2025 поліцейським 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Серкіз К.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4881015, якою на ОСОБА_1 (позивача у справі) накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 гривень.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, 03.06.2025 о 10:26:54 в с.Ваньовичі, дорога Н13 Львів-Самбір-Ужгород 71 км, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом в населеному пункті село Ваньовичі, рухався зі швидкістю 83 км/год, чим перевищив швидкість руху більше ніж на 20 км за годину. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TRUCAM LTI 20/20 ТС000747, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швид.режиму в населених пунктах.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню, зокрема, норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає, зокрема, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Про необхідність доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і зміст ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
При цьому, згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, саме відповідач, будучи повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов'язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.
Як слідує із змісту позовної заяви, позивач заперечує обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення (перевищення швидкості руху) та вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим.
В свою чергу, у відзиві на адміністративний позов відповідач, у підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, посилається на фотознімок та відеозапис з приладу TruCam №000747 та відеозаписи з бодікамер поліцейських, які додані до відзиву.
Перш за все суд зазначає, що у п.7 оскаржуваної постанови не міститься вказівка на те, що до неї додаються будь-які матеріали, в тому числі фото чи відеоматеріали. Тобто відсутнє посилання на жодні докази, зокрема фото чи відеозапис правопорушення.
З приводу вказаного суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 15.11.2018 в справі № 524/5536/17, від 07.02.2019 у справі №161/11151/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 12.06.2020 у справі №805/3899/17-а, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, у постанові про порушення ПДР обов'язково має бути вказано, зокрема, докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення. А візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.
Тим не менше, із оглянутого судом фотознімку та відеозапису з приладу TruCam №000747, що додані до відзиву, вбачається, що номерний знак автомобіля на такому не зафіксовано (є нерозбірливим), що не дозволяє ідентифікувати даний транспортний засіб.
Слід також зазначити, що на фотознімку з приладу TruCam зазначено час фіксування швидкості руху 10:29:39. В той же час, у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності час вчинення правопорушення зазначено 10:26:54, тобто має місце невідповідність часу вчинення правопорушення, який зазначено в постанові та на фото і відео, які як доказ надані відповідачем.
Тобто з наведених фото та відео матеріалів, не можна зробити однозначний висновок, що саме автомобіль позивача рухався із швидкістю 83 км/год.
Крім того, суд звертає увагу на те, що із оглянутого судом відеозапису з бодікамери поліцейського, який додано до відзиву, видно, що поліцейський навів прилад TruCam, утримуючи такий в руках, та почав вимірювати швидкість руху автомобіля марки «Опель», яким керував позивач, коли той здійснював обгін іншого транспортного засобу і обидва автомобілі знаходилися на близькій відстані один від одного та рухалися разом в одному напрямку.
При цьому, із наданого відповідачем відеозапису з бодікамери поліцейського (на початку та наприкінці відеозапису) також вбачається, що під час користування вказаним приладом та вимірювання швидкості руху автомобілів, поліцейські висловлювали певні зауваження до роботи конкретно даного приладу та його технічного стану.
Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху даним приладом, а відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.
Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність достатніх належних та достовірних доказів допущення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
Керуючись ст.2, 6, 72-77, 90, 241, 243-246, 250, 271- 272, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, капрала поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Серкіз Катерини Іванівни, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4881015 від 03 червня 2025року, винесену поліцейським 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Серкіз К.І. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
Відповідачі:
- Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, 3; ЄДРПОУ - 40108646;
- капрал поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Серкіз Катерина Іванівна, адреса: вул. Перфецького, 19, м.Львів.
Повний текст судового рішення складено 23.06.2025.
Суддя А.В. Кушнір