Справа № 445/1235/25
провадження № 2/445/864/25
25 червня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кіпчарського О.М.
секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу,
19 травня 2025 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в інтересах якого діє представник Попов В.Є. звернулося до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 16 840,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 18.12.2017 року Золочівським районним судом Львівської області задоволено позов ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 15 737,35 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.
10.10.2022 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70016406.
03.09.2024 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення, виконавчого провадження № 40016406 у зв'язку з фактичним виконанням рішенні суду від 18.12.2017 року в повному обсязі.
У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних втрат в розмірі 13 671,21 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 3 169,03 грн., за весь час прострочення, починаючи з наступного дня після винесення рішення суду по справі № 445/1576/17 від 18.12.2017 року та до дня виконання грошового зобов'язання в повному обсязі 02.09.2024 року.
Як наслідок, просить стягнути із відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 21.05.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Вказану ухвалу суду відповідачу скеровано 21.05.2025 року, яка повернута до суду, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
Окрім цього, Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Постанова ВП ВС від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), КГС ВС від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
На момент постановлення даного судового рішення від сторін не надходило заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Будь-яких інших заяв від сторін чи їх представників не надходило.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом вивчено наявні матеріали справи, досліджено письмові докази, оцінено доказ кожен окремо та в їх сукупності, внаслідок чого встановлено наступне.
18.12.2017 року рішенням Золочівського районного суду Львівської області у справі № 445/1576/17, позов ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування в розмірі 15 737,35 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.
10.10.2022 року заступником начальника Золочівського ВДВС у Золочівському районі Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70016406.
03.09.2024 року заступником начальника Золочівського ВДВС у Золочівському районі Львівської області винесено постанову про закінчення, виконавчого провадження № 70016406 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду 22.08.2024 року в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За положеннями статей 524, 533-535 і 625ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ст. 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20) зазначено: «у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, у частині другій статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Нарахування трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням трьох процентів річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».
Згідно поданого позову, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 13 671,21 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 3 169,03 грн., за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі № 445/1576/17 - 19.12.2017 року та до дня виконання грошового зобов'язання в повному обсязі 02.09.2024 року.
З наданих до суду доказів, вбачається що відповідач прострочив виконання зобов'язання та судового рішення, що дає підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу, відповідно до статті 625 ЦК України.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними та вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 16 840,24 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 514, 516, 526, 530, 599, 610, 611, 1082 ЦК України, суд -
позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. № 40, код ЄДРПОУ 20602681,) три проценти річних у розмірі 3 169,03 грн (три тисячі сто шістдесят дев'ять) гривень 03 копійок, та інфляційні втрати в розмірі 13 671,21 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят одну гривню 00 копійок), а загалом 16 840,24 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сорок гривень 24 копійки
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. № 40, код ЄДРПОУ 20602681,) судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Копію рішення суду негайно надіслати сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2025 року.
Суддя О.М. Кіпчарський