(заочне)
Справа №439/535/25
Провадження № 2/439/323/25
05 червня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області
у складі:
головуючого-судді: Петейчука Б.М.,
за участі: секретаря
судового засідання: Ковальчук Н.І.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитними договорами позики в розмірі 33 757 (тридцять три исячі сімсот п'ятдесят сім) гривень 80 копійок.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач зазначає, що 14 листопада 2019 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Мілоан», як позикодавцем було укладено кредитний договір за № 76455064, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив підпис.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором позики позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте позичальник, який зобов'язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням.
Позивач мотивує, що взяті на себе зобов'язання за Договором позичальник належним чином не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 33 757 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят сім) гривень 80 копійок., з яких: 9 126 (дев'ять тисяч сто двадцять шість)гривень 73 копійки заборгованості за тілом кредиту, 18 431 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять одна) гривня 07 копійок заборгованості за відсотками, 120 (одна тисяча двісті )гривень заборгованість за комісією та 5000 ( п'ять тисяч )гривень пені.
Позивач акцентує, що право грошової вимоги за договором кредиту за номером: № 76455064 від 14 листопада 2019 року за договором факторингу № 001 від 16.06.2020 року перейшло до ТзОВ «Діджи Фінанс», а надалі за договором факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року, перейшло до ТзОВ «ФК «Пінг-Понг».
Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов'язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за вказаними кредитним договором.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
18 березня 2025 року - відкрито провадження у справі.
Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.
Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача: Ланового Євгена Миколайовича надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзиву стосовно позовних вимог не надходило.
За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Доказами у справі встановлено, що 14 листопада 2019 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Мілоан», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: 76455064, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що поставила підпис
Право грошової вимоги за договором кредиту за номером: № 76455064 від 14 листопада 2019 року за договором факторингу № 001 від 16.06.2020 року перейшло до ТзОВ «Діджи Фінанс», а надалі за договором факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року, перейшло до ТзОВ «ФК «Пінг-Понг», що підтверджується відповідними договорами, актами приймання передачі та реєстром позичальників.
Відповідно до наданого на дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 76455064 проведеного ТзОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 перед позикодавцем становить 33 757 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят сім) гривень 80 копійок., з яких: 9 126 (дев'ять тисяч сто двадцять шість)гривень 73 копійки заборгованості за тілом кредиту, 18 431 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять одна) гривня 07 копійок заборгованості за відсотками, 1200 (одна тисяча двісті )гривень заборгованість за комісією та 5000 ( п'ять тисяч )гривень пені.
Мотиви суду.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.
За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Із доказів у справі вбачається, що між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Мілоан», як позикодавцем було укладено договір позики за номером: 76455064 від 14 листопада 2019 року. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума кредиту - 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Пунктом 1.3 договору визначено строк кредитування - 15 днів, та пунктом 1.5.2.предбачено процентну ставку, яка становить 2,5 % вдень, пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію в сумі 1200 гривень, на умова визначених договором, зокрема строковості, зворотності та оплатності,
Також пунктом 1.5 кредитного договору зазначено сукупну вартість кредиту для позичальника, яка складає: 4950 грн
Позикодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі.
Не виконавши в повному обсязі умови кредитного договору ОСОБА_1 допустила заборгованість, що підтверджено розрахунком заборгованості наданої ТзОВ «Мілоан».
Заборгованість позичальника: ОСОБА_1 за грошовим зобов'язанням перед позикодавцем, у частині повернення суми тіла кредиту складає 9 126 (дев'ять тисяч сто двадцять шість) гривень 73 копійки.
Право грошової вимоги за договором кредиту за номером № 76455064 від 14 листопада 2019 року за договором факторингу № 001 від 16.06.2020 року перейшло до ТзОВ «Діджи Фінанс», а надалі за договором факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року, перейшло до ТзОВ «ФК «Пінг-Понг».
Отже, саме позивач є належним стягувачем за даним кредитним договором.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг», у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту часткового задоволення в сумі 9 126 (дев'ять тисяч сто двадцять шість) гривень 73 копійки.
Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.
Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).
Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу, позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, зазначила, що в таких випадках також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.
Як вбачається зі змісту проаналізованого судом договором позики за номером: : 76455064 від 14 листопада 2019 року. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума кредиту - 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. пунктом 1.3 договору визначено строк кредитування - 15 днів, та пунктом 1.5.2.предбачено процентну ставку, яка становить 2,5 % вдень, пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію в сумі 1200 гривень, на умова визначених договором, зокрема строковості, зворотності та оплатності,
Досліджуване судом зобов'язання не містить у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 1048 Цивільного кодексу України. Тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред'явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов'язанням.
Суд проводить розрахунок нарахованих процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України за формулою: Розмір нарахованих процентів за договором = (Сума тіла кредиту Х Кількість днів строку кредитування Х Денну відсоткову ставку за користування кредитом).
За кредитним договором за номером договором позики за номером: 76455064 від 14 листопада 2019 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» та ОСОБА_1 . Розмір кредиту: 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Строк дії кредиту: 15 днів. Відсоткова ставка за користування грошовими коштами: 2,5 відсотка за день користування. Розмір нарахованих процентів за договором повинен становити 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень (10000 гривень Х 15 днів Х 2,5 %).
Заборгованість ОСОБА_1 , перед позикодавцем у частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, становить: 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень.
Право грошової вимоги за договором кредиту за номером: № 76455064 від 14 листопада 2019 року за договором факторингу № 001 від 16.06.2020 року перейшло до ТзОВ «Діджи Фінанс», а надалі за договором факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року, перейшло до ТзОВ «ФК «Пінг-Понг».
Отже, саме позивач є належним стягувачем за даним кредитним договором.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг», у частині стягнення заборгованості за процентами підлягає до часткового задоволення в сумі 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень.
Щодо стягнення комісії та пені за договором кредиту.
Що стосується стягнення комісії у загальній сумі 1200 гривень суд враховує, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачиться на користь споживача.
Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії є нікчемними.
За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочинне створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі не дійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,-відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
Згідно із в договорі про кредитування № 76455064 від 14 листопада 2019 року, передбачено у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором, кредитодавець залишає за собою право нараховування неустойки, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
Відповідно до кредитного договору встановлено, що неустойка складає згідно позовної заяви 5 000 гривень.
Однак, не може бути стягнута з відповідача і неустойка, розмір якої передбачено п. 13 заявки, оскільки це суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)
Отже загальна заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» складає 12 876 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 73 копійки = 9 126 (дев'ять тисяч сто двадцять шість) гривень 73 копійки(заборгованість за тілом кредиту) + 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень (заборгованість по процентах)
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Доказами у справі встановлено, що від 01 листопада 2024 року між ТзОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 43657029. Предметом договору визначено, що приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору
Винагорода адвокатського бюро за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується актом прийому - передачі наданої юридичної допомоги від 22 листопада 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: 2211/Е від 22 листопада 2024 року.
Адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем надано належним чином та у повному обсязі ТзОВ «ФК «Пінг-Понг» професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).
Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: 43657029 від 01 листопада 2024 року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору з надання послуг у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги Адвоката Білецького Богдана Михайловича та витрати, які були понесені позивачем: ТзОВ «ФК «Пінг-Понг» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.
Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 38,14 відсотка, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: ТзОВ «ФК «Пінг-Понг» витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 2 288( дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 40 копійок.
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок (а.с. 1).
Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову становила 33 757 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят сім) гривень 80 копійок. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що складає 88,31 % від ціни позову..
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 923 (дев'ятсот двадцять три) гривні 90 копійок, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.
На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг», - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором в сумі в розмірі 12 876 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 73 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 923 (дев'ятсот двадцять три) гривні 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 288( дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 40 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг», місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029.
Відповідач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 .
Суддя Б.М. Петейчук