ЄУН: 336/12665/23
Провадження №: 2/336/126/2025
16.06.25
16 червня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення запису про батьківство з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить: 1) виключити відомості про нього, як батька, з актового запису № 362 від 12.05.2020 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був вчинений Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса); 2) припинити з нього стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 31 жовтня 2023 року у справі № 336/1130/23; 3)стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він ніколи не перебував у шлюбі з відповідачкою, але достатньо недовгий час зустрічався з нею та припинив стосунки після того як йому стало відомо, що ОСОБА_2 мала близькі стосунку з іншими чоловіками у цей період. Про її вагітність та народження дитини йому нічого не було відомо. 27.07.2026 року до бухгалтерії підприємства, де він працює надійшов виконачий лист щодо стягнення з нього аліментів на утриманнія дитини, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023. Означене рішення він окаржи до апеляційної інстанції, рішення залишено без змін. Під час роглдяу справи йому стало відомо про те, що начебто відн особисто підписав заяву про державну реєстрацію дитини, хоча він цього не робив.
Батьком дитини записано позивача згідно з ч. 1 ст. 122 СК України. Однак позивач має сумніви щодо біологічного батьківства відносно дитини.
З метою спростувати свої сумніви та обґрунтованості заявлених вимог, позивач звернувся до суду з позовною заявою про оспорювання батьківства та припинення стягнення аліментів. Просив провести генетичну експертизу.
Ухвалою суду від 06.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
12.02.2025 відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає. Вони проживали в цивільному шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . Спільне життя у сторін не склалося, позивач матеріальної допомоги на утримання доньки не надавав, томум вона звернулась до суду з позовом щодо стягненні аліментів, позов задоволено, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023. Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.01.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З твердженням позивача про обґрунтований сумнів у його батьківстві їх спільної дитини не погоджується. Апеляційним судом були досліджені актовий зпис № 362 від 12.05.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини, заяви сторін про державну реєстрацію народження дитини, яка містить підпис позивача та його паспортні данні, означений факт позивачем не спростований.
Згідно ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Уразі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини п'ятої статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування ДРТ відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване, оскільки, якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство, знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються порушеними.
Відповідно до статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Особа, яка записана батьком дитини, відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення місіс особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішенця про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).
Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Законодавець обмежив право особи, записаної батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати, адже сумнівів у батьківстві відповідача вона не має. Просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2024 року клопотання представника позивача - адвоката Асауленка І.О. про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи - задоволено. Призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
Провадження у справі було зупинене на час проведення експертизи.
26.03.2024 позивачем надано відповідь на відзив за змістом якого наполягав на задоволенні вимог.
01.11.2024 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по вказаній справі надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи №СЕ-19/108-24/5884-БД від 24.10.2024 року. Станом на 23.10.2024 року учасники справи не прибули до Запорізького НДЕКЦ МВС.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024 року відновлено провадження по цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Позивачем позовні вимоги, після відкриття провадження у справі, не уточнювались.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2025 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, проте до суду повертались поштові відправлення з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідками ф. 20 щодо причин повернення. Судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, що свідчить що відповідач обізнана про дану цивільну справу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони в шлюбі не перебуували.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками дитини вказані: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_2 .
Означений факт підтверджено рішенням Шевченківсього районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023 про стягнення аліментів. Сягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.01.2024 рішення Шевченківськогго районного суду від 31.10.2023 залишено без змін.
Судом була врахована позиція відповідачки наведена у відзиві на позовну заяву, а саме, що відповідачка позовні вимоги не визнає.
Відповідно до ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Особа, яка записана батьком дитини, відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (стаття 136 СК України).
Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК України оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК, шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між собою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Згідно ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа «Калачова проти Російської Федерації» N 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення у процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України.
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття, а тому відповідно до приписів статті 136 СК України мав право на оспорювання батьківства.
Позивач в обґрунтування своєї позиції заявив клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2024 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.
Суд листами інформував учасників справи про необхідність прибуття до Запорізького НДЕКЦ МВС для відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, про що в матеріалах справи містяться супровідний лист.
Судом були роз'яснені відповідці положення ст. 109 ЦПК України щодо наслідків ухилення від подання експертам необхідних матеріалів.
До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по вказаній справі надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи №СЕ-19/108-24/5884-БД від 24.10.2024 року. Станом на 23.10.2024 стиорони у справі не прибули разом до Запорізького НДЕКЦ МВС.
Відповідно до положень ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Як роз'яснено у підпунктах 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Відповідачка ОСОБА_2 була обізнана про наявність цивільної справи про оспорювання батьківства, була обізнана про призначення експертизи, обізнана про дату, час та місце проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи батьківства, систематично не з'являлась для забору біологічних зразків, що свідчить про її ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.
Системне та неодноразове нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо них.
Бездіяльність матері, а саме системне та неодноразове нез'явлення до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи, свідчить про небажання отримати точні висновки щодо походження її дитини від чоловіка, який звернувся до суду з позовом про виключення його як батька з актового запису про народження дитини, що надає суду можливість у порядку статті 109 ЦПК України визнати факт її походження не від особи, яка подала позов до суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі N 149/2562/18 (провадження N 61-12881св19) вказано, що: "відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі№ 447/218/13-ц (провадження № 61-6565св21).
Відповідачка ОСОБА_2 не надала суду жодного пояснення невиконання покладеного на неї судом обов?язку явки до експертної установи та не наведено жодної причини неможливості надання біологічних зразків дитини, що свідчить про умисне ухилення відповідачкивід надання експертам необхідних матеріалів.
Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити та виключити відомості про батьківство з акту про народження дитини.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 92 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.
Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).
Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22)).
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
З наведеного слідує, що факт оспорювання батьківства, з якого стягуються аліменти на користь матері на утримання дитини, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надані належні докази тпа допустимі докази.
Відповідачкою клопотання про зменшення витратр на правничу допомогу не надано.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, тривалість розгляду справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 7 000 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити.
Виключити запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 12.05.2020 року № 362, складеного Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесао).
Зобов'язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести вищезазначені зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які стягуються з 07.02.2023 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023 року по цивільній справі № 336/1130/23, провадження № 2/336/3338/2023 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 ; місце проживання (фактичне, згідно позову): АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_3 .
Третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 04054085, місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд.64.
Суддя Н.С. Звєздова