Справа № 127/16599/25
Провадження № 3/127/3575/25
24.06.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 20.05.2025 біля 12.00 год за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру (словесно ображав, принижував) стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав і суду пояснив, що він з колишньою дружиною працює на одному підприємстві та в одному відділі. Він зайшов до кабінету з робочих питань і побачив на столі документи, які мали бути відправлені. Він запитав, чому вони не відправлені, на що колишня дружина відповіла, що документи будуть відправлені, коли буде кур'єр. Це було суто робоче спілкування, а не як з колишньою дружиною. Він колишню дружину не ображав і не обзивав. У них наявне непорозуміння з приводу дитини, але ці непорозуміння не стосуються події, у зв'язку з якою складений протокол про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона звернулась у поліцію з приводу домашнього насильства, де їй повідомили, що заява має бути написана у зв'язку з останньою подією. До цього зі сторони її колишнього чоловіка були інші образи, однак з їх приводу до поліції вона не зверталась. На роботі зафіксоване її останнє звернення. До цього вона колишнього чоловіка заблокувала і їхнє спілкування було припинене - він не міг їй ні подзвонити, ні написати. Вважає, що особисті відносини не мають перетинатися з робочими, однак її колишній чоловік у офісі почав її привселюдно принижувати.
ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працюють у відділі, який вона очолює. Дату вона не пам'ятає, до кабінету зайшов ОСОБА_4 , побачив на столі документи, він запитав у ОСОБА_5 , чому вони досі не відправлені. По контексту вона зрозуміла, що у них напружені відносини. ОСОБА_5 сказала, що документи відправить, коли буде кур'єр. Після цього ОСОБА_4 пішов з кабінету. Напруженому тону вона не надала значення, оскільки на роботі бувають непорозуміння. Артем сказав ОСОБА_5 , що потрібно було не чухатись, а вчасно відправити документи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Зі змісту частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 256 КпАП визначений зміст протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема частиною першої зазначеної статті регламентовано, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною першою статті 173-2 КпАП визначена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Аналогічне визначення закріплене у пункті 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII). Зокрема, згідно з визначенням, даним у зазначеній правовій нормі, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що домашнє насильство має місце у разі вчинення протиправних дій, охоплених диспозицією закону про адміністративну відповідальність та визначенням Закону № 2229-VIII, в сім'ї чи в межах місця проживання.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що діяння, у зв'язку з яким складений протокол вчинений на робочому місці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила ці обставини і зауважила, що спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мало місце саме у зв'язку з робочими питаннями. Докази, які б свідчили про протилежне, надані суду матеріали справи не містять.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що аналіз норм КпАП, наведених вище, свідчить про те, що предмет судового розгляду обмежений обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом винуватості особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності такої винуватості, тобто не узгоджується зі стандартом доказування поза розумним сумнівом, який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (пункт 161 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» /Ireland v. United Kingdom/ заява № 25).
При цьому суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Як суд зазначив вище, докази, які підтверджують факт вчинення саме домашнього насильства, суду не надані. Натомість надані суду матеріали містять припущення щодо можливого факту і можливих наслідків вчинення ОСОБА_1 певного діяння - згідно з протоколом про адміністративне правопорушення домашнього насильства. Вище суд вже зауважував, що частиною другою статті 251 КпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 173-2, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: