Справа №:755/8014/25
Провадження №: 4-с/755/77/25
"16" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Бєльченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», заінтересована особа: ОСОБА_2 , -
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Згідно заявлених вимог, представник скаржника просить суд: зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного згідно з постанови ВП № НОМЕР_2 від 28.03.2013 року на підставі виконавчого листа № 2-5248/2011 від 10.10.2012 виданого Дніпровським районним судом міста Києва та зареєстрованого 13.05.2013р. в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 910153; зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного згідно з постанови ВП № НОМЕР_2 від 28.03.2013 року на підставі виконавчого листа № 2-5248/2011 від 10.10.2012 виданого Дніпровським районним судом міста Києва та зареєстрованого 06.12.2013р. в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 3711981.
Вимоги скарги мотивовано тим, що на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 на підставі постанови, винесеної 28 березня 2013 року Шевченківським Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 накладено два арешти. Вказана постанова про накладення арешту була винесена в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-5248/2011 від 10.10.2012, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів. Станом на дату звернення до суду, виконавче провадження в межах якого накладені арешти - завершено та знищено, а тому існування арештів є безпідставним та невиправданим, оскільки арешт не забезпечує жодну процедуру виконання і є застарілим та таким що безпідставно обмежує права скаржника і його зняття можливе виключно в судовому порядку.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року скаргу прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду.
Скаржник в судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Коротя Р.О. подав до суду заяву про розгляд справи без участі скаржника та його представника.
Представники Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» та заінтересована особа: ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористалися.
Згідно вимог частин 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників справи.
Вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.04.2025, згідно відомостей з спецрозділу АСВП на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5248/2011 від 10.10.2012 виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 153 911,10 грн. Державним виконавцем керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» 24.11.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Виконавчий лист № 2-5248/2011 від 10.10.2012 виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 153 911,10 грн повторно на виконання до Відділу не надходив.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що 28 березня 2013 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 Відділом державної виконавчої Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про арешт майна боржника, на підставі якої до реєстру внесені обтяження: № 910153 від 13.05.2013; № 3711981 від 06.12.2013 на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. (ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції)
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Тож, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Після завершення виконавчого провадження ніякі інші дії державним виконавцем не проводяться.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, встановлювалось, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час звернення заявника до виконавчої служби із заявою про зняття арешту, у статті 59 визначено випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. В той же час, частиною п'ятої наведеної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа, визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто протягом трьох років з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Оскільки 24.11.2014 виконавчий лист повернуто стягувачу, відповідно повторно пред'явити його до виконання стягувач міг у строк до 24.11.2015.
За повідомленням ВДВС виконавчий лист № 2-5248/2011 від 10.10.2012 виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 153 911,10 грн повторно на виконання до Відділу не надходив.
В матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період з 24.11.2014 (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня розгляду цієї справи органами виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-5248/2011 від 10.10.2012. Окрім цього, відсутні відомості про те, що наявні виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, тобто на час розгляду цієї справи відсутні відомості про будь-які відкриті виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 .
Крім того, як убачається із системи документообігу суду «Д-3», ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року у справі №2-5248/11 (провадження №6/755/1938/20) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання - повернуто суб'єкту звернення.
Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.
Оскільки станом на день розгляду скарги виконавчий лист № 2-5248/2011 від 10.10.2012 з листопада 2014 року повторно не пред'явлений до виконання, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, збереження більше десяти років арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .
За таких обставин відсутні підстави для збереження арешту на майно ОСОБА_1 як боржника у виконавчому проваджені за відсутності виконавчих проваджень.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, від 22 грудня 2021 року у справа № 645/6694/15-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 26 липня 2023 року у справі №761/687/14.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У цій правовій ситуації накладення арешту на майно заявника, унеможливлює здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинним законодавством не врегульовано питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу та відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо заявника.
При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Отже, оскільки на виконанні у виконавчій службі відсутні виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-5248/2011 від 10 жовтня 2012 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, а арешт на майно боржника у виконавчому провадженні діє з 2013 року, за обставинами цієї справи наявні підстави для зобов'язання посадових осіб виконавчої служби зняти арешт, накладений на все нерухоме майно заявника, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 258-260, 353, 354, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити.
Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , накладений згідно постанови ВП № НОМЕР_2 від 28.03.2013 року на підставі виконавчого листа № 2-5248/2011 від 10.10.2012 виданого Дніпровським районним судом міста Києва та зареєстрований 13.05.2013р. в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за №910153.
Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , накладений згідно постанови ВП № НОМЕР_2 від 28.03.2013 року на підставі виконавчого листа № 2-5248/2011 від 10.10.2012 виданого Дніпровським районним судом міста Києва та зареєстрований 06.12.2013р. в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за №3711981.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцять днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: