Дата документу 24.06.2025Справа № 554/6209/23
Провадження № 2/554/3115/2025
24.06.2025 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Тоцької К.А.,
позивача по первинному (відповідача по зустрічному) ОСОБА_1
представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2
відповідача за первиннимм позовом ( позивача за зустрічним позовом ) ОСОБА_3
представника відповідача за первиннимм позовом ( позивача за зустрічним позовом) позовом) - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтаві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту спільного проживання після розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання частки у праві власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання частки у праві власності на майно, -
В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває вищевказана цивільна справа.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 01.10. 2024 року ухвалено прийняти та об'єднати з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання частки у праві власності на майно.
29.10.2024 року до суду від адвоката Черевичної Ю.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. В якому вона прохала долучити до матеріалів справи відзив та ухвалити рішення про повернення розгляду справи до стадії підготовчого судового засідання.
В судовому засідання представник позивачки по первинному позову та відповідачки по зустрічному ОСОБА_2 після пояснень сторін, та пояснень представників, заявила, що прохає розглянути її прохання перейти по справі до стадії підготовчого судового засідання, яке вона зазначила у Відзиві на зустрічну позовну заяву, яку направила суду 29.10.2024 року.
Крім цього представник зазначає, що в Відзиві вона також зазначила, що в зустрічній позовній заяві зазначений не весь об'єм спільно придбаного майна подружжя за час спільного проживання, а саме чотири автомобілі і прохає суд взяти це до уваги. При цьому окремих вмотивованих клопотань з цього приводу чи заяви про збільшення позовних вимог нею не подано, і не заявлено було такого клопотання усно до початку заслуховування сторін по справі.
Суд, розглянувши клопотання сторони позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та збільшення позовних вимог, приходить до наступних висновків.
Згідно із ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до ч.1 ст.196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
На підставі ч.1 ст. 197 ЦПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.
Частиною 2 ст. 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; вирішує заяви та клопотання учасників справи; направляє судові доручення; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання, тощо.
Тобто, зазначені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу диспозитивності цивільного процесу у підготовчому провадженні, зумовлюють чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслюють коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволяють процесуально зекономити час розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Положеннями ст.209 ЦПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії цивільного процесу.
Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням цивільного судочинства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Цивільним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Разом з тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Звертаючись до практики Верховного Суду, суд враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: «Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18».
Тобто, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій цивільного процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року (справа №657/1024/16-ц) викладений такий висновок щодо застосування норми права « 61. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, підготовче провадження у справі №554/6209/23 тривало понад 15 місяців. Позивач упродовж зазначеного періоду, користуючись правовою допомогою адвоката, мав можливість подавати до суду заяви, клопотання, подання яких передбачене на стадії підготовчого провадження.
Відповідно до відповідно до ч.1, 2 ст. 198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом й суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках , визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу, наявність яких під час судового засідання не було встановлено.
Згідно з до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Під час підготовчого судового засідання 31.01.2022, яке проводилося за участі представника позивача - адвоката Лучко Т.І. в режимі відеконференції з Октябрським районним судом м. Полтави, судом були вирішені всі питання, передбачені ч.2 ст.197 ЦПК України, за винятком питання щодо наявності клопотань про виклик свідків. Для з'ясування процесуальної позиції позивача з цього питання за клопотанням представника позивача підготовче засідання було відкладено.
Будь-яких клопотань щодо вирішення питань, передбачених ч.2 ст.197 ЦПК України, з приводу підготовки справи до судового розгляду по суті від сторони позивача з часу закриття підготовчого судового засідання провадження у справі.
Оскільки судом під час підготовчого судового засідання було вирішено всі питання, передбачені ч.2 ст.197 ЦПК України, й до суду не надходили нові клопотання сторони позивача щодо підготовки справи до судового розгляду, визначені ч.2 ст.197 ЦПК України, у тому числі й заяви про зміну предмету чи підстав позову, збільшення позовних вимог, судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №554/6209/23
Відповідно до ч.1 ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
На підставі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає вагомих підстав для повернення до стадії підготовчого провадження у справі №554/6209/23.
Як зазначено вище, справа №554/6209/23 розглядається за правилами загального позовного провадження, провадження у якій відкрито 14.07.2023.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета та підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Верховний Суд підкреслив, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 5 ЦПК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Верховний Суд зазначив, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд зазначив, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Оскільки зазначене вище уточнена позовна заява, яка фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, подана представником позивача до суду після закриття підготовчого провадження у справі, у задоволенні клопотання представника позивача про прийняття до провадження уточненої позовної заяви від 07.01.2025, яка є заявою про збільшення розміру позовних вимог у справі №535/1102/21, слід відмовити та повернути позивачу уточнену позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. 259-261 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_5 - адвоката Черевичної Юлії Олексіївни про повернення до стадії підготовчого провадження у справі №554/6209/23 за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту спільного проживання після розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання частки у праві власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання частки у праві власності на майно - відмовити.
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_5 - адвоката Черевичної Юлії Олексіївни про збільшення позовних вимог по первинному позову у справі №554/6209/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в частині повернення заяви про збільшення позовних вимог шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя М.О.Материнко